Постанова

від 18.01.2023 по справі 911/2779/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа№ 911/2779/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.01.2023 у справі №911/2779/21 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022, повний текст якого складений 26.07.2022

у справі №911/2779/21 (суддя Саванчук С.О.)

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції

до Вишгородського районного комунального підприємства «Комунальник»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача:

1. Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області

2. Вишгородська міська рада

про стягнення шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь державного бюджету України, обласного бюджету Київської області та місцевого бюджету Вишгородської міської ради шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме самовільного зайняття земельних ділянок, в розмірі 261 756,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні 24.06.2021 позивачем позапланової перевірки відповідача за наслідками якої складено Акт № 4.2-19/13 від 01.07.2021, виявлено порушення 21 норми природоохоронного законодавства та, серед іншого, виявлено засмічення суміжних з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001 площею 5,0000 га наданою відповідачу у користування, земельних ділянок загальною площею 3,2702 га (земельна ділянка з кадастровим номером 3221887800:03:017:0001 площею 0,2900 га, землі ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» площею 0,5176 га та землі площею 2,4626 га в межах державних земель не наданих у власність та користування на землях державної власності в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради), що свідчить про самовільне зайняття вказаних земельних ділянок відповідачем та є підставою для стягнення з нього шкоди, розмір якої обрахований на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів самовільного зайняття земельних ділянок саме відповідачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі №911/2779/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, в частині відсутності доказів самовільного зайняття земельних ділянок саме відповідачем, встановивши, що:

- прокурором не надано жодного доказу того, що саме відповідач, а не третя особа, через необережність або недбалість, використав сміттєзвалище з порушеннями правил експлуатації, або самі власники земельних ділянок нанесли шкоду екології цих земельних ділянок;

- позивачем не доведено, що саме відповідач, не тільки своїми діями самовільно зайняв спірні земельні ділянки, проте, і своїми діями завдав шкоди екології цих земельних ділянок, що свідчить про те, що прокурором не доведені три предикативні умови для задоволення позовної заяви, а саме: 1) що спірні земельні ділянки самовільно зайняті саме відповідачем, 2) який не мав жодних правових підстав для їх використання, навіть за відсутності юридично оформлених документів та 3) що дії, які завдали шкоду екології спірних земельних ділянок, вчинені саме відповідачем.

Крім того, судом першої інстанції зазначено про те, що оскільки підставою позову є шкода навколишньому природному середовищу завдана саме шляхом самовільного зайняття земельних ділянок, подані прокурором у даній справі докази порушення норм чинного законодавства з охорони навколишнього природного середовища не беруться судом до уваги, так як вони є предметом розгляду у наступних чотирьох судових справах: №911/2734/21, №911/2735/21, №911/2736/21, №911/2780/21, позовні заяви в яких подано заступником керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції України з метою стягнення збитків саме за порушення відповідачем екологічного та природоохоронного законодавства при експлуатації сміттєзвалища, що розташоване на належній відповідачу земельній ділянці.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі №911/2779/21 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що висновок суду першої інстанції про недоведеність як фактів самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, так і того, що дії, які завдали шкоду екології спірних земельних ділянок, вчинені саме відповідачем, не відповідає нормам матеріального права та зроблений з порушенням вимог процесуального законодавства та загалом принципів здійснення правосуддя.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що факт самовільного зайняття спірних земельних ділянок саме відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- показами свідка ОСОБА_1 (мешканець АДРЕСА_1), який вказав, що на розташований за селом полігон твердих побутових відходів відповідачем протягом тривалого часу вивозилось сміття з усієї місцевості вантажними автомобілями і сміттєвозами та що він неодноразово був на даному полігоні відходів і бачив, що на полігоні скопилось багато сміття і його складують за межами полігону, під лініями електропередач, на прилеглих земельних ділянках та прилеглій території до лісу;

- актом від 17.06.2020 № 2/425/0/18-20, складеним за результатами позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу, яким, серед іншого, засвідчено факт самовільного користування земельною ділянкою 4,0 га в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради Вишгородського району та приписом Державної екологічної інспекції Столичного округу від17.06.2020, яким відповідачу, серед іншого, приписано у строк до 17.09.2020 оформити речові права на вказану земельну ділянку та не допускати самовільного користування. Вказане свідчить про те, що відповідачем не виконано вимоги контролюючого органу до проведення спірної перевірки;

- поданими під час розгляду цієї справи третьою особою 1 письмовими поясненнями в яких зазначено про те, що за період роботи відповідача об`єми захоронення побутових відходів значно збільшились, сміттєзвалище вийшло за свої межі, у зв`язку з чим загальна площа засмічення земель складає 21,4793 га.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2022, справу №911/2779/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2779/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №911/2779/21.

01.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали вказаної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі №911/2779/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.10.2022 об 11:00 год.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3197/22 від 06.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2779/21.

Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №911/2779/21, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І..

11.10.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з загрозою ракетних обстрілів з боку Російської Федерації та тривалими повітряними тривогами,з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2022 у справі №911/2779/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І., розгляд апеляційної скарги призначено на 16.11.2022 о 14:15 год.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 та від 07.12.2022 розгляд апеляційної скарги відкладався на 07.12.2022 об 11:00 год. та на 18.01.2022 о 10:45 год. відповідно.

13.01.2023 до суду від позивача надійшла заява в якій позивач вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Станом на 18.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших пояснень та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач, відповідач та треті особи представників в жодне судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін та третіх осіб за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Київською обласною прокуратурою за результатами досудового розслідування кримінального провадження № 42021110000000063 від 03.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, виявлено факт порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища відповідачем, внаслідок чого державі завдано збитки, які не відшкодовані в добровільному порядку.

У ході досудового розслідування установлено, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу у 2020 році проведено позапланову перевірку діяльності відповідача на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу складено акт № 2/425/0/18-20 від 17.06.2020, яким зафіксовано порушення пункту 1.6 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.12.2010, а також пункту 1.5 ДБН В 2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів».

Зокрема, встановлено, що: відповідачем не здійснюється сортування відходів як вторинної сировини, що є у складі побутових відходів; відходи повністю не ущільнені, зберігаються насипом, не вкриваються ізолюючим матеріалом; відсутнє обвалювання по периметру об`єкту; відсутні дренажні канави, а наявні під`їзні шляхи - без твердого покриття.

У ході перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу також встановлені факти самовільного користування земельними ділянками, відсутність ведення паспорту місця видалення відходів, відсутність моніторингу місць утворення, зберігання і видалення відходів, виявлені факти не забезпечення захисту земель від забруднення і засмічення, а також встановлені факти недотримання правил експлуатації об`єктів поводження з побутовими відходами і їх складування. При цьому, на момент перевірки установлено 97% заповнення сміттєзвалища відходами, із проектного обсягу 500000 тон.

За результатами вказаної перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу відповідачу винесено припис від 17.06.2020, яким відповідача зобов`язано: не здійснювати планову діяльність у сфері поводження з побутовими відходами без висновку з оцінки впливу на довкілля; оформити речові права на земельну ділянку та не допускати самовільного користування; забезпечити захист земель від псування (забруднення) та вжити заходи щодо запобігання негативному і еколого-небезпечному впливу на земельні ділянки; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованому об`єкті.

За результатами вказаної вище позапланової перевірки також виявлено факт забруднення відповідачем сульфатами, фосфором та хлоридами земель в адміністративних межах Старопетрівськоі? сільської ради Вишгородського району, що є порушенням вимог ст.ст. 96, 163, 164, 211 ЗК України та ст.ст. 17, 32, 33 Закону України «Про відходи». Вказане підтверджується протоколом вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів № 31/09 від 09.07.2020.

З листа Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» № 58 від 23.03.2021 слідує, що земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні відповідача та має вид користування - для сміттєзвалища, межує з кварталом 61 Першотравневого лісництва Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція».

На підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2021 у справі № 761/12646/21 у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42021110000000063 прокурором Київської обласної прокуратури Карновим А.О. за участі спеціалістів Державної екологічної інспекції Столичного округу, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, представника лісництва Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція», сертифікованих інженерів-геодезистів ТОВ «Інтелектуальний Геодезичний Альянс 2010», а також адвоката Пічуріна А.А. - начальника юридичного відділу відповідача та Василевського Д.Г. - виконувача обов`язків начальника відповідача проведено огляд сміттєзвалища - полігону твердих побутових відходів відповідача в адміністративних межах Старопетрівськоі? сільськоі? ради Вишгородського району - земельної ділянки з кадастровим номером: 3221887801:03:015:0001, а також прилеглої до неї території.

Так, інженерами-геодезистами виконані геодезичні заміри щодо визначення площі, конфігурації, розмірів та об`єму сміттєзвалища з навколишньою територією засмічення та установлено, що площа засмічення земель Першотравневого лісництва Державного підприємства «Київська лісова науково-дослідна станція» складає 0,5176 га; площа засмічення в межах земель, не наданих у власність і користування складає 2,4626 га; площа засмічення земельної ділянки державної форми власності з кадастровим номером 3221887800:03:017:0001 складає 0,2900 га; загальна площа засмічення території складає 21,4793 га; об`єм насипу сміттєзвалища складає 585533 метри кубічних.

Проведеним оглядом встановлено, що, всупереч Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 № 435, на території полігону відповідача відсутній інформаційний щит на в`їзді до полігона побутових відходів, відсутній контрольно-пропускний пункт із встановленими автомобільними вагами, відсутня вишка для візуального контролю виду відходів, на основних напрямках поширення легких фракцій відходів не установлено тимчасові сітчасті переносні елементи огорожі, відсутній дезбар`єр (контрольно-дезинфікуюча зона), територія полігону не обмежена нагірною канавою для запобігання витіканню за межі полігона забруднюючих поверхневих вод; відсутня система захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату; відсутнє тверде покриття на в`їзді на територію полігону; відходи не ізольовано та не ущільнено шаром ґрунту та ізолюючим матеріалом по периметру території, відсутнє спеціальне звукове та біоакустичне обладнання, відсутня суцільна огорожа по периметру території полігона побутових відходів, відсутні межові знаки земельної ділянки відповідача, а реальна площа та конфігурація ділянки полігону не відповідає площі та конфігурації ділянки з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001, опори ліній електропередач засипано сміттям.

У подальшому, враховуючи необхідність у визначенні розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, прокурором у кримінальному провадженні Карновим А.О. на адресу Державної екологічної інспекції Столичного округу надіслано лист № 15/3-915вих-21 від 14.06.2021 щодо зазначення розмірів такої шкоди відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171.

09.04.2021 Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України скеровано лист № 25/1-21/7324-21 Прем`єр-міністру України щодо надання останнім доручення Державній екологічній інспекції України провести позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності санкціонованих сміттєзвалищ, зокрема, і діяльності відповідача. Вказаний лист надісланий із додатками, а копії наявні в матеріалах справи.

20.04.2021 Прем`єр-міністром України, у відповідь на лист Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 09.04.2021 № 25/1-21/7324-21, направлено на адресу останнього доручення за № 10815/3/1-21 з проханням здійснити в установленому порядку позапланові заходи державного нагляду (контролю) з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства за вказаними суб`єктами господарювання.

27.04.2021 Державна екологічна інспекція України направила на адресу відповідача клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації необхідних для здійснення державного нагляду № 437/4.2/7.-21.

Наказом Державної екологічної інспекції України № 287 від 16.06.2021, за наявності звернення громадянина ОСОБА_2 від 27.05.2021, утворено комісію у складі 8 державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, 4 з яких є працівниками територіального органу Держекоінспецїї - Державної екологічної інспекції Столичного округу; скеровано комісії у період від 22.06.2021 до 06.07.2021 здійснити позаплановий захід державного нагляду (контролю) відповідача.

16.06.2021 Державною екологічно інспекцією України на адресу відповідача надіслано направлення за № 59 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природоохоронного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Направлення № 59 від 16.06.2021 видано головою Держекоінспекції Мальованим А.М. на підставі звернення громадянина ОСОБА_2 від 27.05.2021 та отримано начальником юридичного відділу відповідача Пічуріним А.А. 22.06.2021, що підтверджується відміткою про отримання та підписом на такому направленні.

Відповідач листом № 348 від 23.06.2021, за результатами розгляду направлення № 59 від 16.06.2021, повідомив Держекоінспекцію про безпідставність звернення громадянина ОСОБА_2 та про незаконність позапланової перевірки оскільки останню, на думку відповідача, можуть проводити виключно територіальні органи Держекоінспекції.

Державною екологічною інспекцією Столичного округу листом № 3/3/7-28/2378 від 24.06.2021 на адресу Державної екологічної інспекції України скеровано матеріали кримінального провадження № 42021110000000063, надані процесуальним керівником.

Отже, за дорученням Прем`єр-міністра України № 10815/3/1-21 від 20.04.2021, на підставі наказу Державної екологічної інспекції України № 287 «Про проведення позапланової перевірки» від 16.06.2021 та направлення № 59 від 16.06.2021, позивачем проведено позапланову перевірку об`єкта поводження з відходами.

У ході вказаної позапланової перевірки, що проведена 24.06.2021 та за результатами якої складено Акт № 4.2-19/13 від 01.07.2021, виявлено 21 порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

На підставі вище вказаних документів, заступником керівника Київської обласної прокуратури заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 261 756,77 грн., заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме самовільного зайняття земельних ділянок. При цьому, про самовільне зайняття вказаних земельних ділянок відповідачем свідчить те, що при проведенні 24.06.2021 вказаної вище позапланової перевірки позивачем, серед іншого, виявлено засмічення суміжних з наданою відповідачу у користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001 площею 5,0000 га, земельних ділянок загальною площею 3,2702 га (земельна ділянка з кадастровим номером 3221887800:03:017:0001 площею 0,2900 га, землі ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» площею 0,5176 га та землі площею 2,4626 га в межах державних земель не наданих у власність та користування на землях державної власності в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради).

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Щодо наявності у заступника керівника Київської обласної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та визначення позивачем саме Державної екологічної інспекції, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пунктів а, ґ та й частини першої ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовищ» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; життя в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до пп. 2 п 4 Положення про Державну екологічну інспекцію, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства:

Згідно з пунктом 7 Положення, Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктами 3, 8, 9 ч. 4 Положення визначено, що Держекоінспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування); розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, Державна екологічна інспекція та її територіальні органи є уповноваженими органами державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, в тому числі наділені правом звернення до суду з позовом про стягнення шкоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятою у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що Державна екологічна інспекція України звернулась до Київської обласної прокуратури з листом № 7921/4.2/17-21 від 23.07.2021, в якому, у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору, просить прокуратуру звернутись до суду з позовною заявою про відшкодування завданих державі збитків з відповідача.

На підтвердження повідомлення позивача у порядку ч. 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» про звернення до суду з цим позовом до позовної заяви додано копію листа-повідомлення № 15/3-921вих21 від 02.09.2021.

Виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, а також просив прокуратуру звернутись до суду з позовною заявою про відшкодування завданих державі збитків, колегія суддів вважає, що у цій справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Щодо спору сторін по суті колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є оброблення та видалення безпечних відходів (КВЕД 38.21) та серед інших видів діяльності є збирання безпечних відходів (КВЕД 38.11) та рекультивація та інші види послуг у сфері видалення відходів (КВЕД 39.00).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права земельна ділянка з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001, площею 5 га, із цільовим призначенням «для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води)», за адресою Київська обл., Вишгородський р., Старопетрівська с/рада, 09.01.2018 була надана відповідачу у постійне користування для сміттєзвалища.

Як встановлено вище, у період з 22.06.2021 по 06.07.2021 був проведений плановий (позаплановий) захід державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів щодо суб`єкта господарювання - відповідача.

Судом встановлено, що позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідача було здійснено за адресою: 07330, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна буд. 8-А.

Об`єкт перевірки: сміттєзвалище в адміністративних межах Вишгородського району Київської області поблизу с. Старі Петрівці за кадастровим номером: 3221887801:03:015:0001.

За результатами проведеної перевірки представниками позивача було складено Акт № 4.2-19/13 від 01.07.2021 та в розділі «Опис виявлених порушень» зазначено детальний опис порушень, а саме:

1. під час здійснення заходу державного нагляду 24.06.2021 вчинено фізичний опір та перешкоди при здійсненні державного нагляду (ч. 6 ст. 7 та абз. 3 ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»);

2. загальна площа засмічення земель складає - 21,4793 га., в тому числі в межах земельних ділянок приватної власності - 13,2091 га, в межах земельних ділянок державної власності, які перебувають у користуванні - 5,8076 га (з них до земель ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» відноситься - 0,5176 га, в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 3221887801:03:015:0001 - 5,0000 га та 3221887800:03:017:0001 - 0,2900 га); в межах державних земель не наданих у власність та користування на землях державної власності в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради - 2,4626 га. (ст. 3 ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»); проектна документація з розділом ОВНС та висновок державної екологічної інспекції або висновок оцінки впливу на довкілля не отримано ( ст. 28, 29, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 13, 14, 39 Закону України «Про екологічну експертизу»); сміттєзвалище на земельній ділянці з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001 не обладнано системами відводу біогазу та фільтрату (ст. 35-1 Закону України «Про відходи»); відсутній висновок з оцінки впливу на довкілля або висновок державної екологічної експертизи на діяльність із зберігання, видалення та захоронення твердих побутових відходів на визначених земельних ділянках під розміщення сміттєзвалища для захоронення відходів;

3. не представлені речові права на земельні ділянки, де здійснюється захоронення побутових відходів: в межах земельних ділянок приватної власності - 13,2091 га, в межах земельних ділянок державної власності, які перебувають у користуванні - 0,8076 га (з них до земель ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» відноситься - 0,5176 га, в межах земельної ділянки з кадастровими номером 3221887800:03:017:0001 - 0,2900 га); в межах державних земель не наданих у власність та користування на землях державної власності в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради - 2,4626 га. (ст. ст. 125, 126 ЗК України, ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»);

4. викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»);

5. не забезпечено захист земель від засмічення від місця зберігання та захоронення відходів на земельних ділянках загальною площею 21,4793 га (абз. 11 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель», ч. 1 ст. 167 ЗК України);

6. не вживаються заходи щодо запобігання негативному і еколого-небезпечному впливу на земельних ділянках та ліквідації таких наслідків (абз. 12 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель»);

7. не представлено інформацію щодо визначення складу та властивостей відходів (п. «в» ч. 1 ст. 35 Закону України «Про охорону земель»);

8. не представлено інформацію щодо ведення обліку кількості, типу і складу відходів (п. г ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»);

9. не представлено дані та підтверджено здійснення заходів для максимальної утилізації відходів (п. «с» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»);

10. не представлено дані та не підтверджено факти щодо забезпечення за власний рахунок екологічно обґрунтованого видалення тих відходів, що не підлягають утилізації (п. «є» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»);

11. захоронення побутових відходів у такому ж вигляді, як і приймаються від місця їх накопичення, без попереднього сортування та оброблення, здійснюється захоронення змішаних відходів (п. «ж» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»);

12. допускається зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях загальною площею 16,4793 га: в межах земельних ділянок приватної власності - 13,2091 га, в межах земельних ділянок державної власності, які перебувають у користуванні - 0,8076 га (з них до земель ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» відноситься - 0,5176 га, в межах земельної ділянки з кадастровими номером 3221887800:03:017:0001 - 0,2900 га); в межах державних земель не наданих у власність та користування на землях державної власності в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради - 2,4626 га (п. «з» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»);

13. не представлено інформацію щодо надання місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність (п. «ї» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»);

14. не представлено інформацію та матеріали щодо забезпечення професійної підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами (п. «м» ч. 1 ст. 17 Закону України «Про відходи»);

15. не представлено інформацію та документи щодо укладання договору з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів (ч. 2 ст. 35-1 Закону України «Про відходи»);

16. відповідачем не подається щороку декларація про відходи за формою та в порядку (ч. 2 ст. 17 Закону України «Про відходи», порядок, затверджений постановою КМУ № 118);

17. не надано підтвердження щодо наявності погодженого паспорту місця видалення відходів за 2019 та 2020 рік (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про відходи», абз. 2 п. 9 Порядку, затвердженого ПКМУ № 2034, п. 19 Порядку, затвердженого ПКМУ № 1216);

18. не представлені реєстрові карти об`єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (абз. 4 п. п. 10, 11 Порядку, затвердженого ПКМУ № 1360);

19. не здійснюється в повному обсязі моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів, не проводиться дослідження ґрунтів у межах санітарно-захисної зони (ч. 1 ст. 29 Закону України «Про відходи»);

20. здійснюється захоронення не перероблених побутових відходів (п. «і» ч. 1 ст. 32 Закону України «Про відходи»);

21. не представлено інформацію щодо ведення обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари за формою 1-ВТ.

Отже, за результатами позапланової перевірки представниками позивача було виявлено порушення 21 норми природоохоронного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що під час перевірки та складання Акту перевірки № 4.2-19/13 від 01.07.2021 були присутні три представника від Держекоінспекції України - Акберов А.Е., Тараненко С.В. Мельник В.О., один представник від Держекоінспекції Столичного округу - Майборода І.В. та представник відповідача, однак представник відповідача від підпису Акту перевірки № 4.2-19/13 від 01.07.2021 відмовився, про що зроблено відповідний запис в графі «відмітка про відмову від підписання керівником суб`єкта господарювання або уповноваженого ним особою, третіми особами цього акта».

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, чинній на дату складання спірного акту перевірки), на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що за результатами позапланової перевірки представниками Держекоінспекції України не складено припис на усунення правопорушення.

За результатами позапланової перевірки здійснено розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок державної власності не за цільовим призначенням та в подальшому складено претензії № 6, 7, 8, 9, 10, 11 від 01.07.2021.

Так, у претензії № 9 від 01.07.2021 Державна екологічна інспекція України просить відповідача про відшкодування збитків у розмірі 261 756,77 грн., заподіяних державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок державної власності площею 3,2702 га: в межах земель, не наданих у власність чи користування в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради - 2,4626 га, в межах земель ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» - 0,5176 га, в межах земельної ділянки з кадастровим номером 32218878:03:017:0001 - 0,2900 га. Розмір збитків розрахований на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 із змінами.

Відповіді на претензію № 9 від 01.07.2021 не надано, вимоги претензії відповідачем не задоволені та шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 261 756,77 грн. в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач направив на адресу Державної екологічної інспекції України лист № 371 від 09.07.2021 із запереченням на Акт від 01.07.2021 та відповіді на претензії № 6, 7, 8, 9, 11 в якому відповідач заперечував щодо законності та правильності проведення представниками позивача позапланової перевірки, а також просив Державну екологічну інспекцію України скасувати претензії № 6, 7, 8, 9 та 11.

24.06.2021 державним інспектором Державної екологічної інспекції України Тараненко С.В. було складено Протокол № ДЕІ 278* про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 (завідувач сміттєзвалищем відповідача), яким встановлено, що завідувачем звалища на земельній ділянці з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001 допущено триваюче правопорушення, а саме: порушено вимоги щодо поводження з відходами, захоронення не перероблених (необроблених побутових відходів, здійснюється захоронення змішаних відходів у такому ж виді, як з місця її утворення, а саме: тверді побутові відходи, ПЕТ пакети, пляшки тощо та установлено правопорушення пункту «і» ч. 1 ст. 32 Закону України «Про відходи». Вказаний протокол підписаний з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Постановою Державної екологічної інспекції України про накладення адміністративного стягнення № 4.2/19/14 від 24.06.2021 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 82-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

Вказана постанова ОСОБА_3 не оскаржувалась, а штраф належним чином сплачений на користь Держекоінспекції в повному обсязі у розмірі 1 700,00 грн., що підтверджується Постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 66645396 від 23.09.2021.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Одночасно, зважаючи на те, що спірні правовідносини, пов`язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок наднормативних викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря, такі правовідносини також регулюються нормами природоохоронного законодавства.

Згідно із статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтями 177, 178, 179, 181, 182, 373, 374, ЦК України, земельна ділянка є об`єктом цивільних прав, що може відчужуватись та переходити від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва, спадкування, купівлі - продажу або іншим, дозволеним чинним законодавством України, чином.

Відповідно до статей 18, 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, кожна з яких має свій правовий режим користування та порядок юридичної фіксації прав володіння, користування та розпорядження.

Як наслідок, оформлення юридичних прав користування, розпорядження або володіння на конкретну земельну ділянку має бути виражено, залежно від конкретної категорії землі, у юридично зафіксованій правовій формі, докази якої мають конкретну матеріальну форму у вигляді відповідних реєстраційних дій та юридично обов`язкових документів.

