Постанова

від 25.01.2023 по справі 303/1430/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 303/1430/18

провадження № 61-2451св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Кожух О. А., Готри Т. Ю.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (далі - ПрАТ «Закарпаттяобленерго») про визнання дій неправомірними та зобов`язання надати підписаний договір про стандартне приєднання до електромережі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 грудня 2017 року його представник подав до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» заяву № 624 про приєднання електроустановки певної потужності для будівництва господарської споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 2122786604:00:005:0001 за адресою: урочище Поточини, село Крите, Мукачівський район, Закарпатська область. Листом від 29 грудня 2017 року № 116-24/7687 «Про відмову у стандартному приєднанні» ПрАТ «Закарпаттяобленерго» повідомило позивача про те, що приєднання до електричних мереж будівельних майданчиків не можна класифікувати як стандартне, за яке стягується плата за приєднання. Запропоновано приєднання електроустановки здійснити за процедурою приєднання будівельного майданчика згідно з підпунктом 1.7.3 пункту 1.7 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 17 січня 2013 року № 32, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2013 року № 236/22768. Також ПрАТ «Закарпаттяобленерго» розроблено проєкт договору про приєднання до електричних мереж (підключення, яке не є стандартним) від 29 грудня 2017 року № 18917430, у якому місцем забезпечення потужності визначено опору № 443 ПЛ-10 кВ «Пузняківці». Технічними умовами приєднання, яке не є стандартним, передбачено, зокрема, встановлення КТП 10/0,4 кВ.

З відповіді на його звернення до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16 лютого 2018 року

№ 03-15/178 стало відомо, що ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у листі від 09 лютого 2018 року № 116-25/813, обґрунтовуючи тип приєднання, зазначило, що відповідно до конфігурації наявної електричної мережі, із врахуванням пропускної здатності ліній електропередач та режимних замірів навантаження як по ЛЕП, так і по трансформаторних підстанціях, за точку забезпечення потужності було визначено опору № 443 ПЛ-10 кВ «Пузняківці», від якої до точки приєднання замовника необхідно здійснити розвиток електричних мереж, для створення технічної можливості передати до точки приєднання заявлену потужність з дотриманням принципів якості та надійності. Наявна найближча ПЛ-0,4 кВ від КТП-181 до об`єкта замовника має протяжність 896 м, поперечний переріз провідника становить 25 кв. мм. Відстань від крайньої точки цієї

ПЛ-0,4 кВ до об`єкта ОСОБА_1 становить 280 м. Виконати приєднання замовника від ПЛ-04 кВ із дотриманням показників якості та надійності електропостачання неможливо. Для створення технічної можливості передати заявлену потужність 30 кВт на класі напруги 0,4 кВ з дотриманням показників якості та надійності, розвиток електричних мереж необхідно здійснювати від

ПЛ-10 кВ «Пузняківці» (опора № 443) від ПС-35/10 кВ «Бобовище».

На переконання позивача, дії ПрАТ «Закарпаттяоблнерго» є неправомірними, оскільки відповідач відмовляє у стандартному приєднанні, визначаючи тип приєднання як нестандартний, та перекладає на нього обов`язок фінансування розвитку електричних мереж.

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміни предмета позову від 04 травня 2018 року, просив:

визнати відмову ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у стандартному приєднанні згідно з поданою 21 грудня 2017 року заявою про приєднання електроустановки певної потужності № 624 неправомірною;

зобов`язати ПрАТ «Закарпаттяобленерго» безоплатно протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили надати ОСОБА_1 підписаний договір про приєднання з визначенням у ньому розміру плати за приєднання, невід`ємною частиною якого є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок відповідно до додатка 3 до Правил приєднання електроустановок до електричних мереж.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від

24 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано відмову ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у стандартному приєднанні згідно з поданою представником ОСОБА_1 21 грудня 2017 року заяви про приєднання електроустановки певної потужності № 624 неправомірною.

Зобов`язано ПрАТ «Закарпаттяобленерго» безоплатно протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили надати

ОСОБА_1 підписаний договір про приєднання з визначенням у ньому розміру плати за приєднання, невід`ємною частиною якого є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок відповідно до додатку 3 до Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 17 січня 2013 року

№ 32, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2013 року за

№ 236/22768.

Стягнено з ПрАТ «Закарпаттяобленерго» на користь держави судові витрати

у розмірі 1 762,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що відмова ПрАТ «Закарпаттяобленерго»

у стандартному приєднанні згідно з поданою представником ОСОБА_1

21 грудня 2017 року заявою про приєднання електроустановки певної потужності № 624 є неправомірною, оскільки відстань електроустановки замовника до діючої мережі оператора системи розподілу не перевищує 300 м, що підтверджується ситуаційним планом земельної ділянки.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2018 року відмовлено представнику відповідача та представнику позивача в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката.

Суд першої інстанцій зазначив, що, оскільки вимоги позивача задоволено, клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат задоволенню не підлягає.

Також суд зробив висновок, що клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката задоволенню не підлягає, оскільки ним не подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та які очікував понести позивач у зв`язку із розглядом справи.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційні скарги ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2018 року та ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2018 року залишено без змін.

Апеляційний суд зробив висновок, що суд першої інстанції правильно вважав позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Ухвала суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат на правову допомогу постановлена відповідно до норм процесуального права.

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» задоволено частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 травня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційний суд виходив з того, що апеляційний суд не перевірив доводів відповідача про те, чи існує технічна можливість приєднання земельної ділянки позивача до мережі оператора системи розподілу ПЛ-0,4 кВ, яка знаходиться на відстані 300 м від земельної ділянки позивача, на умовах стандартного приєднання. Тому висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 19 червня 2018 року Закарпатської області про відмову у розподілі судових витрат скасовано.

Апеляційну скаргу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» задоволено частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2018 року скасовано, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» 75 723,35 грн судових витрат.

Апеляційний суд зробив висновок, що суд першої інстанції помилково вважав відмову ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у стандартному приєднанні згідно з поданою представником ОСОБА_1 21 грудня 2017 року заявою про приєднання електроустановки певної потужності № 624 неправомірною, оскільки відстань електроустановки замовника до діючої мережі оператора системи розподілу не перевищує 300 м. Такі висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування всіх обставин справи, зокрема того, чи існує технічна можливість приєднання земельної ділянки позивача до мережі оператора системи розподілу ПЛ-0,4 кВ, яка знаходиться на відстані 300 м від земельної ділянки позивача, на умовах стандартного приєднання.

Суд апеляційної інстанції констатував, що саме електропостачальна компанія відповідає за розподіл електричної енергії з дотриманням таких показників як якість та надійність. При цьому відстань між місцем (точкою) забезпечення потужності та місцем (точкою) приєднання не може бути єдиним критерієм класифікації приєднання на стандартне та таке, що не є стандартним.

Згідно з поданою ОСОБА_1 заяви від 21 грудня 2017 року про приєднання електроустановки, потужність струмоприймачів для будівництва господарської будівлі за адресою: урочище Поточини, село Крите, Мукачівський район, Закарпатська область становить 30 кВт, ступінь напруги в точці приєднання

0,4 кВ. Відповідно до конфігурації існуючої електричної мережі, з врахуванням пропускної здатності ліній електропередачі та режимних замірів навантаження як по ЛЕП, так і по трансформаторних підстанціях, за точку забезпечення потужності для даного замовника було визначено опору № 443 ПЛ-10 кВ «Пузняківці», від якої до точки приєднання замовника необхідно здійснити розвиток електричних мереж, для створення технічної можливості передати до точки приєднання заявлену потужність з дотриманням показників якості та надійності.

У листі від 14 лютого 2018 року ПрАТ «Закарпаттяобленерго» зазначило, що існуюча найближча ПЛ-0,4 кВ від КТП-181 до об`єкта замовника має протяжність 896 м, поперечний переріз провідника становить 25 кв. мм. Відстань від крайньої точки цієї ПЛ-0,4 кВ до об`єкта ОСОБА_1 становить 280 м. Виконати приєднання замовника від ПЛ-04 кВ із дотриманням показників якості та надійності електропостачання неможливо. Для створення технічної можливості передати заявлену потужність 30 кВт на класі напруги 0,4 кВ з дотриманням показників якості та надійності, розвиток електричних мереж необхідно здійснювати від ПЛ-10 кВ «Пузняківці» (опора № 443) від ПС-35/10 кВ «Бобовище». Приєднання до електричних мереж електроустановок для будівництва господарської будівлі не є стандартним приєднанням.

Апеляційний суд також констатував, що законність та обґрунтованість дій

ПрАТ «Закарпаттяобленерго» було предметом розгляду у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. У листі від 14 червня 2018 року № 4904/17/9-18 Комісія повідомила сторони, що місце розташування та функціональне призначення об`єкта замовника зазначено «Будівництво господарської споруди», що дає підстави для висновку про відсутність на земельній ділянці електроустановки, введеної в експлуатацію, а також про те, що приєднуватися в даному випадку будуть будівельні механізми для будівництва господарської споруди. Зазначене приєднання будівельних механізмів для будівництва господарської споруди підпадає під приєднання, яке не є стандартним. Точка приєднання будівельних струмоприймачів має бути розташована в діючих (вже існуючих) електричних мережах (об`єктах) електропередавальної організації та збігатися із точкою забезпечення потужності, замовленої до приєднання будівельних струмоприймачів. Таким чином, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не вбачала в діях ПрАТ «Закарпаттяобленерго» порушень вимог Правил приєднання електроустановок до електричних мереж.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції на замовлення відповідача було проведено комплексне електротехнічне та земельно-технічне дослідження, за результатами якого складено висновок експертів від 27 вересня 2021 року. Цей висновок було досліджено апеляційним судом та взято до уваги як доказ, оскільки в інший спосіб неможливо з`ясувати чи існує технічна можливість приєднання земельної ділянки позивача до мережі оператора системи розподілу ПЛ-0,4 кВ, яка знаходиться на відстані 300 м від земельної ділянки позивача, на умовах стандартного приєднання. Саме на необхідність з`ясування цієї обставини наголошував Верховний Суд у своїй постанові від 21 квітня 2021 року. Відповідно до висновку експертів від 27 вересня 2021 року відстань від найближчої опори мережі ОСР (ПрАТ «Закарпаттяобленерго») ПЛ-0,4 кВ до земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 2122786604:00:005:0001 становить 241,79 м. З технічної точки зору можливість приєднання земельної ділянки ОСОБА_1 на умовах стандартного приєднання (електроустановки потужністю 30 кВт на напрузі 0,4 кВ), що знаходиться на відстані 241,79 м до опори № 28 ПЛ-0,4 кВ, Л-1 від КТП-181 електричної мережі ОСР ПрАТ «Закарпаттяобленерго» відсутня, тому що не відповідає вимогам ДСТУ EN50160:2014 та ГОСТ 13109-97. Представник позивача - адвокат Сочка В. І. ознайомився з цим висновком експертів, жодних заперечень чи зауважень щодо цього висновку по суті не подав. Клопотань про призначення будь-якої іншої експертизи не заявляв. При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив, що винятково відстань між місцем (точкою) забезпечення потужності та місцем (точкою) приєднання не може слугувати єдиним критерієм для визначення типу приєднання. Точка приєднання має збігатися із точкою забезпечення потужності, замовленої до приєднання. Передача та розподіл електричної енергії повинні відбуватися з дотриманням показників її якості та надійності. У даному випадку можливість приєднання земельної ділянки позивача ОСОБА_1 на умовах стандартного приєднання відсутня.

Таким чином, враховуючи наявний у справі висновок експертів від 27 вересня 2021 року, а також лист Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відсутність порушень вимог Правил приєднання електроустановок до електричних мереж з боку ПрАТ «Закарпаттяобленерго», суд апеляційної інстанції вважав вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими.

Крім того, суд зазначив, що ПрАТ «Закарпаттяобленерго» подав заяву про розподіл судових витрат. До вказаної заяви товариство додало договір на правову допомогу разом з додатками, акти про надання правової допомоги із зазначенням обсягу наданих послуг та виконаних робіт, рахунки на оплату правової допомоги та платіжні доручення про їх сплату. Відповідач просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн за підготовку позовної заяви та супровід у суді першої інстанції, 3 000,00 грн за підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , 15 000,00 грн за підготовку апеляційної скарги та 15 000,00 грн за підготовку касаційної скарги. Разом з цим, ОСОБА_1 подав заяву про зменшення розміру судових витрат та зазначив про їх не співмірність.

Урахувавши складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, тривалість розгляд справи, апеляційний суд вважав, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню, а стягненню підлягають наступні витрати: 20 000,00 грн за підготовку позовної заяви та супровід у суді першої інстанції, 2 000,00 грн за підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , 10 000,00 грн за підготовку апеляційної скарги та 10 000,00 грн за підготовку касаційної скарги. Всього - 42 000,00 грн.

Крім того, стягненню підлягає сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 643,00 грн, судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі 3 073,60 грн, а також витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 28 006,75 грн. Всього - 33 723,35 грн.

Таким чином, загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПрАТ «Закарпаттяобленерго» становить 75 723,35 грн.

Аргументи учасників справи

У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сочка В. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд зробив помилковий висновок про вплив відсутності технічної можливості приєднання за правилами стандартного приєднання на можливість задоволення поданої представником ОСОБА_1 заяви від 21 грудня 2017 року № 624. Надання оператором системи розподілу (оператором системи передачі або електропередавальною організацією) послуги з приєднання електроустановки певної потужності нормами Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами приєднання електроустановок до електричних мереж не поставлено в залежність від наявності на момент звернення споживача технічної можливості такого приєднання. Зміст цієї послуги якраз і полягає у створенні виконавцем технічної можливості прийняття споживачем відповідної потужності електричної енергії необхідного обсягу з дотриманням показників якості та надійності;

розвиток електричних мереж, в спосіб, який дозволить забезпечити якість та надійність електропостачання при приєднанні до найближчої точки забезпечення потужності за процедурою стандартного приєднання, повинен здійснюватися не ОСОБА_1 як споживачем, а саме відповідачем ПрАТ «Закарпаттяоблнерго». Суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з доводами відповідача про необхідність з метою забезпечення якості надійності електропостачання встановлення саме за рахунок ОСОБА_1 КТП 10/0,4 кВ;

норми Закону України «Про ринок електричної енергії» і Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, диференціюючи тип приєднання, ставлять його в залежність виключно від одного параметру - найменшої відстані по прямій лінії від місця забезпечення потужності до місця приєднання, не вимагаючи при цьому здійснення перевірки наявності або відсутності технічної можливості здійснення такого приєднання. Апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що винятково відстань між місцем (точкою) забезпечення потужності та місцем (точкою) приєднання не може слугувати єдиним критерієм для визначення типу приєднання.;

суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки він не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - висновку експертів № 1513/1514 за результатами проведення комплексного електротехнічного та земельно-технічного дослідження від

27 вересня 2021 року. Надані ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у розпорядження експертів документи датовані серпнем 2021 року, тому виготовлений на їх основі експертний висновок не надає відповіді на запитання про можливість приєднання земельної ділянки ОСОБА_1 на умовах стандартного приєднання згідно з поданої заяви у грудні 2017 року.

апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Виключно ті обставини, шо ПрАТ «Закарпаттяобленерго» укладено договір про надання правової допомоги з ПАО «Консенсус», адвокатським об'єднанням була надана певна правнича допомога, а замовником - проведено її оплату не є безумовними підставами для відшкодування витратна професійну правничу допомогу у визначеному сторонами розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. У штаті ПрАТ «Закарпаттяобленерго» перебувають особи, які мають право на заняття адвокатською діяльністю, та одночасно є адвокатами ПАО «Консенсус», а в подальшому ПАО «Правовий альянс». Тому позивач міг оформивши довіреність, уповноваживши своїх працівників (адвокатів) представляти його інтереси при розгляді цієї справи. Наведене свідчить, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу на підставі договору про надання правової допомоги не є неминучими, не відповідають критеріям розумності та їх необхідності. Крім того, апеляційний суд стягнув з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за «підготовку позовної заяви та супровід у суді першої інстанції», хоча матеріалами справи не доведено надання ПрАТ «Закарпаттяобленерго» такого виду правової допомоги як підготовка позовної заяви. Також стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. ОСОБА_1 не працює, проживає разом з непрацюючою донькою ОСОБА_3 та малолітніми внуками: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Єдиний дохід в його сім'ї отримую дружина ОСОБА_6 , яка працює у початковій школі на посаді вихователя дітей дошкільного віку з середньомісячною заробітною платою 9 800,00 грн. Вказане свідчить, що рішення апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Закарпаттяобленерго» 42 000,00 грн витрат на правничу допомогу не узгоджується з критеріями співмірності та необхідності витрат, призвело до надмірного збагачення відповідача та є надмірним фінансовим тягарем для позивача та його сім'ї. Стягуючи витрати за проведення комплексного електротехнічного та земельно-технічного дослідження в розмірі 28 006,75 грн, суд залишив поза увагою ті обставини, що вирішені у ньому питання перебувають за межами предмету доказування цієї справи, а подання відповідачем вказаного доказу не було необхідним.

У квітні 2022 року від представника ПрАТ «Закарпаттяобленерго» - адвоката Пеняк І. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими. На переконання відповідача, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову та необхідність стягнення з позивача судових витрат.

Крім того, представник відповідача зазначає, що касаційне провадження в частині підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, підлягає закриттю.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 335/9780/15 повернено скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року у справі № 923/1044/17,

від 29 серпня 2018 року у справі № 369/9944/16-ц, від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення ухвалено з порушенням пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

21 грудня 2017 року представник позивача подав до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» заяву № 624 про приєднання електроустановки певної потужності для будівництва господарської споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 2122786604:00:005:0001 за адресою: урочище Поточини, село Крите, Мукачівський район, Закарпатська область.

Листом ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 29 грудня 2017 року № 116-24/7687 «Про відмову у стандартному приєднанні» товариство повідомило ОСОБА_1 про те, що приєднання до електричних мереж будівельних майданчиків не можна класифікувати як стандартне, за яке стягується плата за приєднання. Запропоновано приєднання електроустановки здійснити за процедурою приєднання будівельного майданчика згідно з підпунктом 1.7.3 пункту 1.7 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 17 січня 2013 року № 32, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2013 року № 236/22768.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Отже, обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі № 522/22173/18 (провадження № 61-5370св21) вказано, що «особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування».

У справі, що переглядається, задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання відмови ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у стандартному приєднанні згідно з поданою 21 грудня 2017 року заявою про приєднання електроустановки певної потужності № 624 неправомірною не забезпечить поновленняпорушених прав позивача. Тому обраний ОСОБА_1 спосіб захисту у цій частині вимог є неефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, а при вирішенні цієї позовної вимоги виходили з інших мотивів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 265 ЦПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в позові та в резолютивній частині судового рішення в обов`язковому порядку мають вказуватися позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 лютого 2019 року в справі № 915/1401/17, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 127/4954/19 (провадження

№ 61-20529св19)).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 пред`явив до ПрАТ «Закарпаттяобленерго» вимогу про безоплатне протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили надання йому підписаного договору про приєднання з визначенням у ньому розміру плати за приєднання, невід`ємною частиною якого є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок відповідно до додатка 3 до Правил приєднання електроустановок до електричних мереж. Фактично позивач просить зобов`язати відповідача укласти договір про приєднання електроустановки до електричної мережі;

позивач при пред`явленні вказаної позовної вимоги до позовної заяви не додав проєкт договору, а суд першої інстанції, не дивлячись на цей недолік позовної заяви, всупереч частині дев`ятій статті 265 ЦПК України задовольнив таку вимогу, зобов`язавши ПрАТ «Закарпаттяобленерго» безоплатно протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили надати ОСОБА_1 підписаний договір про приєднання з визначенням у ньому розміру плати за приєднання, невід`ємною частиною якого є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок відповідно до додатку 3 до Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 17 січня 2013 року

№ 32 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2013 року за

№ 236/22768.

апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про безоплатне протягом п`яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили надання йому підписаного договору про приєднання з визначенням у ньому розміру плати за приєднання, невід`ємною частиною якого є технічні умови стандартного приєднання до електричних мереж електроустановок відповідно до додатка 3 до Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, проте помилилися щодо мотивів такої відмови.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного суду належить змінити, виклавши її мотивувальну частину у вказаній частині позовних вимог у редакції цієї постанови.

Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на висновок, який викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 369/9944/16-ц (провадження № 61-2999св18), оскільки вказана постанова прийнята на підставі попередньої редакції ЦПК України, у якій не було вимог щодо необхідності зазначення в резолютивній частині рішення суду умов, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проєкт договору.

Щодо аргументів касаційної скарги про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду в частині розподілу судових витрат

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 137 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України). […] Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі

№ 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

У справі, що переглядається:

відповідач ПрАТ «Закарпаттяобленерго» у встановленому законом порядку подав заяву про розподіл судових витрат, в які просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн за підготовку позовної заяви та супровід у суді першої інстанції, 3 000,00 грн за підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , 15 000,00 грн за підготовку апеляційної скарги та 15 000,00 грн за підготовку касаційної скарги. На підтвердження факту понесення судових витрат відповідач надав суду договір на правову допомогу разом з додатками, акти про надання правової допомоги із зазначенням обсягу наданих послуг та виконаних робіт, рахунки на оплату правової допомоги та платіжні доручення про їх сплату;

позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення розміру судових витрат та зазначив про їх не співмірність;

апеляційний суд, врахувавши складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, тривалість розгляд справи, зменшив розмір витрат на правничу допомогу та зробив висновок про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 42 000 грн: 20 000,00 грн за підготовку позовної заяви та супровід у суді першої інстанції, 2 000,00 грн за підготовку та написання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , 10 000,00 грн за підготовку апеляційної скарги та 10 000,00 грн за підготовку касаційної скарги. Крім того, суд вважав,

що стягненню підлягає сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги

в розмірі 2 643,00 грн та судовий збір за подачу касаційної скарги в розмірі

3 073,60 грн., а також витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 28 006,75 грн.

Таким чином, апеляційний суд зробив правильний висновок про стягнення

з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПрАТ «Закарпаттяобленерго» судових витрат у загальному розмірі 75 723,35 грн.

Аргумент касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції стягнув з позивача витрати на правову допомогу, зокрема за підготовку позовної заяви та супровід у суді першої інстанції, хоча надання ПрАТ «Закарпаттяобленерго» такого виду правової допомоги не підтверджено матеріалами справи, є необґрунтованим.

У пункті 3 додатку № 30 до договору про надання правової допомоги від 30 січня 2018 року № 38 вказано, що вартість надання правової допомоги становить 30 000,00 грн, незалежно від кількості та обсягу складених процесуальних документів і незалежно від результату розгляду справи (т. 1, а. с. 147).

Відповідно до рахунку від 03 квітня 2018 року № 23 ПрАТ «Закарпаттяобленерго» сплачує ПАО «Консенсус» кошти в розмірі 30 000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції у цій справі на підставі договору про надання правової допомоги від 30 січня 2018 року № 38 (т. 1, а. с. 149).

Таким чином, зазначення судом апеляційної інстанції про стягнення витрат на правову допомогу, а саме за підготовку позовної заяви та супровід у суді першої інстанції, є помилкою, яка не впливає на результат вирішення питання про розподіл судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

У зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у справі

№ 522/22173/18 (провадження № 61-5370св21), колегія суддів вважає, що оскаржена постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити у спосіб викладення її мотивувальної частини в редакції постанови суду касаційної інстанції, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки оскаржена постанова підлягає зміні лише у мотивувальній частині, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук