Постанова

від 24.01.2023 по справі 452/1405/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 452/1405/21 Головуючий у 1 інстанції: Карнасевич Г.І.

Провадження № 22-ц/811/81/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Гай О.О.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування (проїздом), шляхом приведення проїзду між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 до попереднього стану, демонтувавши встановлену огорожу відмовлено.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволити повністю.

Вважає, що р ішення судуухвалене занеповно з`ясованихобставин,що маютьзначення длясправи,з порушеннямнорм матеріальногота процесуальногоправа,обставини визнанісудом встановленими недоведені, у зв`язку з чим рішення суду є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню. Суд прийшов до не правильного переконання про те, що висновок експерта № 013/21 від 19 березня 2021 року за результатами проведення земельно-технічно експертизи є неналежним доказом у справі, через наявні в ньому неточні математичні обчислення. Жодних математичних помилок у висновку експерта не допущено. Оскільки експерт детально в таблиці № 2 до висновку підтвердив в яких місцях міряли та в чому власне полягає різниця в розмірах. У вказаній таблиці експерт відобразив фактичні розміри проїзду, отримані після замірів під час проведення огляду та ширину проїзду, згідно абрису. Зокрема в додатку № 2 зазначено, що розмір проїзду становить 2.90 м при ширині, яка мала бути 3.20 м; 3.00 м. при ширині 3.20 м; 2.87 м при ширині 3.20 м, та в кінці вулиці 4.01 м при ширині 4.20 м. І експерт в своєму висновку додала, що ширина проїзду з АДРЕСА_2 становить 4,01 між зовнішніми фундаментами огорож домоволодінь № 28 і 30, що є менше зазначеної у листі-відповіді Ралівської сільської ради № 472 від 27 липня 2020 року приблизно (~) на 0.2 м, але в обрахунку вона брала середнє значення. Конкретні цифри наведені в таблиці № 2. Тому ніяких помилок у висновку експерта не допущено, йдеться про середнє значення. А якщо брати по кожному розміру окремо, можна легко встановити конкретні цифри. Окрім того, ці розміри відповідач не ставив під сумнів. Помилковими є висновки суду про те, що абрис не погоджений та не затверджений компетентними службами, що це схематичний план, зроблений від руки, з позначенням даних польових вимірювань, необхідних для побудови точного плану.

В судове засідання сторони не з`явилися, однак суд вважавзаможливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також те, що інтереси позивача в судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень, апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 81,247,263-265,268,272-273,354ЦПК України та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 4624287200:01:001:0272), цільове призначення якої обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Дана земельна ділянка межує із землею загального користування - проїздом, яка є власністю територіальної громади Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області. За проїздом з другої сторони проїзду - (землі загального користування), розташована земельна ділянка позивача: АДРЕСА_2 . Технічна документація із землеустрою про виконані роботи по підготовці та видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 від 2006 року містить Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , де позначені всі межі, зокрема, і проїзд, і встановлено та узгоджено межі земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , які проходять по металевому паркану та встановлені межі землі з самого початку і по даний час не змінювалися. З листа Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 23.09.2020 року № 599, адресованому голові Самбірської районної державної адміністрації, убачається, що ОСОБА_3 користується земельною ділянкою, яка огороджена металевою сіткою та забетонованими стовпцями. Вищезгадана земельна ділянка приватизована, межі її не змінювалися. Суд не визнав належним доказом висновок експерта №013/21 від 19.03.2021 року за результатами проведення земельно-технічної експертизи по заяві адвоката Іванова О.О. У висновку містяться неточні обчислення, які зроблені на підставі наданих позивачем документів, в тому числі, абрису, взятому за основу експертного дослідження, який (абрис земельної ділянки не погоджений і не затверджений компетентними службами. Це примірний абрис земельної ділянки з похибками, накреслений при приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 26.06.2006 року. Позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували наявність реальних перешкод зі сторони відповідача у користуванні землею загального користування проїздом. Судом не встановлено порушення правил добросусідства зі сторони відповідача, та створення будь-яких перешкод у користуванні даним проїздом позивачу, мешканцям АДРЕСА_2 та мешканцям інших прилеглих вулиць с.Ралівка. Позивачем ОСОБА_1 не доведено і судом не встановлено, яким чином порушуються його права у користуванні земельною ділянкою загального користування (проїздом), тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає.

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , у якому просив:

-зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування (проїздом), шляхом приведення проїзду між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 до попереднього стану, демонтувавши встановлену огорожу.

