Рішення

від 29.12.2022 по справі 132/1586/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1586/22

Провадження № 2/132/555/22

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" грудня 2022 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання ГОРДІЄНКО А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 132/1586/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей», про стягнення заборгованості за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2022 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулося ТОВ «УМ Факторинг» із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року у розмірі 32228грн.61коп., а також відшкодувати понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 22.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 3542537 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого, відповідач отримав позику у розмірі 12000грн.00коп., строком на 18 днів, шляхом переказу коштів на його платіжну картку. 06.09.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» було укладено договір факторингу № 1 та підписано реєстр прав вимог № 14 від 03.08.2021 року, на підставі яких, позивач став Новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року. На даний час, ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язання, внаслідок чого наявна заборгованість у розмірі 32228грн.61коп., яку він добровільно не погашає, а тому позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, надавши заяву, де просить справу розглянути в його відсутності, на позовних вимогах наполягає, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений в передбаченому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, заперечень з приводу поданого позову не надав.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача. Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не надано, клопотань про їх витребування/долучення тощо не заявлено.

У протилежному випадку відкладення розгляду справи без відповідних об`єктивних підстав та пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя, може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.

Суд враховує, що відповідно до ч.2ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: 1)виявляти повагудо судута доінших учасниківсудового процесу; 2)сприяти своєчасному,всебічному,повному таоб`єктивному встановленнювсіх обставинсправи; 3)з`являтися всудове засіданняза викликомсуду,якщо їхявка визнанасудом обов`язковою; 4)подавати усінаявні уних доказив порядкута строки,встановлені закономабо судом,не приховуватидокази; 5)надавати судуповні ідостовірні поясненняз питань,які ставлятьсясудом,а такожучасниками справив судовомузасіданні; 6)виконувати процесуальнідії увстановлені закономабо судомстроки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.

Так, Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ) 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З урахуванням завдань цивільного судочинства та розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача.

Згідно ч.1ст.280ЦПК України, судможе ухвалитизаочне рішенняна підставінаявних усправі доказівза одночасногоіснування такихумов: 1)відповідач належнимчином повідомленийпро дату,час імісце судовогозасідання; 2)відповідач нез`явився всудове засіданнябез поважнихпричин абобез повідомленняпричин; 3)відповідач неподав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За наявності існуючих умов, передбачених в ч.1 ст.280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір № 3542537 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого, Товариство надало Споживачу кредит у розмірі 12000,00грн. на умовах, передбачених цим Договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену сторонами суму кредитних коштів, що підтверджується матеріалами справи, натомість Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом, свої зобов`язання не виконав, в результаті чого виникла заборгованість по кредиту у сумі 32228грн.61коп.

06.09.2019 року між ТОВ «УМ Факторинг» та ТОВ «Авентус Україна» був укладений Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «УМ Факторинг» набуло статусу Нового кредитора, отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року, про що свідчить витяг із Реєстру прав вимоги № 14 від 03.08.2021 року.

Згідно статтей 526, 1049 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог статті 629 ЦК України, договір є обов 'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому.

У відповідності до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статтями 513, 514 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів статті 12, частин першої, п`ятої - сьомої статті 81, частини першої статті 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, ТОВ «УМ Факторинг» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, зокрема, кредитний договір, оформлений та підписаний його сторонами в установленому законом порядку; паспорт споживчого кредиту; графік платежів; договір відступлення прав вимоги (факторингу) за спірним кредитним договором новому кредитору ТОВ «УМ Факторинг» та витяг із Реєстру прав вимоги № 14 від 03.08.2021 року.

Кредитний договір та договір факторингу є дійсними, у судовому порядку їх сторонами не були оскаржені. Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростований.

ОСОБА_1 будь-яких належних та допустимих доказів на спростування доводів та вимог позивача щодо розміру заборгованості, суду не надано.

Відповідач у порушення вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору не виконав належним чином зобов`язань за кредитним договором, що призвело до створення заборгованості перед позивачем. Згідно наведеного розрахунку, заборгованість становить 32228грн.61коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000грн.00коп., заборгованості за відсотками у межах строку надання кредиту (18 днів пролонгації кредитного договору відповідно до п.4.2 Кредитного договору) у розмірі 3420грн.00коп., заборгованості за відсотками у межах строку надання кредиту (90 днів автопролонгації кредитного договору відповідно до п.4.3.1 Кредитного договору) у розмірі 17100грн.00коп., та упущеної вигоди у розмірі 1708грн.61коп., яка і підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 530, 1050 та 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей», про стягнення заборгованості за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок № 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286), заборгованість за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року у розмірі 32228грн.61коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок № 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286), судовий збір у розмірі 2481грн.00коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя