Номер провадження 2/754/700/23
Справа №754/5522/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.04.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори позики, відповідно до яких позикодавцем було передано відповідачеві грошову позику в розмірі, еквівалентному 168000,00 доларів США, із строком повернення до 01.05.2022 року, а також грошову позику в розмірі, еквівалентному 500000,00 доларів США, із строком повернення до 01.05.2022 року. Укладення договорів позики підтверджується розписками відповідача від 04.04.2021 року. Однак відповідач відмовляється виконати належним чином свої грошові зобов`язання, передбачені договорами щодо повернення позики, ігнорує вимоги позивача щодо повернення коштів. На підставі викладеного позивач звертається до суду з позовом та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 668000, 00 доларів США та витрати на сплату судового збору.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2022 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 27.07.2022 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову, забезпечено позов шляхом накладення арешту на наступне майно: земельну ділянку, кадастровий номер 1211000000:08:589:0288, площею 0, 1 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, громадських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, вартістю 1333540, 87 грн.; земельну ділянку, кадастровий номер 3224668200:05:008:0009, площею 2, 3102 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Київська область, Тетіївський район, с/рада Горошківка, вартістю 98220, 00 грн.; квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 56, 6 кв.м., житловою площею 29, 4 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 863418080000, вартістю 3734966, 82 грн.; земельну ділянку, кадастровий номер 5323289600:00:002:0023, площею 2, 822 га, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с/рада Ярмаківська, вартістю 100977, 00 грн.; садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту 33200400, вартістю 1492022, 00 грн.
16.08.2022 року від відповідача до суду надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у Відзиві, відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що ним передавалася відповідачу зазначена в позові сума коштів саме у валюті - доларах США, не відповідає дійсності та спростовується матеріалам справи, оскільки позика передавалася в національній валюті України - гривні. В жодній розписці не вказано, що позика передавалася саме в доларах США. Крім того, в жодній із розписок, незважаючи на визначення еквіваленту переданої гривневої грошової суми в доларах США, відповідач не брав на себе зобов`язань повертати отримані кошти в доларах США, або повертати гривневий еквівалент доларів США відповідно до встановленого курсу валют на дату повернення. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
20.09.2022 року від представника позивача до суду надійшла Заява про зміну предмету позову, відповідно до якої представник просить суд стягнути з відповідача суму боргу у гривні в еквіваленті 668000,00 дол. США по курсу НБУ станом на день винесення рішення суду.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікуванні, долучивши до клопотання виписку про перебування на стаціонарному лікуванні у період з 07.01.2023 року по 09.01.203 року.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншій справі. При цьому до клопотання долучив копію ухвали судді Господарського суду Волинської області від 26.12.2022 року про призначення судового засідання на 11.01.2023 року.
Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, відповідач у жодне із призначених судових засідань не з`являвся, його інтересові представляв під час розгляду справи адвокат Пітель Л.С. надані відповідачем медичні документи підтверджують перебування його на стаціонарному лікуванні у період з 07.01.2023 року по 09.01.2023 року, при цьому належних доказів на підтвердження неможливості явки до суду 11.01.2023 року відповідачем не надано.
Що стосується представника відповідача, то слід зазначити, що представник двічі не з`являвся у судові засідання, призначені у даній справі, через зайнятість в інших справах. При цьому на підтвердження поважності причини неявки у судове засідання 11.01.2023 року, ним надано ухвалу судді Господарського суду Волинської області від 26.12.2022 року про призначення судового засідання на 11.01.2023 року. Але слід зазначити, що попереднє судове засідання 20.12.2022 року було відкладено також у зв`язку з неявкою представника відповідача. Того ж дня, 20.12.2022, було визначено наступну дату судового засідання - 11.01.2023 року. Тобто, судове засідання у даній справі було призначено раніше, ніж судове засідання у Господарському суді Волинської області. Жодних причин, з яких представник відповідача вирішив обрати участь у судовому засіданні у Господарському суді, а не у даному судовому засіданні, ним не наведено.
Враховуючи наведені вище обставини, з урахуванням вимог діючого законодавства, строків розгляду даної справи (справа надійшла до суду 18.07.2022 року), суд ухвалив про проведення розгляду справи у відсутності відповідача та представника відповідача, з урахуванням достатності у матеріалах справи доказів про взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 01.04.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були укладені договори позики, відповідно до яких позикодавцем було передано відповідачеві грошову позику в розмірі, еквівалентному 168000,00 доларів США, із строком повернення до 01.05.2022 року та грошову позику в розмірі, еквівалентному 500000,00 доларів США, із строком повернення до 01.05.2022 року. Укладення договорів позики підтверджується розписками відповідача від 04.04.2021 року.
Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином надані розписки від 01.04.2021 року та розписки без дати є документами, що підтверджує отримання відповідачем грошових коштів у розмірі, що еквівалентно 668000,00 доларів США.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий до виконання сторонами.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.
Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Як встановлено при розгляді справи, на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором позики не погашає.
Оскільки відповідач належним чином добровільно не виконав умови договорів позики та всупереч вимогам цивільного законодавства до цього часу не повернув борг за вказаними договорами, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 668000, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.01.2023 року становить 24427824, 80 грн.
Що стосується тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, про те, що позика передавалася в національній валюті України - гривні, у жодній розписці не вказано, що позика передавалася саме в доларах США, а також про те, що відповідач не брав на себе зобов`язань повертати отримані кошти в доларах США, або повертати гривневий еквівалент доларів США відповідно до встановленого курсу валют на дату повернення, то судом дані твердження, як підстава для відмови у задоволенні позову, не приймаються, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляд справи та були спростовані належними та допустимими доказами, наданими позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів за договорами позики.
Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 13397, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 509, 510, 525, 526, 527, 625, 1046, 1048, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг за Договорами позики у розмірі 668000, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11.01.2023 року становить 24427824, 80 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 13397, 40 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення виготовлений 24 січня 2023 року.
Суддя О.В.Лісовська
Суд | Деснянський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.01.2023 |
Оприлюднено | 27.01.2023 |
Номер документу | 108586579 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні