Рішення

від 27.12.2023 по справі 132/1586/22

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/1586/22

Провадження № 2/132/748/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"27" грудня 2023 р. Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого - судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РЯБІШИНІЙ Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 132/1586/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей», про стягнення заборгованості за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2022 року до Калинівського районного суду Вінницької області звернулося ТОВ «УМ Факторинг» із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року у розмірі 32228грн.61коп., а також відшкодувати понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 22.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 3542537 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого, відповідач отримав позику у розмірі 12000грн.00коп., строком на 18 днів, шляхом переказу коштів на його платіжну картку. 06.09.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» було укладено договір факторингу № 1 та підписано реєстр прав вимог № 14 від 03.08.2021 року, на підставі яких, позивач став Новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року. На даний час, ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язання, внаслідок чого наявна заборгованість у розмірі 32228грн.61коп., яку він добровільно не погашає, а тому позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022 року, визначено склад суду з розгляду даного позову, а саме головуючого суддю Сєліна Є.В.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 05.08.2022 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 29.12.2022 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року у розмірі 32228грн.61коп., та судовий збір у розмірі 2481грн.00коп.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 25.09.2023 року, зазначене заочне рішення від 25.09.2023 року скасоване, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, надавши заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутності, на позовних вимогах наполягає.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат ШИМОТЮК О.В. неодноразово зверталися до суду із клопотаннями про перенесення розгляду справи, та в останнє 27.12.2023 року до судового засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідну практику Європейського суду з прав людини, як джерело право.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).

У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Слід також зазначити, що у відповідності до статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», інформація про кожне судове засідання, оприлюднювалася на офіційному веб-порталі Судової влади України та учасники справи не були позбавлені об`єктивної можливості дізнатися про дати судових засідань, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.

За вищевказаних обставин, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Шимотюк О.В., що не може розцінюватись, як порушення їх прав, передбачених ст.ст.43, 49 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір № 3542537 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого, Товариство надало Споживачу кредит у розмірі 12000,00грн. на умовах, передбачених цим Договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року виконало у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену сторонами суму кредитних коштів, що підтверджується матеріалами справи, натомість Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування кредитом, свої зобов`язання не виконав, в результаті чого виникла заборгованість по кредиту у сумі 32228грн.61коп.

06.09.2019 року між ТОВ «УМ Факторинг» та ТОВ «Авентус Україна» був укладений Договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «УМ Факторинг» набуло статусу Нового кредитора, отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року, про що свідчить витяг із Реєстру прав вимоги № 14 від 03.08.2021 року.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договорів, щодо виконання яких виник спір між сторонами, їх укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальників можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів суд доходить висновку про укладення та підписання ОСОБА_1 договору № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року з ТОВ «Авентус Україна» за допомогою одноразового паролю ідентифікатора; невиконання ним, як позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих в борг коштів та наявності у нього боргових зобов`язань перед ТОВ «УМ Факторинг», яке набуло право вимоги за вищевказаним договором за договором факторингу № 1 від 06.09.2019 року.

Договір № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року, укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення і нарахування.

Посилання відповідача на те, що він не укладав договір № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року відхиляються судом, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора і без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів того, що його персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені. У матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій. Також відповідач не оскаржував правомірність укладеного договору.

Ураховуючи те, що за умовами вищезазначеного договору відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, усупереч вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих у кредит коштів або відсутність у нього банківської картки у банківській установі, на яку перераховувалися кредитні кошти не надав, відтак, суд дійшов висновку, що за договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року, наявна заборгованість, яка становить 32228грн.61коп., та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000грн.00коп., заборгованості за відсотками у межах строку надання кредиту (18 днів пролонгації кредитного договору відповідно до п.4.2 Кредитного договору) у розмірі 3420грн.00коп., заборгованості за відсотками у межах строку надання кредиту (90 днів автопролонгації кредитного договору відповідно до п.4.3.1 Кредитного договору) у розмірі 17100грн.00коп., та упущеної вигоди у розмірі 1708грн.61коп., яку необхідно стягнути на користь ТОВ «УМ Факторинг», як нового кредитора в силу вимог ст.ст.512, 514 ЦК України, відповідно до укладеного договору факторингу № 1 від 06.09.2019 року.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 530, 1050 та 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей Фор Пей», про стягнення заборгованості за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» кредит (основний борг) за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року у розмірі 10000грн.00коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» проценти (штрафні санкції) за Договором № 3542537 про надання споживчого кредиту від 22.01.2021 року: 3420грн.00коп. (заборгованість по відсотках у межах строку надання кредиту (18 днів пролонгації договору відповідно до п.4.2 Кредитного договору); 17100грн.00коп. (заборгованість по відсотках у межах строку надання кредиту (90 днів пролонгації договору відповідно до п.4.3.1 Кредитного договору); 1708грн.61коп. (упущена вигода).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» судовий збір у розмірі 2481грн.00коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя