Рішення

від 11.01.2023 по справі 922/1181/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2023м. ХарківСправа № 922/1181/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "СТАНДАРТБУД" про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Шворак О.М. (за довіреністю)

відповідача - Виноградов В.О. (за ордером)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" (Позивач) звернулося до Господарського суду харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "СТАНДАРТБУД" (Відповідач) 3 209 756,00 грн в порядку ст. 1197 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що між сторонами 22.06.2020 було укладено договір №UKR43-0620F згідно якого Позивач передав Відповідачу в лізинг автомобілі, на яких були скоєні порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, і штрафи за ці порушення були сплачені Позивачем.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 02.08.2022 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/1181/22 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

Ухвалою суду від 08.08.2022 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. №10298 від 21.09.2022) в якому проти позову заперечує, вказуючи на незаконність постанов про адміністративні правопорушення, не звернення позивача до Державної служби України з безпеки на транспорті з повідомленням про вчинення правопорушень іншою особою, відкриття виконавчого провадження за деякими постановами з порушенням встановленого строку, та не повідомлення позивачем відповідача про отримання постанов про накладення штрафів.

Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 10633 від 26.09.2022) в якій він не погоджується із запереченнями відповідача та підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

07.12.2022 відповідачем надані додаткові пояснення по справі (вх. № 15787).

Ухвалою суду від 30.11.2022 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах розумних строків, зважаючи на введення на території України воєнного стану.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 11.01.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судом було встановлено наступне.

22 червня 2020 року Позивач (як лізингодавець) та Відповідач (як лізингоодержувач) уклали Договір фінансового лізингу №UKR43-0620F (далі - "Договір", копія додається). Відповідно до п. 1.1 Договору сторони також підписали Загальні умови договорів фінансового лізингу від 22.06.2020, які мають тлумачитись невід`ємно від Договору (далі - "Загальні умови", копія додається).

За вказаним Договором Позивач передав, а Відповідач прийняв у лізинг 2 одиниці вживаних самоскидів Renault К-440 з VIN-кодами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що підтверджується Актом передачі від 23.06.2020, що є додатком № 2 до Договору. Держномери цих автомобілів (на час перебування їх у власності Позивача) - НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та НОМЕР_6 .

У листопаді 2021 року водіями Відповідача на цих автомобілях була вчинена велика кількість порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (ч. 2 ст. 132-1 КУпАП). Ці порушення були зафіксовані технічними засобами в автоматичному режимі, про що було сформовано 39 постанов про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (копії додані позивачем до матеріалів справи).

Оскільки вказані автомобілі на той час були зареєстровані за Позивачем, ці постанови були виписані на керівника Позивача.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому та травні 2022 року Позивач сплатив 39 штрафів, які були накладені за вчинені водіями Відповідача адміністративні правопорушення (копії платіжних доручень на підтвердження оплат додані до матеріалів справи). Два штрафи сплачені на рахунки Казначейства України, вказані у постановах про адміністративні правопорушення. Всі інші штрафи, в тому числі виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, були сплачені на рахунки Держказначейської служби відповідно до постанов про відкриття виконавчого провадження.

Платіжні доручення містять посилання на номери виконавчих проваджень, по яким здійснена оплата.

Загалом Позивачем було сплачено 3 209 756,00 грн., що включає в себе суми штрафів, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

21 червня 2022 року представник Позивача надіслав Відповідачу вимоги про відшкодування цієї суми - на адресу реєстрації та на адресу, зазначену у Договорі (копії вимог та докази направлення додаються).

Відповідно до п. 6.14 Договору - "В момент підписання Акту Передачі Лізингодавець вважається таким, що належно виконав свої обов`язки з передачі Обладнання Лізингоодержувачу, а до Лізингоодержувача переходять та зберігаються за ним упродовж усього Строку Лізингу усі ризики знищення або пошкодження та усі інші ризики та відповідальність, пов`язана із Обладнанням, передбачені Запальними Умовами та чинним законодавством".

Відповідно до п. 10.2 Загальних вимог договорів фінансового лізингу, що є частиною Договору (далі - "Загальні вимоги") - "Лізингоодержувач не має права використовувати Обладнання з порушенням закону. <...> У процесі експлуатації Обладнання Лізингоодержувач зобов`язаний забезпечити дотримання вимог і рекомендацій всіх правил технічної експлуатації та інших правил, передбачених законодавством України, а також інструкцій, посібника з експлуатації, умов гарантії, та інших подібних документів, що надані відповідним Продавцем і виробником Обладнання. У тому числі, крім іншого, у процесі експлуатації Обладнання Лізингоодержувач зобов`язаний використовувати тільки ті витратні матеріали, які були рекомендовані виробником такого Обладнання і його Продавцем.

У рамках своїх зобов`язань, передбачених цим пунктом 10.2, Лізингоодержувач зобов`язаний, крім іншого, провести інструктаж всіх операторів кожної одиниці Обладнання щодо всіх застосовних вимог законодавства України, інструкцій та інших перелічених вище документів, що надані відповідними Продавцями й виробниками Обладнання, та Договором Страхування, а також забезпечити дотримання зазначеними особами таких вимог".

Відповідно до п. 10.6 Загальних вимог - "Всі витрати пов`язані з володінням і використанням Лізингоодержувачем кожного Обладнання за відповідним Договором (з урахуванням Загальних Умов), у тому числі, але не обмежуючись, податки та збори, що справляються відповідно до чинного законодавства з Лізингоодержувача як з особи, що володіє і використовує такі Обладнання, а також витрати на сервісне й ремонтне обслуговування, витрати на щорічний технічний огляд та всі інші експлуатаційні витрати несе Лізингоодержувач. Якщо Лізингодавець з будь-якої причини змушений здійснити оплату вищевказаних у цьому пункті витрат за Лізингоодержувача, він вправі отримати відшкодування таких витрат від Лізингоодержувача в доповнення до Суми Договору.

Лізингоодержувач зобов`язаний забезпечити вчасну сплату штрафів за порушення Лізингоодержувачем (чи його працівниками) правил, норм і стандартів у сфері безпеки дорожнього руху під час користування Обладнанням, та відповідає за витрати, що їх може зазнати Лізингодавець, у зв`язку з простроченням сплати таких штрафів, зокрема через затримки у проходженні періодичного технічного контролю Обладнання."

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Оскільки у лютому та травні 2022 року Позивач сплатив всі 39 штрафів, які були накладені за вчинені водіями Відповідача адміністративні правопорушення, а також відповідні суми, пов`язані з виконавчими провадженнями, то Позивач має право вимоги до Відповідача у розмірі виплачених сум.

Щодо заперечень Відповідача про незаконність постанов про адміністративне правопорушення суд зазначає, що надання оцінки законності винесення постанов не відноситься до юрисдикції господарського суду і дані обставини не є предметом дослідження у цій справі.

Також, Відповідач зазначає, що Позивач та його керівник не є відповідальними особами у розумінні ч. 1 ст. 143 КУпАП за умови, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів була внесена інформація про належного користувача відповідних ТЗ. Однак, суд зазначає, що заяву про внесення такої інформації міг подати як власник, так і сам належний користувач, тобто Відповідач у цій справі. Тому Відповідач подавши таку заяву самостійно, міг би оплатити всі штрафи своєчасно у мінімально можливому розмірі та мати змогу щодо оскарження постанов про накладення адміністративних штрафів.

Оскільки відомості про належного користувача не були внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, то відповідальна особа у постановах про адміністративне правопорушення була вибрана правильно, у повній відповідності з вимогами ч. 1 ст. 143 КУпАП. Однак саме правопорушення було дійсно вчинене іншою особою (водіями Відповідача як належного користувача ТЗ), і саме тому Позивач має право вимагати відшкодування сплачених сум з Відповідача.

У відзиві відповідач, також, посилається на ст. 303 КУпАП, стверджуючи, що Позивач не повинен був оплачувати штрафи, а натомість мав оскаржувати постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі пропуску тримісячного строку звернення їх до виконання.

Разом з тим, слід зазначити, що строк звернення постанов до виконання припав на початок повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" на території України введено воєнний стан з 24.02.2022 року, який надалі продовжувався і триває на час розгляду даної справи.

Законом України "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 15.03.2022 № 2129-ІХ внесені зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, пунктом 102 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Позивач сплатив штрафи сам, шляхом подання до банку відповідних платіжних доручень. Ці суми не були з нього примусово стягнуті в рамках процедури виконавчого провадження. Тобто в даному разі сплата прив`язана не до виконавчого провадження як такого, а саме до постанов про адміністративні правопорушення, законність яких не оспарювалась.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно достатті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зістаттею 73 Господарського процесуального кодексу Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписамистатті 86 Господарського процесуального кодексу Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що відповідно до п. 10.6 Загальних вимог договорів фінансового лізингу, що є частиною Договору фінансового лізингу, п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 1191 Цивільного кодексу України, штрафи сплачені Позивачем, підлягають компенсації в повному обсязі - саме в тій сумі, яку сплатив Позивач.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Крім витрат по сплаті судового збору, позивачем в позовній заяві було заявлено про понесення ним витрат на правничу допомогу та зроблено заяву про подання відповідних доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "СТАНДАРТБУД" (61124, м. Харків, вул. Сидоренківська, 54, код ЄДРПОУ 42042624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" (03680,м. Київ, Кільцева дорога, 20/1-А, код ЄДРПОУ 37164056) 3 209 756,00 грн збитків та 48 146,34 грн судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "23" січня 2023 р.

СуддяС.А. Прохоров