Ухвала

від 02.02.2023 по справі 523/12500/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4343/23

Справа № 523/12500/19

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

02.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

розглянувши заяву адвоката Чіканчі Ольги Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі

за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2022 року

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

в с т а н о в и в :

У 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2022 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ 20602681, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) суму страхового відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) суму матеріальної шкоди у розмірі 119 972 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) гривень 48 копійок, моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, судові витрати у розмірі 15080 гривень 96 копійок, а всього стягнути суму у розмірі145053 (сто сорок п`ять тисяч п`ятдесят три) гривні 44 (сорок чотири) копійки.

Не погодившись з таким рішенням суду, ПАТ «Українськапожежно-страховакомпанія» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

31.01.2023 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна: 28981323, загальною площею 62,8 кв.м., житловою площею 36,9 кв.м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_2 може відчужити вказане нерухоме майно. Такі дії відповідача на думку позивача можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Розглянувши заяву та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову недостатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками вжиття заходів забезпечення.

Подаючи заяву про забезпечення позову, заявник просила накластиарешт на квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Разом з тим, заява про забезпечення позову та її додатки не містять переконливих доказів, з яких можна зробити безспірний висновок про те, що відповідач під час розгляду справи в суді має намір відчужити майно, на яке позивач просить накласти арешт.

При цьому, розмір відшкодування шкоди стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_1 в сумі 219972,48 грн, не співмірний з вартістю, вказаною у пропозиції щодо продажу квартири 53999 доларів США, на ймовірність належності якої відповідачу, вказує остання.

Крім того, колегія суддів враховує, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

Отже, ураховуючи викладене, підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні заяви адвоката Чіканчі Ольги Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді О.Ю. Карташов

В.А. Коновалова

М.В. Назарова