Постанова

від 21.02.2023 по справі 36/57

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 36/57

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С.К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 (суддя Трофименко Т. Ю.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 (головуючий суддя Пономаренко Є. Ю., судді Барсук М. А., Руденко М. А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

про покладення витрат на професійну правничу допомогу

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на бездіяльність державного виконавця

у справі № 36/57

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (правонаступник Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго")

до фізичної особи-підприємця Яременко Світлани Юріївни

про стягнення коштів,

Короткий зміст судових рішень у справі

1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2010 у справі № 36/57 позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" задоволено та стягнуто з суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Яременко Світлани Юріївни на користь позивача 21 084,02 грн заборгованості, 1 540,87 грн пені, 465,45 грн 3% річних, 230,90 грн державного мита та 236,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. 16.03.2010 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2010 у справі № 36/57 судом видано відповідний наказ

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") про заміну у справі позивача (стягувача) на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2021 задоволено заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про відновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу від 16.03.2010 у справі № 36/57.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2022 частково задоволено скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця у цій справі.

6. Додатковою ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі № 36/57 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (далі - Деснянський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ)) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 580,00 грн.

7. Місцевий господарський суд, оцінивши подані заявником докази в підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат та врахувавши часткове задоволення скарги, дійшов висновку про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, в зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з покладенням на відділ державної виконавчої служби обов`язку щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 580,00 грн.

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 додаткова ухвала Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі №36/57 залишена без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" подало касаційну скаргу, в якій просить: скасувати додаткову ухвалу від 03.08.2022 та постанову від 31.10.2022 в частині відмови в задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу щодо стягнення 8 020,00 грн; прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладання на Деснянський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю у розмірі 9 600,00 грн.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. Підставами для скасування додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції скаржник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №910/4729/20, додатковій ухвалі об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 20.06.2022 у справі № 910/7126/20, від 24.10.2022 у справі № 910/4277/21, від 30.09.2022 у справі № 925/1316/18, від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 28.07.2022 у справі № 903/781/21, від 05.07.2022 у справі № 922/2913/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі № 910/22350/16, від 11.06.20018 у справі № 923/567/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17,від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17, додаткових постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 910/1042/21, від 21.09.2022 у справі № 924/700/21, ухвалі Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, додатковій ухвалі Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 910/602/21.

11. Також ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно оцінено надані ним докази та наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а не на суд.

12. Крім того, скаржник просить врахувати, що однією з підстав його звернення до Верховного Суду є відсутність у чинному законодавстві України правової норми та відповідного правового висновку на предмет та рахунок того, чи слід оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо порушення та недотримання норм Закону України "Про виконавче провадження" в призмі невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати зловживанням процесуальним правом відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Позиція інших учасників справи

13. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

14. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

16. Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

17. Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

18. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

19. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

20. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

21. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

22. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).

23. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

24. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

25. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

26. Водночас, за приписами частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

27. Верховний Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

28. Разом з тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

29. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі

30. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

31. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 ГПК України.

32. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

33. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

34. При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

35. Отже, критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

36. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

37. У даній справі Деснянське ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) не заявляло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за наслідком розгляду судом першої інстанції скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця.

38. У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".

39. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для "конкретної справи" (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).

40. Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають право не присуджувати витрати на професійну правничу допомогу відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №922/2869/19).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 908/723/20, від 06.07.2021 у справі № 914/1446/19, від 05.10.2021 у справі № 907/746/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 11.11.2022 у справі № 909/50/22, додаткових постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 908/3182/20 від 08.11.2022 у справі № 910/13114/21, від 13.12.2022 у справі № 910/429/21.

41. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 600,00 грн заявник надав: копії договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 12-01-2022/3 від 12.01.2022, укладеного між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем, акта прийому-передачі документів від 12.01.2022, акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 05.07.2022.

42. З мотиваційної частини додаткової ухвали суду першої інстанції вбачається, що судом враховано складність справи та зазначено, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, а відтак суд дійшов висновку, що такі вимоги як стягнення ?гонорару успіху? в розмірі 1 700,00 грн у зв`язку з прийняттям позитивного для стягувача судового рішення у даній справі, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер. За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відділ державної виконавчої служби ?гонорару успіху?, який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

43. Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18, в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови).

44. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким також погодився апеляційний суд, під час вирішення питання про розподіл судових витрат враховуючи конкретні обставини справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також критеріями реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення. Такий підхід узгоджується з висновком, викладеним у пункті 6.1. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

45. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 11 цієї постанови, про те, що судами попередніх інстанцій за відсутності поданого заінтересованою особою обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, здійснено зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, понесених скаржником, оскільки як було зазначено вище, суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому суди у цій справі не застосовували положення частини п`ятої статті 126 ГПК України.

46. Звідси, висновки судів попередніх інстанцій про часткову відмову у задоволенні вищевказаної заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", на користь якого ухвалено судове рішення про часткове задоволення скарги, у повному відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката, і стягнення з Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) на користь заявника таких витрат в сумі 1 580,00 грн, не свідчать про порушення судами норм процесуального права.

Подібні правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 06.02.2023 у справі № 41/1-10 за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у подібних правовідносинах.

47. При цьому проаналізувавши судові рішення, на які скаржник посилається у касаційній скарзі, правові висновки в яких (на думку скаржника) не було враховано судами попередніх інстанцій при прийняті оскаржуваних рішень, Верховний Суд зазначає, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить висновкам суду касаційної інстанції.

48. Зокрема, застосування судами норм права у наведених скаржником справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

49. Разом з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що у постанові від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17 та ухвалі від 24.07.2018 у справі №918/560/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, висновки у яких (на думку скаржника) не було враховано судами попередніх інстанцій, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

50. Колегія суддів також відхиляє як неналежні доводи скаржника та відповідні посилання на постанову Верховного Суду від 30.09.2022 у справі №925/1316/18, оскільки у наведеній справі за подібних правовідносин (щодо вирішення апеляційним судом заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу), суд апеляційної інстанції хоча і посилався на розмежування вказаних особливостей застосування приписів статей 126 та 129 ГПК України, але фактично керуючись приписами статті 126 ГПК України, дійшов висновку про зменшення заявлених витрат за відсутності клопотання про таке зменшення, не врахувавши, що такий спосіб можливо застосовувати у разі подання іншою стороною клопотання про зменшення відповідних витрат. Наведене і стало підставою для скасування Верховним Судом у цій справі додаткової постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд.

51. Натомість у справі, що переглядається, суди не застосовували положення статті 126 ГПК України, про неправильне застосування яких стверджує скаржник, а тому доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.

52. Крім того, безпідставним є також посилання скаржника на неврахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, оскільки зі змісту оскаржуваної додаткової ухвали вбачається посилання суду на відповідні правові висновки у наведених справах, і здійснене судами у цій справі правозастосування таким висновкам відповідає.

53. При цьому оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судами обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи судом касаційної інстанції, який відповідно до частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Колегія суддів суду касаційної інстанції також зазначає, що оскільки ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції при розгляді заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не застосовували положення статті 43 ГПК України щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами, тому відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначеної норми.

55. За таких обставин касаційна скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

58. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.

2. Додаткову ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі № 36/57 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил