Постанова

від 27.01.2023 по справі 278/1360/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/1360/22 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.

Категорія 62 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/1360/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Сєтак Віктор Ярославович та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Голд Полісся" про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Татуйка Є.О. у м. Житомирі,-

в с т а н о в и в:

У червні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили на подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті її матері - ОСОБА_4 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серія та номер 3796 від 05.06.2021, виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком Я.В., ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,6667 га, кадастровий номер 1822081200:01:000:0236.

Позов мотивовано тим, що 22.09.2006 ОСОБА_4 на підставі розпорядження Житомирської райдержадміністрації № 98 від 13.02.2006 набула право власності на земельну ділянку, площею 1,6667 га кадастровий номер 1822081200:01:000:0236, та 19.05.2009 року на підставі розпорядження Голови Житомирської райдержадміністрації № 1396 від 03.12.2008 набула право власності на земельну ділянку, площею 1,2000 га, кадастровий номер 1822081200:01:000:0763.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 не змогла звернутись до нотаріальної контори із заявою для прийняття спадщини у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я після смерті матері, перебуванням на стаціонарному лікуванні та встановленням карантину через значне поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Зазначає, що не проживала разом спадкодавцем, у зв`язку із чим знайшла оригінал заповіту ОСОБА_4 після закінчення встановленого законом шести місячного строку, за змістом якого вбачається, що остання заповідала дочці належні їй земельні ділянки.

12.08.2021 ОСОБА_1 при зверненні до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Сєтака В.Я. дізналась, що знайдений позивачем заповіт ОСОБА_4 в Спадковому реєстрі відсутній. Свідоцтво про право на спадщину видано її брату - ОСОБА_2 , який звернувся в шестимісячний строк з моменту смерті матері та успадкував земельну ділянку за законом.

02.05.2022 позивач звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна померлої матері - ОСОБА_4 , проте постановою від 02.05.2022 нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею, як спадкоємицею, було пропущено шестимісячний строк для подання відповідної заяви.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Борецький В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що строк для прийняття спадщини був пропущений з поважних причин у зв`язку з захворюванням, перебуванням на стаціонарному лікуванні позивача протягом тривалого часу, а також дією карантинних обмежень на території України. Наявні у зв`язку карантином перешкоди та незадовільний стан здоров`я завадили позивачу вчасно звернутись до нотаріальних контор із заявою про прийняття спадщини.

Зазначає, що позивач знайшла оригінал заповіту ОСОБА_4 від 30.01.2013, який посвідчений секретарем Вересівської сільської ради Лялевич Г.П., лише після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини.

06.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Демчук С.П. з заявою та заповітом для вступу у спадщину. Однак, приватний нотаріус Житомирського нотаріального округу Демчук С.П повідомила, що спадкова справа вже була заведена щодо спадкового майна ОСОБА_4 та знаходиться у приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Сєтака В.Я.

12.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Сєтака В.Я., який повідомив, що спадкова справа була закінчена, свідоцтво про право на спадщину за законом було видано ОСОБА_2 , який звернувся в шестимісячний строк з моменту смерті матері та успадкував земельну ділянку за законом.

23.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до Вересівської сільської ради з заявою про внесення заповіту до спадкового реєстру, в якій просила Вересівську сільську раду, в межах наданих повноважень, подати до Житомирської регіональної філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» додаток 1 до Положення про Спадковий реєстр - Заяву про державну реєстрацію заповітів та спадкових договорів з метою реєстрації заповіту ОСОБА_4 № 4 від 30.01.2013, посвідченого секретарем Вересівської сільської ради Житомирського району та області - Лялевичем Г.П.

У відповідь на вказану заяву від Житомирської міської ради надійшов лист № 203 від 08.09.2021, в якому міська рада повідомила, що Вересівська сільська рада припинила своє існування шляхом приєднання до Житомирської міської ради. Також зазначила, що після обрання старости заповіт ОСОБА_4 буде поданий на реєстрацію до ДП «Національні інформаційні системи».

В подальшому у грудні 2021 року на неодноразові усні звернення до Вересівської сільської ради ОСОБА_1 отримала Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, з якого вбачається, що заповіт 68478913 ОСОБА_4 було зареєстровано в Спадковому реєстрі 18.10.2021.

02.05.2022 позивач звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна матері - ОСОБА_4 , проте постановою від 02.05.2022 нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею, як спадкоємицею, було пропущено шестимісячний строк для подання відповідної заяви.

Зазначає, що доданими до матеріалів справи документами підтверджується, що ОСОБА_1 не проживала зі спадкодавцем за заповітом, а про існування якого їй стало відомо лише після сплаву шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вважає, що у позивача не було фізичної можливості через хворобу та будучи контактною особою звернутись із відповідною заявою до нотаріуса, проте навіть при зверненні із такою заявою, дані дії б суперечили знайденому заповітові ОСОБА_4 .

Вказує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, тому у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Перебування позивача в одному населеному пункті з місцем відкриття спадщини не є підставою, що спростовує наявність поважних причин подання заяви про прийняття спадщини.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

В апеляційному суді представник позивача адвокат Борецький В.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному в рішенні суду першої інстанції.

Інші учасники процесу до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи ( ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено і не встановлено в ході розгляду справи наявність поважних причин, які заважали у визначений законом строк подати заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.

Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем, відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав разом зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення спадкоємцю додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

За змістом цієї статті, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви, не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі №752/11156/18-ц, зазначив, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та поряду прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено судом першої інстанції, що 22.09.2006 ОСОБА_4 на підставі розпорядження Житомирської райдержадміністрації № 98 від 13.02.2006 набула право власності на земельну ділянку, площею 1,6667 га кадастровий номер 1822081200:01:000:0236, яка розташована на адресою: Житомирська область, Житомирський район, Вересівська сільська рада.

19.05.2009 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження Голови Житомирської райдержадміністрації № 1396 від 03.12.2008 набула право власності на земельну ділянку, площею 1,2000 га, кадастровий номер 1822081200:01:000:0763, яка розташована за адресою: Житомирська область Житомирський район, Вересівська сільська рада.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 та Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть № 00281322443 від 12.10.2020.

30.01.2013 ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Вересівської сільської ради Лялевич Г.П., згідно яким дві вищезгадані земельні ділянки заповідала позивачу.

15.02.2021 ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .

02.05.2022 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтака В.Я. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_4 .

Постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. від 02.05.2022 № 347/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини ( а.с. 49)

Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) зробив висновок, згідно з яким при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Мотивуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилається на перебуванням її на стаціонарному лікуванні та встановлення карантину через значне поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, проте надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв`язку з введеними карантинними обмеженнями не є обгрунтованими і переконливими доказами, оскільки охоплюють лише частково строк, встановлений на прийняття спадщини.

Так, спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а останнім днем звернення до нотаріуса із заявою було 11 квітня 2021 року.

ОСОБА_1 зазначає, що вона хворіла та була контактною особою у періоди : з 29.09.2020 по 13.10.2020; 22.10.2020 по 06.11.2020; з 02.12.2020 по 21.12.2020, з 18.02.2021 по 30.03.2021; з 23.02.2021 по 09.03.2021, з 25.02.2021 по 10.03.2021, з 09.03.2021 по 12.03.2021.

Проте час перебування позивача на амбулаторному лікуванні з 29.09.20 по 12.10.20 не впливає на суть спору, оскільки стосується періоду до відкриття спадщини.

В подальшому ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 02.12.2020 по 21.12.2020., причому з 03.12.20 по 07.12.20 - на стаціонарному лікуванні, решта - на амбулаторному.

Періоди, на які вказує позивач як контактна особа обґрунтовано не враховані судом першої інстанції, оскільки ця обставина не підтверджена доказами в контексті положень ст.ст. 77-80 ЦПК України.

Отже у період поза межами лікування позивачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено наявності поважних причин пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що у лютому 2021 року, тобто до закінчення шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 уклала договір про надання правничої допомоги із адвокатом Борецьким В.В. для представництва інтересів у судовій справі за її позовом про виселення ОСОБА_2 з його зареєстрованого місця проживання. Отже, ОСОБА_1 мала час та можливість для звернення до адвоката Борецького В.В. та ініціювання відповідного позову, що свідчить про те, що ОСОБА_1 також у цей час могла звернулась і до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте цього не зробила.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, зазначені позивачем причини пропуску строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, колегія суддів вважає, що позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не мала можливості у передбачений законом строк звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Посилання позивача, як на поважність причини пропуску нею шестимісячного строку на необізнаність про наявність заповіту та відкриття спадщини після смерті матері, не є достатніми та безспірними доказами підтвердження поважності пропуску цього строку, оскільки такі не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення таких дій, з огляду на те, що ОСОБА_1 була обізнана про смерть матері, тобто про відкриття спадщини, а тому, як спадкоємець за законом першої черги, претендуючи на спадкове майно, могла звернутися із заявою про прийняття спадщини у встановлений строк, навіть не знаючи про наявність складеного заповіту.

Даючи оцінку зазначеним позивачем причинам пропуску нею шестимісячного строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, які, на її думку, є поважними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку для подання спадкоємцем до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення цих дій, а відтак не є поважними.

Колегія суддів вважає, що у спадкоємця ОСОБА_1 було достатньо часу для того, щоб подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, також ОСОБА_1 мала можливість подати заяву особисто або направити її поштою до нотаріальної контори.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені позивачем причини пропуску нею шестимісячного строку для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали позивачу подати заяву про прийняття ним спадщини, не є такими, що не залежали від її волі, а відтак такі є неповажними, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері, вона вважається такою, що її не прийняла, тому видачею відповідачу свідоцтва про право на спадщину права ОСОБА_1 не порушено й правові підстави для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва відсутні. Крім того, не було підстав і для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом навіть і при наданні спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки такий строк надається тільки для подання ним заяви про прийняття спадщини нотаріусу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 січня 2023року.

Головуючий

Судді