Постанова

від 18.01.2023 по справі 334/273/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 18.01.2023 Справа № 334/273/21

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 334/273/21 Пр. № 22-ц/807/293/23 Головуючий у 1-й інстанції Гнатюк О.М. Повний текст рішення складено 25.07.2022 року. Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» (надалі - ТОВ «КК «Статус») про захист прав споживача комунальних послуг

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-11), в якому просив: - визнати недійснимумови договору від 20 травня 2014 року № 3322 1280 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг» в частині надання та оплати додаткових послуг; - визнати недійснимв ціломудоговір від 20 травня 2014 року № 3322 1280 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг»; - стягнути з відповідача на користь позивача 18597,67 грн., отриманих без належної правової підстави; - зобов`язати відповідача припинити нарахування та пред`явлення до сплати рахунків за додаткові послуги; - стягнути судові витрати.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що він є власником квартири (нерухомого майна житлового призначення) АДРЕСА_1 .

Між позивачем, як споживачем житлових, комунальних та додаткових послуг, та відповідачем - ТОВ «Керуюча компанія «Статус», укладений договір від 20 травня 2014 року № 3322 1280 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг». Предметом договору є надання виконавцем, а споживачем своєчасна оплата наступних послуг: послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуг централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, послуг з централізованого опалення, компенсація вартості спожитої електроенергії; забезпечення утримання служби адміністраторів (консьєржів) в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку із домовленістю сторін про отримання споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.

Отже, предметом договору також є надання додаткових послуг (зокрема послуги з охорони), що не охоплюються житловими (послуга з утримання багатоквартирного будинку) та комунальними послугами (ХВП та водовідведення, ГВП, центральне опалення тощо).

Тому укладений між сторонами договір є змішаним, зокрема в частині надання додаткових послуг, цей договір є договором про надання послуг, укладання, виконання та припинення якого регулюється нормами ст.ст. 901-907 ЦК України. В іншій частині цей договір регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Про це зазначено також в п. 14.4 договору.

Позивач є споживачем, захист прав якого здійснюється в порядку, встановленому законом України «Про захист прав споживачів». Те, що на спірні відносини розповсюджується законодавство про захист прав споживачів також підтверджується ч. З ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якій захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Позивач вважає, що умови договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг» містять несправедливі умови в частині надання і оплати додаткових послуг, і такі умови визнаються недійсними як несправедливі (ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). З цих підстав предметом позову є визнання недійсними умов договору в частині надання і оплати додаткових послуг та застосування наслідків недійсності правочину, а саме повернення коштів, сплачених в рахунок оплати додаткових послуг, як безпідставно отриманих (ст. 1212 ЦК України).

Крім того, передача будинку в управління відповідача відбулась з порушеннями законодавства, в зв`язку з чим до предмету позову додатково включається вимога про визнання договору недійсним в цілому.

Також, позивач звертався до відповідача про відмову від договору в односторонньому порядку в частині сплати додаткових послуг. Зазначена обставина, незалежно від факту визнання договору недійсним в цілому або в частині сплати додаткових послуг, є самостійною підставою для припинення нарахування плати за додаткові послуги. Тому нарахування плати за додаткові послуги є неправомірним, незалежно від наслідків розгляду вимог про визнання договору недійсним, в зв`язку з чим позивач заявляє вимоги про припинення нарахування та пред`явлення до сплати рахунків за додаткові послуги, відмінних від комунальних та житлових, як припинення дії, яка порушує право позивача.

Договір про надання послуг відповідачем містить умови, які згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» визначаються як несправедливі, а саме: 1) п. 10) ч. 3 ст. 18 - установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Так п. 4.1. містить обов`язок відповідача повідомити позивача до 15.09.2014 року, тобто вже після укладання договору, про істотні умови надання послуг:

4.1. Виконавець зобов`язується:

4.1.1. Включно до «15» вересня 2014 року повідомити Споживача про структуру, періодичність, строки надання та вартість Послуг передбачених цим Договором.

Таким чином, про обов`язкові для себе умови, які в свою чергу є істотними умовами договору, позивач отримав змогу довідатись лише після укладання договору. Таким чином, споживач перед укладанням договору не мав відомостей про структуру, періодичність надання послуг, строки та вартість, які є обов`язковими для споживача, що не дозволяло йому зробити свідомий вибір щодо предмету та змісту договору.

Відсутність можливості свідомого вибору перед укладанням договору не дозволяє говорити, що в разі обізнаності позивача з усіма істотними та обов`язковими умовами договору, він би надав згоду на укладання договору. Таким чином, визнання недійсним цього пункту договору є підставою для визнання недійсним всього договору в цілому.

Згідно п. 3.7, 3.8. договору виконавцеві надається право в односторонньому порядку змінювати вартість додаткових послуг.

Вказані пункти не можна розцінювати як такі, що містять положення про індексацію ціни, оскільки не містять чітких та недвозначних умов та методів розрахунку.

Відповідач не призначався управителем будинку відповідно до викладеного порядку, тому визначення його виконавцем послуг суперечить викладеному. Про викладене свідчить відсутність протоколу зборів співвласників, складеного за встановленою формою із зазначенням обов`язкових відомостей. Крім того, збори співвласників також у встановленому законом порядку не затверджували склад послуг, зокрема додаткових, що можуть надаватись управителем, та тариф на такі додаткові послуги.

Оскільки співвласники будинку не приймали рішення про визначення управителя, управитель визначається рішенням органу місцевого самоврядування за наслідками конкурсу, а відносини, що виникли на підставі попередньо укладених договорів продовжують діяти не більше одного року з моменту набрання чинності Законом «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Позивачем у складі отриманих послуг за період з жовтня 2017 року по березень 2019 року сплачено на користь відповідача 63049,13 грн., в тому числі вартість додаткових послуг - 22550,91грн. Отже, останній місяць, за який позивач сплатив вартість додаткових послуг, це березень 2019 року.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого)без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Цим обґрунтовані вимоги про повернення 22550,91 грн., сплачених на оплату вартості додаткових послуг, тобто на виконання недійсного правочину.

Згідно ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», - споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) без штрафних санкцій з боку виконавця у разі виникнення обставин, передбачених в абзацах першому та другому цієї частини, такими обставинами, зокрема, є істотне збільшення вартості послуг, порівняно з вартістю на момент укладання договору.

Зокрема, в грудні 2018 року вартість послуг становила 6,88 грн., а вже у грудні 2020 року - 10,83 грн. Лише за два роки ціна збільшилась на 58 відсотків.

Таким чином, позивач має безумовне право на відмову від договору про надання послуг в зв`язку із істотним збільшенням їх вартості.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, договір по надання послуг вважається розірваним з моменту надсилання повідомлення про відмову від договору.

Позивач листом від 14.01.2021 року повідомив відповідача про відмову від договору в частині надання додаткових послуг, проте останній продовжує нараховувати та пред`являти до сплати вартість додаткових послуг.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Гнатюка О.М. (а.с. 32).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 33) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2022 року (а.с. 179-183) в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 187-203) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 205).

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 15 листопада 2022 року (а.с. 220), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.221) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).

Відповідач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони позивача у цій справі (а.с. 231-239).

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 244) розгляд цієї справи було призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника позивача (а.с. 240-243).

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у томучислі стороничерез своїхпредставників,що узгоджуєтьсяіз вимогамист.130ч.5ЦПК України, (а.с. 228-230), всі учасники цієї справи, у тому числі представник позивача ОСОБА_1 адвокат Орловський С.О. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

Відповідно до ст. 212 ч. 5 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

В силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи.

В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковомузадоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення нормпроцесуального права,які єобов`язковою підставоюдля скасуваннярішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.

В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 2, 80, 81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України та виходив із того, що у цій справі відсутні підстави для визнання недійсним договору від 20 травня 2014 р. № 3322 1280 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг», також не підлягають задоволенню похідні позовні вимоги щодо стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст.1212 ЦК України та припинення нарахувань за додаткові послуги.

Проте із таким висновком суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.

Так, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції за вищезазначеним позовом позивача у цій справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (ухвала від 18.01.2021 року а.с. 33), хоча мало бути відкрито провадження за правилами загального.

Ця обов`язкова підстава для скасування судового рішення у цій справі в силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України має застосовуватись апеляційним судом незалежно від того, що апелянт - позивач свою апеляційну скаргу у цій справі такою підставою не обґрунтовував.

Так як в силу вимог ст. 376 ч. 3 п. 7 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо…суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Разом із тим, судом першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у цій справі відсутні підстави для визнання недійсним вищезазначеного договору від 20 травня 2014 р. № 3322 1280 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг» (первісні позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі), в разі відмови судом у задоволенні первісних позовних вимог позивача до відповідача у цій справі, похідні від них позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст.1212 ЦК України та припинення нарахувань за додаткові послуги, також не підлягають задоволенню у цій справі.

А тому апеляційний суд вважає за доцільне повторити рішення суду першої інстанції у цій справі по сутіпозовних вимог про відмову у задоволенні позову позивача у повному обсязі.

Оскільки,судом першоїінстанції булоправильно встановлено,що позивач є власником квартири (нерухомого майна житлового призначення) АДРЕСА_1 (ст. 82 ч. 1 ЦПК України).

Між позивачем, як споживачем житлових, комунальних та додаткових послуг, та відповідачем - ТОВ «КК «Статус», укладений договір від 20 травня 2014 р. № 3322 1280 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, комунальних та додаткових послуг» (а.с. 13-26). Предметом договору є надання виконавцем, а споживачем своєчасна оплата наступних послуг: послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; послуг централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, послуг з централізованого опалення, компенсація вартості спожитої електроенергії; забезпечення утримання служби адміністраторів (консьєржів) в будинку та/або контрольно-пропускних постів до будинку, контрольно-пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку із домовленістю сторін про отримання споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування.

На підставі Розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.04.2014 року №174 «Про визначення балансоутримувача житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 » ТОВ «Керуюча компанія «Статус» визначене балансоутримувачем, зокрема, будинку АДРЕСА_3 (а.с. 59).

30 травня 2016 року відбулись збори співвласників будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , за результатами яких ТОВ «КК «Статус» було визначено управителем зазначених будинків, в тому числі будинку АДРЕСА_4 . Рішення зборів співвласників оформлено протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_4 від 30.05.2016 року (а.с. 61-107).

Вид та вартість послуг (тарифи) за Договором про надання комунальних послуг Позивач та Відповідач погодили в п.п. 3.5.1. п. 3.5. цього Договору. При оплаті наданих послуг до 20-го числа наступного за розрахунковим місяця застосовується тариф - 7,72 грн. за 1 м кв. При оплаті після 20-го числа наступного за розрахунковим місяця - 8,48 грн. за 1 м кв. (а.с. 14).

Під додатковими послугами згідно Договору про надання комунальних послуг, Сторони розуміють забезпечення утримання служби адміністраторів (консьєржів) в Будинку та/або контрольно-пропускних постів до Будинку, контрольно-пропускних пунктів в`їзду на територію, патрульної служби в Будинку і на території, інші додаткові послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не увійшли до тарифу, у зв`язку із домовленістю Сторін про отримання Споживачем послуг, що не враховані у структурі, періодичності та строках надання послуг, затверджених органами місцевого самоврядування (п. 7.3 Договору а.с.22).

Вартість додаткових послуг позивач та відповідач погодили в п. п. 3.5.2. п. 3.5. Договору про надання комунальних послуг. При оплаті наданих послуг до 20-го числа наступного за розрахунковим місяця застосовується тариф - 4,22 грн. за 1 м кв. При оплаті після 20-го числа наступного за розрахунковим місяця - 4,64 грн. за 1 м кв. (а.с.14).

Механізм доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності був затверджений Наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №390 від 30.07.2012 року «Про затвердження Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад» (ст. 82 ЦПК України загальний доступ в Інтернет).

У відповідності до положень названого Наказу, відповідачем інформація про структуру, періодичність, строки надання та вартість послуг за Договором про надання комунальних послуг була доведена до відома Позивача у спосіб її розміщення на інформаційних стендах багатоквартирного будинку.

Як передбачено ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

У випадках зміни та/або встановлення органами місцевого самоврядування та/або іншими органами/установами, які мають відповідні повноваження, тарифів стосовно Послуг, зазначених у п.п. 3.5.1., 3.5.3. - 3.5.6. Договору, - то вартість таких Послуг та розмір щомісячної плати, визначеної у п. 3.2. Договору, автоматично змінюються на відповідну суму без укладення Сторонами додаткового договору та без дотримання інших додаткових формальностей (п. 3.7. Договору).

