Рішення

від 26.01.2023 по справі 953/24301/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/24301/21

н/п 2/953/1226/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року Київський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника відповідача Павлуненко К.Л.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить поновити його на попередній роботі в КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» на посаді двірника, та зобов`язати відповідача сплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Представником відповідача адвокатом Павлуненко К.Л. подано відзив на позовну заяву, в якому просить поновити строк на його подачу у зв`язку з воєнним станом, та не отриманням копії позову, та виїзд керівника та працівників із м. Харкова, оскільки будівля відповідача зазнала часткові руйнування. Також просила відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, оскільки позивача було звільнено з посади за угодою сторін, та його було ознайомлено з наказом про звільнення, та виплачена заробітна плата. А тому, за вказаних обставин, відповідачем як роботодавцем, було дотримано повністю вимоги КЗпП та загалом трудового законодавства щодо припинення трудового договору. Суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подачу відзиву, оскільки судова повістка була отримана представником відповідача 06.12.2022 (а.с. 18).

Позивачем подані заперечення на відзив на позов, в яких він просить не поновлювати строк відповідачу на подачу відзиву, оскільки поважних причин не подання у строк відзиву у відповідача не було.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та вказав, що за аналогією права його заява про звільнення за угодою сторін повинна бути визнана недійсною судом, оскільки між позивачем та відповідачем відбувся конфлікт щодо отримання заробітної плати, та він хотів отримати розрахунок готівкою в касі, а не на банківську картку.

Представник відповідача адвокат Павлуненко К.Л. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

20.12.2021 вказана справа надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

04.01.2022 судом здійснено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування позивача, відповідь на який надано до суду 04.01.2022.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 08.02.2022 було прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.11.2022 в задоволенні заявленого відводу позивачем ОСОБА_1 судді Зуб Г.А. відмовлено.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач працював на посаді двірника в КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості».

25.11.2021 позивач подав на ім`я директора КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» заяву, в якій просив звільнити його з роботи 26.11.2021 за угодою сторін. (а.с. 25).

Наказом директора КЗ «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» від 25.11.2021 №815-к ОСОБА_1 звільнено з роботи 26.11.2021 за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки у кількості 7 календарних днів за період роботи з 14.01.2021 по 26.11.2021 в розмірі 4351,10 грн. (а.с. 27).

Позивач вважає вказану заяву такою, що не відповідала його волевиявленню у зв`язку з виникненням конфлікту, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першоїстатті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою сторін із зазначенням конкретної дати звільнення 26 листопада 2021 та згоди відповідача на його звільнення шляхом видачі відповідного наказу.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Отже, анулювання домовленості про звільнення за згодою сторін може мати місце лише при взаємній згоді на це роботодавця і працівника.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 та в постановах Верховного Суду: від 01 жовтня 2018 року у справі № 306/1425/17 (провадження № 61-31292св18) та від 27 травня 2020 року у справі № 404/6236/19 (провадження № 61-21869св19).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів існування згоди позивача та відповідача на анулювання домовленості про звільнення позивача за угодою сторін, доказів звернення позивача до відповідача із заявою про відкликання попередньої заяви про звільнення до суду також не надано. Наказ про звільнення позивач не оскаржує в судовому порядку, а просить застосувати аналогію права та визнати недійсною вказану заяву, що в даному випадку не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Однак, з непогодженням з заявою про звільнення вже після винесення наказу про звільнення, не може вважатися спільним волевиявленням працівника та роботодавця на анулювання домовленості про звільнення за угодою сторін.

Отже, відкликання позивачем в односторонньому порядку своєї заяви про звільнення за угодою сторін не може бути підставою для його поновлення на роботі.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12, ст.81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження своїх вимог позивач не надав до суду жодних доказів, окрім самого позову.

Чинним законодавством не встановлено конкретних вимог до заяви про звільнення, а тому особисте її написання та підписання працівником, в якій міститься підстава і дата звільнення, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Доводи позивача, що заява про звільнення була написана ним в ході конфлікту у зв`язку з формою отримання заробітної платні, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

В матеріалах справи відсутні докази, що під час написання заяви про звільнення ОСОБА_1 перебував в особливому стані, який не дозволяв йому приймати зважені та раціональні рішення.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про досягнення домовленості між працівником і роботодавцем про звільнення працівника за угодою сторін і доводи позивача такого висновку не спростовують.

Враховуючи наведене, суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки останнього було звільнено з дотриманням положень трудового законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, оскільки позовна вимога про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від вимоги про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 81, 263-265, 306 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доКомунального закладу«Харківський обласнийПалац дитячоїта юнацькоїтворчості» пропоновлення нароботі тастягнення коштівза часвимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. не відомий, серія та номер паспорта НОМЕР_1 .

Відповідач комунальний заклад «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості», місцезнаходження: м. Харків, вул. Сумська, буд. 37, код ЄДРПОУ 24136135.

Повний текст рішення виготовлено 02 лютого 2023 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