Ухвала

від 26.01.2023 по справі 495/4687/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2059/23

Справа № 495/4687/17

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

26.01.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Власенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, ОСББ «Островського 30», Відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому - передачі межових знаків на зберігання, -

В С Т А Н О В И В :

ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА

23 червня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору,Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, Відділ у Білгород-Дністровськомурайоні міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській областіпро визнання права на реєстрацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землекористувачем, а згодом, 13 жовтня 2017 року, уточнили позовну заяву, в якій просилисуд:

-встановити факт користування межами земельної ділянки згідно технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання,

-визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання,

-визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право на реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_2 у акті прийому-передачі знаків на зберігання,

посилаючись на те, що вони є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 . З 2001 року земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 , з попереднім землекористувачем користувачем ОСОБА_4 (бабусі відповідача), в подальшому з ОСОБА_5 , спричинений їх самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачам. З боку відповідача мала місце спроба узаконення вказаного самочинного будівництва та реєстрації права власності, однак постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015р. у адміністративній справі №495/2029/15-а скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

З метою оформлення та державної реєстрації прав власності на земельну ділянку вони звернулися до землевпорядника ФОП ОСОБА_7 , яким було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 від 17.01.2017р.).В подальшому при погодженні акту приймання-передачі межових знаків згідно з п. 3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010р. №376, всі власники/користувачі суміжних земельних ділянок погодили існуючі межі земельної ділянки, в тому числі Білгород-Дністровська міська рада, окрім відповідача ОСОБА_2 , яка безпідставно, без пояснень, без законних на те підстав відмовилася від підписання вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання. Через вказану обставину та неможливість реєстрації права власності на земельну ділянку без погодження із суміжним землекористувачем ОСОБА_2 , вони звернулися до Білгород-Дністровської міської ради для вирішення ситуації, яка склалася між сторонами.За їх заявою відбулося засідання узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, на якому 07.04.2017р. вирішено рекомендувати їм звернутися до суду.

Під час розгляду справи, 06.10.2018 року, позивач ОСОБА_3 помер, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого за №694 від 25.05.2019 року спадкоємцем 25/50 часток житлового будинку під номером АДРЕСА_1 , є його дружина ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 244).

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2020 року у складі судді Шевчук Ю. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Отже, непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови у реєстрації права власності на земельну ділянку. Позивач не скористувався своїм правом на реєстрацію земельної ділянки, відмови державного кадастрового реєстратора не отримав, а отже ним не було доведено, в чому саме полягає порушення його права.

Суд першої інстанції роз`яснив позивачу ОСОБА_1 , що при отриманні відмови державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 вона має право оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2020 року скасовано та прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано неправомірною відмову ОСОБА_2 щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання. Визнано за ОСОБА_1 право на реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_2 у акті прийому-передачі знаків на зберігання. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , виник у зв`язку з самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачу з боку відповідача, яка неодноразово не допускає експертів та членів узгоджуваної комісії з розгляду земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, внаслідок чого з 2001 року позивач не може приватизувати належну їй земельну ділянку, що є суттєвим порушенням її законних прав та інтересів.

На переконання суду апеляційної інстанції, такі дії суміжного землекористувача ОСОБА_2 щодо перешкоджання приватизації земельної ділянки позивача недобросовісні, спрямовані на порушення прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 , що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України, неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону справи посилатися на такі обставини як на підставу та умови надання захисту судом.

Постановою Верховного суду від 20 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.11.2021 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляд.

26.01.2023 року сторони в судове засідання не з`явилися,

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції щодо судових витрат, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим та за необхідне розглянути питання про залучення до участі у справі третіх осіб, а саме ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ).

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного.

Відповідно до ст.2Цивільногопроцесуальногокодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , виник у зв`язку з самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачу з боку відповідача, яка неодноразово не допускає експертів та членів узгоджуваної комісії з розгляду земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, внаслідок чого з 2001 року позивач не може приватизувати належну їй земельну ділянку, що є суттєвим порушенням її законних прав та інтересів.

В останній раз у 2017 році всі власники/користувачі суміжних земельних ділянок погодили існуючі межі земельної ділянки, в тому числі Білгород-Дністровська міська рада, окрім відповідача ОСОБА_2 , яка відмовилася від підписання вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, що підтверджується копією акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_6 . Верховний суд у постанові від 20 жовтня 2021 року, зазначив, що частково задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 доведено належним чином те, що відповідачка ОСОБА_2 порушує її право на приватизацію земельної ділянки, тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України її право підлягає захисту судом.

Водночас, апеляційний суд залишив поза увагою, що заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вказувала, що користувачами двоповерхового будинку по АДРЕСА_1 є вона та ОСОБА_6 (по частки кожна) ( а. с. 66-68 т. 1).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2008 року зобов`язано ОСОБА_8 та ОСОБА_6 відвести зливовий стік з покрівлі вказаного будинку та перенести водозбірник (а. с. 79, 80 т. 1).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у адміністративній справі № 495/2029/15-а скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на самочинне будівництво по АДРЕСА_1 (а. с. 187-189 т. 1).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 також посилалась на вказану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (55-60 т.2).

В той же час, вирішуючи по суті позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що рішення у справі стосується прав ОСОБА_6 , яка не була залучена до участі у справі.

Згідно ч.1 п.1 ст. 365 ЦПК України у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

З огляду на вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 20 жовтня 2021 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залучити до участі у справі ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Керуючись ст.ст. 365 ч.1 п.1, 389, 390 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Залучити ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 01 лютого 2023 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А.П. Заїкін

О. М. Таварткіладзе