Ухвала

від 24.04.2023 по справі 570/4039/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 570/4039/21

провадження № 51-2392ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Рівненського районного суду Рівненської області

від 22 серпня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду від 17 січня

2023 року в кримінальному провадженні № 12021180000000221 щодо

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мильск Рожищенського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , працюючого водієм АТЗ в ТОВ "Транс-Сервіс-Рівне", раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказівта процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він 08 липня 2021 року приблизно о 19:25, керуючи автомобілем MITSUBISHI ASX («д.н.з. НОМЕР_1 ),

рухався автодорогою Хотин - Рівне зі сторони с. Хотин в напрямку м. Рівне

в порушення вимог пункту 12.9 б) Правил дорожнього руху (далі - ПДР)

зі швидкістю 104-116 км/год, що перевищує допустиму швидкість руху для даної ділянки дороги через встановлений дорожній знак 3.29, між с. Хотин та с. Малий Олексин Рівненського району Рівненської області в порушення вимог

пункту 12.1 ПДР не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався із керуванням на заокругленні проїзної частини ліворуч та допустив виїзд транспортного засобу за межі проїзної частини на праве узбіччя та кювет із подальшим перекиданням автомобіля, внаслідок чого пасажиру вказаного автомобіля, а саме малолітній ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження,

від яких вона загинула на місці події, а іншому пасажиру - ОСОБА_7 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Рівненський апеляційний суд ухвалою від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 залишив

без задоволення, а вирок Рівненського районного суду Рівненської області

від 22 серпня 2022 року - без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити оскаржені судові рішення, призначивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, але без позбавлення права керувати транспортними засобами, та на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.

Свої вимоги захисник мотивує тим, що суди під час призначення ОСОБА_4 покарання не в повній мірі врахували характер і ступінь суспільної небезпечності, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, дані про особу його підзахисного, який раніше не притягався до кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення ПДР, наявність у нього позитивних характеристик, а також обставини, що пом`якшують покарання, - визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та вжиття ряду заходів щодо відшкодування шкоди потерпілому, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані досудової доповіді органу пробації. Крім того, захисник вказує

на безпідставне застосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами з огляду на те, що останній до засудження працював водієм, що було єдиним джерелом його доходу.

Мотиви суду

Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Доводи сторони захисту щодо неправильного застосування закону України

про кримінальну відповідальність та невідповідності призначення ОСОБА_4 покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару,

а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій,

їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і

не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України прокримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

За правилами ст. 75 КК, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (наприклад, у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

У цьому кримінальному провадженні не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання винній особі призначено з порушенням указаних норм права.

Як убачається із долучених до касаційної скарги копій судових рішень, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_4 , дотримуючись наведених вимог закону України про кримінальну відповідальність, врахував характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні двох доньок, думку потерпілого, який наполягав на призначенні покарання, пов`язаного з позбавленням волі, наявність у потерпілого претензій матеріального та морального характеру, а також взяв до уваги обставини, що пом`якшують покарання, якими визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю правопорушення, вжиття ряду заходів щодо відшкодування шкоди потерпілому, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Урахувавши усі обставини, які за законом мають правове значення, в тому числі й ті, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення винного без реального відбування ним призначеного покарання.

Крім того, суд першої інстанції з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження дійшов висновку про необхідність призначення засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4

за апеляційною скаргою його захисника - адвоката ОСОБА_8 , доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги його захисника ОСОБА_5 , ствердив

про правильність прийнятого рішення та обґрунтовано залишив вказаний вирок

без змін, зазначивши в ухвалі підстави ухваленого такого судового рішення.

При цьому, з огляду на конкретні обставини справи, враховуючи наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а такожпринципову думку потерпілого, який, попри наявність родинних стосунків між його та обвинуваченого дружинами (рідні сестри), наполягав на призначенні винному покарання виключно у виді позбавлення волі, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що перевиховання ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо лише

в умовах ізоляції від суспільства та обрання йому покарання, наближеного

до нижньої межі санкції ч. 2 ст. 286 КК.

Крім того, апеляційний суд, врахувавши приписи ч.1 ст. 50 КК, дійшов вірного висновку, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є обов`язковим для попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, навіть якщо таке обмеження буде звужувати його права, в тому числі і право на працю, оскільки від вчиненого ним кримінального правопорушення настали тяжкі наслідки - смерть малолітньої потерпілої.

Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.

Таким чином, Суд не вбачає підстав для зміни оскаржуваних судових рішень внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, та не вважає призначене покарання явно несправедливим через його суворість.

В касаційній скарзі захисника не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої суворості призначеного ОСОБА_4 покарання та необхідності застосування до нього положень ст. 75 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для зміни або скасування судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК

у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,

постановив:

Відмовити захиснику засудженого ОСОБА_4 - адвокату ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2022 року та ухвалу Рівненського апеляційного суду

від 17 січня 2023 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3