Рішення

від 17.01.2023 по справі 205/6223/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

17.01.2023 Єдиний унікальний номер 205/6223/22

Провадження № 2/205/607/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Саруханової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.09.2022 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 22.08.2022 року № 61-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради.

Позов мотивований тим, що позивач з серпня 1991 року працювала на посаді вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради. 24.08.2022 року її було ознайомлено з наказом відповідача від 22.08.2022 року № 61-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 », трудову книжку повернуто ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає наказ відповідача таким, який прийнятий всупереч чинному законодавству України, а її звільнення з посади вчителя незаконним. З 08.08.2022 року по 23.08.2022 року позивач перебувала на лікарняному, а тому мала стати до роботи 29.08.2022 року. Відповідач, знаючи про перебування позивача на лікарняному 22.08.2022 року виніс наказ № 61-к/тр про звільнення з посади вчителя трудового навчання саме з 22.08.2022 року у зв`язку з припиненням трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Відповідач незаконно здійснив звільнення позивача 22.08.2022 року, оскільки позивач перебувала на лікарняному в період щорічної відпустки, яка повинна бути продовжена на період тимчасової непрацездатності.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У відзиві на позов представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що наслідком звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності є зміна судовим рішенням дати звільнення, а не поновлення на роботі.

У судовому засіданні 26 жовтня 2022 року ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги не визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами трудового законодавства, а саме: Кодексом законів про працю України.

Судом встановлено, що наказом КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 15.06.2020 року № 38-к/тр на виконання вимог абзацу 3 частини 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», підпункту 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» змінено форму трудового договору ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, яка отримує пенсію за віком, а саме: припинено безстроковий трудовий договір 30.06.2020 року та укладено строковий трудовий договір з 01.07.2020 року по 30.06.2021 року (а.с. 8).

Наказом КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 30.06.2021 року № 43-к/тр на виконання вимог абзацу 3 частини 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту», підпункту 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» продовжено термін строкового трудового договору ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, яка отримує пенсію за віком, з 01.07.2021 року по 21.08.2022 року (а.с. 9).

Згідно п. п. 2, 3 наказу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 25.07.2022 року № 43-к/т надано ОСОБА_1 , вчителю трудового навчання, частину щорічної відпустки за 2022 рік з 25.07.2022 року на 28 календарних днів; частину щорічної відпустки за 2022 рік з 23.08.2023 року на 4 календарних дні (а.с. 15).

Наказом КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 22.08.2022 року № 61-к/тр звільнено ОСОБА_1 , вчителя трудового навчання, із займаної посади у зв`язку з припиненням трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 7).

Згідно наказу КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради від 22.08.2022 року № 61/1-к/тр виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 18 днів відпустки, невикористаної у зв`язку з перебуванням на лікарняному під час основної відпустки (а.с. 50).

З відповіді Централізованої бухгалтерії при Департаменті гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 22.09.2022 року вбачається, що ОСОБА_1 була тимчасово непрацездатною у період з 08.08.2022 року по 23.08.2022 року (а.с. 66-67).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом. Прийняття на роботу науково-педагогічних працівників здійснюється на основі конкурсного відбору.

Отже, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності у випадках, що підпадають під частину другу статті 23 КЗпП України, не передбачає набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Доводи позивача про те, що у зв`язку із неодноразовим продовженням трудових відносин шляхом укладення контрактів, трудовий договір набув ознак безстроковості є необґрунтованими, оскільки укладення контракту на певний строк, з урахуванням частини третьої статті 21 КЗпП України, регулюється частиною другою статті 23 КЗпП України, що виключає при переукладанні контракту чи продовженні строку його дії застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 607/18964/18.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

У постанові від 27.01.2021 року у справі № 501/1928/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності. Порушення відповідачем вимог частини третьої статті 40 КЗпП України, може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення позивача.

Рішення Конституційного Суду України від 04.09.2019 року № 6-р(ІІ)/2019 встановило, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Цей висновок Конституційного Суду України узгоджується із постановами Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі № 310/2284/17, від 13.11.2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 11.12.2019 року у справі № 522/3410/15-ц, від 29.01.2020 року у справі № 320/7991/16, від 11.06.2020 року у справі № 481/1043/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 року у справі № 712/9213/18 дійшла висновку про те, що продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, є обов`язком роботодавця, для виконання якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчену у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України), а також у період перебування працівника у відпустці (перше речення частини третьої статті 40 КЗпП України).

Ця гарантіяпоширюється навипадки припиненнятрудового договору(контракту)з працівникомза пунктом2частини першоїстатті 36КЗпП України. Наслідки порушення гарантії, визначеної у першому реченні частини третьої статті 40 КЗпП України, усуваються шляхом зміни дати припинення трудових відносин на перший день після закінчення періоду непрацездатності чи відпустки.

Враховуючи все вищевикладене, а також надані до матеріалів справи докази та встановлені на їх підставі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом зміни дати звільнення позивача з посади вчителя трудового навчання КЗО «Середня загальноосвітня школа № 88» ДМР відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 22.08.2022 року на 12.09.2022 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 5-1, 21, 23, 36, 40, 139 КЗпП України, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ: 26508463, місцезнаходження: м. Дніпро, пр. Свободи, буд. 218) про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя трудового навчання Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа № 88» Дніпровської міської ради відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, з 22 серпня 2022 року на 12 вересня 2022 року.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26 січня 2023 року.

Суддя Н.В. Басова