Постанова

від 16.01.2023 по справі 927/483/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2023 р. Справа№ 927/483/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022

у справі № 910/483/22 (суддя: Романенко А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське»

до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат»

про стягнення 1452297,08 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Яструбщанське» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат», в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 24.01.2022 № 132НЖК в загальному розмірі 1 452 297,08 грн, з яких: 1 321 866,83 грн - основний борг, 89 452,37 грн - пеня, 40 977,88 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання за спірним договором у повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в частині оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» на користь ТОВ «Яструбщанське» 1 321 866,83 грн основної заборгованості.

В іншій частині позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» на користь ТОВ «Яструбщанське» 40 977,88 грн інфляційних втрат, 44 726,19 грн пені та 21 784,46 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини прострочки виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 24.01.2022 № 132НЖК, керуючись приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 509, 526, 530, 626-628, 692, 712 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу. При цьому, у зв`язку з погашенням відповідачем основної заборгованості під час розгляду спору місцевим судом, провадження у справі в частині вказаних вимог закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, здійснивши перерахунок пені та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у частині стягнення 89 452,37 грн. пені та 40 977,88 грн. інфляційних втрат за заявлені періоди є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи. Водночас місцевий господарський суд з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, частково задовольнив клопотання відповідача та зменшив суму пені до 44 726,19 грн., що складає 50% від заявленої суми.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 у справі № 927/483/22 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40 977,88 грн інфляційних втрат, 44 726,19 грн пені, 21 784,46 грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат і пені.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40 977,88 грн інфляційних втрат, 44 726,19 грн пені та 21 784,46 грн судового збору. Зокрема апелянт вказує, що неустойка у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором поставки відповідно до вимог спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не передбачена, тому підстави для нарахування пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ відсутні. Вважає, що у діях відповідача відсутні протиправна поведінка і вина зобов`язаної особи, що виключає застосування до нього заходів відповідальності за цим позовом на підставі пункту 6.7 договору. Зауважує, що судом першої інстанції не враховані норми чинного в період воєнного стану законодавства щодо звільнення від відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання у договірних відносинах, передбаченої статтею 625 ЦК України щодо нарахування і стягнення інфляційних втрат, а також неустойки у вигляді пені, за відсутності вини відповідача. Стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно застосував частину 9 статті 129 ГПК України та вирішив за рахунок відповідача відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2022 апеляційна скарга у справі № 927/483/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Пономаренко Є.Ю.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 справу № 927/483/22 за апеляційною скаргою ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю.; апеляційну скаргу ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 у справі № 927/483/22 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

У зв`язку з перебуванням на підготовці у Національній школі суддів України судді Пономаренка Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 справу № 927/483/22 за апеляційною скаргою ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.; ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» продовжено строк на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2022 на десять днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подання доказів доплати судового збору у розмірі 1 793,16 грн.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022, представником відповідача подано до суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого приєднано платіжне доручення про сплату судового збору від 28.10.2022 № 8238 на суму 1 793,16 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 у справі №927/483/22; призначено справу до розгляду на 05.12.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

16.11.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 клопотання представника ТОВ «Яструбщанське» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У судовому засіданні 05.12.2022 оголошено перерву до 16.01.2023.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення пені та інфляційних втрат, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Представник позивача в судовому засіданні 16.01.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.01.2022 між ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» (покупець) та ТОВ «Яструбщанське» (постачальник) укладено договір № 132НЖК (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2021 року (далі - товар), на умовах цього договору.

Кількість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Допускається постачання товару рівновеликими партіями (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.1-3.4 договору ціна і загальна вартість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Форма оплати - безготівковий розрахунок. Порядок оплати товару обумовлюється в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Загальна сума договору визначається як сума специфікацій, укладених до цього договору, що після підписання представниками сторін та скріплення їх печатками, складають невід`ємну частину цього договору.

Згідно з пунктами 4.1-4.5 договору товар постачається покупцеві на умовах «Інкотермс-2010», які зазначені у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору. Термін поставки товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору. Датою поставки товару (частини товару) покупцеві вважається день фактичного прийняття товару покупцем за кількістю та якістю, який зазначений в первинних документах на товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості товару за показниками якості, та видатковій накладній. При цьому, повноваження особи відповідальної за прийняття товару, посвідчується довіреністю на отримання матеріальних цінностей. Право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару. В залежності від умов поставки товару в специфікаціях можуть бути узгоджені інші умови щодо постачання товару.

За умовами пункту 4.6 договору постачальник, який є платником ПДВ, повинен зареєструвати податкову накладну/розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), з дотриманням умов щодо реєстрації в порядку, визначеному чинним законодавством України. Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних в електронній формі здійснюється постачальником та покупцем у порядку визначеному законодавством України. Постачальник підтверджує своє зобов`язання видавати згідно з чинним законодавством України податкові накладні без окремої письмової вимоги покупця. Підтвердженням факту реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН є квитанція про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, отримана покупцем в електронному вигляді в автоматизованій системі «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.08.2022, але в будь-якому випадку до повного та належного його виконання сторонами (пункт 8.1 договору).

При цьому сторони 24.01.2022 підписали специфікацію № 1 до договору, у якій погодили, що постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2021 року в наступній кількості та за цінами: до 08.02.2022, у кількості 300 тон (+/-0,5% на вибір покупця), за ціною за 1 тону товару - 18 684,21 грн (без ПДВ - 14%), загальною вартістю - 6 390 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 784 736,84грн).

Відповідно до умов специфікації № 2 до договору, підписаною сторонами 10.02.2022, останні погодили, що постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшнику врожаю 2021 року в наступній кількості та за цінами: до 24.02.2022, у кількості 500 тон (+/-0,5% на вибір покупця), за ціною за 1 тону товару - 18 771,93 грн (без ПДВ -14%), загальною вартістю 10 700 000,00 грн (у т.ч. ПДВ - 1 314 035,09грн).

Оплата за товар здійснюється наступним чином:

- попередня оплата першої частини вартості товару в сумі 5 112 000,00 грн (в т.ч. ПДВ), що складає 80% від загальної вартості товару, протягом п`яти банківських днів після підписання сторонами cпецифікації № 1 до договору;

- попередня оплата першої частини вартості товару в сумі 8 560 000,00 грн (в т.ч. ПДВ), що складає 80% від загальної вартості товару, протягом п`яти банківських днів після підписання сторонами cпецифікації № 2 до договору;

- оплата другої частини (залишку) вартості поставленого товару за специфікаціями № 1 та № 2 здійснюється протягом п`яти банківських днів після поставки постачальником товару, в загальній кількості, передбаченій пунктом 1 вказаних специфікацій, але не раніше отримання покупцем квитанції про реєстрацію податкової(их) накладної(их)/розрахунку(ів) коригування в ЄРПН, на 100% кількості поставленого товару, відповідно до пункту 4.6 договору та отримання покупцем від постачальника всіх підписаних сторонами первинних документів, що підтверджують поставку товару, надання яких постачальником покупцю передбачено умовами цього договору та специфікаціями до нього. Оригінали первинних документів, що підтверджують поставку товару, постачальник зобов`язаний надати упродовж 7 днів з дня поставки товару.

Умови поставки FCA склад постачальника (згідно з «Інкотермс-2010»), що розташований за адресою: с. Яструбщина, Глухівський район, Сумська область.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та специфікацій № 1 та № 2 до нього, постачальником передано, а покупцем, в особі начальника відділу заготівлі сировини Неаронського М.М., діючого на підставі довіреностей від 24.01.2022 № 56 та від 10.02.2022 № 97, отримано насіння соняшнику врожаю 2021 року в кількості 789,54 тон, загальною вартістю 16 861 183,07 грн, що підтверджуються накладними: від 25.01.2022 № 53, від 26.01.2022 № 57, від 01.02.2022 № 64, від 11.02.2022 № 99, від 12.02.2022 № 102, від 14.02.2022 № 104, від 15.02.2022 № 106, від 16.02.2022 № 109 та від 17.02.2022 № 111. Зазначені видаткові накладні підписані представниками сторін без зауважень, а також скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідач не заперечував факт отримання товару за вказаними накладними.

Також, на виконання умов спірного договору та специфікацій № 1 та № 2, відповідачем в якості попередньої оплати за товар (80% від узгодженої сторонами вартості), сплачено позивачу 13 672 000,00 грн, наступними платежами: 25.01.2022 на суму 5 112 000,00 грн (за специфікацією №1) та 10.02.2022 на суму 8 560 000,00 грн (за специфікацією №2), що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, наявними у матеріалах справи.

09.02.2022 відповідач оплатив решту вартості отриманого ним товару, обумовленого специфікацією №1 до договору, перерахувавши позивачу 985 410,98 грн, про що до матеріалів справи надано банківську виписку по рахунку позивача, сформовану на вказану дату.

12.05.2022 відповідач у рахунок оплати частини вартості отриманого товару, обумовленого специфікацією №2 до договору, перерахував позивачу 881 905,26 грн, про що до матеріалів справи надано банківську виписку по рахунку позивача, сформовану на вказану дату.

У зв`язку з тим, що ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» не виконало в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з оплати вартості поставленого ТОВ «Яструбщанське» товару, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь, зокрема, 1 321 866,83 грн оплати залишку отриманого товару.

Крім того, позивачем в порядку статті 625 ЦК України на суму заборгованості нараховано 40 977,08 грн інфляційних втрат, а також 89 452,37 грн пені, нарахованих за період з 02.06.2022 по 21.07.2022.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 2 статті 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки від 24.01.2022.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За приписами статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами був укладений договір поставки від 24.01.2022 №132НЖК.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання за договором поставки.

Відповідно до розрахунку позивача наведеного у позові, заборгованість відповідача за договором поставки від 24.01.2022 №132НЖК станом на час звернення до суду становила 1 321 866,83 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач здійснив оплату заборгованості за договором у сумі 1 321 866,83 грн, що підтверджується копією платіжного дорученням від 20.09.2022 №7111.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума заборгованості у розмірі 1 321 866,83 грн. сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі, суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі №927/483/22 в частині позовних вимог про стягнення наведеної суми у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Крім іншого, як вже зазначалось, з підстав порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 89 452,37 грн пені та 40 977,08 грн інфляційних втрат, які нараховані за період прострочення з 02.06.2022 по 21.07.2022.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата інфляційних нарахувань від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, зокрема, від знецінення грошової одиниці за час такого користування.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (частина 2 статті 343 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами частини 4 статті 231 ГК України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Пунктом 6.4 договору обумовлено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого (несвоєчасно сплаченого товару за кожен день прострочення і, крім того, відшкодовує всі заподіяні збитки.

За умовами пункту 6.7 договору штрафні санкції, штраф, пеня сплачуються винною стороною понад збитки, у строк п`ять днів з дати направлення письмової вимоги стороною, яка відповідно до умов цього договору має право їх вимагати.

Нарахування штрафних санкцій, штрафу та пені за прострочення виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку. Сторони встановили термін позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення пені і штрафів, у три роки (пункти 6.8, 6.13 договору).

Перевіривши здійснені місцевим господарським судом розрахунки пені та інфляційних втрат за період з 02.06.2022 по 21.07.2022 колегія суддів зауважує, що відповідні розрахунки є арифметично правильними.

Заперечуючи проти стягнення пені та інфляційних втрат відповідач вказував на відсутність з його сторони протиправної поведінки та вини в силу дії форс-мажорних обставин, які виключають його відповідальність за порушення виконання грошового зобов`язання перед позивачем, про що надав засвідчену копію листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0.-7.1, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24.02.2022, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим в установлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За умовами пунктів 7.1-7.3 договору при настанні обставин непереборної сили, що перешкоджають повному або частковому виконанню будь-якою із сторін зобов`язання за цим договором, а саме: пожеж, повеней, інших стихійних лих, що не залежали від волі сторін, термін виконання зобов`язань стороною за цим договором, що зазнала впливу таких обставин, відсувається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Сторона для якої настали форс-мажорні обставини, зобов`язана повідомити іншу сторону протягом 10 календарних днів з моменту виникнення таких обставин. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості будуть служити підтвердження Торгово-промислової палати України. В іншому випадку форс-мажорні обставини вважаються не підтвердженими.

Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення стороною, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), іншої сторони про їх настання чи припинення, та або ненадання чи несвоєчасне надання документа Торгово-промислової палати України про засвідчення настання таких обставин, призводить до втрати права сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов`язання за цим договором.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» також не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання по договору, як це передбачено в його пункті 7.2, або неможливості вчинення цієї дії.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» від 27.04.2022 № 48 роботу товариства було відновлено 27.04.2022 після простою, пов`язаного з введенням воєнного стану в Україні. Зобов`язання відповідача полягало в оплаті отриманого товару в строк по 01.06.2022, тобто в період часу коли товариство вже відновило свою роботу, при цьому останнім не наведено обставин та належним чином не обґрунтовано яким чином введення воєнного стану в країні унеможливило виконання грошового зобов`язання.

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорною обставиною, не може однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки вказана обставина не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов`язання на час, протягом якого така обставина зберігає свою дію.

Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16.

З урахуванням наведених висновків, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання договірних зобов`язань перед позивачем у силу форс-мажорних обставин, які до цього часу існують.

Місцевим господарським судом також критично оцінено доводи відповідача, що пункт 6.4 договору не підлягає застосування до спірних правовідносин, оскільки його зміст суперечить статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки розмір пені узгоджено сторонами на рівні 1% від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару, без обмеження його подвійною обліковою ставкою НБУ, з чим погоджується судова колегія.

Крім того, ПАТ «Ніжинський жиркомбінат» не надано належних доказів на підтвердження визнання в судовому порядку недійсним договору поставки від 24.01.2022 № 132НЖК, у частині пункту 6.4. Натомість, розмір пені заявлений позивачем до стягнення, обрахований з урахуванням вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за порушення грошового зобов`язання», тобто з обмеженням його подвійною обліковою ставкою НБУ, встановленої в період прострочення виконання грошового зобов`язання.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) є передчасними, оскільки ним не пред`явлено відповідачу вимоги про її сплату в досудовому порядку відповідно до пункту 6.7 договору.

Також суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що претензійний порядок врегулювання спору є правом сторони, що не обмежує її в пред`явленні позову до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому, за пунктом 6.14 договору досудовий претензійний порядок врегулювання спорів за цим договором, не є обов`язковим для сторін.

Посилання скаржника на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України колегією суддів оцінюється критично, оскільки вказана норма відноситься лише до кредитних правовідносин.

Водночас судом першої інстанції враховано, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання по розрахунку за товар, поставлений в період з 25.01.2022 по 17.02.2022, на суму 1 321 866,83 грн (що складає 7,84% від загальної вартості отриманого та оплаченого ним товару), при цьому, період такого прострочення не є тривалим (не перевищує чотири місяці), у той час як відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань та повністю розрахувався за отриманий товар станом на 20.09.2022.

Отже, приймаючи до уваги, наведені відповідачем причини прострочення виконання грошового зобов`язання, що зумовлені об`єктивними обставинами, незалежними від його волі (введення воєнного стану, що зумовило двомісячної перерви в виробничій діяльності товариства; порушення логістики щодо реалізації продукції товариства після виведення з простою; наявність значної заборгованості бюджету перед товариством щодо відшкодування сум ПДВ), погашенням ним боргу в повному обсязі станом на 20.09.2022, та недоведеності факту наявності збитків у позивача, спричинених протиправною поведінкою відповідача, місцевий господарський суд з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення суми пені до 44 726,19 грн (що складає 50% від заявленої суми).

Виходячи з правової природи інфляційних втрат, їх розмір не підлягає зменшенню судом у порядку частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, оскільки наведене позбавить кредитора можливості компенсувати матеріальні втрати від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи, що факт порушення покупцем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару судом встановлений та не заперечується скаржником, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині інфляційних втрат у сумі 40 977,88 грн та частково в частині пені в сумі 44 726,19 грн (з урахуванням зменшення їх розміру судом).

Частиною 4 статті 129 ГПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 9 статті 129 ГПК України встановлює, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір у цій справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, суд першої інстанції, не зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, цілком вірно поклав всі судові витрати позивача на відповідача.

Вказаним спростовуються посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розподілу судових витрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40 977,88 грн інфляційних втрат, 44 726,19 грн пені та 21 784,46 грн судового збору, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 у справі №927/483/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 у справі № 927/483/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2022 у справі № 927/483/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат».

4. Справу № 927/483/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.01.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

О.М. Гаврилюк