Постанова

від 27.01.2023 по справі 172/29/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2023 року

м. Київ

справа № 172/29/20

провадження № 61-11151св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - селянське (фермерське) господарство «Зоря»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Зоря», від імені якого діє адвокат Лащенко Віктор Анатолійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів:

Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., від 21 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства «Зоря» (далі - СФГ «Зоря») про визнання договору емфітевзису недійсним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що їй належить земельна ділянка, площею 3,443 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220784100:01:010:0224, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 вказувала, що їй у жовтні 2019 року стало відомо, що право на користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано за СФГ «Зоря» на підставі договору емфітевзису, укладеного між нею та відповідачем.

Посилаючись на те, що вона не підписувала будь-яких договорів стосовно належної їй земельної ділянки, просила суд:

- визнати недійсним договір емфітевзису, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Зоря», на право користування земельною ділянкою, площею 3,443 га, розташованою на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220784100:01:010:0224;

- скасувати державну реєстрацію права користування зазначеною земельною ділянкою (емфітевзису).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області, у складі судді Битяка І. Г., від 08 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем оспорюється факт укладання правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а при вирішенні спору про захист права, яке позивач вважав порушеним. У даному випадку спірний договір є неукладеним, а тому ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області

від 08 грудня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування записів про проведену державну реєстрацію договорів про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладенихміж ОСОБА_1 та СФГ «Зоря», скасовано та прийнято нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до СФГ «Зоря» про визнання договору емфітевзису недійсним задоволено частково.

Скасовано запис про проведену державну реєстрацію договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), укладеного 04 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та СФГ «Зоря», щодо земельної ділянки, загальною площею 3,443 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220784100:01:010:0224, розташованої на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, здійснену

15 грудня 2020 року Васильківським районним управлінням юстиції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що суд першої інстанцій правильно вказав на неукладеність спірного договору, проте дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою, оскільки реєстрація такого права за відповідачем на підставі неукладеного договору не відповідає вимогам закону та порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження своєю земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі СФГ «Зоря», від імені якого діє адвокат Лащенко В. А., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2021 року СФГ «Зоря», від імені якого діє адвокат Лащенко В. А., подало касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 21 квітня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду. У вересні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду

від 19 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Повторюючи мотиви рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційний суд безпідставно скасував законне судове рішення.

Зазначає, що постанова апеляційного суду належним чином не обґрунтована, а обставини, на які посилається позивач, є недоведеними.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві, поданому у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дрожак Ю. М., посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Вказує, що оспорюваний договір є неукладеним, тому саме з цих підстав підлягає скасуванню державна реєстрація права користування земельною ділянкою, оскільки реєстрація такого права за відповідачем на підставі неукладеного договору не відповідає вимогам закону та порушує її права.

Наголошує, що висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 502/1817/15-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 3,443 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1220784100:01:010:0224, що розташована на території Дебальцівської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області.

В матеріалах справи наявний договір від 04 грудня 2015 року встановлення емфітевзису відносно вказаної земельної ділянки строком на 100 років між ОСОБА_1 та СФГ «Зоря», за яким власник земельної ділянки передає емфітевту право володіння та право цільового користування цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевтичне право) зберігаючи за собою право розпорядження нею.

15 грудня 2015 року на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 , зареєстровано за СФГ «Зоря» право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

З висновку експерта Дніпропетровського НДІСЕ № 3007-20 від 30 вересня 2020 року, складеного за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, вбачається, що рукописні записи розшифрування підпису, а саме « ОСОБА_1 » від імені ОСОБА_1 в графі «Власник» на шести аркушах договору встановлення емфітевзису від 04 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та СФГ «Зоря» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підписи від імені ОСОБА_1 в графі «Власник» на шести аркушах договору встановлення емфітевзису від 04 грудня 2015 року, що укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Зоря» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 395 ЦК України передбачено, що речовими правами на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до частини першої статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638

ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц зроблено висновок про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний судом недійсним. Такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання самостійного позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18-ц зазначено, що визнання протиправним і скасування рішення щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку за іншою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору встановлення емфітевзису від 04 грудня 2015 року та скасування державної реєстрації права користування належної їй земельною ділянкою, зареєстрованого на підставі вказаного правочину, посилаючись на те, що цей договір вона не підписувала.

За встановленими судами обставинами, оспорюваний договір встановлення емфітевзису позивач не підписувала, істотних умов цього договору не погоджувала.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно вважав, що договір встановлення емфітевзису є неукладеним, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання його недійсним.

Водночас апеляційний суд, врахувавши, що державна реєстрація речового права на підставі неукладеного договору встановлення емфітевзису порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною їй земельною ділянкою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для її скасування, оскільки це забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 січня 2023 року у справі

№ 624/928/19, та не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного суду.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства «Зоря», від імені якого діє адвокат Лащенко Віктор Анатолійович, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта