Постанова

від 11.01.2023 по справі 914/3723/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2023 р. м. Львів Справа №914/3723/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засіданняЗалуцький Д.Т.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біопласт-Захід, б/н від 15.09.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/2315/22, 01-05/2321/22 від 19.09.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 16 серпня 2022 року (суддя Фартушок Т.Б, повний текст рішення складено 26.08.2022 м. Львів)

у справі №914/3723/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопластик ЛТД", м. Дніпро, Дніпропетровська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопласт-Захід", м. Львів, Львівська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Дніпро, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості 356978,68грн. та зобов`язання повернути майно

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: Комарницька Н.В.- адвокат (ордер серія ВС №1161861 від 22.09.2022);

третя особа: Комарницька Н.В. адвокат (ордер серія ВС №1161856 від 22.09.2022);

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Біопластик ЛТД» до ТОВ «Біопласт-Захід» про стягнення заборгованості за користування обладнанням за період дії договору оренди №0205/ОБ від 02.05.2019 у розмірі 144 000,00 грн., інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 5099,24 грн. , процентів річних за користування чужими грошовими коштами 123879,44 грн., неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення майна після припинення дії договору у розмірі 84 000,00 грн. Всього разом 356 987,68 грн. Зобов`язання ТОВ «Біопласт-Захід» повернути ТОВ «Біопластик ЛТД» майно, а саме: екструдер плівковий SJ-H55 та пакеторобну машину SHXJ 1200, що було предметом договору оренди від 02.05.2019 №0205/ОБ.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що ним на виконання умов укладеного із відповідачем договору оренди від 02.05.2019 №0205/ОБ, позивач придбав обладнання для виробництва пластикових пакетів, яке було розмитнено та передано відповідачу в оренду. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань зі сплати орендної плати виникла заборгованість в розмірі 144 000,00 грн. За порушення порядку і строку здійснення орендних платежів позивачем нараховано відповідачу 123 879,44 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 5099,27 грн. інфляційних витрат. Окрім цього, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення орендованого за договором майна, позивачу після закінчення строку дії договору нараховано відповідачу 84 000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення повернення майна.

З підстав, невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з повернення орендованого за договором майна позивачу після закінчення строку дії договору, позивач, просить зобов`язати відповідача повернути позивачу майно - екструдер плівковий SJ-H55 та пакеторобну машину SHXJ 1200

Дані вимоги мотивовано положеннями ст. ст. 16, 759, 760, 762, 785, 629, 526, 530, 610, 549, 611, 625, 785 ЦК України, ст. ст. 20, 193, 230, 232 ГК України.

В процесі розгляду даної позовної заяви, судом першої інстанції, ухвалою від 08.12.2021 постановлено: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопластик ЛТД» від 01.12.2021р. б/н (вх. №5039/21 від 08.12.2021р.) про забезпечення позову у справі №914/3723/21 задоволено; вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Біопласт-Захід» та іншим особам вчиняти дії, щодо переміщення майна, що належить заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Біопластик ЛТД» (49040, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд.2; ідентифікаційний код: 38114451) та перебувають у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Біопласт-Захід» (79005, Львівська область, м. Львів, вул. Чайковського П., буд.31; ідентифікаційний код: 42833923), а саме: екструдеру плівкового SJ-Н55 та пакеторобної машини SHXJ 1200, з місця його фактичного перебування за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 серпня 2022 року у справі №914/3723/21 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Біопласт-Захід» на користь ТОВ «Біопластик ЛТД» - 144000,00 грн. суми основного боргу з сплати орендної плати, 72000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення повернення майна, 122830,24 грн. 50% річних, 5099,27 грн. інфляційних втрат, 8563,94 грн. судового збору та 9152,73 грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. Зобов`язано ТОВ «Біопласт Захід» повернути ТОВ «Біопластик ЛТД» майно, що було предметом договору оренди від 02.05.2019 №0205/ОБ, а саме: екструдер плівковий SJ-H55 та пакеторобну машину SHXJ 1200. В решті в позові - відмовлено.

Дане рішення, в частині частково задоволення позовних вимог, мотивовано тим, що відповідачем неналежним чином виконувалась умови договору оренди від 02.05.2019 №0205/ОБ, а саме в частині розрахунку, а відтак визнано частково обґрунтованими вимоги в частині стягнення 144000,00 грн. суми основного боргу із сплати орендної плати, 72000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення повернення майна, 122830,24 грн. 50% річних та 5099,27 грн. інфляційних втрат.

Щодо вимоги про повернення майна , то суд першої інстанції, встановивши, що строк дії договору закінчений, а докази належного повернення майна не подані відповідачем , зобов`язав повернути ТОВ «Біопласт-Захід» на користь ТОВ «Біопластик ЛТД» майно, що було предметом договору оренди від 02.05.2019 №0205/ОБ - екструдер плівковий SJ-H55 та пакеторобну машину SHXJ 1200.

Відповідач - ТОВ «Біопласт-Захід», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні всіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Анпілогов Ф.В. (третя особа) спірний договір оренди та акт приймання-передачі не підписував, і оскаржуваним рішенням порушено права не безпосередньо відповідача, а третьої особи, що не мав можливості належно захистити права скаржника, шляхом призначення комплексної експертизи, оскільки мав місце корпоративний спір, результатом якого стало винесення Господарським судом Львівської області рішення у справі №914/3315/21.

Крім цього, зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відсутність письмової домовленості сторін про використання факсиміле, має наслідком те, що форма договору не дотримана і відповідно, договір оренди і акт приймання-передачі не можуть бути належними доказами виникнення між сторонами орендних відносин. Звертає увагу скаржник на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи (накладні, акти надання послуг тощо), які б підтверджували реальне існування між сторонами господарських відносин, при тому, що договір оренди , за твердженням позивача , був укладений ще у травні 2019 року .

В зв`язку з цим, в апеляційній скарзі, скаржник, просить: призначити в даній справі комплексну судову (почеркознавчу та технічну ) експертизу підписів від імені ТОВ «БіопластЗахід» на договорі оренди №0205/ОБ від 2.05.2019 та акті приймання-передачі в оренду обладнання від 02.05.2019 (додаток до договору №0205/ОБ від 02.05.2019) в зв`язку з чим зупинити провадження у справі; скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі №914/3723/21та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити; скасувати заходи забезпечення позову вжиті судом першої інстанції.

Позивач ТОВ «Біопластик ЛТД», у відзив на апеляційну скаргу вказує, що справжність відбитка печатки на договорі та акті приймання-передачі обладнання не заперечувалася а ні скаржником , а ні третьою особою під час розгляду справи судом першої інстанції та не заперечується і під час подачі апеляційної скарги. Вказує, що відбиток же печатки скаржника на вказаних документах дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин , яким міг бути виключно керівник скаржника Анпілогов Ф.В. Крім цього вказує, що жодним чином не підтверджено скаржником чи третьою особою і факту незаконного заволодіння третіми особами факсимільним відтиском підпису третьої особи та/або печаткою скаржника. Також зазначає, що позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних постачалася сировина (поліетилен, суперконцентрати, модифікуючи домішка, антистатик) для виготовлення продукції на орендованому відповідачем майні - екструдері плівковому SJ-H55 та пакеторобній машині SHXJ 1200 та, у свою чергу , відповідач здійснював позивачу оплату за таку поставлену сировину, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Відтак, оплачуючи сировину за видатковими накладними ОСОБА_1 , як директор скаржника, у період здійснення вказаних правовідносин, безумовно мав право першого підпису в банку і здійснення таких оплат не могло бути вчинено без його відома. Беззаперечним доказом наявності орендних правовідносин між сторонами та фактичного користування відповідачем орендованим майном за спірним договором вважає той факт , що позивач протягом усього строку дії спірного договору , який начебто не підписував ОСОБА_1 , як на це вказує у скарзі відповідач, у порядку встановленому Податковим кодексом України, реєстрував податкові накладні на суму орендної плати, а відповідач, відповідно, користувався податковим кредитом з ПДВ у своїй господарській діяльності, що відбувалося протягом періоду, в якому третя особа ОСОБА_1 , належним чином виконував функції керівника, до вказаних ним подій листопада 2021 року, коли його незаконно усунули від посади. Щодо наслідків не призначення судом першої інстанції експертизи, то вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в її призначенні. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

29.11.2022 в канцелярію суду від представника скаржника адвоката Комарницької Н.В., поступили додаткові пояснення (обрахунок судових витрат), згідно яких просить судові витрати апелянта у сумі 18 437,02 грн. покласти на ТОВ «Біопластик ЛТД». До даних пояснень долучено: копію акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) №109 від 06.10.2022; копію рахунку на оплату №95 від 06.10.2022; копії платіжних доручень №27 від 07.10.2022, №28 від 12.10.2022; звіт про надані послуги та квитанцію про надіслання даних пояснень позивачу.

27.12.2022 від представника позивача поступили додаткові пояснення у справі, згідно яких просить залишити додаткові пояснення (обрахунок судових витрат) скаржника від 28.11.2022 без розгляду , а клопотання про розподілення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу без задоволення, з підстав наведених в таких. Зокрема вказує, що повноваження Комарницької Н.В. не є належним чином підтверджені.

Дане спростовується наступним .

23.09.2022 на електронну пошту суду від представника третьої особи - адвоката Комарницької Н.В. поступило клопотання про вступ представника у справу до якого долучено ордер серія ВС №1161859 від 22.09.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Комарницької Н.В. серія ЛВ №002124 від 05.03.2021.

23.09.2022 на електронну пошту суду від представника скаржника - адвоката Комарницької Н.В. поступило клопотання про вступ представника у справу до якого долучено ордер серія ВС №1161861 від 22.09.2022; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Комарницької Н.В. серія ЛВ №002124 від 05.03.2021.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29 вересня 2022 року (головуючий суддя Малех .Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Біопласт-Захід, б/н від 15.09.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/2315/22, 01-05/2321/22 від 19.09.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 16 серпня 2022 року у справ №914/3723/21. Витребувано матеріали справи №914/3723/21 в Господарського суду Львівської області.

06.10.2022 в канцелярію суду поступили матеріали справи №914/3723/21.

В подальшому, ухвалою суду від 24.10.2022 призначено розгляд справи №914/3723/21 в судове засідання на 09 листопада 2022 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалами суду від 02.11.2022, 30.11.2022 розгляд справи №914/3723/21 відкладався (переносився) з підстав, наведених в таких.

В судове засідання 11.01.2023 з`явився представник відповідача та третьої особи, які підтримала доводи апеляційної скарги з мотиві наведених в такій.

Як зазначалось вище, скаржником, в апеляційній скарзі заявлялось клопотання про призначення в даній справі комплексної судової (почеркознавчої та технічної ) експертизи підписів від імені ТОВ «БіопластЗахід» на договорі оренди №0205/ОБ від 2.05.2019 та акті приймання-передачі в оренду обладнання від 02.05.2019 (додаток до договору №0205/ОБ від 02.05.2019) в зв`язку з чим, просили зупинити провадження у даній справі.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Розглянувши клопотання скаржника про призначення експертизи в сукупності з матеріалами справи та поясненнями представника відповідача та третьої особи, суд апеляційної інстанції ухвалив відмовити в задоволенні такого в зв`язку з його необґрунтованістю.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, заслухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 16 серпня 2022 року у справі №914/3723/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи:

24.12.2018 ZHEJIANG ZHUXIN MACHINERY CO та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біопластик ЛТД» (покупець, Орендодавець) укладено договір купівлі-продажу №ZX180740, за умовами якого ZHEJIANG ZHUXIN MACHINERY CO продало у власність позивача продукцію - SJ-H 55 плівковий екструдер з ремонтним комплектом, 55мм. формувальну голову у кількості 2шт, пневматичні вали для SJ-H 55 у кількості 2шт., формувальну голову ВД250мм. для SJ-H 55 у кількості 2шт., активатор плівки для SJ-H 55; пневматичні вали для SJ-H 55 у кількості 2шт., блок управління активатором 3Кв (тип HW2003) у кількості 2шт., SHXJ800 пакеторобну машину з ремонтним комплектом та автоматичний переробник кромки плівки 180 модель з ремонтним комплектом у кількості 2шт. загальною вартістю 40200 доларів США.

24.12.2018 ZHEJIANG ZHUXIN MACHINERY CO виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Біопластик ЛТД» до оплати інвойс №ZX180740 на суму 40200 доларів США.

27.12.2018 та 24.01.2019 позивачем перераховано на користь ZHEJIANG ZHUXIN MACHINERY CO 12060 та28140 доларів США в оплату товару за Договором купівлі продажу від 24.12.2018р. №ZX180740.

Плівковий екструдер SJ-H 55 вартістю 12255 доларів США та пакеторобна машина SHXJ800 вартістю 9500 доларів США станом на 18.11.2021 взяті на баланс та відображені в бухгалтерському обліку позивача на рахунку 104 (основні засоби), що підтверджується бухгалтерською довідкою позивача від 18.11.2021 вих. №1811.21/1. Вказану довідку підписано керівником та головним бухгалтером позивача, підписи вказаних осіб завірено відтиском печатки юридичної особи позивача.

02.05.2019 між позивачем та ТзОВ «Біопласт-Захід» (орендар) укладено договір оренди №0205/ОБ, згідно п.1.1., якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язувався передати орендареві, а орендар зобов`язувався прийняти в строкове платне користування нижчевизначене обладнання (надалі іменується - "майно, що орендується") в стані, придатному для використання його за цільовим призначенням (використання для виробничих цілей) та зобов`язувався сплачувати орендодавцеві оренду плату.

Відповідно до п.1.2. договору, орендодавець надає у користування орендарю власне майно (обладнання), яке належить орендодавцю на праві власності. Згідно даного договору, до орендаря не переходить право володіння переданим майном.

Найменування майна, що орендується: екструдер плівковий SJ-H 55 вартістю, еквівалентною 12255 доларів США за курсом НБУ на день передачі майна в оренду; пакеторобна машина SHXJ800 вартістю, еквівалентною 9500 доларів США за курсом НБУ на день передачі майна в оренду (п.п.1.2.1., 1.2.2. договору).

Згідно п.1.4. договору, встановлено, що майно, що орендується, вважається переданим після підписання сторонами акту приймання-передачі майна уповноваженими представниками сторін (додатку до договору).

Майно, що орендується, передається орендодавцем у користування орендарю та має бути розміщеним (знаходитися) протягом усього строку дії Договору, у виробничому приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 45 (п.1.5. договору).

Відповідно до п.2.1. договору майно, що орендується, надається орендареві на строк, що становить 24 календарних місяців з моменту його передачі.

Згідно п.3.1. договору майно, що орендується, повинно бути передано орендодавцем та прийнято орендарем протягом одного місяця з моменту набрання чинності договором.

Пунктом 3.2. договору сторонами передбачено, що передання майна, що орендується, здійснюється сторонами за передання-приймання.

Розмір орендної плати за майно, що орендується, складає 6000грн. З ПДВ на місяць (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 20 числа поточного місяця.

Пунктом 4.5. договору сторонами встановлено, що за користування майном що орендується не повний календарний місяць (у випадку складання акту приймання-передачі майна про повернення майна що орендується не у останній день календарного місяця) орендар сплачує орендодавцеві за останній місяць користування майном орендну плату у повному розмірі встановленому п. 4.1. даного договору, незалежно від кількості днів фактичного користування у останньому місяці оренди (розмір оплати не підлягає зменшенню пропорційно фактичній кількості днів користування).

Згідно п.5.2. договору орендодавець має право, зокрема, на отримання орендної плати у порядку та строки встановлені даним договором.

Пунктом 6.1. договору сторонами передбачено, що орендар зобов`язується, зокрема, використовувати майно, що орендується, для виробництва продукції з поліетилену; своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.6.4. договору, встановлено, що орендар зобов`язаний повернути орендодавцю майно, що орендується, протягом 10 календарних днів після дати закінчення строку дії договору встановленого п.9.2. договору, або протягом 10 календарних днів після розірвання договору у порядку встановленому п. 5.2. договору; повернення майна, що орендується з оренди здійснюється за актом приймання-передачі, який готується у двох примірниках орендарем, підписується ним та передається орендодавцю не пізніше останнього дня строку дії даного договору. Орендодавець розглядає та підписує обидва отриманих екземпляри акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди та один його екземпляр повертає орендарю в момент фактичного отримання майна, що орендується з оренди; фактичне повернення з оренди майна, що орендується здійснюється за ініціативою, силами та за рахунок орендаря і включає: належний демонтаж майна, що орендується кваліфікованими спеціалістами; пакування майна, що орендується способом який дав би можливість уникнути механічних пошкоджень майна, що орендується при його транспортуванні; завантаження та транспортування майна, що орендується автомобільним транспортом до місця фактичного повернення майна з оренди; вивантаження майна, що орендується з автомобільного транспорту у місці фактичного повернення майна з оренди. Зобов`язання Орендаря з фактичного повернення майна, що орендується Орендодавцеві та нарахування орендної плати припиняється (вважається виконаним Орендарем) після повернення майна, що орендується та підписання обома Сторонами відповідного акту приймання-передачі.

У випадку прострочення оплати орендних платежів Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру простроченого платежу за весь період прострочення (п.7.1.1. Договору).

Відповідно до п.7.1.3. договору у випадку затримки (порушення строків) повернення майна, що орендується у порядку, встановленому п.6.4. договору, орендар зобов`язаний виплатити орендодавцю штраф у розмірі 3000 грн. за кожен день затримки (прострочення виконання такого зобов`язання). Сплата штрафу не звільняє орендаря від обов`язку оплачувати орендну плату за весь період фактичного користування майном, що орендується.

Також, п.7.1.5. договору сторони, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України встановили, що орендар, у випадку прострочення ним виконання свого грошового зобов`язання зі сплати оренди, зобов`язаний за користування чужими грошовими коштами сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 50 процентів річних від простроченої суми.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що Договір вважається укладеним та набирає чинності з 02.05.2019р.

Строк договору починає перебіг у момент, визначений у п.9.1. договору та закінчується 02.05.2021, а в частині грошових зобов`язань - до повного їх виконання (п.9.2. договору).

Як вбачається з обставин справи, актом приймання-передачі в оренду обладнання від 02.05.2019 за вищевказаним договором позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування майно, визначене договором: екструдер плівковий SJ-H 55 та пакеторобну машину SHXJ800.

Даний договір та акт приймання-передачі підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб. В судовому порядку такий недійсним не визнавався.

Як вказує позивач, відповідачем не виконано взяті на себе договірні зобов`язання зі сплати орендної плати, впродовж строку дії договору за користування майном за договором, внаслідок чого утворився борг в розмірі 144000грн.

Листом-повідомленням від 04.11.2021 вих. №0411/1 позивач повідомив відповідача про наявну станом на 04.11.2021 заборгованість зі сплати орендної плати за договором в розмірі 180000 грн. і просив сплатити таку до 12.11.2021.

Також позивач наголошував на обов`язку відповідача повернути майно, що орендується за договором, у зв`язку із завершенням строку дії договору.

Поряд з цим, керуючись положеннями п.7.1.5 договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 5099,24 грн., процентів річних за користування чужими грошовими коштами - 123879,44 грн., неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення майна після припинення дії договору у розмірі 84 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.08.2022 у справі №914/3723/21 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Біопласт-Захід» на користь ТОВ «Біопластик ЛТД» - 144000,00 грн. суми основного боргу з сплати орендної плати, 72000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення повернення майна, 122830,24 грн. 50% річних, 5099,27 грн. інфляційних втрат, 8563,94 грн. судового збору та 9152,73 грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги. Зобов`язано ТОВ «Біопласт Захід» повернути ТОВ «Біопластик ЛТД» майно, що було предметом договору оренди від 02.05.2019 №0205/ОБ, а саме: екструдер плівковий SJ-H55 та пакеторобну машину SHXJ 1200. В решті в позові - відмовлено. З даним рішенням не погодився відповідач.

При перегляді даного рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3723/21 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції керувався наступним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно вимог ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім цього, згідно вимог 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно вимог ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Місцевим господарським судом вірно відмічено, що факт неповернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору порушує права власника майна в тому числі, щодо правомочності користування та розпорядження.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з обставин справи,сторонами укладено договір оренди №0205/ОБ від 02.05.2019, згідно п.1.1., якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов`язувався передати орендареві, а орендар зобов`язувався прийняти в строкове платне користування екструдер плівковий SJ-H 55 вартістю, еквівалентною 12255 доларів США за курсом НБУ на день передачі майна в оренду; пакеторобна машина SHXJ800 вартістю, еквівалентною 9500 доларів США за курсом НБУ на день передачі майна в оренду (п.п.1.2.1., 1.2.2. договору). В судовому порядку такий недійсним не визнавався.

Як вірно вказано місцевим господарським судом відповідач користувався майно з 02.05.2019, що вбачається з дати укладення договору та підписання акту приймання-передачі в оренду обладнання (02.05.2019), а також згідно закріпленого у п.4.1. договору положення про те, що розмір орендної плати за майно, що орендується, складає 6000 грн. з ПДВ на місяць, беручи до уваги користування відповідачем майном у травні 2019 року протягом неповного місяця, а саме з 02.05.2019 року по 31.05.2019 року, а відтак суд першої інстанції здійснивши перерахунок, який перевірено судом апеляційної інстанції правомірно встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за користування майном за договором за травень 2019 року становить 5806,45 грн. (6000 / 31 х 30).

Згідно з п.4.5. договору встановлено, що за користування майном що орендується не повний календарний місяць (у випадку складання акту приймання-передачі майна про повернення майна що орендується не у останній день календарного місяця) Орендар сплачує орендодавцеві за останній місяць користування майном орендну плату у повному розмірі встановленому п. 4.1. даного договору, незалежно від кількості днів фактичного користування у останньому місяці оренди (розмір оплати не підлягає зменшенню пропорційно фактичній кількості днів користування), а відтак суд першої інстанції правомірно встановив про правомірність нарахування позивачем відповідачу орендної плати за травень 2021 року орендну плату у розмірі 6000 грн.

Судом першої інстанції вірно зазначено про правові висновки, викладені зокрема в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 19.04.2021 року у справі №910/11131/19, де зазначено про неправомірність нарахування позивачем відповідачу неустойки за користування річчю за час прострочення у розмірі подвійної плати за травень 2021 року, оскільки положення п.3 ч.1 ст.3 та ст.627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України), а неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Такий підхід у регулюванні орендних правовідносин вочевидь не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, відповідно до цього, суд першої інстанції перевіривши правильність розрахунку суми заборгованості зі сплати орендної плати та неустойки за заявлені позивачем періоди з врахуванням встановлених судом обставин, правомірно встановив, що такий проведено позивачем невірно. Відтак, перевіривши розрахунок здійснений судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що заборгованість зі сплати орендної плати за заявлений позивачем період становить 149806,45грн. та неустойки в розмірі 72000, 00грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 144 000,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати є мотивованими та обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю в межах заявлених позовних вимог. В свою чергу, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 84000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення повернення майна за період з 03.05.2021 по 29.11.2021 є частково мотивованими та обґрунтованими і згідно перерахунку, підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 72000,00 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення повернення майна. В решті в позові в цій частині позовних вимог, судом першої інстанції правомірно відмовлено за безпідставністю та необґрунтованістю.

З матеріалів та обставин справи вбачається, припинення договору 02.05.2021, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Згідно встановленого сторонами в п.6.4. порядку і строку повернення орендарем майна з оренди є відсутніми в матеріалах справи належні докази виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з повернення майна з оренди у зв`язку із припиненням договору, відповідно до чого, суд першої інстанції вмотивовано та обґрунтовано задоволив позовні вимоги в частині повернення позивачу майна, що було предметом договору оренди від 02.05.2019 №0205/ОБ - екструдер плівковий SJ-Н55 та пакеторобну машину SHXJ 1200.

Поряд з вищенаведеним, позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 123879,44 грн. - 50 відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 02.05.2019 по 30.11.2021, 5099,27 грн. інфляційних втрат за період з травня 2021 року по жовтень 2021 року.

Згідно положень п.7.1.5. договору сторони, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України встановили, що орендар, у випадку прострочення ним виконання свого грошового зобов`язання зі сплати оренди, зобов`язаний за користування чужими грошовими коштами сплатити на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 50 процентів річних від простроченої суми.

У відповідності до положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції здійснено перерахунку, який перевірено судом апеляційної скарги, і встановлено, що з розрахунку 50 відсотків річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період з врахуванням встановлених судом обставин, такий проведено позивачем невірно, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки не враховано часу виникнення заборгованості, періодів її існування, розміру заборгованості з врахуванням встановлених обставин та приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України щодо моменту виникнення прострочки орендної плати за договором.

З врахуванням перерахунку, який суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим, сума 50% річних за заявлений позивачем період становить 122830,24грн., інфляційних втрат 6056,43грн., які правомірно задоволені до стягнення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що по суті апеляційної скарги , відповідачем не заперечуються по суті вищевказані суми.

У відповідності до положень статей 73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Слід зазначити, що доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Анпілогов Ф.В. (третя особа) спірний договір оренди та акт приймання-передачі не підписував, і оскаржуваним рішенням порушено права не безпосередньо відповідача, а третьої особи, що не мав можливості належно захистити права скаржника, шляхом призначення комплексної експертизи, оскільки мав місце корпоративний спір, результатом якого стало винесення Господарським судом Львівської області рішення у справі №914/3315/21.

Щодо даного то судова колегія апеляційного суду вказує, що як вбачається з обставин справи позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних постачалася сировина (поліетилен, суперконцентрати, модифікуючи домішка, антистатик) для виготовлення продукції на орендованому відповідачем майні екструдері плівковому SJ-Н55 та пакеторобній машині SHXJ 1200 та, у свою чергу , відповідач здійснював позивачу оплату за таку поставлену сировину, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи. При цьому, заперечуючи позовні вимоги відповідачем не подано доказів того, що він мав у користуванні чи власності якесь інше обладнання , за допомогою якого він міг переробити поставлену йому сировину. При цьому, слід також зазначити, що в судовому порядку відповідач не визнавав недійсним договір оренди від 02.05.2019 №0205/ОБ.

Отже, відповідно до цього, судова колегія апеляційного суду зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, які покладено в основу рішення в даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 18259,68грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору в розмірі 7624,68ггрн.. сплаченого за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову судового збору в розмірі 1135 грн. та 9500 грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

В підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат на правові послуги, позивачем долучено до позовної заяви копію укладеного 01.11.2021 між адвокатом Оксаніченком Андрієм Сергійовичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біопластик ЛТД» (клієнт) договір про надання правової (правничої) допомоги б/н, згідно п.1.1., якого адвокат надає клієнту правову допомогу, яка полягає у наданні клієнту правової інформації і роз`яснень з правових питань, представництво інтересів клієнта у судах України та надання іншої правової (правничої) допомоги, що узгоджена сторонами шляхом підписання відповідних додаткових угод до Договору.

Відповідно до п.2.1.1. договору від 01.11.2021 адвокат зобов`язаний надавати правову (правничу) допомогу, передбачену цим договором та додатковими угодами що є його невід`ємною частиною. Повноваження надані клієнтом адвокату за даним договором не передбачають будь-яких обмежень.

Додатковою угодою від 19.11.2021 №2 до договору від 01.11.2021 сторонами узгоджено види адвокатської діяльності (правової допомоги) та вартість надання правової (правничої) допомоги (гонорар адвоката) згідно з договором.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди передбачено, що сторони, підписуючи дану додаткову угоду, підтверджують, що вартість адвокатських послуг (гонорарі згідно договору та даної додаткової угоди) становить:

- правовий аналіз документів (у тому числі первинних бухгалтерських документів) щодо правовідносин з оренди майна Клієнта з ТОВ «Біопласт-Захід» (код ЄДРПОУ 42833923) - 1000грн.;

- аналіз судової практики (останніх за часом винесення правових висновків і Верховного Суду у аналогічних справах щодо позовів про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення заборгованості за договорами оренди рухомого майна - 1500грн.;

- підготовка заяви про забезпечення позову клієнта до ТОВ «Біопласт-Захід» (код ЄДРПОУ 42833923) - 3000грн.;

- підготовка позовної заяви клієнта до ТОВ «Біопласт-Захід» (код ЄДРПОУ 42833923) про витребування манна із чужого незаконного володіння та стягнення заборгованості за час фактичного користування майном клієнта - 4000грн.;

- надання консультацій та роз`яснень діючого законодавства клієнту з приводу надання адвокатом правової допомоги обумовленої даною додатковою угодою - 0.00 грн.

Вказаний договір від 01.11.2021 та додаткову угоди до нього підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору.

Платіжним дорученням від 22.11.2021 №31119 позивачем перераховано на користь адвоката 9500 грн. призначення платежу: "оплата за договором про надання правової (правничої) допомоги б/н від 01.11.2021 р. та додаткової угоди №2 від 19.11.2021 до цього договору, без ПДВ".

Детальним описом робіт (наданих послуг) від 29.11.2021р. б/н адвокатом складено детальний опис робіт за договором від 01.11.2021р., а саме:

- здійснено правовий аналіз документів (у тому числі первинних бухгалтерських документів) щодо правовідносин з оренди майна клієнта з ТОВ «Біопласт-Захід» (код ЄДРПОУ 42833923) вартістю 1000грн.;

- здійснено аналіз судової практики (останніх за часом винесення правових висновків і Верховного Суду у аналогічних справах щодо позовів про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення заборгованості за договорами оренди рухомого майна вартістю 1500грн.;

- підготовлено заяву про забезпечення позову клієнта до ТОВ «Біопласт-Захід» (код ЄДРПОУ 42833923) вартістю 3000грн.;

- підготовлено позовну заяву клієнта до ТОВ «Біопласт-Захід» (код ЄДРПОУ 42833923) про витребування манна із чужого незаконного володіння та стягнення заборгованості за час фактичного користування майном клієнта вартістю 4000грн.

Також вказаний детальний опис робіт містить відомості про те, що клієнтом станом на 29.11.2021 отримано детальний опис робіт, претензій та зауважень до виконаної роботи немає.

Вказаний детальний опис підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток сторін договору від 01.11.2021.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відтак, з врахуванням вищенаведеного в сукупності, судова колегія апеляційного суду вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що подані позивачем в обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу докази в своїй сукупності підтверджують дійсність, необхідність та розумність таких витрат в розмірі 9500 грн. для забезпечення належного захисту прав позивача під час розгляду справи №914/3723/21 Господарським судом Львівської області. Дане скаржником не оскаржувалось в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції правомірно з врахуванням положень ст. 129 ГПК України задоволив до стягнення з відповідача на користь позивача 8563,94 грн. судового збору та 9152,73 грн. судових витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Львівської області ухвалив рішення від 16 серпня 2022 року у справі №914/3723/21, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Львівської області від 16 серпня 2022 року у справі №914/3723/21 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Біопласт-Захід» - без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Витрати на правову допомогу в сумі 18 437,02 грн., які заявлені відповідачем в суді апеляційної інстанції слід покласти на останнього.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біопласт-Захід, б/н від 15.09.2022 (вх. № апеляційного суду 01-05/2315/22, 01-05/2321/22 від 19.09.2022) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 16 серпня 2022 року у справі №914/3723/21 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Біопласт-Захід».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/3723/21 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 24.01.2023.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич