Постанова

від 31.01.2023 по справі 640/13808/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 640/13808/21

провадження № К/990/7340/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Соколова В.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду в особі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація «Союз матерів «Захист», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року (у складі головуючого судді Балась Т.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року (в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М.), у справі №640/13808/21,

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач-2) звернулися до суду з позовом, в якому просили:

визнати протиправною бездіяльність Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо направлення заяви громадської організації «Союз матерів «Захист» від 17.11.2017 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі №800/451/16 від 23.10.2017 до Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції у такій категорії справ, що має повноваження у складі одного судді-доповідача вирішувати питання про відкриття провадження у справі;

зобов`язати Верховний Суд України направити заяву громадської організації «Союз матерів «Захист» від 17.11.2017 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі №800/451/16 від 23.10.2017 до Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції у такій категорії справ, що має повноваження у складі одного судді-доповідача вирішувати питання про відкриття провадження у справі.

2. Позовні вимоги були мотивовані тим, що оскільки підпункт 1 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України не наділив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повноваженнями вирішувати питання заяв про перегляд судових рішень в адміністративних справах у складі одного судді-доповідача, а виключно «спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів», то вирішення питання про відкриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження, залишення заяви без руху, повернення заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017 тощо, які вирішуються не колегією суддів, а одноосібно суддею-доповідачем, відноситься до виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції у такій категорії справ.

3. На думку позивачів, обов`язок направити (перенаправити) заяву громадської організації "Союз матерів "Захист" про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017 до Великої Палати Верховного Суду для вирішення одним суддею-доповідачем одноосібно питання про відкриття провадження у справі лежала і лежить на Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

4. Позивачі стверджували, що протиправна бездіяльність Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо направлення заяви громадської організації "Союз матерів "Захист" про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017, яку він отримав від Верховного Суду України і питання про відкриття провадження, за якою Верховним Судом України не вирішувалось (відсутні ухвали Верховного Суду України про відкриття або про відмову у відкритті провадження), до Великої Палати Верховного Суду для вирішення у складі одного судді-доповідача питання про відкриття провадження у справі, триває у часі.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року відкрито провадження у справі.

6. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

7. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позовні вимоги про оскарження дій/бездіяльності відповідача стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, а тому не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.

8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказував, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається; суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ; усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені; оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

9. Водночас, на переконання судів попередніх інстанцій, дії суду, вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, функціями і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.

10. Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що оскільки предметом позову в цій справі є бездіяльність суду внаслідок отримання заяви Громадської організації «Союз матерів «Захист» від 17.11.2017 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 у справі №800/451/16, тобто позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, відтак такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом; отже, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не може бути відповідачем у суді цій у справі щодо оскарження його дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ, заяв та клопотань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

11. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями у цій справі, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2021 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2021, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

12. В обґрунтування касаційної скарги позивач-1 вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях помилково віднесли спірні дії та бездіяльність, що є предметом позову, до процесуальних актів і дій суддів. Позивач вважає, що оскаржувані дії та бездіяльність стосуються виключно актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб Верховного Суду, що належать до сфери їх управлінської діяльності і тому можуть буду оскаржені до суду на загальних підставах.

13. Касатор зазначає, що судами правильно встановлена обставина, що заява громадської організації «Союз матерів «Захист» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017, яка має статус апеляційної скарги, правомірно опинилась у розпорядженні посадових і службових осіб підрозділу Верховного Суду - Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду після правомірного направлення її туди посадовими особами Верховного Суду України (що встановлено судовими рішеннями у справі № 826/10214/18), і що апелянти наголошували на оскарженні ними наступної (яка триває у часі) протиправної бездіяльності Голови Верховного Суду, його заступників, уповноважених працівників апарату чи адміністрації Верховного Суду, яка полягає у не направленні отриманої ними від апарату Верховного Суду України заяви громадської організації «Союз матерів «Захист» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі N° 800/451/16 від 23.10.2017 до належного (повноважного) підрозділу Верховного Суду - Великої Палати Верховного Суду на автоматизований розподіл судових справ між суддями саме цього повноважного підрозділу.

14. На переконання скаржника, Громадська організація «Союз матерів «Захист» була позбавлена відповідачами у справі № 800/451/16 Президентом України та Верховною Радою України її виключного процесуального права самостійно зазначити в заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017 року суд апеляційної інстанції, до якого належить за КАС України подати апеляційну скаргу із дотриманням десятиденного процесуального строку подання такої скарги - Велику Палату Верховного Суду і за неправильне визначення суду - нести юридичну відповідальність у формі пропущення десятиденного строку подання апеляційної скарги.

15. Касатор зазначає, що процесуальні дії суду і суддів починаються виключно після надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції в день її надходження; права вибору суду апеляційної інстанції і внесення у цей обраний суд апеляційної скарги належать виключно апелянтам і фізично не можуть відноситися до процесуальних судів і суддів.

16. Позивач-1 звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 800/451/16 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі; 800/451/16 за повторно поданою апеляційною скаргою Громадської організації «Союз матерів «Захист» на постанову Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року в адміністративній справі за позовом ГО «Союз матерів «Захист» до Президента України, Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація «Правда», оскільки ця друга скарга (апеляція) була подана з пропуском десятиденного строку з 23 жовтня 2017 року і Велика Палата Верховного Суду не визнала підстави пропущення цього строку поважними.

17. Касатор зазначає, що предметом розгляду у справі № 640/13808/21 є поза процесуальна (до процесуальна) бездіяльність посадових і службових осіб Верховного Суду щодо вчинення (не вчинення) управлінських дій щодо реалізації виключних повноважень апелянта, одноразово делегованих їм відповідачам у справі № 800/451/16 (Президентом і Верховною Радою), які не є і не можуть бути процесуальними повноваженнями суду (оскільки ці повноваження «до-процесуальні» і належать виключно апелянтам), а саме визначити замість апелянта належний та повноважний суд апеляційної інстанції і подати в нього замість апелянта первинну апеляційну скаргу, яка Громадською організацією «Союз матерів «Захист» була подана із дотриманням десятиденного процесуального строку, до належного апеляційного суду.

18. Наслідком подання апеляційної скарги (заяви) не ГО «Союз матерів «Захист», а посадовими особами Верховного Суду до неповноважного, на переконання скаржника, апеляційного суду у вигляді пропущення строку подання апеляційної скарги до повноважної Великої Палати Верховного Суду, були покладені Великою Палатою Верховного Суду на ГО «Союз матерів «Захист» (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 800/451/16), а заява (апеляційна скарга), подана ГО «Союз матерів «Захист» з дотриманням десятиденного строку, через оскаржувану бездіяльність посадових осіб Верховного Суду, не може потрапити до повноважного суду апеляційної інстанції - Великої Палати Верховного Суду.

19. Від відповідача у справі - Верховного Суду, надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

20. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 23 лютого 2022 року.

21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Соколов В.М., Мельник-Томенко Ж.М.

22. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жука А.В., Соколову В.М., Мельник-Томенко Ж.М. та всьому складу Касаційного адміністративного суду складі Верховного Суду у справі №640/13808/21 визнано необґрунтованою і передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду вказаної заяви.

23. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2022 року (у складі судді Єресько Л.О.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Жука А.В., Соколова В.М., Мельник-Томенко Ж.М. та всього складу Касаційного адміністративного суду складі Верховного Суду від участі у розгляді справи №640/13808/21 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду в особі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду третя особа - Громадська організація «Союз матерів «Захист» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

24. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року у справі №640/13808/21.

25. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 року у справі №800/451/16 у позові громадської організації «Союз матерів «Захист» до Президента України, Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії відмовлено.

38. 20.11.2017 до Верховного Суду України надійшла заява ГО «Союз матерів «Захист» в особі її представника про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 у справі №800/451/16.

39. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2018 у справі №800/451/16 витребувано з Вищого адміністративного суду України справу № 800/451/16 (800/445/15, 800/101/15) за позовом Громадської організації «Союз матерів «Захист» до Президента України, Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація «Правда» про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії.

40. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №800/451/16 відмовлено в задоволенні заяви Громадської організації «Союз матерів «Захист» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Громадської організації «Союз матерів «Захист» до Президента України, Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Громадська організація «Правда», про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії.

41. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №800/451/16 апеляційну скаргу Громадської організації «Союз матерів «Захист» залишено без задоволення. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2018 року залишено без змін.

42. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.01.2018 у справі № 800/451/16 заяву Громадської організації "Союз матерів "Захист" про перегляд Верховним Судом постанови Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 10 лютого 2017 року. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.02.2018 у справі № 800/451/16 виправлено допущену в ухвалі Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року описку, замінивши строк для усунення недоліків заяви "до 10 лютого 2018 року" замість "до 10 лютого 2017 року".

43. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №800/451/16 заяву Громадської організації "Союз матерів "Захист" про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 у справі №800/451/16 (800/445/15, 800/101/15) повернуто заявнику.

44. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №800/451/16 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Союз матерів «Захист» на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, якою повернуто заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року у справі № 800/451/16 за позовом Громадської організації «Союз матерів «Захист» до Президента України, Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація «Правда», про визнання бездіяльності Президента України протиправною і зобов`язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії.

45. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №800/451/16 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 800/451/16 за апеляційною скаргою Громадської організації «Союз матерів «Захист» на постанову Вищого адміністративного суду України від 23 жовтня 2017 року в адміністративній справі за позовом ГО «Союз матерів «Захист» до Президента України, Верховної Ради України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Громадська організація «Правда», про визнання бездіяльності Президента України протиправною та зобов`язання Президента України та Верховної Ради України вчинити певні дії.

46. Вважаючи такі дії незаконними, ОСОБА_1 як член громадської організації «Союз матерів «Захист» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Верховного Суду України, керівника апарату Верховного Суду України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - громадської організації "Союз матерів "Захист", в якому просив суд:

визнати протиправними дії Верховного Суду України в особі керівника апарату Верховного Суду України щодо направлення розпорядження № 4/0/19-18 від 02.01.2018 заяви громадської організації "Союз матерів "Захист" про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду;

визнати протиправними дії керівника апарату Верховного Суду України щодо направлення розпорядженням № 4/0/19-18 від 02.01.2018 заяви громадської організації "Союз матерів "Захист" від 17.11.2017 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду;

визнати протиправним та скасувати розпорядження керівника апарату Верховного Суду України № 4/0/19-18 від 02.01.2018;

визнати протиправною бездіяльність Верховного Суду України щодо направлення заяви громадської організації "Союз матерів "Захист" від 17.11.2017 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017 до Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції у такій категорії справ;

зобов`язати Верховний Суд України направити заяву громадської організації "Союз матерів "Захист" від 17.11.2017 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017 до Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції у такій категорії справ.

47. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/10214/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, в задоволенні позову було відмовлено повністю.

48. Вважаючи, що суд при розгляді адміністративної справи № 826/10214/18 не заперечив твердження членів громадської організації "Союз матерів "Захист" про те, що оскільки підпункт 1 пункту 1 розділу VII Перехідних положень КАС України не наділив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду повноваженнями вирішувати питання заяв про перегляд судових рішень в адміністративних справах у складі одного судді-доповідача, а виключно «спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів», то вирішення питання про відкриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження, залишення заяви без руху, повернення заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України у справі № 800/451/16 від 23.10.2017 тощо, які вирішуються не колегією суддів, а одноосібно суддею-доповідачем, відноситься до виключних повноважень Великої Палати Верховного Суду як суду апеляційної інстанції у такій категорії справ, що мало своїм наслідком порушення прав та охоронюваних інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з огляду на що останні звернулись до суду з метою їх захисту та відновлення з даним позовом.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

49. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

51. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

52. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

53. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

54. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

55. Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

56. Аналіз зазначених положень дозволяє дійти висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

57. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

58. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

59. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

60. Як вже було встановлено, позивач оскаржує бездіяльність Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо направлення заяви про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 23.10.2017 у справі № 800/451/16 до Великої Палати Верховного Суду.

61. Згідно із частиною першою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

62. Відповідно до частин першої та третьої статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

63. Конституційний Суд України у пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

64. Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

65. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

66. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

67. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 240/533/21, від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20, від 27 листопада 2019 року у справі № 320/3328/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18.

68. Окрім того, як вірно зазначав суд апеляційної інстанції, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20 вказується, що у порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.

69. Водночас, дії суду, вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються виключно в порядку, визначеному процесуальними законами.

70. Відтак, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що прийняття (неприйняття) процесуальних рішень, а також дії (бездіяльність) суду під час розгляду справи, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України в межах провадження відповідної справи.

71. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

72. З огляду на предмет та підстави позову в цій адміністративній справі, Верховний Суд, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що вказані позовні вимоги стосуються вчинення (невчинення) судом передбачених процесуальним законом дій, відтак такі дії не можуть бути оскаржені поза межами порядку, передбаченого процесуальним законом.

73. Доводи касаційної скарги щодо того, що оскаржувані дії та бездіяльність відповідача стосуються виключно актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб Верховного Суду, що належать до сфери їх управлінської діяльності і тому можуть буду оскаржені до суду на загальних підставах, колегією суддів відхиляються з підстав їх необґрунтованості.

74. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьов проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

75. Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

76. Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

77. Відповідні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17 (провадження № 14-5цс19).

78. При цьому, у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 380/1854/20 Верховний Суд зазначив, що вжите в пункті 1 частини першої статті 238 КАС України формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.

79. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне вказати, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

80. Подібну за змістом правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 та від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18.

81. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

82. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

83. Враховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, а тому вірно дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно з положеннями статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. А відтак, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

84. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень, не спростовують.

85. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 у справі №640/13808/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

В.М. Соколов

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду