Постанова

від 13.09.2023 по справі 380/25725/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/25725/21 пров. № А/857/9783/23; А/857/9786/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І. М., Шинкар Т. І.,

за участю секретаря судового засідання Доморадової Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 380/25725/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Комтех Аутдор» звернулося з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 03.11.2021 № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» у частині, яка стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ Комтех Аутдор на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова вул. Глушець); відшкодувати ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576822,53 грн. реальних збитків, завданих внаслідок незаконного демонтажу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 03.11.2021 № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» в частині, що стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ «Комтех Аутдор» на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова вул. Глушець). В іншій частині позову відмовлено.

06.07.2022 року представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 19500 грн. витрат на правничу допомогу, а також 3250 грн. винагороди за позитивний результат.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь товариства понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 500,00 грн.

Не погодившись із рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позову та додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, ТОВ «Комтех Аутдор» подало апеляційні скарги, в яких покликається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року обґрунтовує тим, що згідно із наявною у справі проектно-кошторисною документацією на виконання відновлюваних робіт, відновна вартість незаконно демонтованих 11.11.2021 і 16.12.2021 засобів зовнішньої реклами становить 576822,53 грн і така проектно-кошторисна документація є допустимим доказом розміру шкоди, завданої елементам благоустрою позивача протиправним рішенням відповідача. Зазначає, що суд першої інстанції не перевірив, у тому числі, шляхом призначення у справі інженерно-технічної експертизи, в якій саме частині долучені до справи проектно-кошторисна документація, складена спеціалізованим підприємством, враховує первісну вартість матеріалів пошкоджених засобів зовнішньої реклами, придатних до їх повторного використання. Наголошує, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами достовірність наданих позивачем доказів щодо завданої шкоди. Також покликається на порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тоді як дана справа мала бути розглянута за правилами загального позовного провадження, що вплинуло на можливість надання позивачем відповідних пояснень та доказів.

Щодо додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року, апелянт зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Враховуючи відсутність такого клопотання та підтвердження належними доказами понесених позивачем витрат на правничу допомогу, заява про відшкодування даних витрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року апеляційні скарги ТОВ Комтех Аутдор на рішення від 30 червня 2022 року та додаткове рішення від 15 липня 2022 року Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/25725/21 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 380/25725/21 змінено в частині мотивів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь ТОВ Комтех Аутдор» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2023 року скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у частині відмови у задоволенні позову про відшкодування ТОВ «Комтех Аутдор» за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради 576 822,53 грн реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами», та у частині часткового задоволення заяви ТОВ «Комтех Аутдор» про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Луцької міської ради на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу та направлено у цій частині справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, під час якого суду необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, зокрема, звернути увагу, що спір виник стосовно визначення вартості пошкодженого шляхом демонтажу майна, належного позивачу, внаслідок протиправного рішення виконкому Луцької МР. Отже, спірні правовідносини у цій справі виникли не внаслідок порушення позивачем чи відповідачем законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, а у зв`язку із прийняттям суб`єктом владних повноважень протиправного рішення, реалізація якого заподіяла матеріальну шкоду ТОВ «Комтех Аутдор», відтак Восьмим апеляційним адміністративним судом було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - положення статті 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку № 826 та Методики № 326, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про те, що відновна вартість демонтованого майна, належного позивачу, має визначатися згідно з Методикою № 826. Крім того, Верховний Суд зазначив, що на підставі висновку інженерно-технічної, зокрема будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз можна вирішити питання, що входять до предмету доказування у цій справі, а саме - перевірка правильності складання проектно-кошторисної документації на виконання відновлюваних робіт демонтованих засобів зовнішньої реклами та проведених у ній розрахунків розміру шкоди, завданої позивачу демонтуванням засобів зовнішньої реклами.

Представник скаржника під час апеляційного розгляду підтримав апеляційну скаргу. Одночасно підтримав клопотання про призначення експертизи, заявлене позивачем 21.09.22 ( а.с.1-2.т.2 ).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив апеляційну скаргу. Суду пояснив, що позивачем не доведено заподіяння відповідачем збитків, не доведено розмір шкоди. Також пояснив, що докази на спростування розміру збитків, визначеного позивачем, у відповідача відсутні. Просив оголосити в судовому засіданні перерву для надання можливості відповідачу сформулювати питання експерту у разі призначення апеляційним судом експертизи за клопотанням позивача.

Клопотання про оголошення перерви задоволене апеляційним судом.

Перед судовим засіданням від виконавчого комітету Луцької міської ради до апеляційного суду надійшло клопотання про те, що додаткових питань на вирішення експертизи, крім тих, які заявив позивач, у відповідача немає, просив врахувати це при призначенні експертизи.

В судовому засіданні представник позивача відкликав клопотання про призначення експертизи, пояснив, що у позивача відсутні кошти на її оплату, а розмір збитків визначений у наданій позивачем проектно-кошторисній документації і відповідачем не спростований.

Суд ухвалив клопотання про призначення експертизи залишити без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника скаржника, проаналізувавши письмові докази, що є в матеріалах справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 листопада 2021 року відповідачем прийнято рішення № 898-1 Про демонтаж засобів зовнішньої реклами в якому зазначено:

Керуючись законами України Про рекламу та Про місцеве самоврядування в Україні відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, та Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 19.02.2020 № 96-1, та з метою благоустрою міста виконавчий комітет міської ради

ВИРІШИВ:

1. Зобов`язати власників засобів зовнішньої реклами, вказаних у додатку, провести демонтаж рекламних конструкцій, розміщених без відповідних дозволів.

2. Комунальному підприємству Луцькреклама:

2.1. У разі невиконання власниками засобів зовнішньої реклами пункту 1 даного рішення, провести демонтаж вказаних у додатку рекламних конструкцій, розміщених без відповідних дозволів за вказаними у додатку адресами.

2.2. Витрати, пов`язані з демонтажем засобів зовнішньої реклами, покласти на власників рекламних конструкцій.

3. Луцькому спеціальному комунальному автотранспортному підприємству Луцькспецкомунтранс забезпечити зберігання демонтованих рекламних конструкцій.

4. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови відповідно до розподілу обов`язків.

Згідно із переліком засобів зовнішньої реклами, що підлягають демонтажу (додаток до спірного рішення), щодо позивача як причина демонтажу зазначено лише «Відсутній дозвіл».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень пункту 2-1 статті 11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відповідно до якого документи дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов`язаннями або іншими обмеженнями, встановленими законом, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.

Відмовляючи в задоволенні позову про відшкодування шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що надана позивачем проектно-кошторисна документація не може бути врахована судом, оскільки така передбачає встановлення нових засобів зовнішньої реклами, що не є шкодою в розумінні закону; позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, яка залишкова (балансова) вартість демонтованих конструкцій згідно бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції від 30 червня 2022 року у справі, оскаржується позивачем в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування збитків, завданих протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень, відтак необхідно з`ясувати, чи підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування Товариству збитків, завданих внаслідок прийняття відповідачем рішення, незаконність якого встановлена в судовому порядку.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів звертає увагу, що необхідною підставою для відшкодування шкоди (збитків) у публічно-правових відносинах є встановлений факт неправомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноваження, наявність шкоди (збитків) для суб`єкта приватного права та доведеність у суді її конкретного розміру з урахуванням, зокрема принципів змагальності та офіційного дослідження всіх обставин справи, а також причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та заподіяною шкодою.

З матеріалів справи встановлено, що протиправність рішення відповідача від 3 листопада 2021 року № 898-1 «Про демонтаж засобів зовнішньої реклами» встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у цій справі, яке у цій частині не оскаржувалося і набрало законної сили, а тому доведеним є факт завданння відповідачем матеріальної шкоди позивачу у зв`язку з пошкодженням (демонтажем) належних йому рекламних конструкцій, а також доведеним є причинно-наслідковий зв`язок між неправомірним рішенням суб`єкта владних повноважень та заподіяною шкодою.

У зв`язку з цим дослідженню у даній справі підлягає конкретний розмір заподіяної матеріальної шкоди.

Апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом ( частина 4 статті 77 КАС України ).

Згідно з ч.5 статті 77 КАС України суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Частиною 6 статті 77 КАС України регламентовано, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Аналізуючи вищенаведені норми норми, колегія суддів зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а у силу частини 2 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

У розумінні частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем в обгрунтування розміру реальних збитків, завданих протиправним рішенням відповідача, долучено до позову дефектний акт від 15.11.2021 за результатами огляду місць демонтажу, дефектний акт від 21.12.2021 за результатами огляду місць демонтажу, в яких зазначено, що демонтаж засобів зовнішньої реклами проведено у руйнівний спосіб, а саме, конструкцію від`єднано від фундаментної подушки шляхом зрізання анкерних болтів подушки, а не шляхом викручування фіксуючих гайок цих болтів у місцях з`єднання, що унеможливлює повторне використання фундаментних подушок.

Також позивач на підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди протиправним рішенням відповідача надав розроблену спеціалізованим підприємством ДП «Контракти-медіа» проектну-кошторисну документацію на виконання відновлюваних робіт, де визначено, що загальна сума відновної вартості демонтованих засобів зовнішньої реклами, становить 576 822,53 грн. Дана сума складається із вартості демонтованих конструкцій та вартості складення проектно-кошторисної документації (275 516,29 + 12 000 + 277 306,24 + 12 000).

Апеляційний суд вважає такі надані позивачем докази належними, допустимими та достовірними.

Відповідачем цих доказів жодним чином не спростовано, не надано жодних доказів на ствердження іншого розміру заподіяних збитків, ніж визначені позивачем, не наведено у процесуальних документах доводів помилковості аргументів Товариства про розмір заподіяних йому збитків.

На пропозицію суду про ініціювання призначення судової експертизи про розмір збитків за рахунок виконавчого комітету Луцької міської ради відповідачем заявлено, що такого клопотання не буде, а відповідач бажає поставити свої питання експерту, долучившись до експертизи, про яку клопоче і має намір оплатити позивач ТзОВ «Комтех Аутдор».

Оскільки в судовому засіданні 13 вересня 2023 року представником позивача відкликано клопотання про призначення експертизи, апеляційний суд відповідно до ч.5 статті 77 КАС України не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Від відповідача 13 вересня 2023 року надійшло повідомлення про те, що додаткових питань на вирішення експерта, окрім заявлених позивачем, відповідач ставити не буде.

Колегія суддів апеляційного суду розцінює таку позицію відповідача як пасивну і зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав свій обов`язок щодо доказування, встановлений ст.77 КАС України, і не подав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 6 статті 77 КАС України регламентовано, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З врахуванням наведеного колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, а проектно-кошторисна документація, розроблена спеціалізованим підприємством на виконання відповідних робіт, є допустимим доказом розміру шкоди, завданої елементам благоустрою позивача протиправним рішенням відповідача.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 576 822,53 грн. реальних збитків, завданих внаслідок прийняття незаконного рішення від 03.11.2021 № 898-1 Про демонтаж засобів зовнішньої реклами, визначених у проектно-кошторисній документації, розробленій ДП «Контракти-медіа».

При цьому, апеляційний суд враховує Рекомендацію № R(84)15 Комітету Міністрів державам-членам пов`язану з публічною відповідальністю (прийнято Комітетом міністрів 18 вересня 1984 року на 375-му засіданні заступників міністрів) (Recommendation № R(84)15 on the Committee of Ministers to Memberstates Relating to Public Liability).

Зокрема, відповідно до принципів І та ІІ, визначених у Рекомендації № R(84)15, державам слід забезпечити відшкодування збитків, заподіяних діянням внаслідок відмови державного органу поводитись так, як це можна обґрунтовано очікувати від нього щодо потерпілої особи; слід забезпечити відшкодування, оскільки явно несправедливо дозволяти потерпілій особі самостійно нести шкоду, враховуючи наступні обставини: діяння не відповідає загальним інтересам, лише одна особа або обмежена кількість осіб зазнали шкоди, і шкода стала винятковим результатом вчинення такого діяння.

Щодо додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 500 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Суд першої інстанції при винесенні додаткового рішення виходив з принципів обгрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, реальності наданої та оплаченої позивачем правничої допомоги адвоката і прийшов до висновку, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката підлягає сума в розмірі 500 грн.

ТОВ "Комтех Аутдор" доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 8 квітня 2019 року у справі № 922/619/18 про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи і обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

При вирішенні апеляційної скарги на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив: договір про надання професійної правової допомоги №20-05/19/1 від 21.05.2019, додаткову угоду №9/20-05/19/1 від 24.12.2021, акт-рахунок №КА/380/25725/21 від 04.07.2022.

Крім того, згідно з умовами Додаткової угоди до сплати також належить додаткова винагорода за позитивний результат розгляду справи (гонорар успіху), який визначений в акті-розрахунку № КА/380/25725/21 від 04.07.2022.

Відтак, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 19500 грн, тобто половину суми, зазначеної у п. 1 акта-розрахунку, а також 3250 грн. винагороди за позитивний результат розгляду справи.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, відповідач не скористався можливістю згідно з статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України довести неспівмірність заявлених вимог та не подав до суду апеляційної інстанції доказів на спростування заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі справа №826/841/17.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19500 грн.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача винагороди за позитивний результат розгляду справи у розмірі 3250 грн., то колегія суддів зазначає, що суд має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55 рішення Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), водночас, угоди про гонорар успіху не можуть зобов`язувати суд в обов`язковому порядку стягувати таку суму за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень на користь позивача.

При цьому судова колегія приймає до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, зокрема, на позицію, викладену у п.5.42-5.44. "У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Крім того, поняття " гонорар успіху " не закріплене на законодавчому рівні і не належить до витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, а тому доводи апеляційної скарги на додаткове рішення в цій частині до задоволення не підлягають.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що має наслідком скасування рішення суду Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року в цій частині та додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 у справі 300/4005/21 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі № 380/25725/21 в частині відмови у задоволенні позову скасувати і ухвалити в цій частині постанову про задоволення позову.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради (код ЄДРПОУ 04051327, місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, буд. 19, м. Луцьк, 43025) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комтех Аутдор (код ЄДРПОУ 33533697, місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 109, кім. 316, м. Львів, 79035) 576 822 (п`ятсот сімдесят шість тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 53 коп. реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 03.11.2021 № 898-1 Про демонтаж засобів зовнішньої реклами.

Додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року у справі № 380/25725/21 скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Луцької міської ради (код ЄДРПОУ 04051327, місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, буд. 19, м. Луцьк, 43025) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комтех Аутдор (код ЄДРПОУ 33533697, місцезнаходження: вул. Зелена, буд. 109, кім. 316, м. Львів, 79035) 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 20 вересня 2023 року