Вирок

від 01.02.2023 по справі 590/218/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №590/218/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/180/23 Суддя-доповідач - Філонова Категорія - 98

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2023 р. колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

Судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 17.05.2021 року, відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, розлученої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше судимої

- 19.03.2021 року вироком Ямпільського районного суду Сумської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн (штраф сплачено 11.05.2021 року),

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційна скарга першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_8 в якій він просив вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 17.05.2021 року, відносно ОСОБА_7 , скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженою за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік та за правилами п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 певні обов`язки обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 19.03.2021 року за яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн штрафу, який сплачено 11.05.2021 року, та цей вирок кожен виконувати самостійно.

Крім цього, прокурор просив дослідити характеризуючі дані щодо особи і відомості про судимість.

Даним вироком ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначено їй покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 19.03.2021 року, більш суворим, призначеним цим вироком, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Зараховано ОСОБА_7 до покарання за цим вироком, повністю нею відбуте покарання за попереднім вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 19.03.2021 за ч.1 ст.190 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень (сплачений 11.05.2021) та відповідно до ст.72 КК України визначено виконувати самостійно.

Цим же вироком ОСОБА_7 , на підставі ст. 75 КК України, від призначеного покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на ОСОБА_7 визначених ст. 76 КК України обов`язків, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Задоволено цивільний позов управління соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації Сумської області та стягнуто з ОСОБА_7 на користь управління 6 200,38 грн матеріальної шкоди.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначав, що фактичні обставини справи, доведеність вини та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_7 не оскаржує, разом з тим не погоджувався з вироком суду першої інстанції з наступних підстав.

Прокурор наголошував, що визнавши ОСОБА_7 винною в інкримінованому їй злочині в даному кримінальному провадженні, призначивши їй покарання у виді 1 року позбавлення волі та звільнивши ОСОБА_7 від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, суд не мав правових підстав для застосування принципу поглиння більш суворим покарання за даним вироком, менш суворого покарання за попереднім вироком Ямільського районного суду Сумської області від 19.03.2021 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. В даному випадку кожний вирок попередній, за яким ОСОБА_7 засуджена до штрафу, та новий вирок, за яким вона звільнена від відбування покарання з випробуванням, повинні виконуватись самостійно.

Інші учасники кримінального провадження, зокрема обвинувачена, вирок суду в апеляційному порядку не оскаржувала.

Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_7 проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виховуючи з ним спільну малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючись корисним мотивом, діючи повторно, вирішила шляхом обману заволодіти коштами державної соціальної допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям згідно Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

З цією метою ОСОБА_7 09.12.2019 перебуваючи в Управлінні соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації (надалі УСЗН Ямпільської РДА), розташованого за адресою: Сумська область, Шосткинський район, смт. Ямпіль, вул. Спасо-Преображенська, 48, при заповненні «Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги» (надалі «Декларація»), в розділ І внесла недостовірні відомості, а саме не зазначила ОСОБА_9 членом своєї сім`ї, хоча проживають спільно однією сім`єю більше 10 років. Таким чином ОСОБА_7 , шляхом внесення недостовірних відомостей в офіційний документ, підробила «Декларацію» з метою використання його в подальшому для отримання державної соціальної допомоги. В подальшому, того ж дня, ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на заволодіння шляхом обману коштами державної соціальної допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям згідно Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», після підроблення «Декларації», передала її відповідному спеціалісту УСЗН Ямпільської РДА, тим самим використала завідомо підроблений нею документ.

Після цього, в період з грудня 2019 по травень 2020 включно ОСОБА_7 на підставі підробленої нею «Декларації шляхом внесення до неї неправдивих відомостей, а також на підставі використання нею завідомо підробленого документу, шляхом передачі вказаної «Декларації» відповідному спеціалісту УСЗН Ямпільської РДА, шляхом обману отримувала щомісячне державну соціальну допомогу одиноким матерям на малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на загальну суму 2684,40 грн., на одержання якої вона не мала права в зв`язку з тим, що фактично проживала спільно з особою, від якої має дітей, тобто ОСОБА_9 оскільки згідно абзацу 4 ст. 18-1 Законом України Про державну допомогу сім`ям з дітьми» не мала права, оскільки «Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває у зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає та виховує дітей право на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має».

Таким чином, ОСОБА_7 в період з грудня 2019 по травень 2020 включно шляхом обману заволоділа грошовими коштами УСЗН Ямпільської РДА, які призначались на соціальну допомогу одиноким матерям, на загальну суму 2684,40 грн.

Крім цього, ОСОБА_7 проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та виховуючи з ним спільну малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , керуючись корисним мотивом, діючи повторно, вирішила шляхом обману заволодіти коштами державної соціальної допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям згідно Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми».

З цією метою ОСОБА_7 10.06.2020 перебуваючи в УСЗН Ямпільської РДА, при заповненні «Декларація», в розділ І внесла недостовірні відомості, а саме не зазначила ОСОБА_9 членом своєї сім`ї, хоча проживають спільно однією сім`єю більше 10 років. Таким чином ОСОБА_7 , шляхом внесення недостовірних відомостей в офіційний документ, підробила «Декларацію з метою використання його в подальшому для отримання державної соціальної допомоги.