Позов мотивовано тим, що йому належить 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 та земельна ділянка під будинком, площею 0,2305 га, кадастровий номер 4624287200:01:001:1373. З північної сторони земельна ділянка межує із землями загального користування проїздом. За проїздом розташована земельна ділянка відповідача, ОСОБА_3 , із кадастровим номером № 4624287200:01:001:0272, площею 0,1159 га. ОСОБА_3 , власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 , зі сторони спірного проїзду частково встановлено нову огорожу на бетонному фундаменті, яка виступає за межі існуючої старої огорожі, який відділяє його земельну ділянку від проїзду, при цьому посунув межу, захопивши частину проїзду. Вказаною огорожею звужено заїзд до його домоволодіння та захоплено частину земельної ділянки загального користування, в результаті чого йому створені перешкоди у користуванні проїздом, оскільки така ширина, що залишилася, не дозволяє йому здійснювати заїзд своїм транспортом до його домоволодіння. Добровільно відповідач відмовляється демонтувати встановлену огорожу та відновити проїзд до попереднього стану. Відсутність заїзду до будинку позбавили його можливості завезення до будинку необхідних речей, майна та заїзду до будинку автомобілів, зокрема вантажних, пожежного та швидкої допомоги. При цьому посилається на відповідь Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області № 472 від 27.07.2020 року, де зазначено, що даний проїзд «є історично складений, де ширина його становить різні розміри на початку заїзду та в кінці заїзду. Під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 ширина проїзду згідно абрису від АДРЕСА_2 становила 4,20 м, а в кінці проїзду 3,20 м. Даний проїзд знаходиться на землі загального користування Ралівської сільської ради та у власність не передавався». Згідно даного абрису ширина проїзду з АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 становить 4,20 м, а в кінці 3,20 м, а всередині проїзду розмір зазначений - 3,20 м. Висновком експерта № 013/21 від 19 березня 2021 року, складеним за результатами проведення земельно-технічної експертизи, встановлено, що ширина проїзду з АДРЕСА_2 становить 4,01 м між зовнішніми фундаментами огорож домоволодінь АДРЕСА_3 , що є менше зазначеної у листі-відповіді Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області № 472 від 27.07.2020 року на 0,2 м (20 см). В кінці проїзду його ширина між фундаментами нової огорожі домоволодіння АДРЕСА_2 і старої огорожі домоволодіння АДРЕСА_1 становить 3,20 м, що відповідає абрису. Проміжні виміри ширини заїзду становлять: в місці першого згину нової огорожі ОСОБА_3 - 2,87м; в районі воріт власника ОСОБА_4 - 3,00м; в кінці нової огорожі - 2,90м. Таким чином, існуюча фактична ширина заїзду зменшена і не відповідає розмірам, зазначеним на абрисі і відповіді Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області №472 від 27.07.2020 року. Зазначає, що під час дослідження експертом виконано контрольні виміри ширини земельних ділянок з АДРЕСА_3 власників ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .. Ширина земельної ділянки власника ОСОБА_4 становить 19,7м, що на 0,2м менше зазначеної на кадастровому плані (19,9м) і Державному акті на право приватної власності на землю від 03.11.1995 року серії ЛВ. Таким чином, встановлення огорожі не вплинув на ширину заїзду, а навпаки ширина заїзду повинна бути збільшена. Ширина земельної ділянки відповідача зі сторони АДРЕСА_2 становить 14,6м, що на 0,15м більше розміру зазначеного на абрисі. Із урахуванням проведених контрольних вимірів експертом зроблено висновок про те, що має місце порушення межі земельної ділянки відповідачем щодо ширини проїзду загального користування. Ураховуючи, що існуюча фактична ширина заїзду зменшена і не відповідає розмірам зазначеним на абрисі, земельна ділянка загального користування (проїзд) підлягає відновленню до того стану, який існував до порушення його прав.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 ЦК України, власникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст.319ЦК України,власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власникмає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. Приздійсненні своїхправ тавиконанні обов`язківвласник зобов`язанийдодержуватися моральнихзасад суспільства. Усімвласникам забезпечуютьсярівні умовиздійснення своїхправ. Власність зобов`язує. Власник неможе використовуватиправо власностіна шкодуправам,свободам тагідності громадян,інтересам суспільства,погіршувати екологічнуситуацію таприродні якостіземлі. Держава невтручається уздійснення власникомправа власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено виключно до компетенції міських рад.

Статтею 116 Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності (абзац третій п.2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р.).

Відповідно до положень ст. 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.

Відповідно дост. 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користуванні.

Згідно ч. 2ст. 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно доп.б ч.4ст.83ЗК України,до земелькомунальної власності,які неможуть передаватисьу приватнувласність,належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 4624287200:01:001:0272), цільове призначення якої обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Земельна ділянка площею 0,1159 га кадастровий номер 4624287200:01:001:0272 належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯД №480176 від 07 грудня 2006 року (а.с. 64).

Дана земельна ділянка межує із землею загального користування проїздом, яка є власністю територіальної громади Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області.

За проїздом з іншого боку, розташована земельна ділянка позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , площею 0,2305 га, яка йому належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 03.11.1995 року кадастровий номер 4624287200:01:001:1373.

Технічна документація із землеустрою про виконані роботи по підготовці та видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3 від 2006 року, виготовлена Львівською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при державному комітеті України по земельних ресурсах (Самбірський районний відділ), містить Акт встановленнята узгодженнямеж земельноїділянки гр. ОСОБА_3 ,де позначенівсі межі,зокрема,і проїзд,і встановленота узгодженомежі земельноїділянки гр. ОСОБА_3 ,які проходятьпо металевомупаркану тавстановлені межіземлі зсамого початкуі поданий часне змінювалися (а.с. 83-87).

З листа Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 23.09.2020 року № 599, адресованому голові Самбірської районної державної адміністрації, убачається, що ОСОБА_3 користується земельною ділянкою, яка огороджена металевою сіткою та забетонованими стовпцями. Вищезгадана земельна ділянка приватизована, межі її не змінювалися.

Позовні вимоги позивача фактично ґрунтуються на висновку експерта №013\21 від 19.03.2021 за результатами проведення земельно-технічної експертизи за заявою адвоката Іванова О.О., об`єктами дослідження якої були лише документи, надані позивачем.

На підставі наданих лише стороною позивача документів зроблено такий висновок:

1) фактичнаширина проїзду між земельними ділянками вл. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 від АДРЕСА_2 становить 4,01 і в кінці проїзду 3,20м;

2) Фактичний розмір земельної ділянки кадастровий номер 4624287200:01:001:1373 вл. ОСОБА_4 від АДРЕСА_2 не відповідає розміру згідно кадастрового плану, розмір зменшений на 0,2м;

3) Фактичний розмір земельної ділянки вл. ОСОБА_3 від АДРЕСА_2 не відповідає розміру згідно наданого абрису. Даний розмір збільшено на 0,15м;

4) має місце порушення межі земельної ділянки вл. ОСОБА_3 щодо зменшення ширини проїзду загального користування.

Також, позивач до позову додав копію будівельного паспорта земельної ділянки будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , в якому одним з поданих документів наявний проект забудови земельної ділянки АДРЕСА_2 відведеної гр. ОСОБА_1 від 1.09.2006 року, виконаний комунальним проектно-виробничим підприємством «Райархпроект» і погоджений та підписаний головним архітектором Самбірського району Львівської області, в якому чітко відображено ширину розмірів існуючого спірного проїзду землі загального користування, а саме, на початку заїзду 4,10м, а в подальшому - 3,0м.

Ці розміри є відмінними від тих, які зазначені в абрисі земельної ділянки на АДРЕСА_1 (вл. ОСОБА_3 ) від 26.06.2006 року 4,20м-3,20м, який експертом взято за основу у висновку експерта№ 013/21 від 19.03.2021 року.

При цьому експертом при наданні висновку також не було враховано даних приватизованої земельної ділянки відповідача, не взято до уваги кадастровий план його ділянки. Тобто, експертом одним із документів для експертизи взято технічну документацію на земельну ділянку позивача, відповідача ж технічної документації та даних державного акту до уваги не взято, хоча такий долучено до матеріалів справи. Натомість на власний розсуд чи розсуд позивача взято до уваги певний абрис та лист сільської ради, які аж ніяк не є правовстановлюючими документами чи даними кадастрового плану.

Тобто, під час проведення експертизи кадастровий план відповідача не досліджувався та висновків з приводу відповідності земельної ділянки, якою фактично користується відповідач та тої, яка юридично належить йому на праві власності, експертом не надано.

Відтак, у матеріалах справи немає доказів, що фактичні площа, конфігурація і розмір приватизованої відповідачем земельної ділянки суперечить даним його правовстановлюючих документів та кадастрового плану, тобто, що земельна ділянка, якою фактично користується відповідач не є тією, яка передана йому у власність та ним захоплено землі загального користування проїзд.

Те, що фактичні площа, конфігурація і розмір приватизованої відповідачем земельної ділянки не суперечать даним його правовстановлюючих документів та кадастрового плану, також, підтверджується згаданими листами Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області від 23.09.2020 року № 599, від 27.07.2020 року №472 згідно якого ОСОБА_3 користується земельною ділянкою, яка обгороджена металевою сіткою та забетонованими стовпцями. Вищезгадана земельна ділянка приватизована, межі її не змінювалися. Абрис земельної ділянки не береться до уваги, оскільки ліцензована організація, яка виготовила даний абрис, не повідомила ні представника сільської ради, ні суміжного землекористувача ОСОБА_3 про обміри вищезгаданої земельної ділянки, чим порушено главу 25 п. 1,2 ст. 159 Земельного Кодексу України.

Отже співставлення фактичного розміру земельної ділянки відповідача із абрисом земельної ділянки від 26.06.2006 року без врахування кадастрового плану та державного акту відповідача слід вважати помилковим та таким, що аж ніяк не свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не доведено порушення його прав у користуванні земельною ділянкою загального користування (проїздом), тому суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зважаючи на вказане, доводи скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому доводи апеляційної скарги вцілому слід визнати необґрунтованими, а саму скаргу слід залишити без задоволення.

Рішення ж суду, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2023 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра