Постанова

від 06.12.2023 по справі 380/25725/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/25725/21 пров. № А/857/9786/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Шинкар Т. І.,

за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 380/25725/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Комтех Аутдор» звернулося з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03.11.2021 № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» у частині, яка стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ Комтех Аутдор на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова вул. Глушець); відшкодувати ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576822,53 грн. реальних збитків, завданих внаслідок незаконного демонтажу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 03.11.2021 № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» в частині, що стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова вул. Глушець). В іншій частині позову відмовлено.

06.07.2022 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 19500 грн. витрат на правничу допомогу, а також 3250 грн. винагороди за позитивний результат.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь товариства понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 380/25725/21 в частині відмови у задоволенні позову скасовано і ухвалено в цій частині постанову про задоволення позову, додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 380/25725/21 скасовано, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради в користь ТОВ Комтех Аутдор 19500 грн. витрат на правничу допомогу.

18 вересня 2023 року представник позивача - адвокат Єсіпов І.А. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 55600 грн.

21 вересня 2023 року Виконавчий комітет Луцької міської ради подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки вважає, що розмір витрат на правничу допомогу є завищеним.

Сторони в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, суд вважає, що слід ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат.

Вирішуючи заяву представника позивача адвоката Єсіпов І.А про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої статті 134 КАС України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи встановлено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу, надану адвокатом у суді касаційної інстанції у розмірі 20100 грн, в підтвердження чого надано договір про надання професійної правової допомоги №20-05/19/1 від 21.05.2019, додаткову угоду №9/20-05/19/1 від 24.12.2021, акт-рахунок від 18.05.2023 №КА/380/25725/21-3.

Також встановлено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу, надану адвокатом у суді апеляційної інстанції у розмірі 35500, що підтверджується договором про надання професійної правової допомоги №20-05/19/1 від 21.05.2019, додатковою угодою №9/20-05/19/1 від 24.12.2021, актом-рахунком від 13.09.2023 №КА/380/25725/21-2/2.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого, за положеннями КАС України відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Колегія суддів враховує, що за вимогами процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналізуючи надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Так, надаючи оцінку обставинам пов`язаності заявлених до відшкодування витрат з розглядом судом цієї справи, апеляційний суд зазначає, що не відповідають ознакам «співмірності» такі складові заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, як підготовка касаційної скарги, оскільки така

містить покликання на обставини та правове обґрунтування, які викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Таким чином, виготовлення цього документу не потребувало затрати значного часу і відповідно його вартість (13400 грн.) є завищена.

Також апеляційний суд зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 призначено розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, адвокат участі у судових засіданнях не брав, відтак вартість ведення справи у суді касаційної інстанції у розмірі 6700 грн. також є необгрунтованою.

Крім того, згідно з умовами додаткової угоди №9/20-05/19/1 від 24.12.2021 до сплати також належить додаткова винагорода за позитивний результат розгляду справи у суді апеляційної інстанції (гонорар успіху), який визначений в акті-розрахунку від 13.09.2023 №КА/380/25725/21-2/2 у розмірі 28800 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55 рішення Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), водночас, угоди про гонорар успіху не можуть зобов`язувати суд в обов`язковому порядку стягувати таку суму за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень на користь позивача.

При цьому судова колегія приймає до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, зокрема, на позицію, викладену у п.5.42-5.44. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Крім того, поняття "гонорар успіху" не закріплене на законодавчому рівні і не належить до витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а тому доводи заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цій частині до задоволення не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної та апеляційної інстанції загальною вартістю 55600 грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, об`єктивно необхідним адвокату для виконання відповідних робіт (послуг).

Таким чином, сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини застосовують, як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 14700 грн., а заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 252, 310, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №380/25725/21 задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" (місцезнаходження: вул. Зелена, 109, кім. 316, м. Львів, 79035; ЄДРПОУ: 33533697) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради (місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, буд. 19, м. Луцьк, 43025; код ЄДРПОУ: 04051327) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14700 (чотирнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 06 грудня 2023 року