Вирок

від 14.03.2019 по справі 756/16899/17

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14.03.2019 Справа № 756/16899/17

Унікальний № 756/16899/18

Провадження№ 1-кп/756/292/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«14»березня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілого: ОСОБА_7 ,

представника цивільного відповідача: ОСОБА_8 ,

захисника: ОСОБА_9 ,

обвинуваченого: ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, українця, громадянина України, офіційно не працюючого, маючого вищу освіту, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (приватний будинок),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

04.11.2017 приблизно о 10 год. 20 хв. ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А 092», н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Г. Дніпра зі сторони просп. Г. Сталінграду в напрямку просп. Оболонського, під`їхавши до зупинки громадського транспорту «станція метро Героїв Дніпра», де зупинився. В цей час на вищевказаній зупинці громадського транспорту, попереду автобуса «Богдан А 092», н.з. НОМЕР_1 перебував автобус «Богдан А 091», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 , який здійснював посадку та висадку пасажирів, також в цей час до зупинки громадського транспорту під`їхав тролейбус «ЛАЗ», бортовий номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_12 , який зупинився в другій смузі для висадки та посадки пасажирів. Пасажири та пішоходи розпочали висадку та посадку в тролейбус, серед яких знаходились ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які рухались по проїзній частині вул. Г. Дніпра справа наліво по ходу руху автобуса «Богдан А 092», н.з. НОМЕР_1 .

Під час руху ОСОБА_15 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 підпункту «б»: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п.10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_10 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А 092», н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух та скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та в подальшому контактував з автобусом марки «Богдан А 092», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_11 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_13 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в м`які тканини голови в центрі потиличної ділянки; невеликого обмежено-дифузного субарахноїдального крововиливу на верхній поверхні хробака мозочка; крововиливу в м`язи спини справа на рівні міжлопаткової ділянки та підлопаткової ділянок; переломів хрящової частини деяких ребер зліва та численні переломи ребер справа по заднім анатомічним лініям; через капсулярних розривів правої частки печінки та підшлункової залози; забою правої легені та невеликого забою печінки; крововиливів на правій легеневій зв`язці, ознак струсу тіла; групи саден та внутрішньошкірних крововиливів на правому зап`ястку, синця на правій кисті, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходять в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті. Смерть ОСОБА_13 настала від закритої травми грудей та живота з переломами ребер, ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком.

Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_14 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани на правій бічній поверхні грудей, синця в правій підключичній ділянці, садна на передній поверхні грудей в верхній третині, великого крововиливу в м`язи шиї та грудей; неповного перелому грудини, численних двобічних переломів ребер з ушкодженням пристінкової плеври зліва, розриву грудного відділу хребта, скупчення крові в хребтовому каналі; забоїв легень, розриву нижньої частки лівої легені; рани на задній поверхні лівого передпліччя, синця на тильній поверхні лівої кисті, осколково-фрагментарного перелому лівої лопатки, відкритого перелому кісток лівого передпліччя; скупчення крові в лівій плевральній порожнині, недокрів`я внутрішніх органів, смугастих крововиливів під ендокардом лівого шлуночка серця, перерозподілу кровообігу в нирках, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходять в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті. Смерть ОСОБА_14 настала від численних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком.

Порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 підпункт «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, визнав повністю та підтвердив всі обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, детально вказавши на обставини та механізм вчиненого, що викладені у вироці вище. У вчиненому щиро кається, просить суворо його не наказувати, фактичні обставини не оспорює.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно доказів, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає; останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Решті учасників процесу, також зрозуміло суть ч.3 ст.349 КПК України, проти її застосування не заперечували.

Разом з тим, в судовому засіданні були дослідженні письмові докази на підтвердження події дорожньо-транспортої пригоди в результаті якої загинули ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та внаслідок чого потерпілим ОСОБА_7 поданий цивільний позов.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_10 своєї вини, його вина у скоєнні інкримінованому йому злочину підтверджується комплексом зібраних по справі доказів, зокрема, протоколом огляду місця події від 04.11.2017 року (Т.1 а.с.138-142), схемою місця пригоди та фототаблицями до неї (Т.1 а.с.143-156), висновком експерта №3323 (Т.1 а.с.166-170), висновком експерта №3322 (Т.1 а.с.171-175), висновком експерта №12-1/2605 (Т.1 а.с.190-196), а також показами потерпілого, який в судовому засіданні підтвердив обставини справи та повністю підтримав подані позовні вимоги, з урахування заяви про уточнення позовних вимог.

Тому, оцінюючи всі забрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що своїми діями, які виразились у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286 КК України.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатауції транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорт" (зі змінами і доповненнями) №14 від 23.12.2005 року, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_10 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, та сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_10 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_10 міри покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема, те, що обвинувачений раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, і вважає правильним обрати йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів. Значення заходу примусу для досягнення такої цілі визначається не лише його суворістю, а й неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю застосування за кожний злочин. Реалізація мети покарання є одним із аспектів виконання визначених у ст.. 2 КПК України завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є: захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.

Тому, виходячи з принципів розумності, гуманізму, справедливості та індивідуалізації покарання, з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, ту обставину, що останній має на утримані неповнолітню дитину, а також враховуючи обставини дорожньо-транспортної пригоди та ставлення ОСОБА_10 до події, суд вважає за можливе призначити йому покарання за ч.3 ст.286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, а саме призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 286 КК України.

Крім того, суд, при призначенні покарання, вважає правильним застосувати до ОСОБА_10 і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.

Потерпілим ОСОБА_7 на досудовому слідстві подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_10 та ТОВ «А-400» на користь останнього моральної шкоди в розмірі 2400 000,00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень та про стягнення з ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ» на користь останнього моральної шкоди в розмірі 38400,00 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень.

Під час розгляду справи, потерпілим ОСОБА_7 було подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_10 та ТОВ «А-400» на користь останнього матеріальну шкоду в розмірі 37689,10 (тридцять сім тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) гривень.

Крім того, потерпілим ОСОБА_7 було подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме про стягнення солідарно з ОСОБА_10 та ТОВ «А-400» на користь останнього, матеріальної шкоди в розмірі 31689,10 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят дев`ять) гривень, та про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 2400 000,00 (два мільйони чотириста тисяч) гривень, крім того, просив стягнути з ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ» на користь останнього моральну шкоду в розмірі 38400,00 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень.

В якому зазначив, що 04.11.2017 року внаслідок ОСОБА_10 керуючи автобусом «Богдан А092» д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на його батьків, в результаті чого його мати ОСОБА_14 загинула на місці події, а батько ОСОБА_13 , загинув по дорозі до лікарні в машині швидкої медичної допомоги.

Розмір матеріальної шкоди потерпілий обґрунтовує тим, що вона пов`язана із похованням батьків, що підтверджується квитанціями та письмовими доказами доданими до позовної заяви.

Розмір моральної шкоди потерпілий обґрунтовує тим, що в результаті винних дій обвинуваченого, які причинили загибель його батьків, його моральна шкода знайшла та знаходить свій прояв у душевних стражданнях з приводу втрати рідних людей, його турбує безсоння, порушено нормальний спосіб життя, у зв`язку з чим він докладає неймовірних зусиль для його налагодження та організації. Ця втрата для нього є надвеликою, та не знайдеться жодних слів, які могли б виразити ступінь його втрати та горя, що довелося пережити йому, його дружинні та дітям, які в одну мить втратили бабусю та дідуся. Він є військовослужбовцем, неодноразово приймав участь у проведенні антитерористичної операції на територія Донецької та Луганської областей, є учасником бойових дій. Його батьки підтримували його та його родину, як морально та і матеріально, а вказані дії ОСОБА_10 позбавили його підтримки та спричинили сильні душевні та фізичні страждання.

Під час розгляду справи, в порядку ст. ст. 53, 54 ЦПК України, судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Моторне транспортне страхове бюро України.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 , поданий ним цивільний позов підтримав в повному обсязі.

В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 визнав частково, зокрема просив задовольнити цивільний позов в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди з ТОВ «А-400» та ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ».

Представник цивільного відповідача ОСОБА_8 заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 не визнав в повному обсязі, просив відмовити в задоволені позовних вимог до ТОВ «А-400».

Крім того, представником цивільного відповідача було подано заперечення на даний цивільний позов, в яких він зазначив, що відповідачем ТОВ «А-400» застраховано свою відповідальність в ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ», в межах 200000,00 грн. на одного потерпілого, тому відповідальність про відшкодування завданої шкоди повинна бути покладена саме на страхову компанію, яка взяла на себе зобов`язання по відшкодуванню шкоди, завданої Позивачу діями Відповідача.

Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно з п.23.1 ст.23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_10 , ТОВ «А-400», та ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ», суд виходить з наступного.

Цивільна відповідальність ТОВ «А-400» на час ДТП була застрахована у ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ».

Відповідно до ч.1 ст. 13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 13ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.3 ст. 13ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як роз`яснено в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", за таку шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП України), якщо спеціальною нормою закону не встановлено інше.

Судом встановлено, що відповідно до наказу №38 від 22.06.2015 року виданого директором ТОВ «А-400», ОСОБА_10 був прийнятий на роботу у ТОВ «А-400» з 22.06.2015 року на посаду водія-касира та перебував у трудових відносинах з ТОВ «А-400».

Крім того, судом встановлено, згідно копій журналу перед рейсових інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху, журналу щозмінного перед рейсового та післяресового медичного оглядів водіїв, журналу механіка ТОВ «А-400», вбачається, що ОСОБА_10 04.11.2017 року виконував свої трудові обов`язки, а саме здійснював перевезення пасажирів на маршруті №464 в Оболонському районі м.Києва на автобусі марки «Богдан», н.з. НОМЕР_1 .

Тобто, судом встановлено, і підтверджено письмовими доказами, а також підтверджено показаннями учасників процесу, що під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 перебував у трудових відносинах з ТОВ «А-400», та виконував покладені на нього трудові відносини.

Відшкодування моральної шкоди, передбачено п.1 ч.2 ст.23 ЦК України, воно не перевищує 5% ліміту, визначеного п. 9.3 ст.9 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому обов`язок по її відшкодуванню може бути покладено на ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ».

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Конституції України гарантовано право громадян на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

З оглядуна наведене,а такожвиходячи зпринципів диспозитивності,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги потерпілого ОСОБА_7 підлягають частковомузадоволенню,а самев частиніпозовних вимогпро стягненнязавданої матеріальноїта моральноїшкоди зцивільного відповідачаТОВ «А-400»підлягають задоволенню,а такожпідлягають задоволеннюпозовні вимогив частинізавданої моральноїшкоди зПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙСТРАХОВИЙ СОЮЗ». При цьому,суд роз`яснює ТОВ «А-400» про право зворотної вимоги до винної особи.

Крім того, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати пов`язанні з проведенням експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.

Речовими доказами слід розпорядитись на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 124, ч.2 ст.127, 128, 129, 368, 369, 370, 373, 374, 376, 380, 392, 393 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_10 , до набрання вироком законної сили, обрати у виді домашнього арешту.

Покласти на ОСОБА_10 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не залишати житло, а саме: АДРЕСА_1 (приватний будинок), щоденно з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин.

- не відлучатися із місця проживання без дозволу суду та прокурора;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію вироку, направити до Кам`янець-Подільський міський відділ ГУ НП України для виконання вироку в частині запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 , рахувати з моменту затримання.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_10 в строк відбування призначеного покарання, строк попереднього ув`язнення в період з 04.11.2017 року по 20.03.2018 року, виходячи з одного дня попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А-400», ПрАТ «Європейський страховий союз», Третя особа: Моторно-транспортне страхове бюро України (МТСБУ) про відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «А-400» на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31689,10 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят дев`ять) гривень.

Стягнути з ТОВ «А-400» на користь ОСОБА_7 рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 000,00 (два мільйони) гривень.

Стягнути з ПрАТ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ СОЮЗ» на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 38400,00 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень.

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 4 949 гривень 60 копійок.

Речові докази по справі: зіскоб лако-фарбового покриття з автобусу «Богдан», н.з. НОМЕР_1 , фрагменти лако-фарбового покриття жовтого кольору, змив речовини бурого кольору з передньої частини автобуса «Богдан», н.з. НОМЕР_1 , фрагмент пластикового уламку фари червоного кольору зберігати вматеріалах кримінальногопровадження. Корпус задньої лівої фари автобуса «Богдан» н.з. НОМЕР_2 залишити за належністю ПП «Універсал-Транс». Фрагмент склоочисника автобуса «Богдан», н.з. НОМЕР_1 , фрагмент склоочисника автобуса «Богдан», н.з. НОМЕР_1 , автобус марки «Богдан», н.з. НОМЕР_1 залишити за належністю власнику транспортного засобу ОСОБА_16 .

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1