Відповідно до пункту 13 постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18 за змістом статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Таким чином, необхідно розмежовувати дві абсолютно різні правові ситуації, а саме: 1) користування земельною ділянкою, на яку особа має права, проте, не оформила такі права юридично та 2) користування земельною ділянкою за відсутності будь-яких прав на таку земельну ділянку.

Тобто, обов`язковою умовою правомірності використання земельної ділянки є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може лише свідчити, проте, не бути доказаним юридичним фактом самовільного зайняття земельної ділянки (пункт 14 постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 916/3674/19).

Згідно з пунктами 15, 16, 17, 18 постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 916/3674/19, у спорах, пов`язаних із концепцією самовільного зайняття земельної ділянки, суду належить встановити: 1) чи мало місце самовільне зайняття земельної ділянки та 2) якщо мало, то чи надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що саме відповідач здійснив таке зайняття.

За положеннями ст. 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи встановлюються на підставі доказів. Доказами ж є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює відповідні обставини. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 у справі № 916/401/17).

Отже, саме позивач повинен довести, належними, допустимими та достовірними доказами не тільки факт самовільного зайняття земельних ділянок загальною площею 3,2702 га (земельна ділянка з кадастровим номером 3221887800:03:017:0001 площею 0,2900 га, землі ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» площею 0,5176 га та землі площею 2,4626 га в межах державних земель не наданих у власність та користування на землях державної власності в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради), а і те, що вказане самовільне зайняття земельної ділянки було вчинено саме відповідачем.

За умовами тексту преамбули, статей 1 та 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» нормативно-правове регулювання захисту навколишнього природного середовища здійснюється, залежно від конкретного типу природного середовища та специфіки відповідних взаємовідносин, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря та іншими спеціальним нормативно-правовими актами.

Юридична концепція «завдання шкоди навколишньому природному середовищу», як уніфікована правова категорія, відсутня у спеціалізованих нормативно - правових актах, що регулюють відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У той же час, ч. 1 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України, дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Одночасно з цим, ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає види порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зокрема, вказаною статтею визначено шістнадцять видів порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища і такий вид порушення, як «заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу шляхом самовільного зайняття земельних ділянок» не включено у вказаний перелік порушень у сфері охорони навколишнього природного середовища, що свідчить про відсутність такого виду правопорушення у чинному законодавстві України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовий аналіз чинного законодавства України у сфері охорони навколишнього природного середовища свідчить, що спеціальними нормативно-правовими актами встановлюються саме види відповідальності за конкретні порушення, проте вичерпний перелік правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища встановлюється лише ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Враховуючи те, що у позовній заяві заступник керівника Київської обласної прокуратури заявляє вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства у сфері охорони природного середовища шляхом самовільного зайняття земельної ділянки та викладений вище правовий аналіз чинного законодавства України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що:

- в даній справі № 911/2779/21, заявлено збитки, причиною яких є два самостійних, проте, взаємопов`язаних правопорушення, а саме: 1) самовільне зайняття земельної ділянки та її подальше використання у спосіб, що 2) завдав збитків природному середовищу;

- і як наслідок, з урахуванням вищевикладеного правового аналізу чинного законодавства України та пов`язаної правової природи правопорушень в частині покладення вини, позивач повинен довести, що саме відповідач не тільки самовільно зайняв земельні ділянки, а і своїми подальшими діями на таких земельних ділянках спричинив збитки охоронюваному навколишньому природному середовищу;

- вказане свідчить про те, що заступник керівника Київської обласної прокуратури повинен: 1) довести суду що спірні земельні ділянки були самовільно зайняті саме відповідачем, який не мав жодних правових підстав для їх використання, навіть за відсутності юридично оформлених документів; 2) надати докази із конкретизацією, які саме дії, вчинені на самовільно зайнятих земельних ділянках, спричинили збитки природному середовищу та докази того чи вчинені вказані дії саме відповідачем; 3) надати суду підтверджений та обґрунтований розрахунок завданих збитків;

- враховуючи формулювання заявлених позовних вимог, вказані пункти є кумулятивними та повинні бути доведені саме в порядку, наведеному судом, оскільки без встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки та особи, яка несе за таке зайняття юридичну відповідальність, неможливо встановити, чи дії, що спричинили шкоду охоронюваному природному середовищу, якщо такі дії мали місце, були вчинені саме відповідачем та чи є корелюючий зв`язок між розміром заявлених збитків та ймовірними діями відповідача, а відсутність хоча б одного із вказаних елементів, враховуючи заявлене обґрунтування позовних вимог, виключає можливість задоволення позовних вимог заступника керівника Київської обласної прокуратури у даній справі.

Державною екологічною інспекцією України, за результатами перевірки складено акт № 4.2-19/13 від 01.07.2021 та в п. 5 розділу «Опис виявлених порушень» зазначено детальний опис порушень із зазначенням відповідних доказів, а саме:

«Відповідно до інформації, що надійшла до Державної екологічної інспекції України від Державної екологічної інспекції Столичного округу (лист № 3/3/07-28/2378 від 24.06.2021) зазначено, що надані матеріали підтверджують факт засмічення земель, а саме:

Київською обласною прокуратурою здійснено процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021110000000063 від 03.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.04.2021 у справі № 761/12646/21 надано дозвіл на проведення огляду території земельних ділянок в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради Вишгородського району, із залученням працівників Державної екологічної інспекції Столичного округу.

В ході досудового розслідування на підставі вказаної ухвали суду 21.04.2021 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001, що перебуває у власності Вишгородської районної державної адміністрації та яку надано Вишгородському районному комунальному підприємству «Комунальник» у постійне користування для сміттєзвалища, а також прилеглих до неї земельних ділянок із залученням Державної екологічної інспекції Столичного округу.

В свою чергу, до огляду залучено кваліфікованих спеціалістів - геодезистів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелектуальний Геодезичний Альянс 2010», якими виконано геодезичні заміри щодо визначення площі, конфігурації, розмірів та об`єму сміттєзвалища з навколишньою територією засмічення.

Зокрема, вказаним товариством установлено, що за результатами геодезичних робіт було визначено, що загальна площа засмічення земель складає 21,4793 га.

1. В тому числі в межах земельних ділянок приватної власності з кадастровими номерами: 3221887800:03:015:0204- 0,5057 га, 3221887800:03:015:0205 - 0,7042 га; 3221887800:03:015:0206 - 0,5145 га; 3221887800:03:015:0207 - 0,3241 га; 3221887800:03:015:0208 - 0,0283 га; 3221887800:03:015:6005 - 0,1696 га; 3221887800:03:015:6006 - 1,9588 га; 3221887800:03:015:0213 - 0,8485 га; 3221887800:03:015:6003 - 0,7132 га; 3221887800:03:015:6001 - 1,1300 га; 3221887800:03:015:6004 - 1,4000 га;3221887800:03:017:6007 - 0,6436 га; 3221887800:03:017:6006 - 0,1254 га; 3221887800:03:017:6015 - 0,1768 га;3221887800:04:246:6011 - 1,9365 га; 3221887800:03:017:0002 - 1,6236 га; 3221887800:03:017:0003 - 0,3367 га;3221887800:03:017:0215 - 0,0696 га;

2. В межах земельних ділянок державної власності, які перебувають у користуванні - 5,8076 га (з них до земель ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» відноситься 0,5176 га та в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 3221887801:03:015:0001 - 5,0000 га та 3221887800:03:017:0001 - 0,2900 га).

3. В межах державних земель не наданих у власність та користування на землях державної власності в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради - 2,4626 га…».

Таким чином, вказані вище матеріали були серед основних підстав для встановлення фактів засмічення земельних ділянок та використані прокурором у якості основних доказів звинувачення відповідача у самовільному зайнятті суміжних земельних ділянок.

За результатами аналізу матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів самовільного зайняття земельних ділянок саме відповідачем.

Зокрема, в матеріалах справи дійсно наявні докази засмічення суміжних, із земельною ділянкою відповідача, земельних ділянок.

Проте, з наявного у матеріалах справи допиту свідка ОСОБА_5 - виконувача обов`язків начальника відповідача, який з 04.01.2021 обіймав посаду першого заступника начальника відповідача., слідує, що на питання щодо причин засмічення прилеглих до ділянки площею 5 га з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001, яка перебуває в користуванні відповідача, територій та осіб, винних у цьому, свідок заявив, що засмічення є результатом відсутності контролю за діяльністю сміттєзвалища з боку колишнього керівництва відповідача та недбалого відношення власників засмічених земельних ділянок до цих земельних ділянок.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про охорону земель», в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання установленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ДП «Київська лісова науково-дослідна станція» або Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області зверталися до правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування або відповідних органів виконавчої влади з приводу самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, що перебувають у їх віданні.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені під час проведення Держекоінпекцією позапланової перевірки стіттєзвалища відповідача стосуються накладення стягнення за правопорушення у сфері екологічного законодавства, а саме порішення вимог щодо поводження з відходами саме на земельній ділянці з кадастровим номером 3221887801:03:015:0001, тобто на тій земельній ділянці, яка надана відповідачу у користування, проте жодних доказів притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самовільне зайняття відповідачем спірних земельних ділянок матеріали справи не містять.

Таким чином, вказані вище факти свідчать про зафіксовані можливі порушення саме в екологічній сфері, проте в той же час, в матеріалах справи відсутні докази, крім перелічених вище, якими б було можливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та самовільним зайняттям земельних ділянок про які стверджує прокурор, і докази того, що саме дії відповідача завдали шкоди природному середовищу шляхом незаконного використання чужих земельних ділянок.

По-перше, згідно з показаннями свідка, засмічення земельних ділянок могло мати місце і через бездіяльність або недбалість їх законних власників. Вказані показання свідка, слідчі повинні були б перевірити та надати їм відповідну правову кваліфікацію. У той же час, у матеріалах справи відсутні докази того, що вказана перевірка була проведена і що слідчі у кримінальному провадженні у цілому дослідили можливість засмічення земельних ділянок саме їх законними власниками.

По-друге, акт перевірки, який надано в якості ще одного основного доказу самовільного зайняття земельної ділянки, складено відносно дотримання природоохоронного законодавства, а з його змісту вбачаються порушення, які встановила Державна екологічна інспекція України, а саме: екологічного та природоохоронного законодавства. В додатку № 3 до акту, який стосується питань нагляду за дотриманням законодавства про використання земель, такого питання як наявність речових прав на використання спірних земельних ділянок не значиться, як і питань, пов`язаних із визначенням законних меж використання земельної ділянки відповідача. В переліку питань для перевірки по спірному акту значиться таке питання, як «Речові права на земельну ділянку, наявність», у відповіді на яке вказано, що «об`єктом перевірки є виключно земельна ділянка за кадастровим номером 3221887801:03:015:0001», тобто, дослідження мало місце саме у відношенні земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні відповідача, проте перевірки щодо речових прав та/або будь-яких інших можливих порушень щодо прилеглих земельних ділянок, зокрема, спірних земельних ділянок, які є предметом розгляду даної справи, не зафіксовано.

По-третє, уповноважені представники Державної екологічної інспекції України здійснили дослідження саме факту порушення екологічного та природоохоронного законодавства та не досліджували ані того, яким саме чином засмічено суміжні земельні ділянки, ані того, хто дійсно винний у такому засміченні.

Щодо посилань прокурора на те, що факт самовільного зайняття спірних земельних ділянок саме відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- показами свідка ОСОБА_1 (мешканця АДРЕСА_1), який вказав, що на розташований за селом полігон твердих побутових відходів відповідачем протягом тривалого часу вивозилось сміття з усієї місцевості вантажними автомобілями і сміттєвозами та що він неодноразово був на даному полігоні відходів і бачив, що на полігоні скопилось багато сміття і його складують за межами полігону, під лініями електропередач, на прилеглих земельних ділянках та прилеглій території до лісу;

- актом від 17.06.2020 № 2/425/0/18-20, складеним за результатами позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією Столичного округу, яким, серед іншого, засвідчено факт самовільного користування земельною ділянкою 4,0 га в адміністративних межах Старопетрівської сільської ради Вишгородського району та приписом Державної екологічної інспекції Столичного округу від17.06.2020, яким відповідачу, серед іншого, приписано у строк до 17.09.2020 оформити речові права на вказану земельну ділянку та не допускати самовільного користування. Вказане свідчить про те, що відповідачем не виконано вимоги контролюючого органу до проведення спірної перевірки;

- поданими під час розгляду цієї справи третьою особою 1 письмовими поясненнями в яких зазначено про те, що за період роботи відповідача об`єми захоронення побутових відходів значно збільшились, сміттєзвалище вийшло за свої межі, у зв`язку з чим загальна площа засмічення земель складає 21,4793 га,

колегія суддів зазначає про те, що всі вказані докази також свідчать лише про засмічення суміжних земельних ділянок, проте не можуть бути доказами того, що саме відповідач, а не треті особи, через необережність або недбалість, використали сміттєзвалище з порушеннями правил експлуатації.

Слід зауважити і на тому, що матеріали справи не містять жодних доказів які б свідчили про перевірку можливої причетності власників земельних ділянок до нанесення спірної шкоди.

Вказане свідчить про те, що прокурором не доведені три предикативні умови для задоволення позовної заяви, а саме: 1) що спірні земельні ділянки самовільно зайняті саме відповідачем, 2) який не мав жодних правових підстав для їх використання, навіть за відсутності юридично оформлених документів та 3) що дії, які завдали шкоду екології спірних земельних ділянок, вчинені саме відповідачем.

Оскільки підставою позову є шкода навколишньому природному середовищу, завдана саме шляхом самовільного зайняття земельних ділянок, подані прокурором у даній справі докази порушення норм чинного законодавства з охорони навколишнього природного середовища не беруться судом до уваги, оскільки вони є предметом розгляду у наступних чотирьох судових справах: №911/2734/21, №911/2735/21, №911/2736/21, №911/2780/21, позовні заяви в яких подано заступником керівника Київської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції України з метою стягнення збитків саме за порушення екологічного та природоохоронного законодавства Вишгородським районним комунальним підприємством «Комунальник» при експлуатації сміттєзвалища, що розташоване на належній відповідачу земельній ділянці.

Отже, при розгляді даної справи про стягнення збитків, завданих шляхом самовільного зайняття земельної ділянки, не доведено протиправної поведінки відповідача у вигляді самовільного зайняття відповідачем спірних у справі земельних ділянок, зв`язку між шкодою, що виявлена навколишньому природному середовищу і діями відповідача та вини відповідача саме у правопорушенні із самовільного зайняття земельної ділянки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме самовільного зайняття земельних ділянок, в розмірі 261 756,77 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі №911/2779/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі №911/2779/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2021 у справі №911/2779/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2779/21.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 18.01.2023.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко