Рішення

від 31.07.2007 по справі 10/405-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/405-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"31" липня 2007 р.                                                                              Справа № 10/405-07

за позовом Підприємство «Злагода»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України», с. Пилипівка

до Відповідача 1:          Фермерського господарства «Шкляр-2004», с. Проців

до Відповідача 2:           Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, м. Бориспіль

про визнання недійсним договору купівлі–продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року, та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку

суддя                                                                                                              О.В.Тищенко

Представники сторін:

від позивача: Бойченко С.А. (довіреність від 27.07.2007р. № 19юр)

від відповідача 1: Малашенкова Т.М. (довіреність від 28.12.2006р.)

від відповідача 2: не з'явився

          Після закінчення розгляду справи по суті 30.07.2007р. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено  перерву до 31.07.2007р. о 09:20 год.  для підготовки повного тексту рішення.

Обставини справи:  

       Підприємство «Злагода»Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»звернулось  до господарського суду Київської області з  позовом до Фермерського господарства «Шкляр-2004»(відповідач 1) та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області  (відповідач 2)  про визнання недійсним договору купівлі–продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року, та визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2007р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 30.07.2007р.

          Після закінчення розгляду справи по суті 30.07.2007р. в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено  перерву до 31.07.2007р. о 09:20 год.  для підготовки повного тексту рішення.

          Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що зміст Договору купівлі-продажу землі, суперечить ч. 2. ст. 127 Земельного кодексу України, так як за умовами даного договору Бориспільська районна державна адміністрація Київської області продала фермерському господарству земельну ділянку державної власності без проведення аукціону (конкурсу), що відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою визнання даного договору недійсним.

          Також, посилається на ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, яка визначає, що  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, Позивач стверджує, що Фермерське господарство «Шкляр-2004»не набуло право власності на земельну ділянку, плани меж якої зазначено в Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 575646, а тому на думку позивача, даний Державний акт на право власності на земельну ділянку є недійсним.

          Представник відповідача 1 - Фермерського господарства «Шкляр-2004» позов не визнає, посилаючись на його безпідставність.

          Представник відповідача 2 - Бориспільської районної державної адміністрації Київської області в судове засідання без поважних причин не з'явився, письмовий відзив не надав, хоча про час, дату, та місце слухання справи був повідомлений ухвалою господарського суду Київської області від 11.07.2007р., яка надсилалась відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., а саме  рекомендованим листом з повідомленням.

          Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані Господарським судом документи не надано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Оскільки,  Бориспільська районна державна адміністрація Київської області не використала наданим законом права на участь свого представника у судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу  у відсутності представника відповідача 1 за наявними в матеріалах справи  доказами.

          За клопотанням відповідача 1 запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство господарського суду» на диск СD-R серійний № А11268.

          Клопотання, які були подані після закінчення розгляду справи по суті, не прийняті судом до розгляду.

Розглянувши  матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача 1, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

02.12.2004 року Бориспільська районна державна адміністрація Київської області прийняла розпорядження № 1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004».

          03.12.2004 року між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (продавець) та Фермерським господарством «Шкляр»(покупець) було укладено  договір купівлі –продажу земельної ділянки (зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 7328).

          Факт укладення договору купівлі –продажу земельної ділянки від 03.12.2004р. не заперечував відповідач 1.

Відповідно до ч. 2. ст. 127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Відповідачі не надали доказів, які б свідчили про наявність юридичних фактів, які виключають проведення аукціону (конкурсу).

Наведене свідчить, що зміст Договору купівлі-продажу землі, суперечить ч. 2. ст. 127 Земельного кодексу України, так як за умовами даного договору Бориспільська районна державна адміністрація продала фермерському господарству земельну ділянку державної власності без проведення аукціону (конкурсу).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.  215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір купівлі –продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року, укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Фермерським господарством «Шкляр-2004», є недійсним.

15.03.2007 року Фермерському господарству «Шкляр-2004»на підставі вищезазначеного Договору купівлі –продажу землі, було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 575646.

З огляду на недійсність договору купівлі–продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року, укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Фермерським господарством «Шкляр-2004», на підставі якого видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 575646, суд приходить до висновку про недійсність даного державного акта.

Частина 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що законний інтерес, охоронюваний законом у відповідності до чинного законодавства України є самостійним  об'єктом судового захисту, що, зокрема підтверджено  Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. № 18-рп/2004, в п.1 резолютивної частини якого дано визначення: поняття охоронюваного законом інтересу, під яким розуміється прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Оскільки, інтерес Позивача, щодо набуття у власність земельної ділянки відповідає ознакам охоронюваного законом інтересу, а  наявність спірного договору та державного акту унеможливлює реалізацію даного законного інтересу позивача, то останній має право звернутися до господарського суду за захистом свого охоронюваного законом інтересу.  

Анологічна думка викладена в Постановах Верховного суду України від 27.02.2007р. №141/13-06, № 142/13-06.

При вирішенні спору судом враховано позицію Пленуму Верховного суду України, викладену в Постанові від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», щодо підвідомчості судам спорів про визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

          Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача 1 та відповідача 2.

          Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України господарський суд

                                                                       В И Р І Ш И В:

         1.   Позов задовольнити повністю.

         2.  Визнати недійсним договір купівлі–продажу земельної ділянки від 03.12.2004 року, який укладено між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Фермерським господарством «Шкляр-2004»(зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 7328).

3.  Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 575646, що виданий Фермерському господарству «Шкляр-2004»15.03.2007 року.

          4. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код ЄДРПОУ 24209740) в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та  59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

5. Стягнути з Фермерського господарства «Шкляр-2004» (Київська область, бориспільський район, с. Проців, вул. Леніна, 4, кож ЄДРПОУ 33283847) в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та  59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

           6.  Накази видати після набрання рішенням законної сили.

          7.  Копії рішення надіслати сторонам.

               Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Тищенко О.В.