Ухвала

від 13.04.2021 по справі 756/16899/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження 12017100000001151 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за апеляційною скаргою представника ТОВ «А 400» - адвоката ОСОБА_6 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року, яким

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаєва, громадянин України, офіційно не працюючий, має вищу освіту, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_7

ОСОБА_8

потерпілого ОСОБА_9

представника цивільного відповідача ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим в тому, що 4 листопада 2017 року приблизно о 10.20 год., керував технічно справним автобусом марки «Богдан А 092» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині вул. Г. Дніпра зі сторони просп. Г. Сталінграду в напрямку просп. Оболонського, під`їхавши до зупинки громадського транспорту «станція метро Героїв Дніпра», де зупинився. В цей час на вищевказаній зупинці громадського транспорту попереду автобуса «Богдан А 092», державний номерний знак НОМЕР_1 перебував автобус «Богдан А 091» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 , який здійснював посадку та висадку пасажирів. Також в цей час до зупинки громадського транспорту під`їхав тролейбус «ЛАЗ» бортовий номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_11 , який зупинився в другій смузі для висадки та посадки пасажирів. Пасажири та пішоходи розпочали висадку та посадку в тролейбус, серед яких знаходились ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які рухались по проїзній частині вул. Г. Дніпра справа наліво по ходу руху автобуса «Богдан А 092» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Під час руху ОСОБА_5 грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 підпункт «б» та 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме:

-п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-п. 2.3 підпункту «б»: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-п.10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_5 виявились в тому, що він, керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А092» державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, розпочав рух та скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та в подальшому контактував з автобусом марки «Богдан А091», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 .

Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_12 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в м`які тканини голови в центрі потиличної ділянки; невеликого обмежено-дифузного субарахноїдального крововиливу на верхній поверхні хробака мозочка; крововиливу в м`язи спини справа на рівні міжлопаткової ділянки та підлопаткової ділянок; переломів хрящової частини деяких ребер зліва та численні переломи ребер справа по заднім анатомічним лініям; через капсулярних розривів правої частки печінки та підшлункової залози; забою правої легені та невеликого забою печінки; крововиливів на правій легеневій зв`язці, ознак струсу тіла; групи саден та внутрішньошкірних крововиливів на правому зап`ястку, синця на правій кисті, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходять в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням її смерті. Смерть ОСОБА_12 настала від закритої травми грудей та живота з переломами ребер, ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком.

Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_13 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваної рани на правій бічній поверхні грудей, синця в правій підключичній ділянці, садна на передній поверхні грудей в верхній третині, великого крововиливу в м`язи шиї та грудей; неповного перелому грудини, численних двобічних переломів ребер з ушкодженням пристінкової плеври зліва, розриву грудного відділу хребта, скупчення крові в хребтовому каналі; забоїв легень, розриву нижньої частки лівої легені; рани на задній поверхні лівого передпліччя, синця на тильній поверхні лівої кисті, осколково-фрагментарного перелому лівої лопатки, відкритого перелому кісток лівого передпліччя; скупчення крові в лівій плевральній порожнині, недокрів`я внутрішніх органів, смугастих крововиливів під ендокардом лівого шлуночка серця, перерозподілу кровообігу в нирках, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходять в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням його смерті. Смерть ОСОБА_13 настала від численних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою та шоком.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили обрано у виді домашнього арешту та покладено на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не залишати житло, а саме: АДРЕСА_2 , (приватний будинок), щоденно з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин.

- не відлучатися із місця проживання без дозволу суду та прокурора;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 в строк відбування призначеного покарання, строк попереднього ув`язнення в період з 4 листопада 2017 року по 20 березня 2018 року, виходячи з одного дня попереднього ув`язнення до одного дня позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ТОВ «А-400», ПрАТ «Європейський страховий союз», Третя особа: Моторно-транспортне страхове бюро України (МТСБУ) про відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкодизадоволено частково, ухвалено стягнути зТОВ «А-400» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31 689,10 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят дев`ять) гривень, стягнуто зТОВ «А-400» на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000000,00 (два мільйони) гривень; стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 38 400,00 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень.

В решті позовні вимоги залишено без задоволення.

