Постанова
від 01.06.2023 по справі 953/24301/21
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 року

м. Харків

справа № 953/24301/21

провадження № 22-ц/818/674/23

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Тітченко О.В.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач комунальний заклад «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 січня 2023 рокуухвалене у складі судді Зуб Г.А.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі в комунальному закладі «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» на посаді двірника та зобов`язати відповідача сплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначав, що між позивачем та відповідачем відбувся конфлікт щодо отримання заробітної плати оскільки він хотів отримати розрахунок готівкою в касі, а не на банківську картку. Натомість директор змусила його написати заяву на звільнення в обмін на заробітну плату, хоча заява не відповідала його волевиявленню.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26.01.2023 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що позивача було звільнено з дотриманням положень трудового законодавства. В матеріалах справи відсутні докази, що під час написання заяви про звільнення він перебував в особливому стані, який не дозволяв йому приймати зважені та раціональні рішення.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції незаконно поновив строк відповідачу для подачі відзиву, хоча підстав для цього не було. Скаржник зазначив, що суд неправомірно зазначив, що відповідачем не отримано копію позовної заяви, але це абсолютно ні чим не підтверджується. Апелянт також звертає увагу на те, що суд не звернув увагу, що на балансі відповідача знаходяться 4 будівлі і помилково зазначив, що Відповідач виїхав з м. Харкова у зв`язку з руйнуванням будівлі. Також скаржник зазначив, що суд не законно відхилив його заяву про відвід судді. В іншому апелянт посилається на ті ж доводи, які зазначені в позовній заяві.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 та представника комунального закладу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно статті 367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач працював на посаді двірника в КЗ«Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості».

25.11.2021 позивач подав на ім`я директора КЗ«Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» заяву, в якій просив звільнити його з роботи 26.11.2021 за угодою сторін. (а.с. 25).

Наказом директораКЗ«Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» від 25.11.2021 №815-к ОСОБА_1 звільнено з роботи 26.11.2021 за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, та виплачено ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину основної щорічної відпустки у кількості 7 календарних днів за період роботи з 14.01.2021 по 26.11.2021 в розмірі 4351,10 грн. (а.с. 27).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 431і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу.

Однією з підстав припинення трудового договору, зокрема, є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ниморгану. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Отже, чинним законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Така угода була оформлена між сторонами шляхом подання позивачем заяви про звільнення за угодою та згоди відповідача на його звільнення шляхом видачі відповідного наказу.

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Якщо роботодавець іпрацівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Так, приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін.

Про необхідність наявності взаємної згоди власника або уповноваженого ним органу та працівника щодо анулювання домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України також вказано у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи зі встановлених судом першої інстанції обставин справи колегія суддів приходить до висновку про доведеність існування домовленості між працівником та роботодавцем про звільнення за угодою сторін.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Доказів звернення позивача до відповідача із заявою про відкликання попередньої заяви про звільнення до суду не надано.

За відсутності належних та допустимих доказів існування домовленості про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, висновок суду про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено із дотриманням вимог КЗпП України є обґрунтованим.

На підтвердження підстав заявленого позову позивач суду жодних доказів не надав.

З огляду на зазначене апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, щопункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та зроблених судом висновків по суті справи не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно достатті 141 ЦПК УкраїнитаЗакону України «Про судовий збір»не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 червня 2023 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

СудХарківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення01.06.2023
Оприлюднено09.06.2023
Номер документу111373749
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин

Судовий реєстр по справі —953/24301/21

Ухвала від 18.09.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулько Борис Іванович

Ухвала від 20.07.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулько Борис Іванович

Постанова від 01.06.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Постанова від 01.06.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 29.03.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 29.03.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 07.03.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Рішення від 26.01.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

Рішення від 26.01.2023

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

Ухвала від 17.11.2022

Цивільне

Київський районний суд м.Харкова

Зуб Г. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні