Ухвала

від 18.01.2023 по справі 36/57

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

18.01.2023Справа № 36/57Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у судовому засіданні

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО - ТАЙС"

на дії державного виконавця

у справі

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС")

до фізичної особи - підприємця Яременко Світлани Юріївни

про стягнення 23 090,34 грн,

Учасники справи:

від скаржника: не з`явився,

від боржника: не з`явився,

від ДВС: не з`явився

УСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" про стягнення з Фізичної особи - підприємця Яременко Світлани Юріївни 23 090 грн. 34 коп. із яких: 21 084 грн. 02 коп. заборгованість по орендній платі, 1540 грн. 87 коп. пеня за прострочку платежу, 465 грн. 45 коп. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2010 по справі №36/57 позов задоволено повністю. Стягнуто з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Яременко Світлани Юріївни на користь на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі" 21084 грн. 02 коп. заборгованості по орендній платі, 1540 грн. 87 коп. пені, 465 грн. 45 коп. 3% річних, 230 грн. 90 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

16.03.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2010 у справі №36/57 судом видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну позивача та стягувача у справі № 36/57 задоволено; замінено у справі № 36/57 позивача - Акціонерне товариство "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"; замінено у справі № 36/57 стягувача - Акціонерне товариство "К.Енерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про відновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу від 16.03.2010 у справі № 36/57 задоволено; поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі №36/57 про стягнення з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Яременко Світлани Юріївни на користь на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі" 21084 грн. 02 коп. заборгованості по орендній платі, 1540 грн. 87 коп. пені, 465 грн. 45 коп. 3% річних, 230 грн. 90 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі №36/57.

05.12.2022 через відділ діловодства суду надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО - ТАЙС" на дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 68044617 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 36/57 від 16.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО - ТАЙС" на дії державного виконавця у справі № 35/57 до повернення матеріалів справи з суду вищої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 розгляд скарги призначено на 18.01.2023.

21.12.2022 та 06.01.2023 до суду від Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на скаргу.

В судове засідання 18.01.2023 з`явився представники сторін та Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Отже, неявка в судове засідання зазначених осіб не перешкоджає розгляду скарги.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" скаргу, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" як стягувача постановою Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.01.2022 відкрито виконавче провадження № 68044617 про примусове виконання наказу № 36/57 від 16.03.2010 про стягнення з Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Яременко Світлани Юріївни 21084 грн. 02 коп. заборгованості по орендній платі, 1540 грн. 87 коп. пені, 465 грн. 45 коп. 3% річних, 230 грн. 90 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

08.06.2022 Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 68044617 та № 69087881 у зведене виконавче провадження № 69198351.

25.11.2022 Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 68044617 із зведеного виконавчого провадження № 69198351, а також постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вжитими державним виконавцем заходами стягнути кошти не виявилось можливим, майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

Не погоджуючись із указаним рішенням державного виконавця, стягувач звернувся до суду із скаргою, у якій просить суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №68044617 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №36/57 від 16 березня 2010 року, котрі виразились у винесені Постанови від 25 листопада 2022 року про повернення наказу Господарського суду міста Києва по справі №36/57 від 16 березня 2010 року стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати Постанову Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) від 25 листопада 2022 року про повернення наказу Господарського суду міста Києва по справі №36/57 від 16 березня 2010 року стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на:

1) порушення Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження №68044617 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №36/57 від 16 березня 2010 року, а саме: виявлення рахунків Боржника як в загальному, так і на предмет відкриття Боржником нових рахунків, а також джерел отримання доходу Боржником, за період із 31 травня 2022 року по 25 листопада 2022 року проводилась із порушенням та не дотриманням положення частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»: 31.05.22, 01.08.22, 20.09.22, 06.10.22 та 20.10.22; Боржник впродовж 2022 року отримав дохід за кодом звітності « 143» (матеріальна допомога) та дохід за кодом звітності « 101» (заробітна плата) від суб`єкта господарювання із ідентифікаційним кодом 00480247 (ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД»), а також дохід за кодом звітності « 189» (дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням) від суб`єкта господарювання із ідентифікаційним кодом 37356833 (ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»), тобто дохід, на котрий Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не здійснено звернення стягнення в межах виконавчого провадження № 68044617;

2) відсутність вжитих Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) виконавчих дій та/або заходів в межах виконавчого провадження № 68044617 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі № 36/57 від 16 березня 2010 року за період з 31.05.2022 по 25.11.2022 на предмет перевірки та встановлення джерел доходів, іншого майна/активів Боржника; відсутні будь-які докази вжиття жодних передбачених чинним законодавством України заходів примусового виконання у виконавчому провадженні №68044617, направленні на пошук, встановлення та звернення стягнення на майно Боржника, котре перебуває у спільній сумісній власності; відсутні будь-які заходи вчинення та їх результатами щодо визначення та встановлення правових засад та осіб перебування у власності нерухомості за адресою, за котрою прописана/зареєстрована Боржниця - 02217, місто Київ, проспект Маяковського, буд. 14/13, кв. 201;

3) порушення Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження № 68044617 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №36/57 від 16 березня 2010 року приписів пункту 19 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 337 ГПК України;

4) порушення Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження №68044617 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №36/57 від 16 березня 2010 року приписів пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

5) не дотримання та не виконання Деснянським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) висновків та правових позицій Верховного Суду та не враховано відповідних доводів, котрі були винесені Верховним Судом за результатами розгляду аналогічного роду судових справ в призмі оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби під час примусового виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна (ч. 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

У ч. 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України (ч. 5 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт (ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Крім того, відповідно до ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно зі ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів. Органи доходів і зборів зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Як вбачається з норм Закону України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано широке коло повноважень з метою виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Саме на підставі вказаного положення закону Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову від 25.11.2022 № 68044617 про повернення наказу Господарського суду міста Києва по справі №36/57 від 16.03.2010 стягувачеві, із чим не погоджується стягувач (скаржник).

Дослідивши вчинені Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заходи щодо примусового виконання судового рішення у виконавчому провадженні № 68044617 (відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження та наданих державних виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження № 68044617) на предмет їх повноти, розумності та необхідності, суд дійшов висновку, що в межах вказаного виконавчого провадження (зокрема, за період з 31.05.2022 по 25.11.2022) вчинено переважну більшість із можливо-необхідних дій, передбачених законом, достатню для висновку про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та обґрунтовано повернуто стягувачу виконавчий документ.

При цьому, суд зазначає, що часткове порушення державним виконавцем періодичності перевірки майнового стану боржника, встановленої у с. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні, не призвело до спотворених результатів виконавчого провадження та не є підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того суд зазначає, що отриманий боржником дохід за кодом звітності « 143» (матеріальна допомога), дохід за кодом звітності « 101» (заробітна плата) від суб`єкта господарювання із ідентифікаційним кодом 00480247 (ПрАТ «КИЇВСЬКИЙ ЕЛЕКТРОВАГОНОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД»), а також дохід за кодом звітності « 189» (дохід у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням) від суб`єкта господарювання із ідентифікаційним кодом 37356833 (ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»), про які вказує скаржник, не може бути об`єктом звернення стягнення в силу ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», за якою стягнення не може бути звернено на допомогу на лікування та п. 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», за яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

Стосовно тверджень скаржника про невчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на встановлення та звернення стягнення на майно боржника, котре перебуває у спільній сумісній власності, а також щодо визначення та встановлення правових засад та осіб перебування у власності нерухомості за адресою, за котрою прописана/зареєстрована Яременко С.Ю. ( АДРЕСА_1 ) суд зазначає, що скаржником не зазначено, які саме дії та яким чином мав для цього вчинити державний виконавець, окрім тих, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та були здійснені державним виконавцем з метою встановлення наявності у боржника майна.

Щодо доводів скаржника, що державним виконавцем в порушення вимог п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 337 ГПК України не здійснено заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України, суд зазначає таке.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч. 1,3-4 ст.337 Господарського процесуального кодексу, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Виходячи зі змісту зазначених норм, звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження виїзду боржника за межі України є правом державного виконавця, а не його обов`язком, є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

При цьому, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, державний виконавець, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України, повинен довести факт ухилення боржника (його керівника) від виконання зобов`язання, що на практиці є досить складно.

Крім того, скаржником не доведено, що встановлення тимчасового обмеження щодо боржника у праві виїзду за межі України гарантувало б стягнення відповідного боргу, з огляду на відсутність у боржника грошових коштів та майна.

Інші аргументи скаржника, наведені в обґрунтування поданої скарги, судом розглянуті та відхилені як такі, що не підтверджують обставин, які можуть бути підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 68044617.

Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зважаючи на викладене вище, скаржник не довів, а суд не вбачає в діях державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №68044617 за вказаний скаржником період неправомірності та відповідно незаконності та передчасності у поверненні наказу Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО - ТАЙС" на дії державного виконавця у справі № 35/57 задоволенню не підлягає як безпідставна та необґрунтована.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 233-235, 339, 342, 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО - ТАЙС" на дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №68044617 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №36/57 від 16 березня 2010 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 30.01.2023

Суддя Т. Ю. Трофименко