Постанова

від 19.01.2023 по справі 548/1696/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 січня 2023 року

м. Київ

справа № 548/1696/20

провадження № 61-7259св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської областів інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області та в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року у складі судді Старокожка В. П. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року виконувач обов`язків керівника Лубенської місцевої прокуратури Котяш А. І. в інтересах держави в особі Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області та в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області, визнання незаконним та скасування державного акту та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що рішенням 31 сесії 5 скликання Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області від 16 вересня 2009 року «Про затвердження технічної документації та зміну рішення «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам»: затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 на території с. Рибченки Шишацької сільської ради Хорольського району; внесені зміни до рішення Шишацької сільської ради «Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок громадянам» від 29 січня 2009 року, виходячи із фактичних меж і розмірів земельних ділянок ОСОБА_1 ; безоплатно передано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку площею 0,6407 га ріллі.

У подальшому ОСОБА_1 виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5324887007:07:001:0011 серія ЯИ № 508257.

Позивач вважає, що спірна земельна ділянка була сформована за рахунок земель водного фонду та передана у приватну власність всупереч вимог закону, виходячи з наступного.

Прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності.

До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, а також землі, зайняті водотоками (річки, струмки), болотами на які поширюється окремий порядок надання, використання. Виділення земель водного фонду у власність громадян для ведення фермерського господарства, не передбачено законодавством України.

Відповідно до листа Державного науково-виробничого підприємства «Картографія» (далі - ДНВП «Картографія») від 02 серпня 2019 року № 689 земельна ділянка кадастровий номер 5324887007:07:001:0011 накладається на межі прибережної захисної смуги водного об`єкта (ставка).

Відповідно до листа Державного агентства водних ресурсів України від 07 серпня 2020 року № 2024/01.05 із спірною земельною ділянкою знаходиться водний об`єкт - ставок, розташований за межами с. Шишаки Хорольськго району, площа водного дзеркала 27.6000 га та загальним об`ємом 603.998 тис. куб. м.

Виходячи з того, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з володіння власника (держави) поза його волею шляхом перевищення повноважень органом виконавчої влади, тому вона підлягає витребуванню з приватної власності ОСОБА_1 та поверненню у власність держави.

Зазначив, що органи державної влади, в інтересах яких подано даний позов, мають відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертаються та самостійно порушення не усувають, що і є нездійсненням захисту органами, які повинні його здійснювати. Враховуючи викладене, для відновлення порушених інтересів держави з даним позовом до суду звертається прокурор. Вважав, що на дані правовідносини позовна давність не поширюється.

Позивач просив:

визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії 5 скликання Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області від 16 вересня 2009 року «Про затвердження технічної документації та зміну рішення «Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок громадянам» в частині надання у власність із земель сільської ради ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5324887007:07:001:0011, загальною площею 0,6407 га ріллі для ведення особистого селянського господарства;

визнати незаконним та скасувати державний акт серія ЯИ № 508257 на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 887007:07:001:0011 площею 0,6407 га ріллі для ведення особистого селянського господарства, виданий ОСОБА_1 ;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади с. Шишаки Клепачівської сільської об`єднаної територіальної громади Хорольського району Полтавської області в особі Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області земельну ділянку кадастровий номер 5324887007:07:001:0011 загальною площею 0,6407 га ріллі;

стягнути з ОСОБА_1 фактично понесені судові витрати на користь прокуратури Полтавської області.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 21 травня 2021 року клопотання прокурора Мілевської Т. С. про залучення до участі у справі правонаступника та про зміну найменування позивача задоволено.

Залучено Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області в якості правонаступника Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Змінено найменування позивача виконувача обов`язків керівника Лубенської місцевої прокуратури Котяша А. І. на Лубенську окружну прокуратуру Полтавської області.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог виконувача обов`язків керівника Лубенської місцевої прокуратури Котяша А. І. в інтересах держави в особі Клепачівської сільської ради (нині - Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області) та в особі Державної екологічної інспекції центрального округу до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області, визнання незаконним та скасування державного акту та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прокурором не доведені обставини, зазначені у позові, а саме, факт часткового накладення спірної земельної ділянки на землі прибережної захисної смуги навколо ставка поблизу с. Шишаки Лубенського району Полтавської області. Суд першої інстанції вказав, що копія відповіді № 689 ДНВП «Картографія» від 02 серпня 2019 року за підписом в. о. директора Неживого О. В., якою обґрунтовуються позовні вимоги, не є допустим та достовірним доказом, оскільки відображені у ній відомості та інформація, що міститься у схемах, доданих до цієї відповіді, суперечать, у числі іншого, даним, які містяться у землевпорядній документації, інформація відображена у відповіді за запит прокурора, стосується даних станом на 1995 рік та 2005 рік, є застарілою та нікчемною для цієї справи. ДНВП «Картографія» є некомпетентним органом для надання такої інформації, що, у свою чергу, викликає мотивовані сумніви у достовірності останньої.

Суд першої інстанції зазначив, що прокурором до справи не додано висновку експерта з наданням точних розрахунків щодо розміщення спірної земельної ділянки із яких суд міг би зробити висновок про накладення земельної ділянки наданої позивачці у власність на землі, що відносяться до земель прибережної захисної смуги навколо ставка поблизу с. Шишаки Лубенського району Полтавської області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2022 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав касаційну скаргу в якій просив рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 року скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували статтю 60 ЗК України, статтю 88 ВК України без врахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц. Також, суди застосували статтю 89 ЦПК України щодо оцінки та достатності доказів без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду. Судами надана перевагу доказам, наданим відповідачем (технічній документації із землеустрою, виконаній інженером-землевпорядником Назаренком М. М. (ДП «Лубнигеодезія»), технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування із встановленням сервітутів прибережними захисними смугами навколо орендованого ТОВ «Керамітек» водного об`єкту на території Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області), що свідчить про порушення частини другої статті 89 ЦПК України, згідно положень якої жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Зазначає, що хоча вказані у листі ДНВП «Картографія» «Картографія» від 02 серпня 2019 року № 689 відомості датуються 1995 та 2005 роками, вони не є застарілими, оскільки зазначені викопіювання створені на підставі матеріалів найбільш сучасних аерокосмічних зйомок, а жодна інформація про наявність змін берегової лінії за проміжок часу з 2005 року щодо водного об`єкту, суміжного зі спірною земельною ділянкою, відсутня. Вказує, що висновок суду першої інстанції про відсутність у ДНВП «Картографія» повноважень надавати інформацію про накладення земельних ділянок на землі водного фонду, не відповідає дійсності, оскільки підприємство надало інформацію про накладення земельних ділянок на землі водного фонду, які містяться в схемах водного фонду. Надання такої інформації відповідає напрямкам діяльності ДНВП «Картографія» (71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний вид діяльності) та 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук). Відповідно пункту б частини другої статті 60 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів. Проте, відповідно до опису меж земельної ділянки, яка надавалася в оренду ТОВ «Керамітек» (експлікація земель у формі (6 зем), прибережна захисна смуга суміжної сторони зі спірною земельною ділянкою становить 25 метрів (з розрахунку масштабу 1:10000). Окрім того, судом не враховано і не надано оцінку тому факту, що середня висота берега в місці розташування спірної земельної ділянки складає 10,6 м, крутизна схилу, відповідно, складає 16 градусів (підтверджено листом ДНВП «Картографія» від 02 серпня 2019 року), а відповідно до частини третьої статті 88 ВК України визначено, що якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється та відповідно збільшує площу накладення на землі водного фонду. Щодо зазначення в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій про відмінність інформації, наданої ДНВП «Картографія», інформації, яка міститься на офіційному та загальнодоступному ресурсі «Публічна кадастрова карта України», заступник керівника прокуратури вказує, що шар «Умовна прибережна захисна смуга», розміщений на офіційному веб-сайті Держгеокадастру у розділі «Публічна кадастрова карта України», не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформаційний характер, що підтверджується відповіддю Держгеокадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 травня 2021 року за вих. № 10-28-0.214-5353/2-21, наданої на запит Полтавської обласної прокуратури. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо ненадання прокурором висновку експерта з наданням точних розрахунків розміщення спірної земельної ділянки є помилковими, оскільки з`ясування цих обставин не потребує проведення додаткових досліджень, в матеріалах справи міститься повна і достовірна інформація щодо розміщення спірної земельної ділянки.

Позиція інших учасників справи

У вересні 2022 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подала відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_3 , в якому просить: касаційну скаргу залишити без задоволення; рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 рокузалишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що зазначення прокурором в касаційній скарзі про те, що відомості, відображені в листі ДНВП «Картографія» від 02 серпня 2019 року, підтверджуються викопіюваннями за 1995 та 2005 роки, які не можна вважати застарілими; ДНВП «Картографія» є компетентним органом для надання інформації про накладення земельних ділянок на землі водного фонду, оскільки надання такої інформації в повній мірі відповідає напрямкам діяльності ДНВП «Картографія», - не свідчить про достовірність відомостей, відображених у листі ДНВП «Картографія» від 02 серпня 2019 року. Щодо тверджень прокурора про безпідставне посилання у судових рішеннях на технічну документацію із землеустрою, виконану інженером-землевпорядником Лазаренком М. М. (ДП «Лубнигеодезія»), зазначає, що ДП «Лубнигеодезія» повністю відповідало критеріям, визначеним у абзаці другому пункту 1.2 розділу I Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 квітня 2013 року № 255 та у статті 26 Закону України «Про землеустрій». Щодо тверджень прокурора про те, що зазначену технічну документацію необхідно оцінювати критично, оскільки вона виконана на замовлення ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про землеустрій», замовниками документації із землеустрою, у числі інших, можуть бути й фізичні особи. Щодо доводів прокурора про те, що суди безпідставно послалися в оскаржуваних рішеннях на технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування із встановленням сервітутів прибережними захисними смугами навколо орендованого ТОВ «Керамітек» водного об`єкту на території Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області, відповідач зазначає, що документи, отримані від ТОВ «Керамітек» (орендаря) посвідчені належним чином; складені документи компетентною особою - інженером-землевпорядником Голуб С .В., який мав відповідну ліцензію серії АГ № 579458, видану 26 січня 2012 року Державним агентством по земельним ресурсам; достовірність даних, відображених у цих документах, прокурором під час судового засідання під сумнів на ставилась; стаття 60 ВК України «Нецентралізоване водопостачання населення» немає ніякого відношення до спору по цій справі. Опис меж земельної ділянки, яка надавалася в оренду ТОВ «Керамітек» (експлікація земель у формі (6 зем), даних про те, що прибережна захисна смуга суміжної сторони зі спірною земельною ділянкою становить 25 метрів не містить, мета встановлення розмірів прибережної захисної смуги при складанні опису меж земельної ділянки не переслідувалась. Відповідь Держгеокадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 травня 2021 року за вих. № 10-28-0.214-5353/2-21, надана на запит Полтавської обласної прокуратури, яка додана до апеляційної скарги, суду першої інстанції не надавалася, про наявність цього доказу та причини, з яких доказ не міг бути подано у зазначений строк суду першої інстанції, позивач суд не повідомляв; зазначена відповідь надана за запит Полтавської обласної прокуратури, яка не була стороною у справі. Висновки, зроблені у постановах Верховного Суду, на які прокурор послався в касаційній скарзі, зроблені за іншими фактичними обставинам.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 548/1696/20, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 548/1696/20.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року у задоволенні клопотання заступника керівника Полтавської обласної прокуратури про повідомлення про час та дату розгляду справи Полтавську обласну прокуратуру та Офіс Генерального прокурора відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 серпня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 20 травня 2019 року у справі № 826/11885/16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням 31 сесії 5 скликання Шишацької сільської ради Хорольського району Полтавської області від 16 вересня 2009 року «Про затвердження технічної документації та зміну рішення «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам»: затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 на території с. Рибченки Шишацької сільської ради Хорольського району; внесено зміни в рішення Шишацької сільської ради «Про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок громадянам» від 29 січня 2009 року, виходячи із фактичних меж і розмірів земельних ділянок ОСОБА_1 ; безоплатно передано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, зокрема, земельну ділянку площею 0.6407 га ріллі.

У подальшому ОСОБА_1 виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5324887007:07:001:0011 серія ЯИ № 508257.

Обґрунтування позову прокурором базуються лише на інформації, яка міститься у копії відповіді № 689 ДНВП «Картографія» від 02 серпня 2019 року за підписом в. о. директора О. В. Неживого, наданої на запит прокурора, який до позову не додається.

У зазначеній відповіді повідомляється, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 5324887000:00:006:0011 накладається на землі водного фонду. На підтвердження цьому до відповіді додаються: викопіювання з топографічної карти масштабу 1:10000 (згідно змісту відповіді на запит - за 1995 рік); викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом на 2005 рік.

Позиція Верховного Суду

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України).

До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України; тут і далі - у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).

До земель комунальної власності, які не можна передавати у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених ЗК України (пункт «ґ» частини третьої статті 83 цього кодексу).

Відповідно до статі 60 ЗК України, статі 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, що переглядається, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову через не доведеність обставини, зазначених у позові.

Доводи касаційної скарги про застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 60 ЗК України та 88 ВК України без врахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц колегія судів відхиляє, оскільки правові висновки судів у справі, яка переглядається, не суперечать викладеним у наведеній постанові Верховного Суду, відповідно до якої судами встановлено, що «за даними Національної кадастрової системи спірна земельна ділянка знаходиться на відстані від урізу води Чорного моря до південної межі - 25-30 метрів, до північної- 50-60 метрів, що узгоджується з матеріалами експлікації земельних угідь».

Твердження касаційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності у ДНВП «Картографія» повноважень надавати інформацію про накладення земельних ділянок на землі водного фонду, оскільки ДНВП «Картографія» надало зазначену інформацію з урахування відомостей, які містяться в схемах водного фонду, що відповідає напрямкам діяльності ДНВП «Картографія» (71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний вид діяльності) та 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук), є необґрунтованими, оскільки, класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД) - це визначення основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, який відображається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не свідчить про уповноваження цієї юридичної особи державою на здійснення землеустрою.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно надав оцінку доказу (відомостям, викладеним у листі ДНВП «Картографія» від 02 серпня 2019 року № 689), яким прокурором обґрунтовувалися позовні вимоги (обставини накладення спірної земельної ділянки на межі прибережної захисної смуги водного об`єкта (ставка)).

Твердження касаційної скарги про те, що відповідно до опису меж земельної ділянки, яка надавалася в оренду ТОВ «Керамітек» (експлікація земель у формі (6 зем) прибережна захисна смуга суміжної сторони зі спірною земельною ділянкою становить 25 метрів (з розрахунку масштабу 1:10000), є безпідставними, оскільки зазначений опис меж земельної ділянки не містить даних про те, що прибережна захисна смуга суміжної сторони зі спірною земельною ділянкою становить 25 метрів.

Аргументи касаційної скарги про те, що Публічна кадастрова карта України не містить офіційних відомостей Державного земельного кадастру та носить інформаційний характер, що підтверджується відповіддю Держгеокадастру Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11 травня 2021 року за вих. № 10-28-0.214-5353/2-21, а тому висновки судів про невідповідність інформації, наданої ДНВП «Картографія», даним щодо спірної земельної ділянки, розміщеним на офіційному та загальнодоступному ресурсі «Публічна кадастрова карта» є необґрунтованими, оскільки позивачем не було подано зазначений доказ до суду першої інстанції та не надано суду апеляційної інстанції доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Інші аргументи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди позивача з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), зроблено висновок, що «подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. … При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі (провадження № 14-166цс20))…Велика Палата Верховного Суду наголошує, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив частини четвертої статті 403 ЦПК України, якою передбачено таку підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, як необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини».

За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 20 травня 2019 року у справі № 826/11885/16,оскільки правовідносини у зазначених справах та у справі, яка переглядається, не є подібними.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, щокасаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук