Ухвала

від 17.01.2023 по справі 570/4039/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2023 року м. Рівне

Колегія суддів Рівненського апеляційного суду у складі :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника-адвоката ОСОБА_8 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12021180000000221 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2022 року стосовно

ОСОБА_7 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мильск Рожищенського району Волинської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и л а :

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2022 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі КК) на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк покарання ухвалено рахувати з 22 серпня 2022 року.

Судом частково задоволено цивільний позов ОСОБА_5 та ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на його користь 561000 грн. компенсації моральної шкоди, та з ПАТ "Страхова Група "ТАС" - 15580 грн. витрат на поховання і 36000 грн. моральної шкоди.

Вироком скасовано арешт майна у даному кримінальному провадженні, а також вирішено питання стосовно речових доказів та процесуальних витрат.

Цим вироком ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений те, що він 08 липня 2021 року, в денну пору доби, приблизно о 19 год 25 хв, керуючи автомобілем MITSUBISHI ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог пункту 12.9 б) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) рухаючись автодорогою Хотин - Рівне, зі сторони с. Хотин в напрямку м. Рівне, зі швидкістю 104-116 км/год, що перевищує допустиму швидкість руху для даної ділянки дороги, через встановлений дорожній знак 3.29, між с. Хотин та с. Малий Олексин, Рівненського району, Рівненської області, в порушення вимог пункту 12.1 ПДР, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати, на заокругленні проїзної частини ліворуч, не впоравшись із керуванням допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини на праве узбіччя та кювет із подальшим перекиданням автомобіля.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди:

- пасажиру автомобіля MITSUBISHI ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , малолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено тілесні ушкодження, від яких вона загинула на місці події;

- пасажиру автомобіля MITSUBISHI ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Порушення ОСОБА_7 вимог ПДР, зокрема: пункту 12.1, що вимагає від водія під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, та пункту 12.9 б), що забороняє водієві перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожній знак 3.29, перебуває у прямому безпосередньому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вказаний вирок змінити та призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК - 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Також адвокат просить стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 260000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтовує свої вимоги апелянт тим, що місцевим судом при призначенні покарання не було враховано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, зокрема те, що він щиро розкаявся, сприяв розкриттю даного злочину, вживав заходів щодо відшкодування шкоди потерпілому, повністю визнав свою вину, докладно розповів усі обставини події злочину.

На думку адвоката, місцевим судом не було враховано в повній мірі позитивні характеристики ОСОБА_7 , адже за місцем проживання та роботи він характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався. Апелянт, покликавшись на судову практику Верховного Суду, вказала, що позиція потерпілого не є обов`язковою для суду. Зважаючи на вказане, адвокат вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому просить застосувати до нього положення ст.ст.75, 76 КК.

Також апелянт не погоджується з призначенням ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він працює водієм у ТОВ «Транс-Сервіс-Рівне», що є його єдиними джерелом доходу та позбавить його роботи, а на утриманні обвинуваченого перебувають дружина та двоє дітей.

Окрім того, адвокат зазначила, що моральна шкода у розмірі 561000 грн., яку місцевий суд стягнув з обвинуваченого на користь потерпілого, є непомірною для ОСОБА_7 , оскільки його середній заробіток складав 5500 грн. Тому просить зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 260000 грн.

У доповненнях до апеляційної скарги вказано, що ОСОБА_7 повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину, докладно розповів про відомі йому обставини вчинення події ДТП, критично поставився до вчиненого, засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер. Також зазначено, що місцевим судом не враховано досудової доповіді Рівненського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» у Рівненській області, згідно якої можливе виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі. Захисник покликався на те, що місцевий суд врахував лише думку потерпілого, який просив обрати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, наявність матеріальних та моральних претензій, однак не взяв до уваги, що ОСОБА_7 неодноразово намагався відшкодувати моральну шкоду, однак потерпілий відмовлявся.

У запереченнях на апеляційну скаргу сторони захисту потерпілий просить вирок залишити без змін як законний та обґрунтований.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 на підтримання апеляційної скарги, думку потерпілого ОСОБА_5 та його представника-адвоката ОСОБА_6 про безпідставність апеляційних вимог та залишення вироку без змін, міркування прокурора ОСОБА_4 про законність оскаржуваного вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.

Згідно приписів ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно дост.370КПК,судове рішенняповинне бутизаконним,обґрунтованим,вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.

Щодо обраного виду та міри покарання обвинуваченому, то колегія суддів вважає, що воно ґрунтується на вимогах закону про кримінальну відповідальність.

Санкцією ч.2 ст.286 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

За приписами ст.ст. 50, 65 КК, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції в повній мірі дотримався вказаних вимог закону, призначивши обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, яке за своїм видом та розміром відповідає як особі винного, так і встановленим обставинам кримінального провадження.

Так, судом було враховано пом'якшуючі покарання обставини, а саме щире каяття, сприяння розкриттю злочину, вжиття ряду заходів щодо відшкодування шкоди потерпілим та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, місцевий суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, обставинам його вчинення, характеру та обсягу протиправних дій обвинуваченого, врахувавши дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується та має на утриманні двоє дочок.

Також судом першої інстанції було взято до уваги принципову позицію потерпілого, який, попри наявність родинних стосунків між його та обвинуваченого дружинами (рідні сестри), наполягав на призначенні обвинуваченому покарання виключно у виді позбавлення волі, вказавши про наявність у нього претензій морального та матеріального характеру.

Сукупність вказаних обставин стала підставою для висновку місцевого суду, з яким погоджується і колегія суддів, про можливість перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів лише в умовах ізоляції від суспільства та обрання йому покарання, наближеного до нижньої межі санкції ч.2 ст.286 КК.

Разом з тим, вище перелічені обставини не є достатніми для звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК, про що у своїй апеляційній скарзі просила сторона захисту.

Так за приписами ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Щодо доводів сторони захисту про неможливість призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки це є його єдиним джерелом заробітку, колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до приписів ч.1 ст.50 КК, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Будь-який вид покарання, передбачений КК України, призводить до звуження прав засудженої особи. Однак таке звуження прав зумовлене правовою природою покарання, яке, окрім іншого, є заходом кримінального примусу, що застосовується від імені держави до особи, яка вчинила кримінально каране діяння.

Тому, враховуючи обставини даного кримінального правопорушення, а також тяжкі наслідки, до настання яких призвів цей злочин, - смерть малолітньої потерпілої, колегія суддів вважає, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є обов`язковим для попередження вчинення ОСОБА_7 нових кримінальних правопорушень, навіть якщо таке обмеження буде звужувати права обвинуваченого, в тому числі і його право на працю.

Частиною 1 ст.128 КПК передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п.3 Постанови Пленуму N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції правильно встановлено, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_5 була заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних переживаннях і стражданнях, що їх зазнав останній у зв`язку з трагічною смертю його малолітньої дочки.

Також, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд належним чином оцінив характер та обсяг моральних страждань, що їх зазнав потерпілий в результаті протиправних дій обвинуваченого, які спричинили порушення його звичайного способу та ритму життя, та дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_5 561000 грн. на відшкодування моральної шкоди. На переконання колегії суддів, такий розмір відшкодування в повній мірі відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів приходить висновку, що вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а також закону про кримінальну відповідальність, а тому підстав для його зміни та задоволення апеляційних вимог сторони захисту не вбачається.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2022 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 в той самий строк з дня вручення йому копії цієї ухвали.

С у д д і

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3