Рішення

від 17.01.2023 по справі 903/903/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2023 року Справа № 903/903/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімекс Альянс Україна»

до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

про стягнення 2 598 906,78 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

Представники сторін:

від позивача: Рубанчук С.Д., адвокат

від відповідача: Овчарук А.О., адвокат

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю«Сімекс Альянс Україна» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача- Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка 2 598 906,78 грн., з яких: 1 856 781,50 грн. основного боргу, 497 491, 20 грн. інфляційних втрат, 58955,93 грн. 3% річних та 185 678,15 грн. штрафу. Також, просить стягнути з відповідача 38 983,60 грн. витрат по сплаті судового збору та 73 535,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору поставки №80 від 05.02.2020р. в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 28.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2022, запропоновано відповідачу не пізніше ніж у 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.12.2022 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено на "17" січня 2023 р. на 14:30 год.

Відповідач листом від 16.01.2023 звернувся до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду у порядку п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України та зазначає, що позовна заява від 17.11.2022 за №17а була підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімекс Альянс Україна» - адвокатом Рубанчуком Сергієм Дмитровичем поза межами строку дії Договору на професійну правничу допомогу.

16.01.2023 на адресу суду від представника відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Додатково просить суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу на 90% до 18 567,82 грн. та зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000.00 грн.

17.01.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких просить суд долучити до матеріалів справи Додаткову угоду до Договору №25/10/22 про надання правової допомоги (щодо виправлення технічної помилки) від 25.11.2022.

Суд протокольною ухвалою від 17.01.2023 долучає до матеріалів справи №903/903/22 відзив на позовну заяву, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, пояснення представника позивача та Додаткову угоду до Договору №25/10/22 про надання правової допомоги (щодо виправлення технічної помилки) від 25.11.2022.

У судовому засіданні 17.01.2023 Судом оголошувалась перерва .

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у порядку п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України суд зазначає наступне.

У постанові Верховний Суд від 30.07.2020 у справі №299/1523/16-ц зробив правовий висновок, що помилка в даті договору про надання правової допомоги не може бути підставою для закриття касаційного провадження, так як такий факт не впливає на дійсність ордера та не позбавляє адвоката права підписувати касаційну скаргу.

Крім того, згідно ч.4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

В даному випадку, суд звертає увагу, що в Ордері на надання правничої (правової допомоги) серії АІ №1307925 від 17.11.2022 зазначено дату Договору №25/10/22 про надання правової допомоги - 25.10.2022 (а.с. 41).

Одночасно, в детальному описі виконаних робіт (послуг) і розрахунку наданих послуг (робіт) адвокатом клієнту згідно договору №25/10/22, а також у платіжному дорученні №16 від 17.11.2022 про сплату коштів за юридичні послуги у призначенні платежу зазначено дату укладення договору - 25.10.2022 (а. с. 44).

Більше того, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується ТзОВ "Сімекс Альянс Україна" видатковими накладними, що датовані після 25.10.2021. А відтак, неможливо стверджувати про те, що станом на 25.10.2021 у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість в розмірі 1 856 787 грн. 50 коп. згідно з договором поставки №80 від 05.02.2020 та долучених видаткових накладних, як про те зазначено у п. 1.1 договору про надання правової допомоги.

З огляду на зазначене, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у порядку п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України не підлягає до задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2023 просив суд заявлені позовні вимоги задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві.

В судовому засіданні 17.01.2023 представник відповідача проти позову заперечив, просив в позові відмовити повністю.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

05 лютого 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімекс Альянс Україна» (постачальник, позивач) та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка (покупець , відповідач) укладено договір поставки № 80 (Договір).

Згідно з п.1.1. договору, позивач зобов`язується поставити/передати племінні (генетичні) ресурси - сперма, ембріони великої рогатої худоби, інструменти, ветеринарні препарати та матеріали, необхідні для штучного осіменіння тварин (далі по тексту - продукція), на умовах і в порядку, передбачених даним договором, в кількості та якості, згідно супровідних документів, які є невід`ємною частиною цього договору, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити дану продукцію в строк передбачений даним договором.

Згідно з пунктом 5.1 зазначеної угоди оплата за придбану продукцію здійснюється в наступному порядку- 20 % вартості товару (необхідні постачальнику для реєстрації податкової накладної) сплачується покупцем протягом 5 календарних днів з моменту передачі продукції (дати оформлення видаткової накладної); 80 % вартості продукції сплачується покупцем протягом 10 календарних днів з моменту передачі продукції (дати оформлення видаткової накладної) незалежно від того, реалізував (використав) покупець продукцію чи ні.

Відпускні ціни на продукцію за кожною окремою поставкою можуть змінюватися постачальником в залежності від зміни вартості курсу гривні у відношенні до іноземних валют на міжбанківському валютному ринку на момент здійснення поставки, зміни відпускних цін постачальників кожного окремого виду продукції, зміни вартості доставки товару та інших факторів, що можуть вплинути на формування відпускних цін (пункт 5.3 договору).

Згідно з пунктом 8.2 вказаної угоди остання діє з моменту її підписання сторонами до 31 грудня 2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань.

Відповідно до п.8.3 Договору вказаний Договір поставки продовжений на 2021 рік.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку не оспорений, не розірваний та не визнаний недійсним.

Таким чином, договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач зазначає, що відповідачу впродовж 2021 року поставлено товару на суму 6 687 636,30 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно - транспортними накладними,довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей і рахунки на оплату (а.с.7-20).

Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей і рахунки на оплату, містяться у матеріалах справи.

З матеріалів справи судом додатково встановлено, що Покупець здійснив частково оплату за поставлений товар на суму 4 830 854,80 грн., що підтверджується копією оборотно - сальдової відомості по рахунку №361 з 01.01.2020- 17.11.2022 та випискою з рахунку банку (а.с. 31-32).

Однак, станом на день звернення до суду у Відповідача перед Позивачем наявна основна суми заборгованості у розмірі 1 856 781,50грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи проти отримання продукції за вищевказаними видатковими накладними не заперечував, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 856 781,50 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підтверджені матеріалами справи та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 185 678,15 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 cт.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Згідно зі ст.220 ГК України боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про зменшення суми штрафу на 90%.

В обґрунтування клопотання заявник посилається на те, що позивачем жодним чином не доведено, що йому завдано збитки простроченням зобов`язання зі сторони підприємства відповідача, а також відсутність в діях Відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання та те,що період прострочення є незначним.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19)

Згідно з п.7.2. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати покупець сплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,3 % від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу. У випадку прострочення оплати продукції понад 30 календарних днів Покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми боргу .

Суд, перевіривши розрахунок розміру штрафу заявленого позивачем до стягнення, враховуючи те, що сторони передбачили для відповідача - покупця за договором таку міру відповідальності за порушення зобов`язання з прострочення оплати продукції понад 30 календарних днів, як стягнення штрафу, суд вважає позовну вимогу про стягнення штрафу у розмірі 185 678,15 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 497 491,20 грн. інфляційних втрат та 58 955,93 грн. 3% річних за період з 23.12.2021 по 15.11.2022, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 73 535,00 грн.

Відповідач проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 73 535,00 грн заперечує, вважає розмір заявлених позивачем витрат необґрунтованим та не пропорційним для складності даного спору та просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1 000.00 грн.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Представником позивача до матеріалів справи надані документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу наданих адвокатом у розмірі 73 535,00 грн.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що 25.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМЕКС АЛЬЯНС УКРАЇНА" (клієнтом) та адвокатом Рубанчуком Сергієм Дмитровичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2734/10 від 30.12.2004, виданого Київською обласною радою КДКСА, укладений договір № 25/10/22 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту стосовно повернення Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка заборгованості за договором поставки № 80 від 25.02.2020 (основний борг 1 856 781,50 грн.). Клієнт в сою чергу зобов`язується оплатити Адвокату фіксований розмір гонорару і фактичні витрати понесені ним в процесі виконання Договору (а.с. 37- 41).

Згідно з п.5.1. договору, вартість послуг (гонорар) Адвоката з надання правової допомоги обчислюється у фіксованому розмірі і становить 73 535,00 грн, згідно Додатку Договору

Відповідно до п.5.1.1. договору, вартість послуг (гонорару) не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт.

Розрахунок здійснюється в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на поточний рахунок адвоката на протязі 5 (п`яти) календарних днів після підписання Сторонами Детального опису виконання робіт (послуг). (п. 5.2. договору).

При визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Факт надання позивачу адвокатських послуг адвокатським об`єднанням підтверджується: детальним описом виконаних робіт (послуг) і розрахунок наданих послуг (робіт) Адвокатом Клієнту згідно договору №25/10/22 від 25.10.2022, що підписаний між сторонами , платіжним дорученням №16 від 17.11.2022 на суму 73 535,00 грн.,рахунком -фактурою №17\11/22 від 17.11.2022, детальним описом виконаних робіт (послуг) і розрахунок наданих послуг (робіт) адвокатом Клієнту згідно договору №25/10/22 від 25.10.2022.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача проти витрат на професійну допомогу заперечував у відзиві на позовну заяву та просив суд у разі задоволення позовних вимог та покладення на відповідача витрат на правову допомогу, зменшити їх розмір до 1 000,00 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 73 535,00 грн, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, та те, що гонорар адвоката обчислений у фіксованому розмірі, та реально сплачений позивачем у справі, відповідачем неспівмірності заявлених витрат позивача не доведено, суд дійшов висновку, що дані докази підтверджують суму витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 73 535,00 грн. та підлягають стягненню з відповідача .

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка Україна (45726, Волинська обл., Горохівський р-н., с. Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКС АЛЬЯНС УКРАЇНА" (07401, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Гостинна, 13, ідентифікаційний код 37517349) 2 598 906,78 грн. заборгованості, з яких: 1 856 781,50 грн. основного боргу, 497 491, 20 грн. інфляційних втрат, 58 955,93 грн. 3% річних та 185 678,15 грн. штрафу, 38 983,60 грн. витрат по сплаті судового збору та 73 535,00грн. витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено

27.01.2023

СуддяМ. С. Шум