В подальшому, того ж дня, ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на заволодіння шляхом обману коштами державної соціальної допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям згідно Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», після підроблення «Декларації», передала її відповідному спеціалісту УСЗН Ямпільської РДА, тим самим використала завідомо підроблений нею документ.

Після цього, в період з червня 2020 по листопад 2020 включно ОСОБА_7 , на підставі підробленої нею «Декларації» шляхом внесення до неї неправдивих відомостей, а також на підставі використання нею завідомо підробленого документу, шляхом передачі вказаної «Декларації» відповідному спеціалісту УСЗН Ямпільської РДА, шляхом обману отримувала щомісячно державну соціальну допомогу одиноким матерям на малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на загальну суму 3515,98 грн, на одержання якої вона не мала права в зв`язку з тим, що фактично проживала спільно з особою, від якої має дітей, тобто ОСОБА_9 , оскільки згідно абзацу 4 ст. 18-1 Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» не мала права, оскільки «Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває у зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом, проживає та виховує дітей право на одержання допомоги встановленої на дітей одиноким матерям., не має».

Таким чином, ОСОБА_7 в період з червня 2020 по листопад 2020 включно шляхом обману заволоділа грошовими коштами УСЗН Ямпільської РДА, які призначались на соціальну допомогу одиноким матерям, на загальну суму 3515,98 грн.

За наведеного, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), а саме грошовими коштами державної соціальної допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям згідно Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» на загальну суму 6200,38 грн, діючи повторно, вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 190 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 , яка апеляційну скаргу прокурора підтримала, просила задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати, в частині призначення обвинуваченій покарання, та ухвали в цій частині новий вирок, відповідно до вимог скарги прокурора, думку обвинуваченої ОСОБА_7 , яка не заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги прокурора колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з вимог апеляційної скарги прокурора вирок суду в частині фактичних обставин справи, доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_7 та правильності правової кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 190 КК України, прокурором не оскаржується, а тому до його аналізу в цій частині колегія суддів не вдається.

Разом з тим, прокурор вважав вирок суду першої інстанції незаконним з підстав неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, при призначенні обвинуваченій покарання.

Прокурор наголошував, що визнавши ОСОБА_7 винною в інкримінованому їй злочині в даному кримінальному провадженні, призначивши їй покарання у виді 1 року позбавлення волі та звільнивши ОСОБА_7 від його відбування з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, суд не мав правових підстав для застосування принципу поглиння більш суворим покарання за даним вироком, менш суворого покарання за попереднім вироком Ямільського районного суду Сумської області від 19.03.2021 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. В даному випадку кожний вирок попередній, за яким ОСОБА_7 засуджена до штрафу, та новий вирок, за яким вона звільнена від відбування покарання з випробуванням, повинні виконуватись самостійно.

Вивчивши матеріали кримінального провадження в сукупності з апеляційною скаргою прокурора, колегія суддів вважає доводи прокурора слушними.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вивченням законності рішення суду першої інстанції встановлено, що судом не дотримано зазначених вимог закону, а саме норм матеріального права, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 п. 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

При ухваленні рішення судом не враховано загальні засади призначення покарання та допущено неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність.

Так, відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановления вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Відповідного правового висновку дійшла в своїй постанові від 15 лютого 2021 року Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в справі № 760/26543/17 (провадження N 51 - 3600 кмо 20).

Так, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановления цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановления нового вироку і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановления попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, - виконується самостійно.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку. В даному разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК України.

Таке тлумачення закону про кримінальну відповідальність є усталеною практикою, оскільки суд, який призначає такій особі покарання за інший злочин, вчинений до постановления вироку в першій справі, не може ревізувати міру покарання, призначену особі попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дійшовши висновку при ухваленні вироку про винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиенні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за що призначив їй покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Також, цим же вироком суд звільнив обвинувачену від призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком, що прокурором не оскаржується.

Разом з тим, як слушно наголосив прокурор в апеляційній скарзі, та з чим за встановлених обставин погоджується колегія суддів, суд не мав правових підстав призначати шляхом поглинення більш суворим меньш суворого покарання призначеного вироком Ямпільського районного суду від 19.03.2021 року за ч. 1 ст. 190 КК України у виді штрафу.

В даному випадку кожний вирок - попередній, за яким особа засуджена до штрафу, та новий, за яким вона звільнена від відбування покарання з випробуванням, повинен виконуватись самостійно.

Відтак, судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, що призвело до невідповідності призначеного покарання.

Відповідно до ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, а також незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для зміни чи скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити, а вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 17.05.2021 року, в частині призначення покарання скасувати, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити в цій частині новий вирок, яким покарання Літвіновий за ч. 2 ст. 190 КК України визначити у тому виді і розмірі, що призначив суд першої інстанції, однак, остаточне покарання визначти відповідно до вимог закону, а саме, кожний вирок - попередній, за яким особа засуджена до штрафу, та новий, за яким вона звільнена від відбування покарання з випробуванням, визначити про самостійне виконання.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 420, 421 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 17.05.2021 року, відносно ОСОБА_7 , скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженою за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік.

За правилами п.п. 1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Ямпільського районного суду Сумської області від 19.03.2021 року за яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн штрафу, який сплачено 11.05.2021 року, та цей вирок кожен виконувати самостійно.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4