Відповідно до п. 3.8 Договору про надання комунальних послуг у випадку зміни розміру витрат Виконавця пов`язаних з наданням Додаткових послуг, зокрема, але не виключно: у випадку зміни вартості послуг/робіт, що надаються Виконавцю третіми особами (субвиконавцями/субпідрядниками) та/або зміни розміру та/або видів податків та/або обов`язкових платежів та/або зміни мінімального розміру заробітної плати тощо, вартість Додаткових послуг та, відповідно, розмір щомісячної плати, визначеної у п. 3.2. цього Договору, може бути змінено (збільшено або зменшено) за рішенням уповноваженого органу Виконавця, що не потребує укладення додаткового договору Сторонами.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що зміна тарифу обумовлюється не суб`єктивнимбажанням відповідача,а об`єктивнимиобставинами такими як збільшення вартості послуг, які надаються відповідачу третіми особами (внаслідок зміни розміру заробітної плати, вартості енергоносіїв тощо), прийняття рішення органами місцевого самоврядування про підвищення тарифів і таке інше.

Відповідач, змінюючи вартість послуг (тариф) за Договором про надання комунальних послуг, діяв в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством та Договором. Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в даному випадку застосуванню не підлягає.

Дискримінаційних умов Договір про надання комунальних послуг не містить.

Відповідно до положеньст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01 червня 2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Вказаний Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Відповідно до 2 Порядку тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг. Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

За п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Частинами 1, 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 вищевказаного закону, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п. п. 3 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону, виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Частинами 3 та 31 Розділу VI ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 2189) встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори пронадання послугз утриманнябудинків іспоруд таприбудинкових територій,укладені звиконавцями такихпослуг абоз управителями,визначеними згідноіз цимЗаконом,до введенняв діюнорм цьогоЗакону,що регулюютьнадання послугиз управліннябагатоквартирним будинком,зберігають чинністьна умовах,визначених такимидоговорами (утому числіщодо вивезенняпобутових відходів-за наявності),до датинабрання чинностідоговорами пронадання послугз управліннябагатоквартирним будинком,укладеними заправилами,визначеними цимЗаконом. У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 2189) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Ч. 1 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п. 3.7. Договору № 3322 0890 від 29 травня 2014 року, у випадках зміни та/або встановлення органами місцевого самоврядування та/або іншими органами/установами, які мають відповідні повноваження, тарифів стосовно послуг, зазначених у п.п. 3.5.13.5.3.-3.5.6. договору, то вартість таких послуг та розмір щомісячної плати, визначеної у п. 3.2. договору, автоматично змінюється на відповідну суму без укладення сторонами додаткового договору та без дотримання інших додаткових формальностей.

Суд першої інстанції також правильно встановив, що посилання сторони позивача на те, що ТОВ «КК «Статус» не є управителем у розумінні чинного законодавства, а відтак, останній не може стягувати заборгованість за житлово-комунальні послуги, не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплачував кошти за оплату житлово-комунальних послуг, а відтак визнавав право ТОВ «КК «Статус» на їх отримання.

Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у ційчастині дублюють доводи позовної заяви позивача у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Позивач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, докази, передбачені ст. 367 ч.ч.2,3 ЦПК України у цій справі відсутні.

Не може бути прийнята до уваги апеляційним судом у цій справі для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції від 20.07.2022року (а.с. 179), як доказ, передбачений ст. 367 ч.3 ЦПК України, додана до відзиву відповідача на апеляційну скаргу постанова від 21.11.2022року державного виконавця про закінчення виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості 27652,61 грн. на користь ТОВ «КК «Статус» у зв`язку із сплатою суми боргу у повному обсязі (копія а.с. 235).

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2022 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове судове рішення (прийняти постанову), у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «КК «Статус» про захист прав споживача комунальних послуг у цій справі слід відмовити.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч.ч.1,13 ЦПК України в разі лише часткового задоволення апеляційної скарги позивача при вищевикладених обставинах, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Також, позивач, як споживач, є особою, яка в силу вимог закону звільнена від сплати судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у цій справі.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2022 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове судове рішення (прийняти постанову).

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Статус» про захист прав споживача комунальних послуг у цій справі відмовити.

Постанова судуапеляційної інстанціїнабирає законноїсили здня їїприйняття,проте,може бутиоскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 24.01.2023 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.