Ухвала

від 24.04.2023 по справі 903/903/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 903/903/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка

про стягнення 2 598 906,78 грн,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 903/903/22.

Перевіривши доводи заявника касаційної скарги та дослідивши подані скаржником матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/903/22, яким задоволено позов повністю та ухвалено стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕКС АЛЬЯНС УКРАЇНА" 2 598 906,78 грн заборгованості, з яких: 1 856 781,50 грн основного боргу, 497 491, 20 грн інфляційних втрат, 58 955,93 грн 3% річних та 185 678,15 грн штрафу, 38 983,60 грн витрат по сплаті судового збору та 73 535,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 вказану апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано Приватно-орендному сільськогосподарському підприємству ім. Івана Франка усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати докази доплати судового збору в сумі 54 753,90 грн протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У вказаній ухвалі судом зазначено, що за змістом апеляційної скарги заявник не погоджується з рішенням суду першої інстанції, зокрема щодо повноважень підписанта позовної заяви, оцінки доказів у підтвердження боргу, присуджених до стягнення сум штрафних санкцій та судових витрат, у зв`язку з чим апелянт фактично здійснює оскарження рішення в повному обсязі.

З доданої скаржником апеляційної скарги також убачається, що заявник просив суд апеляційної інстанції ухвалити рішення про залишення позову без розгляду повністю, а також скасувати рішення місцевого суду у цій справі в частині стягнення з відповідача 165 400,00 грн основного боргу з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Оскаржуваною в касаційному порядку ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 повернуто апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 17.01.2023 у справі № 903/903/22, оскільки скаржник не усунув виявлені недоліки апеляційної скарги протягом передбаченого строку, доказів доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 54 753,90 грн не надав.

Повертаючи апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка у цій справі, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, згідно з якою, якщо не усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Звертаючись з касаційною скаргою, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Івана Франка не погоджується з оскаржуваною ухвалою апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги через недоплату заявником судового збору, оскільки судом зроблено помилковий висновок про оскарження судового рішення першої інстанції в повному обсязі, оскільки в пункті 4 прохальної частини апеляційної скарги чітко викладена одна вимога по суті спору щодо скасування рішення суду в частині задоволення позову про стягнення основного боргу в розмірі 165 400,00 грн.

З огляду на викладене, скаржник зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання скарги розраховується та сплачується лише щодо перегляду рішення в частині оспорюваних сум.

Крім цього, непогодження апелянта з рішенням суду в частині процедурного питання щодо розгляду клопотання про залишення позову без розгляду, у задоволенні якого було відмовлено, невірно оцінена апеляційним судом як вимога, за яку передбачена сплата судового збору, та на підставі якої заявник оскаржує судове рішення повністю.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд в ухвалі від 28.02.2023 зазначив, що в прохальній частині апеляційної скарги заявник просить ухвалити рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду повністю.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення та залишити позовну заяву без розгляду.

Тобто, залишенню позовної заяви без розгляду передує скасування рішення суду першої інстанції повністю за наслідками його апеляційного перегляду.

Оскільки апелянтом оскаржується рішення місцевого суду в повному обсязі, звертаючись до суду із апеляційною скаргою необхідно було сплатити судовий збір в розмірі, передбаченому підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду.

Частиною четвертою статті 6 вищевказаного закону передбачено, що судовий збір може бути сплачено лише щодо перегляду судового рішення в частині позовних вимог (оспорюваних сум), якщо скаргу подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням).

Однак, як вірно вказав суд апеляційної інстанції апелянт окрім зазначеної в пункті 4 прохальної частини апеляційної скарги суми основного боргу в розмірі 165 400,00 грн, не погоджується з рішенням також і в інших частинах, зокрема, щодо повноважень підписанта позовної заяви в частині заборгованості, яка була присуджена до стягнення з відповідача відповідно до оскаржуваного судового рішення.

Оскільки скаржник не погоджується з прийнятим судовим рішенням, зокрема, з мотивів відсутності повноважень підписанта позовної заяви в частині присуджених до стягнення сум боргу, штрафних санкцій та судових витрат, не може свідчити, що він вважає оскаржуване судове рішення законним і обґрунтованим в цих частинах (сумах).

Вимога скаржника, викладена в пункті 3 прохальної частини апеляційної скарги, щодо ухвалення судового рішення про залишення позову без розгляду стосується заперечення скаржника ухвали про прийняття позову до розгляду та відкриття провадження у справі, яка відповідно до частини третьої статті 255 ГПК України не підлягає оскарженню окремо, а включається до апеляційної скарги на рішення суду.

За результатом розгляду в апеляційному порядку вказаного заперечення відповідно до пункту 4 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції може скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Отже, з урахуванням того, що апелянт просив суд апеляційної інстанції ухвалити судове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду повністю, твердження Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом.

Верховний Суд зауважує, що саме особа, яка подає скаргу на судове рішення обирає спосіб судового захисту (викладає вимоги); апеляційний суд переглядає судові рішення попередньої інстанції не інакше як за скаргою, поданою відповідно до ГПК України, у межах доводів та вимог такої скарги.

Як передбачено частиною першою статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Норми чинного законодавства покладають на суд апеляційної інстанції обов`язок розглядати ті вимоги, за вирішенням яких скаржник звернувся до суду.

Суд вирішує весь обсяг заявлених вимоги по суті, про розгляд яких клопочуть сторони, і за загальним правилом не повинен виходити за межі цих вимог, а також не повинен обирати одну з двох наведених можливих вимог, що виключають одна одну.

Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог.

За змістом частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Крім цього, положення статті 266 ГПК України надають право заявнику апеляційної скарги доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, врахувавши, що скаржником не виконано вимог ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху та не додано доказів доплати судового збору, повернув подану Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством ім. Івана Франка апеляційну скаргу відповідно до наведених положень законодавства, а, отже, правильне застосування Північно-західним апеляційним господарським судом статей 174, 260 ГПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

За змістом частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 903/903/22, оскільки правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За таких обставин, керуючись статтями 234, 235, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 903/903/22.

2. Касаційну скаргу на 25 (двадцяти п`яти) аркушах разом з оригіналом платіжної інструкції від 07.04.2023 № 1678 про сплату судового збору та заявою про описку в касаційній скарзі повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді В. А. Зуєв

О. В. Случ