Постанова

від 16.01.2023 по справі 920/561/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р. Справа№ 920/561/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Сумській області

на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2022 року (повний текст складено 13.09.2022)

у справі №920/561/22 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Управління поліції охорони в Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна марка"

про стягнення 231 884 грн 30 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Управління поліції охорони в Сумській області звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна марка" про стягнення 231884 грн 30 коп. основного боргу за фактично виконані роботи, який виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на монтаж систем охоронного та пожежного призначення в адміністративних приміщеннях №п17-741/1703-21-58 від 15.09.2021, а також судові витрати по справі.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір підряду. Позивач роботи по Договору виконав у повному обсязі, проте відповідач не виконав свого обов`язку щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт. Тому вказане є підставою для стягнення з відповідача суми боргу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.09.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачем не надано письмових доказів отримання відповідачем Акту приймання виконаних підрядних робіт, обов`язок відповідача щодо внесення оплати по Договору не виник.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління поліції охорони в Сумській області звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2022 року у справі №920/561/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок суду першої інстанції про передчасність звернення з даним позовом є помилковим, оскільки підписаний та скріплений печаткою позивача Акт № 1 приймання виконаних робіт неодноразово вручався представнику відповідача на направлявся на його адресу разом із претензією. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскільки відповідачем в порушення ч. 4 ст. 263 ГПК України не додано доказів надсилання відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, та судом першої інстанції безпідставно відхилено клопотання про витребування доказів.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт заявив клопотання про долучення документів в якості доказів по справі № 920/561/22.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/561/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 920/561/22 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Правові позиції учасників справи

06.12.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.09.2021 між Управлінням поліції охорони в Сумській області (Підрядник) і ТОВ «Будівельна марка» (Замовник) було укладено договір підряду №п17-741/1703-21-58 на монтаж систем охоронного та пожежного призначення (далі за текстом «Договір»).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.2. Договору підрядник зобов`язується на свій ризик виконати роботу за завданням замовника (монтаж, пусконалагоджування охоронної та пожежної системи сигналізації (далі - система безпеки), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконану роботу на об`єкті замовника за адресою: м. Білопілля, вул. Соборна, 70.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що замовник доручає підряднику придбання обладнання та матеріалів для виконання робіт з монтажу згідно з локальним кошторисом №1.

Загальна сума договору складає 231 884 грн 30 коп (п. 2.1)

Згідно з умовами п. 3.1. Договору оплата за цим Договором здійснюється замовником в гривні у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок підрядника.

Відповідно до п. 3.2. Договору протягом трьох банківських днів з дня укладення даного Договору замовнки сплачує підряднику оплату в обсязі 20% від суми згідно з п. 2.1. Договору, що становить 46376 грн 86 коп.

Зі змісту п. 3.3. Договору вбачається, що решту суми Договору замовник сплачує після підписання Акту виконаних робіт.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що виконав належним чином та в повному обсязі роботи по Договору та згідно з п. 6.1.1. Договору склав і надав відповідачу для підписання в двох примірниках підписаний керівником позивача та завірений його печаткою Акт приймання виконаних підрядних робіт та витрат з проханням підписати, скріпити печаткою та повернути Позивачу один його примірник.

Крім того, Позивачем надано для оплати відповідачу рахунок-фактуру до Договору на суму 231884 грн 30 коп. Але до цього часу фактично виконані позивачем роботи згідно з даним договором відповідачем взагалі не оплачені, другого примірника Акту приймання виконаних підрядних робіт та витрат відповідачем позивачу не повернуто та не надано жодних письмових зауважень щодо якості або строків виконаних згідно з умовами цього договору робіт.

10.05.2022 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості вих. №615/43/38/7/01-2022. До претензії були долучені рахунок-фактура до договору та підписані з боку позивача та скріплені його печаткою два примірники Акту №1 приймання виконаних підрядних робіт і витрат до Договору.

Оскільки відповідач суму боргу не сплатив, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскільки позивачем не надано письмових доказів отримання відповідачем Акту приймання виконаних підрядних робіт, обов`язок відповідача щодо внесення оплати по Договору не виник.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. ч 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору підряду, згідно якого в силу вимог ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

В матеріалах справи містяться належним чином засвідчена копія акту № 1 приймання виконаних підрядник робіт та витрат на суму 231 884,30 грн., яка містить лише підпис позивача.

Так, відповідно до п. 6.1.1. Договору по закінченні виконання роботи Підрядник повідомляє Замовнику про закінчення робіт за даним Договором та складає у двох примірниках, акт приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в (далі - Акт приймання), які надає Замовнику для підписання.

Згідно з п. 6.1.2 Договору замовник протягом п`яти днів з дня отримання від підрядника Акта приймання та Довідки, за умов відсутності заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, приймає роботу у Підрядника та підписує надані останнім Акт приймання та Довідку і в цей же строк направляє Підряднику по одному підписаному примірнику Акта приймання та Довідки.

Відповідно до п. 6.1.3 Договору за умов наявності у Замовника заперечень щодо обсягу або якості виконаних робіт, останній зобов`язаний у строк визначений п.6.1.2 Договору для підписання Акта приймання та Довідки надати Підряднику свої обґрунтовані зауваження в письмовій формі.

Якщо Замовник не приймає у Підрядника виконану роботу і не повертає Підряднику підписані зі своєї сторони Акт приймання та Довідку або не надає своїх аргументованих зауважень щодо виконаної роботи в строк визначений п. 6.1.2 нього Договору вважається, що робота виконана Підрядником в повному обсязі, якісно і прийнята Замовником без зауважень. У такому випадку Замовник зобов`язаний підписати надані Підрядником Акт приймання та Довідку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту отримання відповідачем акту приймання виконаних підрядних робіт та витрат позивач додав до позовної заяви опис вкладення до цінного листа від 12.05.2022 та відповідну накладну АТ «Укрпошта».

В той же час, як зазначив суд першої інстанції, що поданими відповідачем доказами спростовуються твердження позивача щодо виконання умов Договору, встановлених п. 6.1.1-6.1.3 Договору, а саме роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трек-номером відправлення №4002202936781, з якої вбачається, що претензія разом з додатками відповідачем отримана не була, оскільки була повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а отже відповідач був позбавлений передбаченого п. 6.1.2. Договору права надати у п`ятиденний термін зауваження щодо обсягу та якості виконаних робіт з боку позивача.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами частин 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Частиною 1 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Відповідно до частини 4 вказаної статті передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

Як вже було зазначено вище, матеріали справи містять належні докази направлення акту приймання виконаних підрядних робіт та витрат разом із рахунком на оплату на юридичну адресу відповідача, зокрема накладну та опис вкладення у цінний лист.

Відповідно до п. 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (зі змінами), до внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

При цьому, з аналізу п. п. 2, 11, 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (зі змінами), ст. 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" вбачається, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, що надають послуги, дата та вид послуги, її вартість) є доказами надіслання документів. У разі, якщо направлений лист не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, його слід вважати належним чином врученим адресату. (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 904/3145/18).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина друга статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори.

Відповідно до частини першої статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця.

Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 виклав таку правову позицію щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.19. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

А тому, з огляду на належне направлення позивачем на юридичну адресу відповідача акту № 1 приймання виконаних підрядник робіт та витрат, він у розумінні п. 6.1.3. договору вважається підписаним та погодженим відповідачем.

Крім того, на підтвердження своєї правової позиції щодо виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останній клопотав долучити до матеріалів справи копії договору № 200 від 08.09.2021, локального кошторису на будівельні роботи (форма № 1), звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області від 22.12.2021.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

В той же час, позивачем не було надано обґрунтованих пояснень, які підтверджують неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення з підстав, що об`єктивно не залежали від нього. Твердження позивача, що вказані докази були отримані ним від Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області лише після ухвалення судового рішення не можуть бути визнані тими обставинами, які унеможливлювали їх отримання раніше та що позивач був позбавлений можливості подачі їх до суду у встановлений законодавством строк.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені позивачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

А тому, оскільки акт № 1 приймання виконаних підрядник робіт та витрат, яким засвідчується факт надання позивачем послуг за Договором загальною вартістю 231 884,30 грн, був направлений на юридичну адресу відповідача, він вважається підписаним у відповідності до п. 6.1.3. договору.

З огляду на відсутність в матеріалах справи обґрунтованої відмови від підписання даного акту колегія суддів дійшла до висновку, що надані позивачем докази на підтвердження факту надання послуг з монтажу, пусконалагоджування охоронної та пожежної системи сигналізації є більш вірогідними, ніж ті, на які посилається відповідач.

Твердження відповідача, що позивачем не доведено самого факту виконання робіт колегія суддів відхиляє, оскільки виходячи із диспозиції ст.ст. 853, 882 ЦК України вони встановлюють послідовність реалізації обов`язку про прийняття роботи замовником, відповідно до яких останній після отримання від підрядника відомостей про готовність до передання робіт, повинен приступити до прийняття відповідних робіт, виконаних підрядником відповідно до договору підряду, оглянути їх і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем в повному обсязі наданих позивачем послуг за Договором.

Посилання відповідача на ту обставину, що ним було сплачено аванс за договором у сумі 46 376,86 грн., що не заперечується позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач відповідної обставини не визнав, а відповідачем у свою чергу доказів сплати даної суми на рахунок позивача до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати суми боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 231 884,30 грн підлягає задоволенню.

Твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права, а саме прийняття поданого відповідачем відзиву в порушення ст. 263 ГПК України без доказів його надсилання його на адресу позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки норми ст. 263 ГПК України регулюють випадки подачі відзиву на стадії апеляційного провадження у справі, тоді як подання відзиву у суді першої інстанції регулюються нормами ст. 165 ГПК України.

У даному контексті колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять опис вкладення у цінний лист на накладну, які підтверджують направлення на адресу позивача відзиву на позовну заяву.

А тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга Управління поліції охорони в Сумській області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2022 року у справі № 920/561/22 - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Сумській області на рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2022 року у справі № 920/561/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 09.09.2022 року у справі № 920/561/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна марка" (40000, Сумська обл., місто Суми, вул.Гагаріна, будинок 9, код ЄДРПОУ 40814542) на користь Управління поліції охорони в Сумській області (40022, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ ПСІЛЬСЬКА, будинок 36, код ЄДРПОУ 40108871) 231 884,30 грн. заборгованості та 3 478,26 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна марка" (40000, Сумська обл., місто Суми, вул. Гагаріна, будинок 9, код ЄДРПОУ 40814542) на користь Управління поліції охорони в Сумській області (40022, Сумська обл., місто Суми, ВУЛИЦЯ ПСІЛЬСЬКА, будинок 36, код ЄДРПОУ 40108871) 5 217,39 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Сумської області.

6. Матеріали справи № 920/561/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко