Ухвала

від 27.01.2023 по справі 591/4282/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 січня 2023 року

м. Київ

справа № 591/4282/19

провадження № 61-1194ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Сумської обласної ради на постанову Сумського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина», третя особа - Сумська обласна рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина» (далі - КП «РГ «Сумщина»), третя особа - Сумська обласна рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обґрунтування позову зазначала, що перебувала у трудових відносинах з КП «РГ «Сумщина», співзасновником якого є Сумська обласна рада. Після звільнення головного редактора 29 березня 2019 року на неї покладені його обов`язки. У березні 2019 року анульовано свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації з подальшим припиненням діяльності відповідача.

Вказувала, що 16 квітня 2019 року вона письмово повідомила Сумську обласну раду та управління майном Сумської обласної ради про своє звільнення.

18 квітня 2019 року її звільнено з роботи за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КЗпП України через невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства умов трудового договору. Зазначала, що в день звільнення з нею не проведено остаточного розрахунку.

Враховуючи викладене, просила суд стягнути з відповідача на свою користь невиплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 58 770,78 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 19 квітня 2019 року (який на день подання позову складає 41 765,75 грн) по день фактичного розрахунку.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «РГ «Сумщина» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 15 886,57 грн. У задоволені іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивачкою на надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру середньомісячної заробітної плати, оскільки відповідна довідка видана позивачкою собі самостійно. Крім того, саме на позивачку, як керівника комунального підприємства, покладено законом обов`язок щодо нарахування та виплати заробітної плати як собі так і працівникам, а тому саме з її вини, а не з вини відповідача була утворена заборгованість, з огляду на що, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку. Водночас, стороною відповідача підтверджено, що позивачкою не використано 18 днів щорічної відпустки, а тому на її користь необхідно стягнути компенсацію за вказані дні невикористаної щорічної відпустки.

Постановою Сумського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з КП «РГ «Сумщина» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень місяць і 14 робочих днів квітня 2019 року у розмірі 14 471,73 грн, вихідну допомогу при звільненні у розмірі 28 412,48 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 60 000,00 грн, а всього 102 884,21 грн. У іншій частин рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано розмір заявленої до стягнення грошової суми невиплаченої позивачці заробітної плати за березень - квітень 2019 року, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачкою розміру позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 14 471,73 грн, що відповідає розміру заробітної плати, яка підлягає фактичній виплаті працівнику. Відповідачем не надано доказів того, що позивачці за період з 20 січня 2018 року по день звільнення 18 квітня 2019 року надавалися щорічні відпустки, а тому апеляційний суд визнав, що сума компенсації за 47 днів невикористаної відпустки повинна була бути їй виплачена у день звільнення. Виходячи із засад розумності, виваженості і співмірності між сумою заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача 58 770,78 грн і загальною сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку, апеляційний суд вважав за необхідне стягнути з відповідача 60 000,00 грн на користь позивачки у рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

23 січня 2023 року Сумська обласна рада звернулася до Верховного суду з касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 07 лютого 2022 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості по заробітній платі у загальному розмірі на день подання позову 100 536,53 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сумської обласної ради на постанову Сумського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Редакція газети «Сумщина», третя особа - Сумська обласна рада, про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний