Ухвала

від 30.01.2023 по справі 380/25725/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

30 січня 2023 року

м. Київ

справа №380/25725/21

адміністративне провадження №К/990/29907/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року

у справі № 380/25725/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор»

до Виконавчого комітету Луцької міської ради

про визнання протиправним та скасування індивідуального акта і відшкодування шкоди, заподіяної його прийняттям,

У С Т А Н О В И В :

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року залишено без руху з підстав, передбачених статтею 332 КАС України, та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору.

28 листопада 2022 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшли додаткові матеріали, з яких вбачається, що скаржником виконано вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Як убачається з оскаржуваних судових рішень та матеріалів касаційної скарги, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» у частині, яка стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова вул. Глушець); відшкодування ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576822,53 грн. реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 03 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами».

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

У зв`язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV), у зв`язку із чим дійшли неправомірних висновків про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576822,53 грн. реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 03 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами».

Скаржник вказує про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо передчасності звернення позивача за відшкодування завданої йому шкоди. На цій підставі наголошує про необґрунтованість тверджень суду апеляційної інстанції про те, що позивач не позбавлений можливості у визначеному законодавством порядку звернутися до відповідача щодо утворення відповідної комісії для визначення розміру шкоди. Лише у випадку відмови у створенні комісії або ж незгоди з визначеним нею розміром шкоди, відмови у її відшкодуванні чи неповному відшкодуванні у позивача виникають підстави для звернення за захистом порушеного права на відшкодування завданої йому шкоди.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на підпункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини четвертої статті 19 Закону № 2807-IV у подібних правовідносинах та вказує про необхідність формулювання висновку Верховного Суду з приводу встановлення альтернативних способів визначення вартості робіт з усунення пошкоджень (відновлення) засобів зовнішньої реклами до стану їх функціонального використання за призначенням, який відповідає вимогам державних стандартів, норм і правил, або про неможливість її визначення взагалі.

Скаржник також вказує, що відсутність висновку щодо застосування вказаної норми права є реальною перешкодою для визначення ефективного способу захисту прав розповсюджувача зовнішньої реклами від їх порушень, допущених органом місцевого самоврядування.

У касаційній скарзі скаржник також зазначає, що не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій у частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за відсутності клопотання відповідача. На цій підставі вказує, що приймаючи рішення у цій частині суди не врахували, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на ії думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, і обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Крім того, скаржник також вказує, що суди попередніх інстанцій проігнорували постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц, в якій зазначено, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої зацікавленої сторони.

Наведені доводи вказують на існування обставин, передбачених пунктом другим частини четвертої статті 328 КАС України, і є підставою для відкриття касаційного провадження.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, враховуючи доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року, з метою з`ясування правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень Закону № 2807-IV, а також необхідності врахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18 та висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц.

Крім того, Суд також перевірить необхідність формування висновку щодо правильного застосування частини четвертої статті 19 Закону № 2807-IV у подібних правовідносинах.

Верховний Суд також зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку у цій справі може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ :

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 380/25725/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування індивідуального акта і відшкодування шкоди, заподіяної його прийняттям.

2. Витребувати з Львівського окружного адміністративного суду матеріали справи № 380/25725/21.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: Н.В. Коваленко

Т.Г. Стрелець