Рішення

від 17.01.2023 по справі 902/667/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/667/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Московчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Немирівської окружної прокуратури, вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код - 02909909, в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, вул. Проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код - 38621185 та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код - 39767547

до: Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області, вул. Соборна, 5А, с. Зозів, Вінницька область, 22525, код - 02539772

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМІС", вул. Соборна, 4, с. Зозів, Вінницька область, 22525, код - 38343884

про визнання договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур недійсним та повернення земельної ділянки

за участю представників:

прокурор: Суходоля Мар`яна Володимирівна, посвідчення №062316 від 05.04.2021 року;

позивача (Міністерства освіти і науки України): не з`явився;

позивача (Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області): Чорний Роман Олександрович, посвідчення водія від 30.12.2015 року:

відповідача 1 (Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області): Мельничук Володимир Борисович, посвідчення водія;

відповідача 2 (ТОВ "ВІМІС"): Щавіньський Костянтин Станіславович, посвідчення 000551 від 01.10.2019 року.

В С Т А Н О В И В :

29.07.2022 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 54-2028вих22 від 27.07.2022 року) Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" про:

- визнання недійсним договору від 11.03.2014 року про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур укладений між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС";

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" звільнити земельні ділянки загальною площею 323,19 га, які надані Зозівському професійному аграрному ліцею Вінницької області в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, що розташовані на території Липовецької територіальної громади Вінницького району, Вінницької області, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0522281400:04:000:2341.

Ухвалою суду від 03.08.2022 року позовну заяву Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (№ 54-2028вих22 від 27.07.2022 року) залишено без руху.

12.08.2022 року до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшла заява (№ 54-2185вих22 від 10.08.2022 року) щодо усунення недоліків до позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.08.2022 року відкрито провадження у справі № 902/667/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 14.09.2022 року.

02.09.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача (Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області) надійшли письмові пояснення (вх.канц. № 01-34/7278/22 від 02.09.2022 року), в яких останній зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задоволити позов.

05.09.2022 року до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (№ 195 від 31.08.2022 року), в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

07.09.2022 року до суду від представника позивача (Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області) надійшли додаткові письмові пояснення (№ 9-2-0.63135/2-22 від 06.09.2022 року).

08.09.2022 року від Немирівської окружної прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив відповідача 1 (№ 54-2537вих-22 від 07.09.2022 року).

12.09.2022 року до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 09.09.2022 року), в якому останній просить суд застосувати до позову строки позовної давності та відмовити в його задоволенні. Додатком до відзиву додано ряд документів.

Також, 12.09.2022 року, до суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання (б/н від 09.09.2022 року) про залишення позову без розгляду.

Окрім того, 12.09.2022 року від представника відповідача 2 до суду надійшла заява (б/н від 09.09.2022 року) про застосування строку позовної давності.

14.09.2022 року представником відповідача 2 подано клопотання (б/н від 14.09.2022 року) (вх.канц. № 01-34/7709/22) про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 14.09.2022 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/667/22 на 29.09.2022 року о 11:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

19.09.2022 року до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшло ряд документів, а саме:

- заперечення проти клопотання про залишення позову без розгляду (№ 54-2660 вих.-22 від 15.09.2022 року);

- заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (№ 54-2661 вих.-22 від 15.09.2022 року);

- відповідь на відзив (№ 54-2659 вих.-22 від 15.09.2022 року).

Ухвалою суду від 19.09.2022 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

20.09.2022 року на електронну адресу суду від Міністерства освіти і науки України надійшли заперечення щодо відповіді на відзив (№ 216 від 16.09.2022 року).

22.09.2022 року засобами поштового зв`язку від Міністерства освіти і науки України надійшли заперечення щодо відповіді на відзив (№ 216 від 16.09.2022 року).

23.09.2022 року до суду від Немирівської окружної прокуратури надійшло ряд документів, а саме:

- письмові пояснення відносно заперечення щодо відповіді на відзив (№ 54-2712вих.-22 від 21.09.2022 року);

- лист (№ 54-2729вих.-22 від 21.09.2022 року).

26.09.2022 року на виконання вимог ухвали суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшов лист № 0-2-0.6-3428/2-22 від 26.09.2022 року.

У судовому засіданні 12.10.2022 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/667/22 на 15.11.2022 року.

У судовому засіданні 15.11.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/667/22 для судового розгляду по суті на 07.12.2022 року.

Ухвалами суду від 09.12.2022 та 20.12.2023 рр. повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

06.01.2023 року до суду від представника позивача (Міністерства освіти і науки України) надійшли письмові пояснення № 14.1/413-22 від 28.12.2022 року, в яких останній підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Міністерства освіти і науки України.

В судовому засіданні 17.01.2023 року прийняли участь прокурор, представники позивача 2 та відповідачів 1, 2. Представник позивача 1 (Міністерства освіти і науки України) правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявне клопотання представника Міністерства освіти і науки України про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Стислий виклад процесуальних позицій сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Немирівською окружною прокуратурою вивчено стан дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, що надані Зозівському професійному аграрному ліцею Вінницької області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 0522281400:04:000:2341) у користуванні професійного ліцею перебувають земельні ділянки загальною площею 349,5575 на, які знаходяться на території Липовецької територіальної громади, цільове призначення земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей. Вказана земельна ділянка перебуває на праві постійного користування згідно державного акту виданого виконавчим комітетом Липовецької районної міської ради депутатів трудящих від 15.12.1963 року.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" та Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області укладено договір від 11.03.2014 року про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур, відповідно до якого, ТОВ "ВІМІС" надаються послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур за власний рахунок, використовуючи власне пальне, власними засобами і силами на земельних ділянках загальною площею 300 га, які знаходяться на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області і перебувають у професійного ліцею на праві постійного користування.