Цим вироком вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій обвинуваченого та призначене йому покарання, представник ТОВ «А-400» адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок в частині вирішення питання цивільного позову ОСОБА_9 до ТОВ «А-400» про стягнення 31689,10 грн. матеріальної шкоди та 2000000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та в задоволенні цивільного позову ОСОБА_9 до ТОВ «А-400» про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов пред`являється до початку судового розгляду, однак, цивільний відповідач ТОВ «А-400» був повідомлений судом про пред`явлення до нього цивільного позову після початку судового розгляду.

Окрім того, в порушення вимог ст. 314 КПК України цивільний відповідач ТОВ «А-400», як і інший цивільний відповідач - ПрAT «Європейський страховий союз», не викликались судом у підготовче судове засідання, яке було проведено без повідомлення та участі цивільних відповідачів. Під час підготовчого засідання розглядалось тільки питання призначення обвинувального акту до судового розгляду. Про день та час першого судового засідання цивільних відповідачів також не було повідомлено, і тільки у зв`язку із зміною цивільного позову було відкладено судовий розгляд для повідомлення цивільних відповідачів. За таких обставин, на думку апелянта, цивільний позов повинен був бути залишений без розгляду.

Також представник відповідача зазначає, що задоволення судом позовних вимог ОСОБА_9 до відповідача ТОВ А «400» є безпідставним, та не ґрунтуються на вимогах законодавства, оскільки вирішуючи цивільний позов по суті, суд лише формально зазначив у вироку позовні вимоги потерпілого ОСОБА_9 та майже у повному обсязі задовольнив його позов, ніякої своєї оцінки доводам цивільного позивача та запереченням цивільного відповідача суд у вироку не зазначив. Сума задоволених позовних вимог в рахунок відшкодування моральної шкоди є астрономічною, нічим не підтверджується. Апелянт акцентує увагу на тому, що цивільний відповідач ТОВ «А-400» не завдавав шкоди потерпілому, будь-якої вини ТОВ «А-400» у завданні шкоди потерпілому немає.

Окрім того, адвокат зазначає, що між відповідачем ТОВ «А-400» та відповідачем ПрАТ «Європейський страховий союз» було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який був чинним на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 4 листопада 2017 року. За даним полісом страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяно шкоду третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Даним полісом забезпечений транспортний засіб, яким керував обвинувачений ОСОБА_5 , та встановлено ліміт відповідальності на одного потерпілого в розмірі 200000,00грн. та 100 000,00грн. за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого).

Апелянт посилається на те, що при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу, а непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови у позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. У ході розгляду справи потерпілим ОСОБА_9 не пред`являлись вимоги до страхової компанії ПрАТ «Європейський страховий союз» про стягнення 400000,00грн. (оскільки потерпілих двоє), а тому позовні вимоги до ТОВ «А-400» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягали.

Вказаний висновок, як зазначає апелянт, також ґрунтується на положеннях ст. 1194 ЦК України. Представник відповідача вказує, що, вирішуючи питання по позову у даному кримінальному провадженні, суд першої інстанції не взяв до уваги, що крім вини обвинуваченого ОСОБА_5 в даній дорожньо-транспортній пригоді, є також і вина водія тролейбусу 32 маршруту, який в порушення ПДР здійснив зупинку в другій смузі, спровокувавши таким чином пасажирів на вихід на проїжджу частину дороги, тобто, створив аварійну ситуацію.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілий ОСОБА_9 , посилаючись на дотримання судом першої інстанції вимог закону при вирішенні цивільного позову, просив вирок суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники ПрАТ «Європейський страховий союз» та МТСБУ, повідомлені про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, до суду не з`явились, будь-яких заяв та клопотань не подавали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника цивільного відповідача - ОСОБА_6 , обвинуваченого, які підтримали доводи апеляційної скарги, потерпілого та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно дост. 404 КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок суду щодо ОСОБА_5 в частині фактичних обставин вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, кваліфікації його дійза ч. 3 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, призначеного йому покарання, ніким з учасників кримінального провадження не оспорюється, а також жодним з учасників кримінального провадження в цій частині апеляційна скарга не подана, а, відтак, вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги представника цивільного відповідача, то колегія суддів доходить такого висновку.

Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як встановлено з матеріалів провадження, потерпілим ОСОБА_9 на досудовому слідстві подано цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 та ТОВ «А-400» на користь потерпілого моральної шкоди в розмірі 2400000,00 гривень та про стягнення з ПрАТ «Європейський страховий союз» моральної шкоди в розмірі 38 400,00 гривень.

Під час розгляду справи потерпілим ОСОБА_9 подано заяву про збільшення позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_5 та ТОВ «А-400» матеріальної шкоди в розмірі 37 689,10 гривень.

Окрім того, потерпілим ОСОБА_9 подано заяву про уточнення позовних вимог, а саме про стягнення солідарно з ОСОБА_5 та ТОВ «А-400» матеріальної шкоди в розмірі 31689,10 гривень та про стягнення моральної шкоди в розмірі 2400000,00 гривень, а також з ПрАТ «Європейський страховий союз» - моральну шкоду в розмірі 38 400,00 гривень, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_5 загинули його батьки: мати ОСОБА_13 - на місці події, батько ОСОБА_12 - по дорозі до лікарні в машині швидкої медичної допомоги. При цьому потерпілим наведене обґрунтування матеріальної шкоди, яка пов`язана із похованням батьків, що підтверджується письмовими доказами, а також з відповідним обґрунтуванням заподіяної моральної шкоди.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Судом першої інстанції, з наведенням обґрунтування прийнятого рішення, цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до ОСОБА_5 , ТОВ «А-400», ПрАТ «Європейський страховий союз», Третя особа: Моторно-транспортне страхове бюро України (МТСБУ) про відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкодизадоволено частково, ухвалено стягнути зТОВ «А-400» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 31 689,10 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят дев`ять) гривень, стягнуто зТОВ «А-400» на користь ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000000,00 (два мільйони) гривень; стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 38 400,00 (тридцять вісім тисяч чотириста) гривень. В решті позовні вимоги залишено без задоволення.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів, з огляду на таке.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, щовідповідно до наказу № 38 від 22 червня 2015 року, виданого директором ТОВ «А-400» ОСОБА_14 , ОСОБА_5 прийнятий на роботу у ТОВ «А-400» з 22 червня 2015 року на посаду водія-касира (ас. 63 т.2).

Згідно з актом передачі автомобіля Богдан А092 державний номер НОМЕР_1 від 23 червня 2015 року, зазначений автомобіль, який перебуває на балансі ТОВ «А-400», ОСОБА_14 здав, а водій ОСОБА_5 прийняв (ас. 68 т.2, ас. 246-250 т.1).

При цьому відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс № АМ/1084382 від 21 травня 2017 року) автомобіль Богдан А092 державний номер НОМЕР_1 не може використовуватися як маршрутне таксі згідно з п. 8 Договору - Особливі умови використання забезпеченого ТЗ, «ТЗ використовується як таксі/маршрутне таксі-НІ» (ас. 4 т. 2)

Разом з тим, всупереч зазначених вимог, 4 листопада 2017 року ОСОБА_5 виконував свої трудові обов`язки, а саме здійснював перевезення пасажирів на маршруті № 464 в Оболонському районі м. Києва на автобусі марки «Богдан» номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується дослідженими під час судового розгляду в суді першої інстанції доказами, у тому числі, протоколом огляду місця події від 4 листопада 2017 року, схемою місця пригоди та фототаблицями до неї, копією журналу передрейсових інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху, журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичного оглядів водіїв, журналу механіка ТОВ «А-400», та не заперечується жодним з учасників кримінального провадження .

4 листопада 2017 року приблизно о 10.20 год. ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автобусом марки «Богдан А092» державний номерний знак НОМЕР_1 , на зупинці громадського транспорту «Станція метро Героїв Дніпра» розпочав рух та внаслідок порушення з його боку п. 1.5, п. 2.3 пп. «б» та п. 10.1 Правил дорожнього руху України скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яким були заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Зазначені обставини не оспорюється жодним з учасників кримінального провадження.

Таким чином, судом першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів встановлено, та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ТОВ «А-400» та виконував покладені на нього трудові обов`язки - водія на транспортному засобі Богдан А092 державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ «А-400» та який, всупереч умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, використовувався як маршрутне таксі .

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Аналіз положень статей 1166, 1167,1187,1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто, на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, доводи апелянта про те, що будь-якої вини ТОВ «А-400» у завданні шкоди потерпілому немає, а відтак ТОВ «А-400» не повинно нести відповідальність, не ґрунтуються на вимогах закону.

Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другоїстатті 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно зістаттею 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбаченихпідпунктами «г»і«ґ»пункту 41.1 тапідпунктом «в»пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

При цьому відповідно до положень ст. 27 вищевказаного Закону страховик (у випадках, передбаченихпідпунктами «г»і«ґ»пункту 41.1 тапідпунктом "в"пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов потерпілого про стягнення моральної шкоди з ПрАТ «Європейський страховий союз», виходив з того, що відшкодування моральної шкоди передбачено п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, і розмір такої шкоди не повинен перевищувати 5% ліміту, визначеного п. 9.3 ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди в розмірі 38400 грн. може бути покладено на ПрАТ «Європейський страховий союз».

Апеляційна скарга будь-яких доводів на спростування рішення суду в цій частині не містить, а також в цій частині вироку суду будь-яких заперечень з боку учасників кримінального провадження не надходило й під час апеляційного розгляду.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про безпідставне стягнення з ТОВ «А-400» матеріальної та моральної шкоди, а також про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки транспортний засіб був застрахований, а, окрім того, потерпілий не звернувся до страховика у встановленому законом порядку, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до статті 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» похованням померлого є комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини третьоїстатті 988 ЦК Українистрахова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зістаттею 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині відшкодування матеріальної шкоди у сумі 31689 грн. 10 коп., що підтверджується документально, правильно застосував до спірних правовідносин статтю 1201 ЦК України і статтю 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про поховання та похоронну справу» та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення вказаної суми саме з ТОВ «А-400», врахувавши, що шкоду заподіяно водієм ОСОБА_5 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «А-400» та виконував покладені на нього трудові обов`язки - водія на транспортному засобі Богдан А092 державний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ТОВ «А-400» та який, всупереч умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності,використовувався як маршрутне таксі, роз`яснивши ТОВ «А-400» про право зворотної вимоги до винної особи.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів, погоджується з таким висновку суду першої інстанції.

Також колегія суддів враховує, що стаття 16ЦК Українизакріплює, щоодним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи євідшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав передбачене Цивільним кодексом України, Конституцією України та багатьма іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України у п.3 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежновід: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, на думку колегії суддів, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

Суд першої інстанції, врахувавши:

- що в результаті винних дій обвинуваченого, які спричинили одночасну загибель батьків потерпілого, що спричинило та продовжує спричиняти йому душевні та фізичні страждання з приводу втрати рідних людей, що порушило його нормальний спосіб життя, призвело до безсоння, у зв`язку з чим він докладає неймовірних зусиль для його налагодження та організації, що ця втрата є надвеликою як для нього, так і для його дружини та дітей, які в одну мить втратили бабусю та дідуся; що потерпілий є військовослужбовцем, неодноразово брав участь у проведенні антитерористичної операції на територія Донецької та Луганської областей, є учасником бойових дій, а батьки підтримували його та його родину, як морально та і матеріально, а вказані дії ОСОБА_5 позбавили його підтримки,

- що заподіяна потерпілому моральна шкода перевищує загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) такої шкоди,

дійшов висновку про стягнення з ТОВ «А-400» 2 млн. грн. в рахунок відшкодування потерпілому заподіяної моральної шкоди.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи рівень, характер, тривалість, обсяг душевних та психічних страждань, тяжкості вимушених змін у житті потерпілого, а також - вимоги співразмірності, розумності і справедливості.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про підстави для відмови у задоволенні позову - відсутність звернення потерпілого до страхової компанії, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ДТП відбулось 4 листопада 2017 року. Потерпілим відповідно до вимог ст. 128 КПК України подано позов у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування - 12 грудня 2017 року (ас. 16-25 т.1).

Відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов`язок повідомлення страховика про страховий випадок покладений саме на водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Цей обов`язок установлено законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП і запобігти необґрунтованим виплатам.

Потерпілий в силу нормзазначеного Закону має право на отримання страхового відшкодування і не зобов`язаний повідомляти про страховий випадок страхову компанію, яка за законом повинна здійснювати страхове відшкодування, так як цей обов`язок покладено саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Будь-яких даних про те, що потерпілим для з`ясування обставин ДТП чинились перешкоди страховику, матеріали кримінального провадження не містять, а, відтак, неповідомлення потерпілим про страховий випадок не є підставною для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказані дії не призвели до неможливості страховиком встановити обставини ДТП та його наслідки.

Враховуючи наведене, а також висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19), колегія суддів вважає, що у разі встановлення страхового випадку страхове відшкодування підлягає стягненню, незважаючи на те, що потерпілий не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.

Окрім того, колегія суддів, з огляду на встановлені обставини, враховує, що право потерпілого на звернення з позовом про відшкодування шкоди через суд безпосередньо до обвинуваченого та ТОВ «А-400» регулюється положеннями ст. 257 ЦК України, відповідно до якої протягом трьох років після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто, після виникнення права на захист (охоронного), потерпілий має право звернення з позовом про відшкодування шкоди.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження на стадії досудового розслідування 12 грудня 2017 року потерпілим ОСОБА_9 подана позовна заява, в якій відповідачами зазначені: ОСОБА_5 , ТОВ «А-400», ПрАТ «Європейський страховий союз» про стягнення з ОСОБА_5 та ТОВ «А-400» 2400000 грн. моральної шкоди, з ПрАТ «Європейський страховий Союз» - 38400 грн. моральної шкоди (ас. 16-19 т.1).

Копія позовної заяви вручена ОСОБА_5 , його захиснику та направлена «АТ-400» (ас. 23-25 т.1).

До початку судового розгляду кримінального провадження позивачем змінено позовні вимоги (ас. 50-56 т.1), у зв`язку з чим судом відкладено розгляд кримінального провадження для направлення відповідачам - ПрАТ «Європейський страховий союз» та ТОВ «А-400» - вказаних документів, а також повідомлення зазначених юридичних осіб про судовий розгляд кримінального провадження із зазначенням дати та часу (ас. 61, 62 т.1).

ПрАТ «Європейський страховий союз» та ТОВ «А-400» отримали вказані документи та були повідомлені належним чином про день та час розгляду кримінального провадження (ас. 63, 65 т.1).

Представник ПрАТ «Європейський страховий союз», будучи неодноразово повідомленим належним чином про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився жодного разу протягом судового розгляду, в той час, як представник ТОВ «А-400» - адвокат ОСОБА_6 брав участь з початку судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

У зв`язку з тим, що під час розгляду кримінального провадження встановлено, що МТСБУ здійснює виплати за зобов`язаннями СК «Європейський страховий союз», МТСБУ було залучено у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог (ас. 93-98 т.1).

МТСБУ направило до суду заяву про розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 286 КК України без участі представника МТСБУ. У зв`язку з тим, що вказаним рішенням інтереси МТСБУ не зачіпаються (МТСБУ - третя особа). при вирішення спору не заперечують проти задоволення позову до ПАТ «Європейський страховий союз» (ас. 115 т.1).

Вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції порядку прийняття позову до розгляду, а також те, що цивільний відповідач - ТОВ «А-400» був повідомлений судом про пред`явлення до нього цивільного позову після початку судового розгляду.

Щодо доводів апеляційної скарги представника ТОВ «А-400» про те, що судом при вирішенні цивільного позову не врахована вина водія тролейбусу 32 маршруту, то вони є безпідставними, оскільки будь-яких даних про вказані обставини матеріали кримінального провадження не містять, а, окрім того, судом розгляд кримінального провадження проводиться в межах, передбачених ст. 337 КПК України.

При цьому колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про те, що представник ТОВ «А-400» та ПрАТ «Європейський страховий союз» не брали участь під час підготовчого судового засідання та не були повідомлені належним чином про нього. Разом з тим, вказане порушення не є істотним, яке б перешкодило суду прийняти законне та обґрунтоване рішення, і не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного вироку, оскільки права та інтереси як ТОВ «А-400», так і ПрАТ «Європейський страховий союз», і МТСБУ були дотримані під час судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині вирішення питання цивільного позову потерпілого, а тому не вбачає підстав для скасування вироку в цій частині, у зв`язку з чим апеляційна скарга представника ТОВ «А400» - адвоката ОСОБА_6 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року щодо ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286 КК України залишити без змін, апеляційну скаргу представника ТОВ «А400» - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3