Постанова

від 25.05.2023 по справі 495/4687/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2059/23

Справа № 495/4687/17

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Тавартквіладзе О.М., Заїкіна А.П.,

за участю секретаря Дерезюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, ОСББ «Островського 30», Відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому - передачі межових знаків на зберігання, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Островського 30» (далі ОСББ «Островського 30»), відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила:

встановити факт користування межами земельної ділянки згідно технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання; визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, визнати за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 право на реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_2 у акті прийому-передачі знаків на зберігання.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 .

З 2001 року земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 з попереднім землекористувачем користувачем ОСОБА_4 (бабою відповідача), в подальшому з ОСОБА_5 , спричинений їх самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачам.

З боку відповідача мала місце спроба зареєструвати вказаний самочинно побудований будинок. Однак постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у адміністративній справі №495/2029/15-а скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на самочинне будівництво за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

З метою оформлення та державної реєстрації прав власності на земельну ділянку вони звернулися до землевпорядника, яким 17 січня 2017 року було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, при погодженні акту приймання-передачі межових знаків згідно з пунктом 3.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, всі власники/користувачі суміжних земельних ділянок погодили існуючі межі земельної ділянки, в тому числі Білгород-Дністровська міська рада, окрім відповідача ОСОБА_2 , яка безпідставно, без пояснень, без законних на те підстав відмовилася від підписання вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Через вказану обставину та неможливість реєстрації права власності на земельну ділянку без погодження із суміжним землекористувачем

ОСОБА_2 , вони звернулися до Білгород-Дністровської міської ради для вирішення ситуації, яка склалася між сторонами. За їх заявою відбулося засідання узгоджувальної комісії по розгляду земельних спорів з приводу суміжного землекористування, на якому вирішено рекомендувати їм звернутися до суду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_3 помер.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого 25 травня 2019 року за № 694, спадкоємцем 25/50 часток житлового будинку під АДРЕСА_1 , є його дружина ОСОБА_1 .

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2020 року у складі судді Шевчук Ю. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Отже, непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови у реєстрації права власності на земельну ділянку. Позивач не скористувався своїм правом на реєстрацію земельної ділянки, відмови державного кадастрового реєстратора не отримав, а отже ним не було доведено, в чому саме полягає порушення його права.

Суд першої інстанції роз`яснив позивачу ОСОБА_1 , що при отриманні відмови державного кадастрового реєстратора щодо реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 вона має право оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційних скарги

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2020 року скасовано та прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано неправомірною відмову ОСОБА_2 щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків на зберігання. Визнано за ОСОБА_1 право на реєстрацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису ОСОБА_2 у акті прийому-передачі знаків на зберігання. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , виник у зв`язку з самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачу з боку відповідача, яка неодноразово не допускає експертів та членів узгоджуваної комісії з розгляду земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, внаслідок чого з 2001 року позивач не може приватизувати належну їй земельну ділянку, що є суттєвим порушенням її законних прав та інтересів.

На переконання суду апеляційної інстанції, такі дії суміжного землекористувача ОСОБА_2 щодо перешкоджання приватизації земельної ділянки позивача недобросовісні, спрямовані на порушення прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 , що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України, неправомірна мета та недобросовісна поведінка позбавляють сторону справи посилатися на такі обставини як на підставу та умови надання захисту судом.

Постановою Верховногосуду від11жовтня 2021року касаційнускаргу ОСОБА_6 задоволtyjчастково. Постанову Одеського апеляційного суду від 12 травня 2021 року скасjdfyj. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховним судом зазначено, що суди попередніх інстанцій встановили, що земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , виник у зв`язку з самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачу з боку відповідача, яка неодноразово не допускає експертів та членів узгоджуваної комісії з розгляду земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, внаслідок чого з 2001 року позивач не може приватизувати належну їй земельну ділянку, що є суттєвим порушенням її законних прав та інтересів.

В останній раз у 2017 році всі власники/користувачі суміжних земельних ділянок погодили існуючі межі земельної ділянки, в тому числі Білгород-Дністровська міська рада, окрім відповідача ОСОБА_2 , яка відмовилася від підписання вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, що підтверджується копією акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_6 . Верховний суд у постанові від 20 жовтня 2021 року, зазначив, що частково задовольняючи позов, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивачем ОСОБА_1 доведено належним чином те, що відповідачка ОСОБА_2 порушує її право на приватизацію земельної ділянки, тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України її право підлягає захисту судом.

Водночас, апеляційний суд залишив поза увагою, що заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вказувала, що користувачами двоповерхового будинку по АДРЕСА_1 є вона та ОСОБА_6 (по частки кожна) ( а. с. 66-68 т. 1).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2008 року зобов`язано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відвести зливовий стік з покрівлі вказаного будинку та перенести водозбірник (а. с. 79, 80 т. 1).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у адміністративній справі № 495/2029/15-а скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на самочинне будівництво по АДРЕСА_1 (а. с. 187-189 т. 1).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 також посилалась на вказану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (55-60 т.2).

В той же час, вирішуючи по суті позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що рішення у справі стосується прав ОСОБА_6 , яка не була залучена до участі у справі.

Згідно ч.1 п.1 ст. 365 ЦПК України у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

З огляду на вказівки Верховного Суду викладені у постанові від 20 жовтня 2021 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залучити до участі у справі ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.11.2021 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено до розгляд.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.01.2023 року залучено ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Розгляд справи було відкладено на 25.05.2023 року на 12:30 год.

25.05.2023 року з`явилися ОСОБА_8 та ОСОБА_9 представники за довіреністю ОСОБА_10 , проте судом не були допущені до процесу, оскільки справа не є малознаю.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції щодо судових витрат, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з договорами купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2017 року та від 13.01.2018 року, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстацію прав та їх обтяжень, індексний номер витягу 101060952 від 21.10.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1377005051227, номер запису про право власності: 22937548 та індексний номер витягу: 11058925 від 15.01.2018, року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1439265751227, номер запису про право власності: 24379508, позивач ОСОБА_11 є приватним власником земельних ділянок під № 7, 8, кадастровий номер 5122780200:02:002:1392, площею 0,2019 га та під № 13, 14, кадастровий номер: 512280200:02:002:1398, площею 0,1849 га за адресою: АДРЕСА_3 . Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

У відповіді на адвокатський запит за вих. 1700 від 27.09.2018 року Комунальне підприємство «МІСЬКЗЕЛЕНТРЕСТ» (вул. Хімічна, 3, м. Одеса, 65031) повідомило про те, що питання щодо земельних ділянок, в тому числі під №№ 7, 8, 13, 14, на дату відповіді розглядається у справі № 504/1970/14-а за його позовом до Олександрівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області про визнання рішення від 20.12.2013 № 455-VI не чинним. Також зазначено, що земельні ділянки знаходяться у користуванні відповідача та є комунальною власністю Одеської міської ради і остаточно дане питання буде вирішено після закінчення судового процесу.

Станом на теперішній час судовий процес у справі № 504/1970/14-а завершений. Однак, питання щодо земельної ділянки АДРЕСА_4 відповідачем не вирішено.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінкиправомірності оскаржуваногосудового рішеннявизначені встатті 263ЦПК України,відповідно дояких судоверішення повинноґрунтуватися назасадах верховенстваправа,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом.При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За ч. 2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до частини третьої статті 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці, яка є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист земельних прав це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14 (провадження № 14-552цс18), від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15 (провадження № 14-652цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), зазначила про те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акта погодження меж, слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може бути підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Таким чином, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не є саме по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову у затвердженні технічної документації та переданні земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судом першої інстанції встановлено, що земельний спір із суміжними землекористувачами за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , виник у зв`язку з самочинним будівництвом на території земельної ділянки, що належить позивачу з боку відповідача, яка неодноразово не допускає експертів та членів узгоджуваної комісії з розгляду земельних спорів Білгород-Дністровської міської ради для візуально-інструментального огляду земельних ділянок, а також розташованих на них будинків, внаслідок чого з 2001 року позивач не може приватизувати належну їй земельну ділянку, що є суттєвим порушенням її законних прав та інтересів.

В останній раз у 2017 році всі власники/користувачі суміжних земельних ділянок погодили існуючі межі земельної ділянки, в тому числі Білгород-Дністровська міська рада, окрім відповідача ОСОБА_2 , яка відмовилася від підписання вказаного акту приймання-передачі межових знаків на зберігання, що підтверджується копією акту приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Водночас, суд першої інстанції залишив поза увагою, що заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 вказувала, що користувачами двоповерхового будинку по АДРЕСА_1 є вона та ОСОБА_6 (по частки кожна) ( а. с. 66-68 т. 1).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 листопада 2008 року зобов`язано ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відвести зливовий стік з покрівлі вказаного будинку та перенести водозбірник (а. с. 79, 80 т. 1).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у адміністративній справі № 495/2029/15-а скасовано рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на самочинне будівництво по АДРЕСА_1 (а. с. 187-189 т. 1).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 також посилалась на вказану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року (55-60 т.2).

В той же час, вирішуючи по суті позовні вимоги, суд не звернув уваги, що рішення у справі стосується прав ОСОБА_6 , яка не була залучена до участі у справі.

Якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав.

Відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України зі змінами внесеними Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, виключено можливість суду апеляційної інстанції скасувати рішення у разі не залучення особи до участі у справі і вирішення судом першої інстанції питання про права та обов`язки такої особи, з направленням справи на новий розгляд.

При цьому, апеляційний суд законодавчо не наділено правом скасувати рішення, після чого, залучивши на стадії апеляційного провадження таку особу до участі у справі, вирішити спір відносно її прав, оскільки відповідно до норм процесуального закону така особа має права й обов`язки при розгляді справи в суді першої інстанції, які порушуються у разі відсутності участі її в цій інстанції.

Таким чином, колегія суддів ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, ОСББ «Островського 30», Відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому - передачі межових знаків на зберігання з підстав незалучення до участі у справі всіх зацікавлених осіб, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з аналогічними позовними вимогами.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст.374,376,382,383,384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 січня 2020 року змінити в частині обґрунтування відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Білгород-Дністровська міська рада Одеської області, ОСББ «Островського 30», Відділ у Білгород-Дністровському районі міськрайонного управління у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровському Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про встановлення факту користування межами земельної ділянки, визнання відмови щодо підписання акту прийому-передачі межових знаків неправомірною, визнання права на реєстрацію земельної ділянки без підпису у акті прийому - передачі межових знаків на зберігання, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 31.05.2023 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А. П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе