Рішення

від 13.02.2023 по справі 922/1181/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1181/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат по справі

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "СТАНДАРТБУД" про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Виноградов В.О. (за ордером)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" (Позивач) звернулося до Господарського суду харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "СТАНДАРТБУД" (Відповідач) 3 209 756,00 грн в порядку ст. 1197 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що між сторонами 22.06.2020 було укладено договір №UKR43-0620F згідно якого Позивач передав Відповідачу в лізинг автомобілі, на яких були скоєні порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, і штрафи за ці порушення були сплачені Позивачем.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 02.08.2022 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/1181/22 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.

11.01.2023 судом було прийнято рішення у справі про задоволення вимог позивача.

19.01.2023 до суду надійшла заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу та докази в підтвердження понесення таких витрат.

Позивачем в позовній заяві було заявлено про понесення ним витрат на правничу допомогу та зроблено заяву про подання відповідних доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розгляд заяви було призначено на 13.02.2023.

24.01.2023 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. №1684) про зменшення витрат на правничу допомогу, які були заявлені позивачем.

07.02.2023 від позивача надійшли заперечення (вх. №2859/23) на клопотання відповідача про зменшення витрат з клопотанням про розгляд заяви за відсутності представника позивача.

Розглядаючи заяву позивача, суд виходив з наступного.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу Українивитрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності достатті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься встатті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зістаттею 15 Господарського процесуального кодексу Українисуд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульованоГлавою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,стаття 903 Цивільного кодексу Українипередбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу Українирегулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.Стаття 632 Цивільного кодексу Українирегулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

20 січня 2023 року у системі «Електронний Суд» Відповідачем заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 16.01.2023, у якій ТОВ «ВФС Україна» просить відшкодувати витрати про професійну правничу допомогу у розмірі 156 244,00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 20220612-1 вiд 12 липня 2022 р., укладений між Позивачем та АО «КМП»; довіреність від 14.06.2022 р.; акт про надання послуг від 04 серпня 2022 р., відповідно до якого Позивачу було надано послуги правової допомоги на суму 67 924,00 грн; рахунок №29 від 04 серпня 2022 р., виставлений на оплату послуг з надання правової допомоги; банківська виписка за 11.08.2022 р. на підтвердження отримання АО «КМП» оплати за надані послуги по супроводу даної справи від Позивача на суму 67 924,00 грн; акт про надання послуг від 14 грудня 2022 р., відповідно до якого Позивачу було надано послуги правової допомоги на суму 45 480,00 грн; рахунок №45 від 14 грудня 2022 р., виставлений на оплату послуг з надання правової допомоги; банківська виписка за 23.12.2022 р. на підтвердження отримання АО "КМП" оплати за надані послуги по супроводу даної справи від Позивача на суму 45 480,00 грн; акт про надання послуг від 16 січня 2023 р., відповідно до якого Позивачу було надано послуги правової допомоги на суму 42 840,00 грн; рахунок №1 від 16 січня 2023 р. виставлений на оплату послуг з надання правової допомоги; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвокатів, витяги з Єдиного реєстру адвокатів України на підтвердження статусу адвокатів, залучених до надання послуг.

Відповідно до положень частини 1статті 126 Господарського процесуального кодексу Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2статті 126 Господарського процесуального кодексу Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядкустатті 86 Господарського процесуального кодексу Українинадати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертійстатті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цьогоКодексувизначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, проаналізувати зміст долучених до клопотання документів, суд встановив, що суму у розмірі 67 924,00 грн з заявлених до стягнення 156 244,00 грн було сплачено за підготовку позовної заяви у цій справі та загальна витрата часу склала 15,8 годин. Водночас, суд зазначає, що зміст позовної майже дослівно дублює зміст вимог, які направлялись на адресу Відповідача ще до подання позову у цій справі та є переважно цитуванням п`яти статей чинного законодавства та трьох положень Договору фінансового лізингу від 22.06.2022 № UKR43-0620F і Загальних умов договорів фінансового лізингу від 22.06.2020.

Наведене свідчить про неспівмірність заявленої до стягнення суми із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Крім того, позивачем включено до розрахунку підготовку вимоги до Відповідача про відшкодування штрафів, однак досудовий порядок вирішення спору тут не є обов`язковим.

З акту надання послуг від 14.12.2022 вбачається, що сума у розмірі 7 740,00 грн була сплачена за підготовку двох клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщення суду та заяви про доступ до електронних документів справи. Однак, суд зазначає, що така вартість підготовчки клопотань не є розумною, оскільки подання такого роду клопотань не потребує певних спеціальних знань, а шаблони цих заяв містяться у системі «Електронний суд». До того ж подання клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду спрямовано виключно на забезпечення участі адвоката у судовому засідання у зручний для нього спосіб.

Також, з наданих суду документів вбачається, що з загальної суми у розмірі 156 244,00 грн, 33 150,00 грн було сплачено Позивачем за підготовку адвоката до судових засідань, однак відокремлення адвокатом «підготовки до судового засідання» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката із підготовки позовної заяви, аналізу документів, дослідження судової практики тощо, а тому, визначення до стягнення суми у розмірі 33 150,00 грн є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.

Крім того, у позовній заяві Позивачем наведено орієнтовний розрахунок судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 107 000 грн. При цьому жодного обґрунтування вказаної суми позовна заява та додатки до неї не містять, хоча на момент подання позову між ТОВ «ВФС Україна» та АО «КМП» вже було укладено договір про надання правової допомоги.

У заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 16.01.2023 ТОВ «ВФС Україна» просить відшкодувати витрати про професійну правничу допомогу у розмірі 156 244,00 грн, що на 46% більше, ніж заявлена у позовній заяві сума, що суперечить вимогам ч. 6 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Станом на момент подання позовної заяви у цій справі мінімальну заробітну плату було встановлено на рівні 6500,00 грн, а тому, з урахуванням рекомендації Ради адвокатів Харківської області, рекомендований розмір гонорару за годину роботи складає 1625,00 грн.

З урахуванням вищеперелічених доводів, суд дійшов висновку про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, безпідставність включення деяких видів правової допомоги та завищення витраченого часу.

Також, слід зазначити, що даний спір виник саме внаслідок бездіяльності самого позивача, що полягала у не повідомленні відповідача про наявність штрафів, які були накладені на нього, зважаючи не те, що в разі надання цієї інформації відповідачу, останній міг сплатити самостійно ці штрафи та такий спір між сторонами міг взагалі не виникнути

Крім того, саме несвоєчасна оплата штрафів позивачем призвела до їх стягнення у подвійному розмірі з оплатою витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заявлені витрати на правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить їх стягнути, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також саме критерію розумності, зважаючи на обставини, що передували виникненню спірних відносин та фінансового стану сторін, а саме бездіяльність самого позивача, що полягала у не повідомленні відповідача про наявність штрафів та несвоєчасна оплата накладених штрафів у первісному розмірі без понесення додаткових витрат.

Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, суд приходить до висновку, що, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, визначені заявником до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є не розумними, не співмірними із складністю справи, обставинам за яких виник спір та необхідним часом для надання послуг.

За вказаних обставин очевидно, що вартість послуг адвоката є завищеною, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що з урахуванням спірних правовідносин, які були предметом розгляду цієї справи, бездіяльністю самого позивача, справедливою, розумною та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. 00 коп. і саме такий її розмір підлягає розподілу та покладенню його на відповідача.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Враховуючи все вищевикладене, а також зважаючи на обставини справи, зокрема, характер та предмет спору, а також заявлену до стягнення суму збитків, яка могла б бути значно меншою в разі вчинення позивачем дій щодо своєчасного врегулювання цього спору, відповідно до вимогстатті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані вище витрати на професійну правничу допомогу покладаються судом на відповідача частково в розмірі 25 000 грн. 00 коп., іншу частину витрат на професійну правничу допомогу у розмірі покладається на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 126, 129, 236-239, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС УКРАЇНА" про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "СТАНДАРТБУД" (61124, м. Харків, вул. Сидоренківська, 54, код ЄДРПОУ 42042624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФС Україна" (03680,м. Київ, Кільцева дорога, 20/1-А, код ЄДРПОУ 37164056) 25 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляціної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 21.02.2023.

Суддя С.А. Прохоров