Рішення

від 16.01.2023 по справі 395/332/19

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/332/19

Провадження № 2/392/46/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Березія Ю.А.,

секретар Руда А В.,

з участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Запорожця М.Ф.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета

спору Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області,

Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації"

про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НАМ № 592811, видане 24 березня 2015 року державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори відповідачеві ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що у свідоцтві про право на спадщину за законом, яке отримала відповідач ОСОБА_2 після смерті матері, зазначено, що спадщина складається з 1/4 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 . Житловий будинок, в якому знаходиться частка відповідача дерев`яномазаний, обкладений цеглою, на плані під літерою "Аакркр", загальною площею 157,2 квадратних метрів, житловою площею 91,6 квадратних метрів та господарсько-побутові будівлі: сарай літера "Б", погріб літера "В", сарай літера "Д", гараж літера "Ж", убиральня літера "У", огорожа №№ 3, вимощення літери І, ІІ.

Позивач вважає видане відповідачеві свідоцтво про право на спадщину за законом недійсним, оскільки вона не могла успадкувати вказаний житловий будинок та господарсько-побутові будівлі.

Позивач зазначила, що ОСОБА_3 була власником 1/4 частки вказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами в період з 26 листопада 1980 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2006 році частину житлового будинку під літерою "А" визнано такою, що знаходилася в аварійному стані та подальша експлуатація будівлі не можлива, а також сарай під літерою "Б", погріб під літерою "В", сарай під літерою "Г",

сарай під літерою "Д", убиральня під літерою "У" знаходилися у напівзруйнованому або повністю зруйнованому стані та не підлягали ремонту.

Тобто такого майна, як 1/4 частина житлового будинку та господарсько-побутових будівель не існувало з 2006 року, а відповідач ОСОБА_2 не могла прийняти у спадщину майно, яке не існувало в натурі.

Крім того, позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_2 не могла прийняти у спадщину нерухоме майно, зокрема гараж під літерою "Ж", огорожу №№ 3 та вимощення І - ІІ, оскільки таке майно не належало спадкодавцю на підставі договорів купівлі-продажу від 26 листопада 1980 року, а збудовано протягом 2000-2002 років і не належало спадкодавцеві ОСОБА_3 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 зазначила, що частина майна, яке зазначене в свідоцтві про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року, видане державним нотаріусом Новомиргородської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області на ім`я відповідача ОСОБА_2 , не існувало в натурі, а частина майна не належала спадкодавцеві, тому відповідач не мала право на його спадкування.

22 березня 2019 року суддею Новомиргородського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження

(а.с. 26 том 1).

18 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 48-53 том 1).

Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження, що оспорюваним свідоцтвом про право на спадщину за законом порушені невизнані, оспорюванні права, свободи чи інтереси позивача.

Відповідач зазначила, що при зверненні з даним позовом позивач ОСОБА_1 припустилася зловживань процесуальними правами з поданням завідомо безпідставного позову з пропуском строку позовної давності, оскільки про існування свідоцтва позивач знала ще у 2015 році.

Відповідач ОСОБА_2 не погодилася з твердженнями позивача про те, що житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, які успадкувала відповідач, перебували в аварійному стані, оскільки ініціювати дії щодо відселення, виділення матеріальної допомоги або проведення ремонтних робіт має право лише власник будинку, який вважає його аварійним.

Відповідач зазначила, що позивач не довела обставини, які викладені у позовній заяві.

У відповіді на позивну заяву позивач не погодилася з твердженнями відповідача про те, що їй було відомо про існування свідоцтва про право на спадщину за законом ще у 2015 році.

Позивач вказала на те, що вона довідалася про порушення її прав та набула можливості звернутися до суду тільки після отримання необхідних документів з Новомиргородської міської ради та Новомиргородського районного суду в 2018 році.

Позивач зазначила, що за її заявою від 4.10.2018 року Новомиргородська міська рада надала їй рішення виконкому від 17.08.2006 року № 149, у якому вказано, що акт візуального обстеження частини житлового будинку АДРЕСА_2 прийняти до відома.

5 жовтня 2018 року за заявою позивача Новомиргородський районний суд надав їй копію постанови від 4.05.2007 року в справі за позовом ОСОБА_3 (матері відповідача) до виконавчого комітету Новомиргородської міської ради про скасування рішення про відмову у постановці на квартирний облік та зобов`язання поставити на квартирний облік та надати житло.

У постанові суду було вказано, що відповідно до експертного висновку про технічний стан будівлі по АДРЕСА_2 на момент обстеження будівля знаходилася в аварійному стані і подальша експлуатація житлового будинку неможлива. Будинок не підлягає ремонту, тому, що затрати на ремонт перевищують витрати на будівництво нового аналогічного будинку.

Позивач зазначила, що таким чином тільки в жовтні 2018 року їй стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_2 не мала право отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки з 2006 року такого майна не існувало.

Позивач не погодилася з твердженнями відповідача про те, що вона зловживає процесуальними правами, зазначивши про те, що на її думку відповідач незаконно отримала квартиру, використовуючи аварійний стан частини спірного будинку, а потім намагається стягнути з неї значні кошти (а.с. 88-89 том 1).

У письмових поясненнях представник ОКП "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" зазначила, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи по АДРЕСА_1 власниками житлового будинку з надвірними будівлями станом на 2009 року були: 1/2 частка ОСОБА_4 (14/50 ч. та 11/50 ч.); 1/4 частка ОСОБА_5 ; 1/4 частка ОСОБА_3 .

При проведенні технічної інвентаризації в 2008 році техніком БТІ були виявлені самочинно збудовані будівлі (в т.ч. гараж 8,30 м х 4,80 м). Замовнику з виготовленим технічним паспортом було рекомендовано звернутися до органу місцевого самоврядування для узаконення самочинного будівництва.

У подальшому до БТІ було надано рішення № 1382 від 25.12.2008 року виконкому Новомиргородської міської ради про оформлення права власності на самовільні господарські будівлі по АДРЕСА_1 .

При проведенні розрахунку часток попередні правовстановлюючі документи гасяться та видаються свідоцтва про право власності на нові частки, які були визначені при розрахунку ідеальних часток кожного із співвласників.

У матеріалах інвентаризаційної справи відсутні заяви співвласників на перерахунок часток, тому перерахунок не проводився.

У довідці-характеристиці, виданій в 2009 році, було зазначено зареєстроване право власності всіх співвласників на день звернення до ОКП КООБТІ, а також вказане все нерухоме майно, що було наявне при проведенні технічної інвентаризації (в т.ч. цілий гараж).

У архівній довідці не передбачено вказувати рішення виконкому про узаконення, це рішення було надано замовнику про узаконення самочинного будівництва, яке необхідно було надати до БТІ та провести перерахунок часток між співвласниками.

На думку представника ОКП КООБТІ порушень законодавства при видачі довідки-характеристики від 23.01.2009 року працівниками Новомиргородської дільниці ОКП КООБТІ немає (а.с. 109 том 1).

24 травня 2019 року представник відповідача надіслала до суду заперечення на відповідь на відзив, посилаючись на безпідставність пред`явленого позову

(а.с. 114-118 том 1).

10 серпня 2021 року справа надійшла в провадження Маловисківського районного суду Кіровоградської області (а.с. 1 том 3).

25 січня 2022 року відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву про застосування строку позовної давності, посилаючись на положення статей 256, 257 та 267 ЦК України (а.с. 62-64 том 3).

18 лютого 2022 року ухвалами суду задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення та витребування доказів (а.с. 83-88 том 3).

Відповідачеві ОСОБА_2 ухвалою суду від 18.02.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів (а.с. 89-90 том 3).

24 травня 2022 року відповідач ОСОБА_2 повторно надіслала до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 129-130 том 3).

31 травня 2022 року позивач ОСОБА_1 надіслала заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 133-134 том 3).

7 червня 2022 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, справи призначена до судового розгляду (а.с. 160 том 3).

10 серпня 2022 року відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду відзив на позовну заяву (а.с. 188-201 том 3).

24 жовтня 2022 року ухвалою суду відповідачеві ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі (а.с. 16-18 том 4).

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

24 березня 2015 року державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським В.О. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно якому спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка ОСОБА_2 .

Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/4 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частка, дерев`яномазаний, обкладений цеглою під літерою "Аакркр" жилою площею будинку 91,6 квадратних метрів, загальною площею всього будинку 157,2 квадратних метрів, та господарсько-побутові будівлі: сарай під літерою "Б",сарай під літерою "Д", погріб під літерою "В", гараж під літерою "Ж", вбиральня під літерою "У", огорожа №-№3, замощення І-ІІ (а.с. 5, том 1).

Рішенням виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 серпня 2006 року № 149 громадянці ОСОБА_3 відмовлено в прийнятті на квартирний облік (а.с. 6 том 1).

Відповідно до експертного висновку про технічний стан будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 , по комплексному стану конструктивних елементів будівля під літ. "А" на момент обстеження знаходилася в аварійному стані, подальша експлуатація будівлі житлового будинку неможлива. Обстежена будівля не підлягає ремонту так як затрати на її ремонт перевищують витрати на будівництво нового аналогічного будинку. Будівлі господарського призначення підліт. "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "У" на момент обстеження знаходилися у напівзруйнованому або повністю зруйнованому стані і не підлягають ремонту (а.с. 7-10 том 1).

Постановою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 4.05.2007 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області про скасування рішення про відмову у постановці на квартирний облік та зобов`язання поставити на квартирний облік та надати житло, скасовано рішеннявиконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 17 серпня 2006 року № 149 та зобов`язано виконком Новомиргородської міської ради Кіровоградської області вчинити дії щодо постановки на квартирний облік та надання житла громадянці ОСОБА_3

(а.с. 11-13 том 1).

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 10.07.2014 року, замовник ОСОБА_2 , домоволодіння складається:

з житлового будинку під літ. "А", загальною площею 157,2 кв.м, що має дві квартири (квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 71,1 кв.м; квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 86,1 кв.м), рік побудови до 1917 року;

тамбур "а", рік побудови 2003;

ганок "кр", рік побудови 2003;

ганок "кр'", рік побудови 1980;

сарай "Б", рік побудови 1955;

погріб "В", рік побудови 1905;

сарай "Д", рік побудови 1980;

гараж "Ж", рік побудови 2000;

убиральня "У", рік побудови 1956;

хвіртка "N", рік побудови 2002;

ворота № 1, рік побудови 2002;

огорожа № 2, рік побудови 2002;

огорожа № 3, рік побудови 2002;

замощення І, рік побудови 2002;

замощення ІІ, рік побудови 2002 (а.с. 14-16, 218-220 том 1).

3 квітня 2019 року ухвалою Кропивницького апеляційного суду у справі № 395/1053/16-ц ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про закриття провадження у справі (а.с. 39 том 1).

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 266-08 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини (21.05.2008 року) звернулася спадкоємець першої черги ОСОБА_2 ; 24 березня 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 78-87 том 1).

На підставі договорів купівлі-продажу від 26 листопада 1980 року громадяни ОСОБА_6 і ОСОБА_3 придбали по 1/4 частці будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 1312,3 кв.м, який складається з одноповерхового дерев`яномазаного жилого будинку, облицьованого цеглою, загальною площею 108,8 кв. м, та надвірних будівель: сарай під літ. "Г", погріб під літ. "В", вбиральня під літ. "У" (а.с. 84-85 том 1).

У цивільній справі № 395/1053/16-ц проведена судова будівельно-технічна експертиза від 29.03.2018 року № 1158/1159/17-27, що підтверджується відповідним висновком експерта (а.с. 119-128 том 1).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 29.05.2019 року в справі № 395/1700/18 відмовлено позивачеві ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на спадкове майно (а.с. 145-149 том 1).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 січня 2009 року позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкове майно складається з 1/2 частки будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .

Житловий будинок, в якому знаходиться частка, дерев`яномазаний, обкладений цеглою під літ. "Аакр" жилою площею будинку 91,6 кв. м, загальною площею всього будинку 157,2 кв.м, та господарсько-побутові будівлі: сарай під літ. "Б",сарай під літ. "Д", погріб під літ. "В", гараж під літ. "Ж", вбиральня під літ. "У", огорожа № 1-3, замощення І-ІІ (а.с. 151 том 1).

На підставі договору дарування від 23 вересня 1994 року та договору купівлі-продажу від 7 травня 2001 року ОСОБА_4 набула у власність 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Зазначена частина житлового будинку знаходиться в житловому будинку під літ. "А", надвірні будівлі: погріб під літ. "В", вбиральня "У", сарай під літ. "Г", "Д", огорожа (а.с. 152-156 том 1).

У технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_1 , складеному станом на 24.01.1985 року, виділені житлові приміщення квартири АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_3 , а також зазначені будівлі: "А" житловий будинок, побудований до 1917 року, "Б" сарай, "В" погріб, побудований до 1917 року, "У" вбиральня, побудована в 1956 році, "Г" сарай, побудований в 1955 році, "Д" сарай, побудований в 1980 році, "З" вбиральня, № 3 огорожа, побудована в 1981 році (а.с. 157-161 том 1, а.с. 70-75 том 3).

Згідно з рішенням виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 25 грудня 2008 року № 1382, обговоривши заяву ОСОБА_1 про оформлення права власності на самовільне будівництво господарських споруд померлою ОСОБА_4 на власній присадибній ділянці по АДРЕСА_1 та враховуючи Акт перевірки дотримання вимог чинного законодавства в галузі будівництва від 23 грудня 2008 року, оформлено право власності на самовільно побудовані: тамбур розміром 1,40 м х 2,88 м; гараж розміром 8,30 м х 4,80 м, та збільшено загальну площу на 6,6 кв.м, збільшено житлову площу на 1,5 кв.м без порушення технічних норм забудови (а.с. 239 том 1, а.с. 121-122 том 2, а.с. 68-69 том 3).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 березня 2015 року ОСОБА_7 є спадкоємцем першої черги майна

ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадщина, на яке видано свідоцтво, складається з 1/4 частки будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .

Житловий будинок, в якому знаходиться вищезазначена частка, дерев`яномазаний, обкладений цеглою під літ. "Аакркр" жилою площею будинку 91,6 кв. м, загальною площею всього будинку 157,2 кв. м, та господарсько-побутові будівлі: сарай під літ. "Б",сарай під літ. "Д", погріб під літ. "В", гараж під літ. "Ж", вбиральня під літ. "У", огорожа №№3, замощення І-ІІ (а.с. 242 том 1).

На підставі договору купівлі-продажу від 2.08.2016 року ОСОБА_7 передала у власність ОСОБА_2 1/4 частку будинку з господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 .

Житловий будинок, 1/4 частка якого відчужується, дерев`яномазаний, обкладений цеглою під літ. "Аакркр" жилою площею всього будинку 91,6 кв. м, загальною площею всього будинку 157,2 кв. м, та господарсько-побутові будівлі: сарай під літ. "Б",сарай під літ. "Д", погріб під літ. "В", гараж під літ. "Ж", вбиральня під літ. "У", огорожа №№3, замощення І-ІІ (а.с. 243-245 том 1).

30 серпня 2016 року громадянка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про виділ в натурі частки житлового будинку та земельної ділянки; 23 вересня 2016 року в справі № 395/1053/16-ц відкрито провадження у справі (а.с. 17-34, 135-137 том 3).

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області, яке не набрало законної сили, від 10 липня 2018 року в справі № 395/1053/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки будинку та усунення перешкод у виділі та приватизації частки земельної ділянки для обслуговування будинку з господарськими будівлями та спорудами,виділено в натурі у власність з відступом від ідеальних часток ОСОБА_2 29/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 під літ. "Аакркр1", а саме: приміщення 1-1 площею 3,10 кв.м, 1-2 площею 2,90 кв.м, 1-3 площею 9,60 кв.м, 1-4 площею 18,70 кв.м, 1-5 площею 13,00 кв.м, 1-6 площею 16,40 кв.м, 1-7 площею 7,40 кв.м, 2-7 площею 7,50 кв.м; погріб під літ. "В", сарай під літ. "Д", відповідно до варіанту першого висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 1158/1159/17-27 від 29 березня 2018 року (в додатку 3 позначено синім кольором).

Виділено в натурі у власність з відступом від ідеальних часток ОСОБА_1 71/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_5 під літ. "Аакркр1", а саме: приміщення 2-1 площею 3,00 кв.м, 2-2 площею 2,50 кв.м, 2-3 площею 9,20 кв.м, 2-4 площею 18,70 кв.м,2-5 площею 3,90 кв.м, 2-6 площею 17,90 кв.м, 2-7 площею 5,00 кв.м, 2-8 площею 13,10 кв.м, 2-9 площею 2,60 кв.м; ганок під літ. "кр", гараж під літ. "Ж", вбиральня під літ. "У", хвіртка під літ. "№", ворота під літ. "№"», огорожа під літ. "№ 2", огорожа під літ. "№ 3", замощення під літ. "І", замощення під літ. "ІІ"», відповідно до варіанту першого висновку експерта за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 1158/1159/17-27 від 29 березня 2018 року (в додатку 3 позначено жовтим кольором).

Для забезпечення ізольованого користування виділеними приміщеннями у житловому будинку літ. "Аакркр1", спільно ОСОБА_2 з ОСОБА_1 зобов`язано провести наступні будівельні роботи: кімнату 2-7, якою на теперішній час користується ОСОБА_1 , розділити перегородкою для можливості приєднання до квартири до квартири АДРЕСА_3 частину кімнати 2-7 площею 7,50 кв.м. ОСОБА_2 необхідно зробити дверний отвір в стіні між кімнатами 1-6 та 2-7 для можливості функціонального сполучення між помешканнями.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію у розмірі88 826 гривень за зменшення частки позивача у спільній частковій власності та встановлено порядок користування земельною ділянкою (а.с. 246-250 том 1).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень постановоюВерховного Суду від 4 листопада 2020 року в справі № 395/1053/16-ц рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10.07.2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17.09.2019 року скасовано, справу направлено на новийрозгляд до суду першої інстанції.

За наслідками звернення громадянки ОСОБА_1 проводилися перевірки щодо самочинного будівництва добудови до житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 35-38 том 3).

8 квітня 2015 року Новомиргородська міська рада ухвалила рішення № 2539, відповідно якому громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с. 43, 65, 206-212 том 3).

Згідно з актом від 11.09.2015 року, складеного комісією Новомиргородської міської ради, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_7 бажають виділити свої частки в окремий номер та зробити розподіл загальної земельної ділянки, але громадянка ОСОБА_1 відмовляється від встановлення меж земельної ділянки і не надає допуску на свою територію представникам ліцензованих проектних організацій (а.с. 66, 203 том 3).

Постановою Верховного Суду від 27.01.2022 року в справі № 395/853/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 22.04.2021 року залишено без задоволення (а.с. 107-113, 115-127 том 3).

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що гараж був побудований в 2001 році. Він разом зі своїм кумом штукатурив стіни. Гараж був побудований на частині території домоволодіння, яка належала ОСОБА_9 . ОСОБА_10 було розділене парканом. У ОСОБА_9 окремий вхід до будинку і на подвір`я. Оплату за виконану роботу він отримав від ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що у 2001 році він будував гараж із шлакоблоку; також робив в одній із кімнат будинку ремонт, клеїв шпалери та робив димохід. На території домоволодіння він бував часто. Йому відомо про те, що будинок на два господаря: одна половина належить ОСОБА_9 , а інша та той час була зруйнована і там ніхто не проживав. Гараж він будував для ОСОБА_9 . Крім того, він виконував зовнішні будівельні роботи у будинку. ОСОБА_12 на момент будівництва гаража в будинку не проживала.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні показав, що він разом з дружиною придбав частину будинку. В іншій частині проживала ОСОБА_3 . Сварок з нею не було. Будинок був на два господаря. ОСОБА_10 було розділено парканом. У 2001 році побудували він побудував гараж. Потім у 2016 році з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області надійшла судова повістка і вони з дружиною дізналися про те, що ОСОБА_12 претендує на належний йому з дружиною гараж, що був збудований на їхній частині домоволодіння. У іншій частині будинку, в якій раніше проживала ОСОБА_14 , був зруйнований дах. У тій частині ніхто не проживав.

Оцінюючи в сукупності наведені докази, судом достовірно встановлено, що внаслідок видачі відповідачеві ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року, яке оспорює позивач, було порушено конституційне право позивача ОСОБА_1 володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Так, відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно достатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зістаттею 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той ж подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з час відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Положеннямистатті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація,

зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно достатті 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Виходячи з положеньстатті 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року порушено її право на нерухоме майно, зокрема гараж під літ. "Ж", огорожу літ. №№3 та вимощення під літ. І.ІІ.

На підставі рішення виконкому Новомиргородської міської ради Кіровоградської області від 25.12.2008 року № 1382 за ОСОБА_4 оформлено право власності на самовільно побудовані споруди, в тому числі і гараж розміром 8,30 м на 4,80 м.

24 січня 2009 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До спадкового майна увійшов і гараж під літ. "Ж".

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 10 липня 2014 року, гараж, тамбур, огорожа і вимощення є об`єктами права власності.

Відповідно до пунктів 212, 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 3.03.2004 року № 20/5, яка була чинною на час відкриття спадкової справи, нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.

У Главі 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, який був чинним на час видачі відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом, визначено порядок видачі свідоцтв про право на спадщину.

Так пунктом 1.2 Порядку передбачено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих

документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна (пункти 4.14, 4.15 Порядку).

Згідно з пунктом 4.22 Порядку нотаріус у випадку видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно вносить відомості про перехід права власності на ім`я спадкоємця до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, установленому законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

У матеріалах спадкової справи № 266-08 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 наявні такі документи: заява про прийняття спадщини від ОСОБА_2 , яка подана нотаріусу 21 травня 2008 року; заява ОСОБА_2 від 24.03.2015 року про видачу свідоцтва; витяг зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 21.05.2008; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 21.05.2008; копія договору купівлі продажу від 26.11.1980 року, укладеного між продавцями ОСОБА_15 та ОСОБА_16 і покупцями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , відповідно якому продавці продали, а покупці придбали 1/4 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці розміром 1312,3 кв.м; копія договору купівлі-продажу від 26.11.1980 року, відповідно якому ОСОБА_15 продала, а ОСОБА_5 та ОСОБА_3 купили 1/4 частину будинку з надвірними будівлями на земельній ділянці по АДРЕСА_1 ; архівна довідка від 17.02.2015 року та свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року.

Аналізуючи відомості, що містяться в документах спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3 , суд дійшов наступних висновків.

У свідоцтві про право на спадщину за законом, що видане ОСОБА_2 24.03.2015 року, зазначено, що спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/4 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , та господарсько-побутовими будівлями: сарай літ. Б, погріб літ. В, сарай літ. Д, гараж літ. Ж, убиральня літ. У, огорожа №-№ 3, вимощення літ. І ІІ.

У договорі купівлі-продажу від 26.11.1980 року, укладеному між продавцями ОСОБА_15 , ОСОБА_16 і покупцями ОСОБА_5 , ОСОБА_3 зазначено, що предметом купівлі-продажу є 1/4 частка спірного житлового будинку та надвірні будівлі: сарай л.Г, погріб л.В, туалет л.У.

Предметом купівлі-продажу іншого договору від 26.11.1980 року є 1/4 частка спірного житлового будинку та надвірні будівлі: сарай л.Г, погріб л.В, туалет л.У.

Таким чином, при видачі відповідачеві ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом, у порушення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, державний нотаріус Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпський В.О. не перевірив чи зареєстровано за позивачем право власності на гараж під літ. "Ж" на підставі рішення виконкомуНовомиргородської міської ради Кіровоградської області від 25 грудня 2008 року № 1382, яке є чинним, ніким не скасовано та прийнято у зв`язку з виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, а також чи належить спадкодавцеві ОСОБА_3 будівля гаража, огорожа та вимощення, що побудовані на земельній ділянці, якою фактично користувалася ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що внаслідок видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року порушено права ОСОБА_1 , оскільки до складу спадщини, яку прийняла ОСОБА_2 включено нерухоме майно, власником якого на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування була ОСОБА_4 , після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_1 .

Наявність зазначеного нерухомого майна у свідоцтві про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року, виданому на ім`я ОСОБА_2 , є перешкодою у володінні, користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 нерухомим майном, отриманим у спадщину, що і стало підставою для звернення останньої до суду за захистом свого права, оскільки це майно включене позивачем ОСОБА_2 у розподіл та виділення частки і частини земельної ділянки відповідно до позовної заяви (справа № 395/1053/16-ц), яка на теперішній час розглядається Маловисківським районним судом Кіровоградської області.

Суд не погоджується з думкою позивача ОСОБА_1 про те, що однією з підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року, яке видане на ім`я ОСОБА_2 , є відсутність спадкового майна в натурі внаслідок аварійного стану частини житлового будинку та господарсько-побутових будівель.

Суд зазначає, що за висновком експерта від липня 2006 року про технічний стан будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 , будівля під літ. "А" на момент обстеження насправді знаходилася в аварійному стані, подальша експлуатація будівлі житлового будинку була неможлива. Обстежена будівля не підлягала ремонту. Будівлі господарського призначення підліт. "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "У" на момент обстеження знаходилися у напівзруйнованому або повністю зруйнованому стані і не підлягали ремонту.

Між тим, у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що частина спірного будинку та будівлі господарського призначення на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке оспорює позивач, були фізично знищені чи розібрані на будівельні матеріали.

Компетентний орган місцевого самоврядування не приймав рішення про виведення з експлуатації зазначених будівель внаслідок їх фізичного знищення.

До позовної заяви позивач надала технічний паспорт на спірний будинок, виготовлений станом на 10.07.2014 року, в якому це нерухоме майно відображено в наявності за наслідками проведення інвентаризації.

Крім того, у матеріалах спадкової справи № 266-08 до майна померлої ОСОБА_3 долучено архівну довідку від 17.02.2015 року на спірне домоволодіння по АДРЕСА_1 , у описі якої перелічено нерухоме майно, яке позивач вважає фізично знищеним.

Тому, оцінюючи в сукупності відомості в документах, долучених до матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 , яке оспорює позивач, частина житлового будинку по АДРЕСА_1 , що відображена на плані як квартира АДРЕСА_3 та будівлі господарського призначення, що розташовані на плані на лівій частині садиби, розділеній парканом, могли перебувати в занедбаному аварійному стані, але твердити про фізичне знищення цих будівель суд не має законних підстав.

Заперечення відповідача ОСОБА_2 зводяться до того, що позивач не довела належними та допустимими доказами обставини, які викладені у позовній заяві; позивач звертаючись з позовом до суду припустилася зловживань процесуальними правами з поданням завідомо безпідставного позову; позивач пропустила строки позовної давності.

Проаналізувавши дані, які встановлені судом на підставі доказів, що надані учасниками справи, суд вважає помилковою думку відповідача щодо недоведеності пред`явленого позову.

Матеріалами спадкової справи № 266-08 до майна померлої ОСОБА_3 достовірно встановлено порушення нотаріусом Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке оспорює позивач.

Державний нотаріус, проаналізувавши документи, надані спадкоємцем ОСОБА_2 , був зобов`язаний перевірити розбіжності в правовстановлюючих документах щодо права власності спадкодавця ОСОБА_3 на об`єкти нерухомого майна, що перебували на території садиби по АДРЕСА_1 .

Нотаріус зобов`язаний був звернути увагу на рік побудови таких об`єктів як гараж, вимощення та огорожа, що побудовані вже після смерті спадкодавця.

Тому, судом достовірно встановлено порушення прав позивача внаслідок видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2015 року, оскільки до складу спадщини, яку прийняла ОСОБА_2 , нотаріусом включено нерухоме майно, власником якого на підставі чинного рішення органу місцевого самоврядування була ОСОБА_4 , після смерті якої спадщину прийняла ОСОБА_1 .

Суд не погоджується з твердженнями відповідача ОСОБА_2 про те, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, припустилася зловживань процесуальними правами з поданням завідомо безпідставного позову, оскільки відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,

свобод чи законних інтересів.

Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (частина 3 статті 4 ЦПК України).

Щодо строків позовної давності, які просила застосувати відповідач ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 260 ЦК Українивизначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

За правилами частини 3 статті 267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом достовірно встановлено порушення прав позивача ОСОБА_1 внаслідок видачі спадкоємцеві ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину від 24.03.2015 року після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виходячи з вимог наведених законів перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається із заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності, відповідач вважає, що початок строку слід рахувати від дня видачі спірного свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідач заявила суду про те, що позивач ОСОБА_1 достовірно знала про видачу свідоцтва ще в 2015 році.

Між тим, позивач ОСОБА_1 не погодилася із заявою відповідача.

Як у судових засіданнях, так і у заявах по суті справи позивач ОСОБА_1 вказувала на те, що про спірне свідоцтво про право на спадщину їй стало відомо із документів, які вона отримала від Новомиргородської міської ради та Новомиргородського районного суду Кіровоградської області у справі № 395/1053/16-ц, тобто в жовтні 2018 року.

Як вбачається з реєстру, 30 серпня 2016 року громадянка ОСОБА_17 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про виділ в натурі 1/2 частки будинку та усунення перешкод у виділі та приватизації 1/2 частки земельної ділянки для обслуговування будинку з господарськими будівлями та спорудами, долучивши до позовної заяви копії правовстановлюючих документів на частку спірного житлового будинку.

23 вересня 2016 року суддею Новомиргородського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі № 395/1053/16-ц.

Судове рішення у справі ухвалено 10 липня 2018 року, яким позивачеві ОСОБА_2 проведено виділ в натурі 1/2 частки будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а з іншого співвласника будинку відповідача ОСОБА_1 , стягнуто грошову компенсацію в сумі 88826 гривень.

4 листопада 2020 року постановою Верховного Суду у справі № 395/1053/16-ц скасовано рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , позивач звернулася до суду 18 березня 2019 року.

Положеннями статті 8 Закону України "Про нотаріат" закріплено обов`язок дотримання нотаріальної таємниці нотаріусом та всіма іншими особами, яким стало відомо про вчинення нотаріальної дії.

Тому, суд погоджується з твердженнями позивача ОСОБА_1 про те, що в день видачі, тобто 24.03.2015 року, їй не було відомо про зміст свідоцтва про право на спадщину за законом, яке отримала ОСОБА_2 .

За таких обставин, початок перебігу строку позовної давності для пред`явлення позивачем ОСОБА_1 позову про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане відповідачеві ОСОБА_2 , слід рахувати з 30 серпня 2016 року, тобто від дня пред`явлення позову у справі № 395/1053/16-ц, адже після відкриття провадження у справі відповідачеві ОСОБА_1 були направлені копії документів, що з точки зору позивача ОСОБА_2 підтверджували її право на виділ належної частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .

З дня пред`явлення позову у справі № 395/1053/16-ц ОСОБА_1 могла дізнатися про зміст спірного свідоцтва про право на спадщину за законом та порушення свого права на майно, отримане у спадщину після смерті матері ОСОБА_4 .

Оскільки, у справі № 395/332/19 ОСОБА_1 пред`явила позов 18 березня 2019 року, тобто в межах трирічного строку, суд не має законних підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_2 про відмову у задоволенні позову в зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 264, 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом серії НАМ № 592811, видане 24 березня 2015 року державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Заліпським Віктором Олексійовичем спадкоємцю ОСОБА_2 на спадкове майно після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 303, спадкова справа № 266-08.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3457 (три тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень 80 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 січня 2023 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

третя особа Новомиргородська районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області, вул. Соборності, 109 кв. 1 в м. Новомиргород Кіровоградської області, ЄДРПОУ 02884730;

третя особа Обласне комунальне підприємство "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації", вул. Шульгіних, 12в м. Кропивницькому, ЄДРПОУ 03347514.

Головуючий

суддя