Постанова

від 08.05.2023 по справі 523/12500/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4343/23

Справа № 523/12500/19

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.

за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»

третя особа - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2

на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що вона є власником транспортного засобу - легковий Хетчбек- В, марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , зареєстрованого 20 квітня 2017 року Центром 5142.

01 вересня 2017 року вказаний транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_3 потратив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої зазнав технічних ушкоджень. Іншим учасником згаданої пригоди є транспортний засіб Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Шкода, заподіяна життю, здоров`ю та майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_4 на момент ДТП була застрахована ОСОБА_2 у Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту - ПрАТ «УПСК») на підставі Полісу № АК/2800381 від 31 березня 2017 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000,00 грн, а франшиза - 0 грн.

Факт ДТП було зафіксовано працівниками Управління патрульної поліції міста Одеси та представниками страхових компаній, в яких застраховані автомобілі учасники ДТП.

Місце пригоди та транспортні засоби були оглянуті патрульними, про що складено відповідний протокол.

Обставини пригоди були зафіксовані відеозаписом з камери зовнішнього спостереження, вилученим слідчим відділу РЗуСТ СУ ГУНП в Одеської області та долученим до адміністративних матеріалів ЖЄО №19919.

Працівниками поліції 26 жовтня 2017 року був складений Протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 086392 відносно водія автомобілю VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_3

06 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив по справі № 522/20471/17 постанову, якою визнав водія ОСОБА_3 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; закрив адміністративне провадження щодо нього у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення та стягнув з винної особи судові витрати, пов`язані із залученням експертів під час проведення судової авто-технічної експертизи.

08 серпня 2018 року Апеляційний суд Одеської області ухвалив по справі № 522/20471/17 постанову, якою скасував постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2018 року по справі № 522/20471/17 та провадження відносно ОСОБА_3 закрив у зв`язку із недоведеністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Вказана постанова набрала чинності в момент проголошення і є остаточною. В судовому засіданні було проголошено тільки її вступну та резолютивну частину, а 21 серпня 2018 року повний текст вказаної постанови було отримано ОСОБА_3 , про що матеріалів справи № 522/20471/17 було надано відповідну розписку.

Позивачка посилається на те, що 01 вересня 2017 року, о 21:02 год., керуючи автомобілем марки VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_2 рухався з боку проспекту Гагаріна в напрямку вул. Семінарської в м. Одесі по лівій смузі з дотриманням швидкісного режиму.

Водій ОСОБА_2 зупинив транспортний засіб Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_4 на крайній правій смузі руху, після чого став здійснювати маневр лівого розвороту з перетинанням подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.3 ПДР, яка розмежовує зустрічні потоки транспорту, внаслідок чого здійснив зіткнення лівою бічною частиною кузову автомобіля з передньою частиною автомобіля під керуванням водія ОСОБА_3 , що є порушенням п.п. 1.3, 10.1, 10.4 ПДР, які і призвели до настання ДТП.

З письмових пояснень свідків-очевидців убачається, що водій ОСОБА_3 рухався по лівій смузі руху, водій ОСОБА_2 зупинився у правій смузі в попутному напрямку, потім почав здійснювати розворот ліворуч з крайньої правої смуги через ліву смугу, в напрямку лівої смуги зустрічного руху, під час здійснення розвороту зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 .

Вищевказані обставини підтверджуються відеозаписом ДТП, який наданий до матеріалів справи.

У висновку слідчого відділу РЗуСТ СУ ГУНП в Одеської області від 02 вересня 2017 року встановлено, що водій ОСОБА_2 з правої смуги руху здійснював маневр лівого розвороту з перетинанням подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.3 ПДР, яка розмежовує зустрічні потоки транспорту, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , який здійснював рух у попутному напрямку.

З урахуванням наведеного є достатні правові підстави вважати - водія транспортного засобу Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_2 винним у порушенні ПДР, яке призвело до настання ДТП від 01.09.2017 року.

28 травня 2019 року, в результаті тривалого листування з УПП в Одеській області та розпочатого службового розслідування, відносно водія ОСОБА_2 було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 175003.

10 червня 2019 року вказаний Протокол разом з матеріалами було спрямовано до Приморського районного суду міста Одеси.

12 листопада 2019 року по справі № 522/9882/19 було ухвалено постанову, в мотивувальній частині якої зазначено на встановлену судом наявність в діях водія ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП в умовах ДТП від 01.09.2017 року.

На вказане рішення ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу із проханням ухвалити по справі нову постанову про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

12 березня 2020 року Одеський апеляційний суд ухвалив по справі № 522/9882/19 постанову, якою залишив Апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 12.11.2019 року без змін.

На підставі викладеного, позивачка вважає, що саме водій ОСОБА_2 є винним у ДТП, яке відбулось 01 вересня 2017 року між автомобілем VOLKSWAGEN, модель GOLF, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року під керування ОСОБА_3 та автомобілем Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_4 під керування ОСОБА_2 .

Згідно статті 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон), для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Однак позивач, протягом року з дати настання ДТП, не звернулась до страхової компанії, оскільки фактично не була потерпілої у справі про адміністративне правопорушення.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції по справі № 522/20471/17 було отримано тільки 21 серпня 2018 року, і з того часу розпочались спроби Позивача подати заяву про виплату відшкодування до страхової.

Окрім того, за твердженням позивачки, через відсутність копії Полісу № АК/2800381 від 31 березня 2017 року вона була позбавлена фізичної можливості подати відповідну заяву. Вона зверталась до підрозділів страхової в Одеському регіоні, однак їй відмовляли у прийнятті Заяви.

Вручити заяву стало можливим лише 11.09.2018 року.

Окрім того, позивач посилається на те, що отримавши 21 серпня 2018 року статус Потерпілого, для подання Заяви про виплату страхового відшкодування в межах річного строку у Позивача фактично залишилось 13 робочих днів.

ПрАТ «УПСК» своїм листом вих. № 3044/18 від 19 вересня 2018 року, не зважаючи на наведене, згідно, в межах п. 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) відмовило у виплаті страхового відшкодування шкоди.

Відмова була обґрунтована ПрАТ «УПСК» зверненням Позивача із заявою про страховане відшкодування із пропуском встановленого п. 37.1.4. статті 37 Закону річного строку з моменту скоєння ДТП.

12 березня 2019 року Позивач вдруге звернулась до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування, пояснюючі причини пропуску.

ПрАТ «УПСК» не змінило свого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що направило на адресу Позивача відповідь вих. № 1113/18 від 22 березня 2019 року.

Вказане рішення було оскаржено Позивачем спочатку до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Вказані установи у відповідях 12028/13-12 від 27 травня 2019 року та № 4.2.-10/18805 від 14 червня 2019 року порадили Позивачу вирішувати виниклий спір в судовому порядку.

Тому, Позивач до цього часу не отримала від ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування шкоди, завданої належному їй на праві власності транспортному засобу. Відшкодування не відбулось і з боку водія ОСОБА_2 (винуватця ДТП), що змушує Позивача звернутись до суду із позовними вимогами про примусове стягнення з Відповідачів майнової та моральної шкоди, заданих внаслідок ДТП.

Розмір майнової шкоди, завданої КТЗ Позивача визначений Звітом № 30915170, складеним 04 жовтня 2017 року Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ХАВК ХОЛДИНГ» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 26 грудня 2014 року під № 17354/14) в особі оцінника Крутих Є.О. (має вищу технічну освіту, кваліфікацію оцінника за спеціальністю 1.3. «Оцінка дорожніх транспортних засобів», досвід роботи з 2005 року, Свідоцтво Фонду державного майна України № 3786 від 17 вересня 2005 року та Свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінника від 10 листопада 2011 року за № 9909-ПК).

З дослідної частини вказаного Звіту вбачається, що огляд транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_2 супроводжувався фото фіксацією, здійснювався 14 та 15 вересня 2017 року у присутності водія ОСОБА_2 на СТО «СФИНКС-АВТО» за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 32.

По результату, Оцінником було здійснено детальний опис ушкоджень та ремонтного впливу кузову.

Зауважень до вказаного переліку та Звіту в цілому, з боку водія ОСОБА_2 не поступало до цього часу.

Оцінником було визначено:

-ринкова вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 404 553,52 грн.;

-вартість відновлювального ремонту VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент дослідження становить суму 457 075, 62 грн.;

-відновлювати транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 економічно недоцільно;

-вартість майнової шкоди приймається рівною до його ринкової вартості, та з технічної точки зору на момент ДТП складає 404 553,52 грн.

За послуги по наданню вказаної оцінки Позивачем було сплачено 2 152,50 грн., що підтверджується Квитанціями 0.0.843949926.1 від 08 вересня 2017 року та № 0.0.863753029.1 від 05 жовтня 2017 року.

Крім того, в результаті настання ДТП, яка мала місце 01 вересня 2017 року Позивач понесла документально підтверджені витрати на евакуацію постраждалого транспортного засобу та знаходження його на штраф площадці у сумі 2 220,00 грн.

З часу настання пригоди минуло майже 4 роки. ОСОБА_4 було ухвалене рішення про поступове відновлення автомобілю. Автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 частково відновлений, тому виникла необхідність встановлення вартості вцілілих в ДТП від 01.09.2017 року деталей та агрегатів вказаного авто.

За для отримання належного доказу вартості вцілілих залишків деталей, в межах ст. 106 ЦПК України, 13 липня 2021 року ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника, звернулась до ОНДІСЕ МЮ України із заявою про проведення судової експертизи.

11 жовтня 2021 року уповноваженим представником Позивача під розпис було отримано Висновок експерта № 21-3906 від 02 вересня 2021 року.

Відповідно до Висновку вказаного документу ринкова вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску станом на 04.10.2017 року (дата складення Звіту № 30915170) становить 199 662,00 грн.

За виконання експертного дослідження Позивачем сплачено 10 708,46 грн. що підтверджується роздруківкою чека від 05.08.2021 року з Інтернет банку «Приват24».

Документально підтверджена шкода у розмірі 219 972,48 грн., з яких:

204 891,52 грн. (404 553,52 - 199 662,00) - майнова шкода з урахуванням позиції Позивача про залишення їй авто станом на 04.10.2017 року;

2 152,50 грн. - витрати на проведення оцінки шкоди, завданої КТЗ в насідок ДТП від 01.09.2017 року;

720,00 грн. - витрати за шестиденне знаходження постраждалого авто на штраф площадці;

1 500,00 грн. - витрачених на евакуацію постраждалого ТЗ;

10 708,46 грн. - витрати за проведення судової експертизи по встановленню ринкової вартості КТЗ на 04.10.2017 року.

Вказана шкода, на думку Позивача, має бути стягнута з Відповідачів наступним чином:

-з ПрАТ «УПСК» має бути стягнуто 100 000,00 грн. страхового відшкодування майнової шкоди в межах ліміту страхової суми за Полісом № АК/2800381 від 31 березня 2017 року;

-з водія ОСОБА_2 має бути стягнуто 119 972,48 грн. майнової шкоди, що становить різницю між сумою завданої шкоди та розміром ліміту страхового відшкодування.

Крім того, Позивач вважає, що в результаті настання ДТП, яка мала місце 01 вересня 2017 року їй також було завдано моральної шкоди. Вказану шкоду вона приблизно оцінює в суму 100000,00 грн., оскільки надати реальну оцінку понесеним душевним стражданням не може. З моменту аварії життя Позивача змінилося, і не найкраще. Постійне очікування від Відповідачів відшкодування нанесеної шкоди, судові розгляди, безрезультатні переговори та листування із Страховою зробили Позивача дратівливою, позбавили спокою у день та сну у ночі. Майже 3 роки Позивач змушена терпіти по суті нехтування своїх проблем. Через це порушився звичний уклад її життя. Від цього страждає як сама Позивач, так і оточуючі люди. На практиці, Позивач опинилася з описаною проблемою сам на сам і вже достатньо довгий період часу намагається відновити справедливість та захистити свої порушені права. Однак, бачить лише зухвалу поведінку та бездіяльність Відповідачів.

На підставі викладеного, позивач в остаточній редакції позовних вимоги просила:

1). Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ЄДРПОУ 20602681, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) 100 000,00 (сто тисяч) грн страхового відшкодування майнової шкоди;

2). Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер не відомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) 119 972,48 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. майнової шкоди, що відповідає різниці між сумою завданої шкоди та розміром ліміту страхового відшкодування.

3). Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер не відомий, місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) 100 000,00 ( сто тисяч) грн моральної шкоди.

4). Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2022 року ухвалено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 119 972 (сто дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) гривень 48 копійок, моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, судові витрати у розмірі 15080 гривень 96 копійок, а всього стягнути суму у розмірі 145053 (сто сорок п`ять тисяч п`ятдесят три) гривні 44 (сорок чотири) копійки.

Суд першої інстанції керувався тим, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/12500/19 від 16.11.2022 року, відповідно, у частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суми страхового відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень та у частині стягнення з ОСОБА_2 суми матеріальної шкоди у розмірі 119 972 грн 48 коп., моральної шкоди у розмірі 10000 грн, судових витрат у розмірі 15080 грн 96 коп., а всього суми у розмірі 145 053 грн 44 копійки - скасувати, відмовити у задоволені пред`явлених позовних вимог.

Узагальнені доводи апеляційних скарг

Апеляційна скарга ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» мотивована тим, що позивачка пропустила строки звернення до страхової компанії із заявою про відшкодування шкоди і дані строки є преклюзивними, тобто такими, що не підлягають відновленню.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд не звернув уваги на письмові докази - висновок ОНДІСЕ МЮУ № 17-4488 від 17.10.2017 року та висновок ОНДІСЕ МЮУ № 18-18 від 12.03.2018 року, що вказують на вину водія ОСОБА_3 .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У січні 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на апеляційну скаргу у якому просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Пояснення учасників справи

У судовому засіданні, адвокат Голотова М.М., представник відповідача ОСОБА_2 , та представник ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» Боярська Г.П. надали усні пояснення по суті справи, доводи скарг підтримали, зазначивши при цьому, що рішення суду першої інстанції є помилковим, а також прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Адвокат Чіканчі О.І., представник позивача ОСОБА_1 , надала пояснення, в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 01 вересня 2017 року на пр. Шевченко у м. Одесі між автомобілями VOLKSWAGEN, модель GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_4 під керування ОСОБА_2 відбулось ДТП, в результаті якого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Працівниками поліції 26 жовтня 2017 року був складений Протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 086392 було складено відносно водія автомобілю VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_3 . Відповідно до змісту протоколу ОСОБА_3 звинувачували у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме в тому, що він 01.09.2017 року, о 21:02 год., керуючи автомобілем Volkswagen Golf, р/н НОМЕР_2 , по проспекту Шевченко, біля будинку № 4-Д, з боку проспекту Гагаріна, в напрямку вул. Семінарської в м. Одесі, в порушення вимог п. 12.4 ПДР, перевищив допустиму швидкість в населених пунктах, згідно висновку ОНДІСЕ МЮУ №17-4488 від 17.10.2017 року, рухався приблизно зі швидкістю 113 км/год., внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Hyundai Terracan, р/н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а пасажир ОСОБА_10 Hyundai Terracan отримав легкі тілесні ушкодження.

06 квітня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси ухвалив по справі № 522/20471/17 постанову, якою визнав водія ОСОБА_3 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП; закрив адміністративне провадження щодо нього у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення та стягнув з винної особи судові витрати, пов`язані із залученням експертів під час проведення судової авто-технічної експертизи.

08 серпня 2018 року Апеляційний суд Одеської області ухвалив по справі № 522/20471/17 постанову, якою скасував постанову Приморського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2018 року по справі № 522/20471/17 та провадження відносно ОСОБА_3 закрив у зв`язку із недоведеністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В постанові апеляційного суду Одеської області від 08.08.2018р. було встановлено, що з письмових пояснень ОСОБА_3 , свідків-очевидців ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , наданих на місці ДТП, вбачається, що водій ОСОБА_3 рухався по лівій смузі руху, водій ОСОБА_2 зупинився у правій смузі в попутному напрямку, потім почав здійснювати розворот ліворуч з крайньої правої смуги через ліву смугу, в напрямку лівої смуги зустрічного руху, під час здійснення розвороту зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 .

При розгляді апеляційної скарги був досліджений відеозапис, що міститься в матеріалах справи, який об`єктивно підтверджує зазначені пояснення ОСОБА_3 та свідків-очевидців відносно дорожньої обстановки та обставин події ДТП.

При цьому, як зазначалось в апеляційній скарзі, цей відеозапис не був досліджений при судовому розгляді, йому не була надана оцінки в оскаржуваній постанові суду.

Крім того, зазначені обставини в поясненнях ОСОБА_3 та свідків-очевидців підтверджуються фототаблицями до висновків експертів ОНДІСЕ МЮУ №17-4488 від 17.10.2017 року та №18-18 від 12.03.2018 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 здійснював розворот з правої смуги, а ОСОБА_3 рухався по лівій смузі.

Пояснення при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 рухався по зустрічній смузі руху, а він рухався по лівій смузі руху в попутному напрямку, внаслідок чого сталося ДТП, не підтвердженні жодним доказом, та спростовуються зазначеними доказами.

Також у висновку слідчого відділу РЗуСТ СУ ГУНП в Одеської області від 02.09.2017 року встановлено, що водій ОСОБА_2 з правої смуги руху здійснював маневр лівого розвороту з перетинанням подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки 1.3 ПДР, яка розмежовує зустрічні потоки транспорту, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , який здійснював рух у попутном у напрямку.

Відповідно до вимог ст.ст. 247 ч. 1 п. 1, 294 ч. 8 п. 2 КУпАП, постанова суду має бути скасована, провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 має бути закрито, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

28 травня 2019 року УПП в Одеській області складно відносно водія ОСОБА_2 було складено Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 175003.

10 червня 2019 року вказаний Протокол разом з матеріалами було спрямовано до Приморського районного суду міста Одеси (справа № 522/9882/19, суддя Донцов Д.Ю.).

12 листопада 2019 року по справі № 522/9882/19 було Ухвалено постанову, в мотивувальній частині якої зазначено на встановлену судом наявність в діях водія ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП в умовах ДТП від 01.09.2017 року.

На вказане рішення ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу із проханням ухвалити по справі нову постанову про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

12 березня 2020 року Одеський апеляційний суд ухвалив по справі № 522/9882/19 постанову, якою залишив Апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а постанову Приморського районного суду міста Одеси від 12.11.2019 року без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В процесі розгляду даної справи судом також було відтворений відеозапис ДТП, яке відбулось 17.10.2017р., з якого убачається, що автомобіль Hyundai Terracan рухався по пр. Шевченко в м. Одесі, в процесі руху він зупинився біля правої смуги, а після цього різко почав здійснювати розворот крайньої правої смуги через ліву смугу, в напрямку лівої смуги зустрічного руху, саме в цей час, по пр. Шевченко рухався автомобіль VOLKSWAGEN у крайній лівій смузі, при цьому автомобіль VOLKSWAGEN намагався уникнути ДТП, проте на мав можливості у зв`язку з маневром автомобіля Hyundai Terracan.

На підставі викладеного, суд вважає, що саме водій ОСОБА_2 є винним у ДТП, яке відбулось 01 вересня 2017 року між автомобілем VOLKSWAGEN, модель GOLF, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року під керування ОСОБА_3 та автомобілем Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 .

Також, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу - легковий Хетчбек- В, марки VOLKSWAGEN, модель GOLF, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , зареєстрованого 20 квітня 2017 року Центром 5142.

Розмір майнової шкоди, завданої КТЗ Позивача визначений Звітом № 30915170, складеним 04 жовтня 2017 року Суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ХАВК ХОЛДИНГ» (Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 26 грудня 2014 року під № 17354/14) в особі оцінника Крутих Є.О. (має вищу технічну освіту, кваліфікацію оцінника за спеціальністю 1.3. «Оцінка дорожніх транспортних засобів», досвід роботи з 2005 року, Свідоцтво Фонду державного майна України № 3786 від 17 вересня 2005 року та Свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінника від 10 листопада 2011 року за № 9909-ПК).

Згідно висновку №30915170 оцінки матеріальної шкоди, яка була спричинена володільцю колісного транспортного засобу від 04.10.2017р., яка була проведена ТОВ «Хавк Холдинг» складає суму у розмірі 404553 гривні 52 копійки. У висновку також зазначена матеріальна шкода дорівнює ринкової вартості автомобіля, оскільки відновлюваного ремонту перевищує його ринкову вартість, а тому відновлювати автомобіль економічно недоцільно.

З дослідної частини вказаного Звіту вбачається, що огляд транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_2 супроводжувався фотофіксацією, здійснювався 14 та 15 вересня 2017 року у присутності водія ОСОБА_2 на СТО «СФИНКС-АВТО» за адресою: м. Одеса, вул. Марсельська, 32.

По результату, Оцінником було здійснено детальний опис ушкоджень та ремонтного впливу кузову.

Зауважень до вказаного переліку та Звіту в цілому, з боку водія ОСОБА_2 не поступало до цього часу.

Оцінщиком було визначено:

-ринкова вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 404 553,52 грн;

-вартість відновлювального ремонту VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент дослідження становить суму 457 075, 62 грн;

-відновлювати транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 економічно недоцільно;

-вартість майнової шкоди приймається рівною до його ринкової вартості, та з технічної точки зору на момент ДТП складає 404 553,52 грн.

ОСОБА_1 було самостійно відновлено належний їй на праві власності автомобіль.

З метою встановлення ринкової вартості пошкодженого автомобіля після ДТП, в порядку ст. 106 ЦПК України, 13 липня 2021 року ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника, звернулась до ОНДІСЕ МЮ України із заявою про проведення судової експертизи.

11 жовтня 2021 року уповноваженим представником Позивача під розпис було отримано Висновок експерта № 21-3906 від 02 вересня 2021 року.

Відповідно до Висновку вказаного документу ринкова вартість транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску станом на 04.10.2017 року (дата складення Звіту № 30915170) становить 199 662,00 грн.

За виконання експертного дослідження Позивачем сплачено 10 708,46 грн. що підтверджується роздруківкою чека від 05.08.2021 року з Інтернет банку «Приват24».

Отже фактична сума матеріальної шкоди складається: вартість матеріальної шкоди у розмірі 404 553,52 грн - вартість залишків автомобіля у розмірі 199 662,00 грн, складає суму у розмірі 204 891 гривні 52 копійки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Колегія суддів вважає, що таким вимогам закону, оскаржене рішення відповідає в повній мірі.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року, викладеного у справі № 6-691цс15, правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Шкода, заподіяна життю, здоров`ю та майну потерпілих внаслідок експлуатації транспортного засобу Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_4 на момент ДТП була застрахована ОСОБА_9 у Приватному акціонерному товариству «Українська пожежно-страхова компанія» (далі по тексту - ПрАТ «УПСК») на підставі Полісу № АК/2800381 від 31 березня 2017 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100 000,00 грн, а франшиза - 0 грн.

Згідно ст. 22.1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до 36.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 суми страхового відшкодування майнової шкоди у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) гривень.

Доводи апеляційної скарги страховика про пропуск позивачкою строку звернення до страхової компанії із заявою про відшкодування шкоди і, про те, що дані строки є преклюзивними, на увагу не заслуговують.

Судом при вирішення спірних правовідносин слушно прийнято до уваги позиції Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

В постанові Великої Палати Верхового Суду від 14.12.2021р. у справі № 147/66/17 зазначено, аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

В постанові також є посилання на те, що «разом з тим суди встановили, що позивач з позовом до страховика (страхової компанії) звернувся поза межами річного строку та з відповідною заявою в позасудовому порядку до страховика також не звертався. Звертаючись до суду, позивач не посилається на те, що не звернення до страховика (страхової компанії) було обумовлене обставинами, які не залежали від його дій, та ним було здійснено розумних, необхідних та достатніх заходів щодо такого відшкодування, а тому з огляду на вищевикладене підстав для задоволення позову немає.

Отже з цього висновку може прийти до висновку, що строки встановлені у ст. 37.1.4 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є преклюзивними, а залежить, у тому числі від обставин, причин поважності пропуску звернення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, вірним висновок суду, що відлік річного строку, встановленого ст. 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» починається з 08.08.2018р. з дати ухвалення Апеляційним судом Одеської області постанови про закриття провадження відносно ОСОБА_3 у зв`язку із недоведеністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду, щодо стягнення матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_9 , загальний розмір якої складається з різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що складає суму у розмірі 104 891 гривні 52 копійки, а також суми матеріальних витрат, які позивач мусила здійснити у зв`язку із завданням шкоди у розмірі 15080 грн 96 копійок, всього - 119972 грн 48 копійок.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 щодо відсутності його вини у скоєні ДТП спростовуються матеріалами адміністративних справ відносно нього, під час розгляду яких судом встановлено наявність в діях відповідача складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Крім того, колегія суддів вказує, що скаржники доводів незгоди з приводу розміру матеріальної шкоди, в апеляційних скаргах не зазначили.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував обставини встановлені по справі, та доведеність вини відповідача у пошкодженні майна позивача та необхідності вживання заходів для захисту своїх прав, а також врахував принцип розумності та справедливості, та дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача ОСОБА_9 обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 16 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

М.В. Назарова