З твердженнями прокурора, укладений договір про надання послуг суперечить вимогам статей 92, 95 ЗК України, оскільки згідно умов укладеного договору земельна ділянка використовується не землекористувачем, якому вона належить на праві постійного користування, а Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" для ведення вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку.

Зазначений договір є прихованим договором оренди землі та його зміст суперечить вимогам чинного законодавства, в зв`язку з чим договір від 11.03.2014 року про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" та Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області підлягає визнанню недійсним а земельні ділянки площею 323,19 га підлягають звільненню та поверненню навчальному Зозівському професійному аграрному ліцею Вінницької області (т. 1 а.с. 1-113).

У письмових поясненнях на позовну заяву Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області підтримує позовні вимоги та зазначає, що правочин, який вчинено сторонами при укладенні договору про спільний обробіток землі спрямований на приховання іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки, який вчинено сторонами, а тому спірний договір є удаваним правочином згідно ч. 1 ст. 235 ЦК України.

У зв`язку з тим, що зміст оспорюваного правочину не відповідає вимогам ст. ст. 4, 16 Закону України "Про оренду землі", наявні правові підстави для визнання договору недійсним та припинення зобов`язань за ним на майбутнє.

В зв`язку з чим, також відсутні правові підстави у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" для користування земельними ділянками, що обробляються, а тому господарство зобов`язане звільнити їх (а.с.132-134, т.1).

У відзиві на позовну заяву Зозівський професійний аграрний ліцей Вінницької області заявлені позовні вимоги з наступного:

- прокурором при зверненні з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, не обґрунтовано в чому саме полягають порушення інтересів держави в особі зазначеного Міністерства;

- із наданих прокурором доказів не вбачається неналежного виконання обов`язків щодо захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, оскільки на момент звернення з позовом до суду прокурором не з`ясовано позиції органу щодо можливості самостійного звернення до суду, що суперечить ст. 23 Закону "Про прокуратуру та твердження прокурора про бездіяльність Головного управління Держеокадастру у Вінницькій області, яка зумовила необхідність участі прокурора у даній справі є передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи;

- відповідно до п. 2.6 Статуту Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, учнів, слухачів, професійний ліцей може укладати угоди із підприємствами, установами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання. У зв`язку з тим, що власна техніка ліцею призначена для обробітку земель фізично та морально застаріла, а учні закладу не мали можливості здобувати практичні навички на сучасній техніці, яка зараз використовується майже усіма агропідприємствами регіону, 11.03.2014 року між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" було укладено Договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур. Також, 11.03.2014 року сторонами було укладено типовий Договір про навчально-виробничу практику згідно умовами якого учні будуть проходити виробниче навчання, практику згідно з навчальними планами ліцею;

- твердження прокурора, що укладений правочин про спільний обробіток землі являється договором оренди земельної ділянки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки за договором оренди здійснюється перехід предмета оренди в користування орендаря та за користування яким сплачується орендна плата. При цьому, згідно з умовами укладеного договору земельна ділянка залишається у постійному користуванні Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області, який надав ТОВ "ВІМІС" лише право доступу до неї та її обробки з метою досягнення господарських цілей;

- відповідач стверджує, що за договором не відбулося переходу права користування земельними ділянками, вони не вибули із володіння землекористувача (ліцею), що свідчить про відсутність удаваного характеру правочину, а відтак і про відсутність правових підстав для визнання його недійсним як такого, що вчинений з порушенням закону (а.с.135-143, т. 1).

У відповіді на відзив відповідача 1 Немирівська окружна прокуратура зазначає, що відповідно до Статуту Зозівський професійний аграрний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України. Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм не можуть бути предметом застави, а також не піддягають вилученню або передачі у власність, оренду (суборенду) юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків. Функції управління майном, яке закріплюється за професійним ліцеєм здійснює Міністерство освіти і науки України.

Оскільки засновником професійного ліцею є Міністерство освіти і науки України, саме до компетенції вказаного Міністерства віднесені повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у разі незаконного вибуття з державної форми власності земельних ділянок закладів освіт.

За твердженнями прокурора договір від 11.03.2014 року встановленому державою порядку, зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури.

Враховуючи вищевикладене, позивачами у даному випадку виступають як Міністерство освіти і науки України так і Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як орган державної влади до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин.

Особа, яка користується землею на праві постійного користування, на відміну від власника, позбавлена права розпоряджатися землею, тобто укладати будь-які правочини, спрямовані на передачу земельної ділянки чи іншим способом вирішувати подальшу долю землі. Право розпорядження майном є виключно у власника, а не постійного користувача.

При цьому, за умовами оспорюваного договору Зозівський професійний аграрний ліцей передав у користування земельну ділянку, тобто вчинив правочин, не маючи повноважень на його укладання.

Cторонами порушено вимоги земельного законодавства щодо порядку укладення договору та забезпечення умов його виконання, що є наслідком недійсності спірної угоди (а.с. 178- 184, т. 1)

У відзиві на позовну заяву відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на наступні обставини:

- за умовами оскаржуваного договору, ТОВ "ВІМІС" не набуває права власності на результати виконаних робіт, оскільки урожай належить ліцею та товариство не впливає на долю вирощеного урожаю. Окрім того, стронами чітко визначено комплекс робіт (обробіток ґрунту: оранка, культивація, боронування тощо, придбання і обробка насіння, посів, внесення пестицидів, запилення, збирання зернових) саме на умовах підряду, за які ліцей зобов`язався провести оплату у день підписання акту про наданні послуги;

- договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур не має ознак притаманних договору оренди землі, оскільки не містить умов щодо передачі земельної ділянки за плату, не наділяє відповідача 2 правом володіння, не містить істотних умов договору оренди землі та не наділяє останнього правами власника вирощеного урожаю;

- твердження прокурора про відсутність повноважень ліцею на укладення оскаржуваного договору є безпідставними, оскільки Зозівський професійний аграрний ліцей Вінницької області є юридичною особою і має право, відповідно до Статуту самостійно укладати правочини;

- окрім того, відповідач зазначає, що до укладеного договору від 11.03.2014 року між ТОВ «ВІМІС» та Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області було укладено договір про навчально-виробничу практику, відповідно до умов якого, ТОВ "ВІМІС" зобов`язується надати учням, слухачам ліцею обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики. Уклавши зазначені договори, ліцей отримує кошти від реалізації сільськогосподарських культур, послуги по вирощуванні яких були надані ТОВ "ВІМІС" при цьому ліцей не несе жодних ризиків у отриманні збитків, також, ліцей також забезпечує своїх учнів можливістю здобувати практичні навички на вищевказаній земельній ділянці та на сучасній техніці. Таким чином, оскаржуваний договір не несе жодних негативних наслідків для ліцею, та не порушує інтереси держави (а.с. 209-212, т. 1).

У відповіді на відзив відповідача 2 Немирівська окружна прокуратура підтримує заявлені в позовні заяві позовні вимоги та зазначає, Зозівському професійному аграрному ліцею Вінницької області надавались земельні ділянки загальною площею 349,5575 га, які знаходяться на території Липовецької територіальної громади з цільовим призначенням - для дослідних і навчальних цілей. Зазначена земельна ділянка передана ліцею виключно для освітньої діяльності на підставі права постійною користування.

Особа, яка користується землею на праві постійного користування, на відміну від власника, позбавлена права розпоряджатися землею, тобто укладати будь-які правочини, спрямовані на передачу земельної ділянки.

Однак, за умовами оспорюваного договору ліцей передав у користування земельну ділянку, тобто, вчинив правочин, не маючи повноважень на його укладання. Вказана земельна ділянка використовується ТОВ "ВІМІС" для комерційної діяльності на умовах строковості та платності, що є елементом правовідносин оренди землі (а.с. 16-30, т. 1).

В запереченнях поданих до суду представником відповідача 1 викладені ті ж обставини що й у відзиві, які зводяться до необґрунтованості заявлених позовних вимог (а.с. 52-58, т. 2)

У поясненнях поданих на заперечення прокурор підтримує позов (а.с. 70-78, т. 2).

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 0522281400:04:000:2341) у користуванні Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області перебувають земельні ділянки загальною площею 349,5575 га, які знаходяться на території Липовецької територіальної громади, цільове призначення земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей (т. 1 а.с. 87-89).

Вказана земельна ділянка перебуває у Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області на праві постійного користування згідно державного акту виданого виконавчим комітетом Липовецької районної міської ради депутатів трудящих від 15.12.1963 року (т. 1 а.с. 90).

28.11.2012 року Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області винесено Розпорядження №480 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою", згідно якого Зозівському професійному аграрному ліцею надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування землею, орієнтовною площею 366 га, що розташовані за межами населеного пункту Зозівської сільської ради (т. 2 а.с. 96).

11.03.2014 року між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" (Виконавець) укладено договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур (а.с. 43 - 46, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовник на умовах цього договору надати послуги з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках (рілля) загальною площею 300 га, які знаходяться на території Зозівської сільської ради Линовецького району, яка перебуває на праві постійного користування згідно державного акту виданого виконавчим комітетом Линовецької районної міської Ради депутатів трудящих від 15.12.1963 року у професійного ліцею.

Зібраний Виконавцем урожай Замовник має прийняти протягом 1-го місяця після його збирання (п. 4.1 Договору).

Після збирання урожаю та в день передачі його Замовнику, Виконавець одночасно надає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг, в двох примірниках, які в цей же день підписуються Замовником і один примірник акту відразу повертається Виконавцю. Акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надані послуги (п. 4.4 Договору).

Оплата послуг Виконавця здійснюється в натуральній формі - вирощеною Виконавцем продукцією (п. 5.1 Договору).

За змістом п. 5.2 Договору) розмір плати за надані Виконавцем послуги вираховується у відсотковому відношенні від кількості вирощеної сільськогосподарської продукції і становить:

- пшениця - 90 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- ячмінь - 90 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- жито - 90 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- кукурудза - 93 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- гречка - 90 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- соя - 90 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- горох - 90 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- соняшник - 90 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- ріпак - 90 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції;

- цукровий буряк - 95 % від загальної кількості вирощеної сільськогосподарської продукції.

Оплата проводиться у день підписання акту про наданні послуги, що оформляється відповідними документами (п. 5.3 Договору).

Договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку дії договору він може бути поновлений на новий строк. У цьому разі Виконавець повинен не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Замовника про намір продовжити його дію. У разі, якщо після закінчення договору Виконавець не повідомив Замовника про намір продовжити його дію та продовжує надавати послуги з вирощування сільськогосподарської продукції, то за відсутності від Замовника письмових заперечень протягом місяця - договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах (п. 7.1 Договору).

Також, до укладеного договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур від 11.03.2014 року між сторонами підписано ряд Додаткових угод за змістом яких сторонами внесено зміни п. 1.1, п. 2.1 та п. 5.2 Договору, щодо розміру земельної ділянки та оплати наданих послуг, а саме:

- Додаткову угоду від 04.01.2015 року, за змістом якої сторонами внесено зміни до п. 1.1 та п. 2.1 Договору, в частині визначення загальної площі земельної ділянки та встановлено її у розмірі 308,33 га, яка знаходяться на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (а.с. 47, т.1);

- Додаткову угоду від 03.01.2017 року, за змістом якої сторонами вирішено внести зміни до Договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур від 11.03.2014 року, а саме - до п. 5.2 Договору, виклавши його в наступній редакції:

"5.2. Розмір плати за надані Виконавцем послуги вираховується у відсотковому відношенні до кількості вирощеної сільськогосподарської продукції і становить 82% вирощено сільськогосподарської продукції." (а.с. 48, т. 1);

- Додаткову угоду від 27.03.2018 року, за змістом якої сторонами змінено п. 1.1 та п. 2.1 Договору, в частині визначення загальної площі земельної ділянки та встановлено її у розмірі 323,19 га, яка знаходяться на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (а.с. 49, т. 1);

- Додаткову угоду від 10.03.2019 року, за змістом якої сторонами змінено п. 1.1, п. 2.1 та п. 5.2 Договору, в частині визначення загальної площі земельної ділянки та встановлено її у розмірі 323,19 га, яка знаходяться на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області та встановлено, що розмір плати за надані Виконавцем послуги вираховується у відсотковому відношенні до кількості вирощеної сільськогосподарської продукції і становить 82% вирощено сільськогосподарської продукції." (а.с. 50, т. 1);

- 20.03.2020 року між сторонами укладено Додаткову угоду, за змістом якої сторонами змінено п. 1.1, п. 2.1 та п. 5.2 Договору (а.с.51, т. 1);

- 22.03.2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду, за змістом якої сторонами змінено п. 1.1, п. 2.1 та п. 5.2 Договору (а.с. 52, т. 1).

Крім того, 11.03.2014 року між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" (Сторона 2) укладено Договір про навчально-виробничу практику, предметом якого є надання учням, слухачам Сторони 1 обладнаних робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження виробничого навчання та виробничої практики згідно з планом графіком.

Умовами договору визначено розподіл обов`язків сторін з приводу розподілу учнів, слухачів на робочі місця або навчально-виробничі ділянки, дотримання законодавства про охорону праці, обмін списком учнів, керівництво та контроль їх роботою, оплату праці учнів за фактично виконаний обсяг робіт відповідно до встановлених норм праці, за письмовою домовленістю з навчальним закладом (т. 1 а.с. 158, 159).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора та позивача 2, пояснення відповідачів, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом надано правову оцінку предмету спірних правовідносин.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.

Оцінку правомірності звернення прокурором до суду в інтересах Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судом надано в Ухвалі від 17.01.2023 року, якої відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" від 09.09.2022 року про залишення без розгляду позову Керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави.

Правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а використання земельних ділянок з порушенням закону такому суспільному інтересу не відповідає.

Статтею 14 Конституції України та частиною першою статті 148 Господарського кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України передача у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

Пунктами 1.7 положення "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно п.6 вказаного Положення, Голова Держгеокадастру є Головним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель, а його перший заступник та заступники - відповідно першим заступником та заступниками Головного державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і додержанням вимог законодавства про охорону земель.

Згідно ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є уповноваженим органом на розпорядження земельною ділянкою, відносно якої укладено оспорюваний договір про надання послуг.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК України.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі.

Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18).

Правовідносини сторін по справі (відповідачів) врегульовано положеннями Договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур від 11.03.2014 року.

Згідно п. 2.1 Договору під поняттями "послуги з вирощування сільськогосподарських культур" в даному договорі розуміються послуги Виконавця по вирощуванню за власний рахунок, використовуючи власне пальне, власними засобами і силами сільськогосподарських культур на земельних ділянках загальною площею 300 га, які знаходяться на території Зозівської сільської ради Липовецького району Вінницької області і перебувають у Замовника на праві постійного користування на підставі держаного акту виданого виконавчим комітетом Липовецької районної міської Ради депутатів трудящих від 15.12.1963 року, протягом всього строку дії цього договору. Відведення земель на місцевості на яких надаватимуться послуги може бути оформлено відповідними документами, які є додатком до цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору послуга полягає у здійсненні повного технологічного процесу, який в залежності від вирощування культур може включати: обробіток ґрунту (оранка, культивація, боронування, тощо), вибір, придбання і обробка насіння, носів, внесення пестицидів, запилення, збирання, збереження зібраних зернових до передачі їх Замовнику тощо. Послуга вважається наданою, якщо урожай зібрано і передано Замовнику.

Відповідно до статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною восьмою статті 93 Земельного кодексу України і частиною другою статті 792 Цивільного кодексу визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

У свою чергу відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статті 25 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендар земельної ділянки має право отримувати продукцію і доходи, що кореспондується з положеннями статті 775 Цивільного кодексу України (наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані в результатів користування річчю, переданою у найм).

Зі змісту наведених правових положень вбачається, що на відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням властивостей та, як наслідок такого користування, має на меті отримання продукції/доходів від такої діяльності.

Таким чином, на відміну від договору надання послуг, за яким виконавець за завданням замовника виключно надає послугу, за що отримує винагороду та не має підстав і мотивів сподіватися на отримання іншого прибутку чи права власності на продукцію, отриману в результаті такої діяльності, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) у визначений строк та отримання продукції/доходів від такої діяльності.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою форму реалізації права користування земельною ділянкою і її корисними якостями, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.

З положень укладеного сторонами договору встановлено, що оплата послуг Виконавця здійснюється в натуральній формі - вирощеною Виконавцем продукцією (п. 5.1 Договору).

За змістом п. 5.2 Договору, розмір плати за надані Виконавцем послуги вираховується у відсотковому відношенні від кількості вирощеної сільськогосподарської продукції

На підставі Додаткової угоди від 10.03.2019 року розмір плати за надані Виконавцем послуги вираховується у відсотковому відношенні до кількості вирощеної сільськогосподарської продукції і становить 82% вирощено сільськогосподарської продукції." (а.с. 50, т. 1).

Оплата проводиться у день підписання акту про наданні послуги, що оформляється відповідними документами (п. 5.3 Договору).

Таким чином, зі змісту прав і обов`язків сторін оспорюваного договору встановлено, що ТОВ "ВІМІС" на підставі договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур від 11.03.2014 року фактично отримало право користування земельними ділянками для вирощування сільськогосподарських культур та збирання врожаю з метою отримання прибутку у спосіб набуття права власності на частину зібраного врожаю.

Суд відхиляє доводи відповідачів відносно не використання ТОВ "ВІМІС" земельних ділянок у господарській діяльності, оскільки до матеріалів справи долучено Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 03.11.2014 по 17.11.2021 рр., згідно яких сторонами засвідчено проведення робіт з вирощування сільськогосподарських культур, обробітку земельних ділянок, використання сільськогосподарської техніки (т. 1 а.с. 202-230).

Розподіл зібраного врожаю здійснено на основі зведених відомостей по розподілу зерна у 2014-2021 рр. (т. 1 а.с. 63-86).

Тобто, умови оспорюваного договору та фактичні дії сторін, укладені у процесі його виконання документи свідчать про те, що шляхом укладення Договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур від 11.03.2014 року була оформлена оренда землі оскільки ТОВ "ВІМІС" самостійно здійснює обробіток, посів та збирання врожаю сільськогосподарських культур з земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області, набуває права власності на врожай та частково передає врожай у власність професійного ліцею, в рахунок орендної плати.

Наведені обставини дозволяють дійти висновку, що фактично між сторонами склалися відносини з оренди землі, адже відповідач 1 передав відповідачу 2 на платній основі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні позивача.

Тому, до кваліфікації оспорюваного договору слід застосовувати законодавчі положення передбачені для договору оренди землі, врегульовані, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі".

Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Проте, уповноваженими органами з розпорядження земельними ділянками рішень щодо передання в оренду відповідачу земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні позивача, не приймалось, земельні ділянки у Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області не вилучались для їх передання в користування відповідачу 2.

Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду земельних ділянок, які є об`єктами державної власності та перебувають у постійному користуванні відповідача 1.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За приписами частини 1 статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, 19.08.2020 у справі №915/1302/19, який було враховано судом апеляційної інстанції.

Підсумовуючи суд доходить висновку, що уклавши удаваний правочин сторонами укладено договір оренди земельних ділянок.

При цьому, за відсутності волевиявлення уповноваженого органу розпорядження земельними ділянками, у Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області, як постійного землекористувача, не було достатнього обсягу дієздатності на укладення договору оренди земельних ділянок.

Отже, сторонами не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку передачі в оренду спірних земельних ділянок (кадастровий номер 0522281400:04:000:2341) загальною площею 349.5575 га, яка знаходяться на території Липовецької територіальної громади, цільове призначення земельної ділянки - для дослідних і навчальних цілей).

Відповідно до положень ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведене вище свідчить про невідповідність укладеного договору вимогам закону, зокрема ст. ст. 92, 93, 116, 124, 126, 134 Земельного кодексу України, що є достатньою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, з огляду на правову природу орендних відносин на підставі ч.ч.1, 2 ст.203, ст.215 ЦК України.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість та законність вимог прокурора в інтересах позивача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій областів частині визнання недійсним Договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур від 11.03.2014 року, укладеного між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС".

З приводу обґрунтованості позовних вимог прокурора, пред`явлених в інтересах Міністерства освіти і науки України, суд зазначає наступне.

Судом досліджено Статут Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області (в редакції 2014 року) (т. 1 а.с. 146-157).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Зозівський професійний аграрний ліцей Вінницької області (професійний аграрний ліцей) є підпорядкованим Міністерству освіти і науки, молоді та спорту державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Професійний аграрний ліцей здійснює підготовку кваліфікованих робітників, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Згідно п. 1.6 Статуту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту здійснює контроль за дотриманням вимог Статуту та приймає відповідні рішення в разі їх порушень.

Трудовий розпорядок у професійному аграрному ліцею визначається правилами внутрішнього розпорядку, розробленими у відповідності до законодавства України.

Професійний аграрний ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штампи, печатки із своїм найменуванням, в тему числі печатку із зображенням Державного Герба України. Вище професійне училище має право укладати цивільно-правові угоди (п. 2.2 Статуту).

Професійний аграрний ліцей несе відповідальність перед особою, державою, суспільством за виконання функцій і завдань, що покладені на нього, життя і здоров`я учнів, працівників навчального закладу під час навчально-виробничого та навчально-виховного процесу, за порушення їх прав та інше, що передбачено законодавством України (п. 2.3 Статуту).

Відповідно п. 2.6 Статуту з метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази, забезпечення професійно-практичної підготовки, вирішення соціальних та інших питань працівників, учнів, слухачів, професійний аграрний ліцей може укладати угоди із підприємствами, установами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання.

Управління професійним аграрним ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту та управлінням освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

Професійний аграрний ліцей виконує рішення інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, що не суперечать законодавству України (п. 6.1 Статуту).

Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний аграрний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку (в тому числі 342,26 га сільськогосподарського призначення, з них орної землі - 309 га) відповідно до паспортів, технічної документації, актів права власності тощо.

Приміщення і споруди професійного аграрного ліцею обладнані відповідно до діючих нормативів і санітарних норм та експлуатуються згідно з вимогами охорони праці, правил пожежної безпеки і санітарно-гігієнічних норм (п. 7.7 Статуту).

Відповідно п. 7.8 Статуту об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно професійного аграрного ліцею є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за професійним аграрним ліцеєм, і перебуває у оперативному управлінні професійного аграрного ліцею. Крім того професійний аграрний ліцей має підсобне господарство.

Функції управління майном, закріпленим за професійним аграрним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання І збереження здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту.

За змістом п. 7.9 Статуту професійний аграрний ліцей несе відповідальність перед Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Таким чином, відповідно до Статуту Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області (в редакції 2014 року), МОН України, як засновник навчального закладу, який здійснює управління ним та контроль за його діяльністю, є уповноваженим органом у спірних правовідносинах, оскільки міг та повинен контролювати питання укладення оспорюваного договору оренди.

Повноваження відповідного міністерства щодо функцій відносно контролю за використанням державного майна врегульовано положеннями ГК України (ст. ст. 22, 75(1), 137) та спеціальних нормативних актів, котрі регламентують порядок управління об`єктами державної власності.

Крім того, у надісланих суду пояснення по справі від 06.01.2023 року (вх. №01-34/160/23) Міністерством освіти і науки України визначено здійснення контрольних функцій з приводу розпорядження об`єктами державної власності, в тому числі земельних ділянок, а також погодження надання відповідного майна в оренду та рекомендацій відносно істотних умов на основі Положення "Про міністерство освіти і науки України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 16.10.2014 року, ст. ст. 78-80 Закону України "Про освіту".

Правові засади управління об`єктами державної власності в Україні було встановлено Законом України «Про управління об`єктами державної власності».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Таким чином, з дати вступу в силу Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» управління об`єктами державної власності здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами.

В силу ч. 1 ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Згідно ч. 2 ст. 137 ГК України, власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Таким чином, суд доходить висновку, що Міністерство освіти і науки України є органом, уповноваженим здійснювати управління нерухомим майном, зокрема земельними ділянками, котрі закріплені за Зозівським професійним аграрним ліцеєм на праві оперативного управління.

Об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (Постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17).

Відповідно до імперативних вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту", у редакції станом на 01.01.2013 року, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору, об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Подібні положення містить ч. 3 ст. 80 Закону України «Про освіту» у чинній редакції, яка діяла у період виконання умов оснороюваного договору.

Зокрема, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Невикористання певного майна навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкта освіти (Постанови КГС ВС від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17).

Отже, виходячи зі змісту вищенаведених правових положень, як додаткові джерела фінансування навчальних закладів законом передбачається можливість залучати, у тому числі, доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання, земельних ділянок.

Проте, надання в оренду таких приміщень, споруд, обладнання, що тимчасово не задіяні, дозволяється лише для їх використання, пов`язаного з навчально-виховним процесом відповідного навчального закладу, за умови, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі (Постанова КГС ВС від 14 квітня 2021 року у справі № 917/782/20).

Враховуючи відсутність згоди Міністерства освіти і науки України на укладення оспорюваного договору, відсутності у матеріалах справи належних доказів, які підтверджували б використання Зозівським професійним аграрним ліцеєм спільно з ТОВ «ВІМІС» земельної ділянки у навчальних цілях, суд доходить висновку про порушення прав та інтересів відповідного міністерства внаслідок укладення оспорюваного договору.

Суд також визначає, що невірна правова кваліфікація та юридична оцінка Міністерством освіти і науки України предмету Договору від 11.03.2014 року про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур не впливає на оцінку судом факту порушення інтересів держави в особі відповідного міністерства, оскільки саме є доказом неналежного виконання наглядових повноважень.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення дій, спрямованих на сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази ліцею, покращення професійно-практичної підготовки учнів, виконання навчального плану, ефективного використання землі для дослідницьких та навчальних цілей.

Умовами договору визначено використання ТОВ "ВІМІС" земельних ділянок навчального закладу, для вирощування продукції рослинництва (сільськогосподарських культур), тобто ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Укладений 11.03.2014 року між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" (Сторона 2) Договір про навчально-виробничу практику не містить посилань на оспорюваний договір, тому не доводить використання земельних ділянок у навчальних цілях.

Даний договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до закінчення виробничого навчання та виробничої практики згідно з планом-графіком (т. 1 а.с. 158, 159).

Однак, до матеріалів справи не надано відповідних планів-графіків, тому суду не доведено виконання даного договору сторонами.

Підсумовуючи наведені обставини та встановивши доведення прокурором порушення прав та інтересів обох позивачів суд вважає пред`явлені позовні вимоги законними та обґрунтованими.

Водночас, задоволення позовних вимог залежить від оцінки перебігу строків позовної давності, про застосування яких заявлено ТОВ «ВІМІС» у заяві від 12.09.2022 року (т. 1 а.с. 215).

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено обґрунтованість позовних вимог та необхідність судового захисту прав позивача.

До спірних правовідносин застосовується загальний трирічний строк позовної давності (ст. 257 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Тому, відносно обчислення перебігу строків позовної давності судом оцінено наявні у справі докази.

Оскільки, оспорюваний договір укладено 11.03.2014 року, то загальний трирічний строк позовної давності спливав 11.03.2017 року.

У матеріалах справи наявний лист Міністерства освіти і науки України від 04.04.2014 року №1/11-4935, згідно якого встановлено, що проект оспорюваного договору направлено на погодження міністерства (т. 1 а.с. 220).

У відповідному листі Міністерством освіти і науки України зазначено, що надання згоди на укладення відповідного договору не віднесено до компетенції міністерства.

Однак, помилкова правова оцінка відповідного договору не може впливати на перебіг строків позовної давності, оскільки Міністерство освіти і науки України могло дізнатися про передачу земельної ділянки в оренди ТОВ «ВІМІС» шляхом укладення договору про надання послуг.

Тому, суд доходить висновку, що термін позовної давності за вимогами прокурора, пред`явленими в інтересах Міністерства освіти і науки України сплинув 11.03.2017 року, матеріали справи не містять доказів поважності причин пропуску строків позовної давності.

З приводу вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" звільнити земельні ділянки загальною площею 323,19 га, які надані Зозівському професійному аграрному ліцею Вінницької області в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, то до відання міністерства не віднесено здійснення повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою.

Реалізація прав розпорядника відповідної земельної ділянки є компетенцією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Отже, захист прав та інтересів Міністерства освіти і науки України не може здійснюватись шляхом пред`явлення негаторного позову, у тексту позовної заяви прокурором не розмежовано вимог, зазначено про заявлення обох позовних вимог в інтересах двох позивачів.

Таким чином, пред`явивши негаторний позов в інтересах Міністерства освіти і науки України прокурором обрано неналежний спосіб захисту прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог прокурора, в інтересах Міністерства освіти і науки України в частині визнання недійсним Договору від 11.03.2014 року про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур укладений між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" внаслідок пропуску строків позовної давності; в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" звільнити земельні ділянки загальною площею 323,19 га - внаслідок обрання неефективного способу захисту прав.

Відносно перебігу строків позовної давності за вимогами прокурора в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області суд зазначає, що законодавцем не визначено граничного строку проведення інвентаризації земель органами державного земельного кадастру, оспорюваний договір не підлягав державній реєстрації, використовувався відповідачами у внутрішніх господарських правовідносинах, тому у суду відсутні відомості про можливість дізнатися щодо наявності оспорюваного договору зі сторони прокурора або Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).

І у разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Тому, судом оцінено наявні у справі докази відносно обізнаності прокурора щодо обставин укладання оспорюваного договору, як представника у спірних правовідносинах інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

До відзиву на позовну заяву ТОВ «ВІМІС» долучено листування між Немирівською місцевою прокуратурою Вінницької області та Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області з приводу обставин укладення Договору від 11.03.2014 року про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур (т. 1 а.с. 217-219).

Судом встановлено, що Листи Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області №92 від 03.03.2017 року та № 250 від 18.12.2018 року, згідно яких надавались пояснення та документи відносно предмету спірних правовідносин, не містять відомостей про їх отримання Немирівською місцевою прокуратурою Вінницької області.

Однак, у Листі №60-6368 від 06.12.2018 року про витребування відомостей, Заступник керівника Немирівської місцевої прокуратури Сивак О. зазначено про встановлення факту укладення 11.03.2014 року Договору про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" (т. 1 а.с. 218).

Тому, з наявних у справі доказів суд доходить висновку, що починаючи з 06.12.2018 року прокурор міг дізнатися про порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Отже, трирічних строк позовної давності за позовними вимогами про визнання недійсним даного договору спливав 06.12.2021 року.

При цьому, з позовом до господарського суду прокурор звернувся лише 27.07.2022 року засобами поштового зв`язку (т. 1 а.с. 113).

Однак, 30.03.2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX, яким внесено зміни до ЦК України.

Згідно п. 12 Прикінцевих і Перехідних положень ЦК України, які вступили у дію 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, перебіг строків позовної давності продовжено на строк дії карантину.

Карантин в Україні встановлено з 12.03.2020 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

23 серпня опублікована та набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №928, якою продовжено до 31 грудня 2022 року на всій території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)

Відповідно до ч. 3 ст. 251 ЦК України, строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1 ст. 5 ЦК України).

На момент набрання чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року термін позовної давності за вимогами про визнання недійсним Договору оренди приміщення №01-04-18 від 01.04.2018 року не сплинув.

Тому, прокурором при зверненні до суду пред`явлено позов у межах строків позовної давності, визначених законом.

Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи відповідача про застосування строків позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні обґрунтованих вимог.

Таким чином, позов прокурора в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в частині визнання недійсним Договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур від 11.03.2014 року, укладений між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" підлягає задоволенню.

Відносно вимог про зобов`язання повернути земельну ділянку суд зауважує, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України).

Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Натомість до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Тобто, друга позовна вимога є за своєю сутністю негаторним позовом, яка пред`явлена прокурором в інтересах особи, уповноваженої на розпорядження земельними ділянками.

Встановивши протиправне використання земельної ділянки зі сторони ТОВ «ВІМІС» на підставі недійсного договору, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобов`язання звільнити земельні ділянки.

У пункті 46 постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зайняття земельної ділянки з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, тобто на вказану вимогу не поширюється позовна давність.

Подібні висновки викладені також у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14, на які позивач посилається у касаційній скарзі.

Тобто, у даному випадку на позовні вимоги про звільнення земельних ділянок не поширюються строки позовної давності.

Підсумовуючи суд доходить висновку про задоволенні позовних вимог, які пред`явлені прокурором в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

На підставі ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідачів.

При зверненні до суду прокурором заявлено дві немайнові вимоги та сплачено 4 962,00 грн судового збору.

Враховуючи викладене віднесенню на відповіда 1 (Зозівський професійний аграрний ліцей Вінницької області) підлягає 1 240,50 грн - судових витрат зі сплати судового збору, як сторони недійсного договору.

При цьому, з відповідача 2 підлягає стягненню 3 721,50 грн - судових витрат зі сплати судового збору, оскільки позовну вимогу про звільнення земельної ділянки пред`явлено виключно до ТОВ "ВІМІС".

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов Керівника Немирівської окружної прокуратури, пред`явлений в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код - 39767547) задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур від 11.03.2014 року, укладений між Зозівським професійним аграрним ліцеєм Вінницької області (вул. Соборна, 5А, с. Зозів, Вінницька область, 22525, код - 02539772) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" (вул. Соборна, 4, с. Зозів, Вінницька область, 22525, код - 38343884).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" (вул. Соборна, 4, с. Зозів, Вінницька область, 22525, код - 38343884) звільнити земельні ділянки загальною площею 323,19 га, які надані Зозівському професійному аграрному ліцею Вінницької області (вул. Соборна, 5А, с. Зозів, Вінницька область, 22525, код - 02539772) в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, що розташовані на території Липовецької територіальної громади Вінницького району, Вінницької області, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0522281400:04:000:2341.

4. Відмовити у задоволенні позову Керівника Немирівської окружної прокуратури, пред`явленого в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (вул. Проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код - 38621185).

5. Стягнути з Зозівського професійного аграрного ліцею Вінницької області (вул. Соборна, 5А, с. Зозів, Вінницька область, 22525, код - 02539772) на користь Вінницької обласної прокуратури (вулиця Монастирська, 33, м. Вінниця, 21000, код - 02909909) 1 240,50 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМІС" (вул. Соборна, 4, с. Зозів, Вінницька область, 22525, код - 38343884) на користь Вінницької обласної прокуратури (вулиця Монастирська, 33, м. Вінниця, 21000, код - 02909909) 3 721,50 грн - судових витрат зі сплати судового збору.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Примірник рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом, а також засобами електронного зв`язку за наступними адресами: прокурору - nemyrivprok02@gmail, позивачу 1 - mon@mon.gov.ua, позивачу 2 - vinnytsia@land.gov.ua, відповідачу 1 - @ukr.net, відповідачу 2 - simexagro@ukr.net, представнику відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 27 січня 2023 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Немирівській окружній прокуратурі (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

3 - Міністерству освіти і науки України (вул. Проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135)

4 - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

5 - Зозівському професійному аграрному ліцею Вінницької області (вул. Соборна, 5А, с. Зозів, Вінницька область, 22525)

6 - ТОВ "ВІМІС" (вул. Соборна, 4, с. Зозів, Вінницька область, 22525)