Ухвала

від 23.01.2023 по справі 442/4589/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року

м. Київ

справа № 442/4589/22

провадження № 61-507ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 ,на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2022 року у складі судді Медведик Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Микола Миколайович, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Дрогобицький Агротехсервіс» (далі - ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс») звернулося до суду з позовом до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда М. М., про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування з чужого незаконного володіння.

03 серпня 2022 року ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» подало заяву про забезпечення позову, у якій просить заборонити ОСОБА_1 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:075:0057, для індивідуального садівництва, у тому числі щодо відчуження, передання в оренду, управління, суборенду, лізинг, інші види оплатного чи безоплатного користування іншим особам, видавати довіреності щодо зазначеного майна, укладати інші види договорів, в тому числі попередніх, договорів охорони, зберігання з будь-якими іншими особами чи організаціями та установами до вирішення справи по суті.

Заява обгрунтувана тим, що ОСОБА_1 незаконно заволодів спірною земельною ділянкою площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 , тому позивач вважає, що існують реальні підстави вважати, що він може вчиняти дії щодо відчуження спірного майна, що в майбутньому істотно утруднить або унеможливить виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, якому спірна земельна ділянка передана у постійне користування, заходи забезпечення позову, є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року, заяву ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:075:0057, для індивідуального садівництва, у тому числі щодо відчуження, передання в оренду, управління, суборенду, лізинг, інші види оплатного чи безоплатного користування іншим особам, видавати довіреності щодо зазначеного майна, укладати інші види договорів, в тому числі попередніх, договорів охорони, зберігання з будь-якими іншими особами чи організаціями та установами.

Ухвала суду першої інстанції щодо забезпечення позову мотивована тим, що заява ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» містить обґрунтовані підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії. Існують обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 може в будь-який час відчужити земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , що в майбутньому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, вважав, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування із чужого незаконного володіння, оскільки між сторонами існує спір про право щодо земельної ділянки, яка є предметом забезпечення позову. ОСОБА_1 , будучи власником спірної земельної ділянки, має реальну можливість її відчуження, передання в оренду, управління, суборенду, лізинг іншим особам, чи вчинення будь-яких інших дій щодо розпорядження нею.

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тунський А. Р. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що заява ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» не містить обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, не врахували, що заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами. Оскаржені судові рішення постановлені без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18, від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Згідно із частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Суди встановили, що у справі пред`явлені вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 1000 кв. м на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:075:0057, для індивідуального садівництва шляхом її витребування з чужого незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 , тобто, між сторонами існує спір щодо цієї земельної ділянки, щодо якої заявник просить вжити заходи забезпечення позову, щоб не допустити відчуження її власником, відповідачем - ОСОБА_1 .

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується:

накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1);

забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору (пункт 4).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Суд першої інстанції, з судовим рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява про забезпечення позову містить належне обґрунтування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Обрані позивачем заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо спірної земельної ділянки є співмірними із позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та її витребування з чужого незаконного володіння.

Висновки судів не суперечать висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18, від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17, на які є посилання у касаційній скарзі.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Керуючись статтями 390, 392 ЦПК України, частиною першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною представником ОСОБА_2 ,на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 серпня 2022 року у складі судді Медведик Л. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року у складі колегії суддів Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» до Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Микола Миколайович, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування із чужого незаконного володіння.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар