Рішення

від 01.02.2023 по справі 918/989/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/989/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766)

до відповідача Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12, код ЄДРПОУ 03195441)

про відшкодування 117 021, 59 грн. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів

без виклику учасників справи

Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про відшкодування 117 021, 59 грн. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів відповідно до Договору №1 від 28.10.2020.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 Акціонерне товариство "Укртелеком" надало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Рівне на загальну суму 858 891 грн 78 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету. Однак, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вартість послуг відшкодував частково у сумі 741 870 грн 19 коп., внаслідок чого у відповідача виник борг у розмірі 117 021 грн 59 коп.

Ухвалою від 30.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/989/22. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд справи позивача та відповідача було повідомлено ухвалою від 30.11.2022, яка направлялась на адресу місцезнаходження позивача та відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та позовній заяві, а саме м. Рівне, вул. Соборна, 271, 33024 та 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12 відповідно. Дану ухвалу позивачем отримано 08.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 3301312283434. Відповідачем отримано дану ухвалу 08.12.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301312283442.

16 грудня 2022 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

У відзиві відповідач зазначив, що вході автоматичного звіряння інформації щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному абоненту Управлінням було встановлено, що кількість пільговиків, яким надавалися послуги зв`язку (які подавалися до Управління) менша, у зв`язку із зняття з обліку, розмір пільги невірно нарахований підприємством, тощо (копії звітів помісячного звіряння за 2020 рік додаються до відзиву).

Відповідач зауважує, що інформація про кількість пільговиків та суми нарахованих пільг ПАТ «Укртелеком» у 2020 році направлялася 01.09.2020 на адресу позивача електронною поштою.

Водночас, пункти положення Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" щодо подання підприємствами уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга" втратили чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 373 від 17.04.2019.

Відповідачем для позивача направлялися листи з повідомленням про необхідність надати достовірну інформацію про актуальну кількість пільговиків (лист від 31.12.2019 №09-6333) та про те, що звірка відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" за формою 2-пільга не проводиться.

Списки абонентів за «формою 2-пільга» та акти звіряння за «формою 3-пільга» направлялись позивачем на адресу відповідача після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (втратила чинність - 01.01.2020).

Таким чином, як зазначає відповідача, саме позивач повинен надати суду належні та допустимі докази, на підтвердження понесених витрат, внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв`язку) в за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117, запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

У пункті 12 Постанови КМУ від 29.01.2003 №117 зазначено, що Мінсоцполітики затверджує форми "1-пільга", "4-лільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму "З-пільга" - з Мінфіном.

Водночас, пункт 12 Постанови КМУ від 29.01.2003 №117 виключено на підставі Постанови КМУ № 373 від 17.04.2019 - застосовується з 01.10.2019.

Отже, з 01.10.2019 виключено п. 12 Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, на основі якого затверджено форму Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою "2-пільга", "3- пільга". Тобто, складання цих документів у спірний період не передбачено законодавством.

З огляду на наведене, як зазначає відповідач у відзиві, єдиним та допустимим доказом наявності пільг у певних громадян є безпосередньо відомості з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117. (Аналогічні висновки, викладені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 917/1584/21 про недопустимість зазначених доказів).

Враховуючи вищезазначене, відповідач підкреслює, що Управлінням було проведено відшкодування коштів за нараховані пільги з послуг зв`язку громадянам, які зареєстровані в м. Рівне та про яких є відомості в Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Окрім того, відповідач разом з відзивом подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, в обґрунтування якого вказав на необхідність надання усних/письмових пояснень по суті спору щодо доказів поданих відповідачем з відзивом.

Господарський суд, дослідивши клопотання відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, оцінивши характер спірних правовідносин з врахуванням перших заяв по суті спору, дійшов висновку про відмову у його задоволенні із урахуванням ч. 6 ст. 231 ГПК України, позаяк предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного і всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, суд зауважує, що ст. 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України" )..

23 грудня 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив зауважує, що відповідно до п. 4.3. Договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян №1 від 28.10.2020, відповідач зобов`язаний проводити автоматичне звіряння інформації, зазначеної у розрахунках в електронному форматі, отриманої від позивача в порядку, визначеному у п. 4.1.2. щодо вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян у звітному місяці (п. 4.3.1.). Також, на думку позивача, відповідач зобов`язаний був щомісяця за результатами такого автоматичного звіряння, направляти електронною поштою Звіти звіряння інформації позивачеві для відпрацювання розбіжностей та їх подальшого врахування при складанні розрахунків за наступний місяць (п.4.3.2.).

Позивач протягом 2020 року щомісячно на паперових носіях та у електронному форматі направляв на адресу відповідача списки пільговиків для відповідного звіряння, що підтверджується відповідними доказами, які долучені до позовної заяви.

Однак, як зазначає позивач, всупереч вимогам законодавства та зазначеним пунктам договору, відповідач не направляв щомісяця позивачу електронною поштою у 2020 році Звіти звіряння інформації по пільговим категоріям громадян, відтак, у позивача була відсутня можливість відпрацювання надісланої інформації для врахування її у наступних розрахункових періодах.

Можливість відпрацювання уточнених списків та інформації виникла у позивача у 2020 році лише один раз у вересні 2020 року після надіслання відповідачем Звіту звіряння інформації за період січень - липень 2020 р. Позивачем була опрацьована надіслана відповідачем інформація, та врахована у розрахунковому періоді - у вересні 2020 року (розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг за вересень 2020 додається). Як вбачається із долученого розрахунку видатків за вересень 2020, у колонці «разом нараховано» для низки абонентів проставлено мінусове значення пільги, що означає виключення такої особи із списку пільговиків, а в подальшому, пільга позивачем таким абонентам не надавалася.

У подальшому, позивачем надсилалися відповідачеві списки пільговиків за наступні періоди, а саме: за жовтень, листопад і грудень 2020 року, які приймалися та не оспорювалися відповідачем, оскільки Звіту звіряння інформації за вказані періоди відповідач позивачеві не направляв, а позивач вказаний звіт не отримував, відповідно ці періоди за відсутності заперечень відповідача обраховані виходячи із наявної у позивача інформації про пільговиків.

Окрім того, позивач звертає увагу, що договір укладений між сторонами 28.10.2020, тому станом на зазначену дату, позивачем в період починаючи з 01.01.2020 щонайменше до дати отримання від відповідача звіту про звіряння інформації щодо наявних розбіжностей в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, надано було телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення м. Рівне з урахуванням пільг, встановлених законодавством.

Тобто, споживачі отримували рахунки для оплати за тарифами за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у Розрахунках видатків та зведених розрахунках на та скеровувалась відповідачу. Очевидно, що повернути чи відкоригувати надану споживачеві у повному обсязі послугу зв`язку заднім числом не є можливим.

Тому, не лише позивач мав би бути зацікавленим у достовірності даних щодо пільговиків, але й відповідач зобов`язаний був звіряти надані позивачем списки пільговиків задля уникнення надання пільги тій особі, яка не має права на її отримання.

По-друге, як вказує позивач, щодо доводів і тверджень відповідача відносно того, що форми « 2-пільга» та «З-пільга» не є належними доказами, і на підтвердження чого зазначено висновки зроблені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 по справі №917/1584/21, вони є безпідставними.

Позивач зауважує, що не долучав до позовної заяви такі докази як форми « 2-пільга», « 3-пільга», « 4-пільга», « 5-пільга», «б-пільга», « 7-пільга». Власні позовні вимоги позивач обґрунтував Договором про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян № 1 від 28.10.2020, розрахункамивидатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг (помісячно), розрахунком заборгованості за 2020 рік, супровідними листами та доказами направлення поіменних списків пільговиків (як поштою так і електронним повідомленням), зведених розрахунків видатків по категоріях пільг на адресу відповідача. Поіменні списки пільговиків детально і наочно демонструють хто, на якій підставі, за який період, та яку саме пільгу та на яку суму отримує пільговик від надавача послуг. Вказані форми не долучалися до позовної заяви, відтак, підстави для того, щоб визнавати ці докази неналежними у суду відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

28 жовтня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (яке в подальшому перейменоване у Акціонерне товариство «Укртелеком») та Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (яке в подальшому перейменоване у Департамент соціальної політики Рівненської міської) ради було укладено договір № 1 про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів (далі - Договір).

Відповідно до розділу 2 Договору предметом Договору є взаємовідносини сторін щодо проведення відшкодування відповідачем витрат позивачеві за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають у місті Рівне.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору, ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору розпорядник зобов`язаний проводити автоматизоване звіряння інформації, зазначеної у розрахунках в електронному форматі, отриманої від Підприємства в порядку, зазначеному у пункті 4.1.2. щодо вартості послуг зв`язку, наданих Пільговим категоріям громадян у звітному місяці.

Відповідно до п. 4.3.3 Договору розпорядник зобов`язаний проводити відшкодування коштів за нараховані пільги з послуг зв`язку в межах кошторисних призначень та плану асигнувань, передбачених на відповідний період.

Відповідно до п. 4.4.1 Договору розпорядник має право у разі виникнення розбіжностей під час автоматизованого звіряння інформації щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному абоненту, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору, Закону України від 18.11.2003 «Про телекомунікації» (чинному у період надання пільг), Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач у 2020 році надавав телекомунікаційні послуги мешканцям міста Рівне, які мають установлені законодавством пільги.

Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги. А згідно п. 89 Правил пільги надаються за умови та з дати подання повного переліку документів, які засвідчують право на їх отримання.

Відповідно до п. 4.1.2. Договору, позивач зобов`язаний щомісяця до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за звітним, направляти на електронну адресу відповідача розрахунки в електронному форматі у вигляді ОВР файлів, щодо вартості зв`язку наданих пільговим категоріям громадян у звітному місяці.

Пунктом 4.1.3. Договору позивач зобов`язаний щомісяця до 15 числа місяця, наступного за звітним, подавати відповідачеві розрахунки на паперових носіях за встановленою формою.

У свою, чергу, відповідно до умов укладеного Договору, відповідач зобов`язаний проводити автоматичне звіряння інформації, зазначеної у розрахунках в електронному форматі, отриманої від позивача в порядку, зазначеному у п. 4.1.2. щодо вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян у звітному місяці (п. 4.3.1.), щомісяця за результатами такого автоматичного звіряння, направляти електронною поштою Звіти звіряння інформації Позивачеві для відпрацювання розбіжностей та їх подальшого врахування при складанні розрахунків на наступний місяць (п. 4.3.2.); проводити відшкодування коштів за нараховані пільги з послуг зв`язку за результатами електронної звірки в межах кошторисних призначень та плану асигнувань, передбачених на відповідний період (п. 4.3.3.).

Розділом 3 Договору сторонами визначено, що ціна договору становить 950 000 грн 00 коп.

Факт суми кошторисних призначень для відшкодування пільг на оплату послуг зв`язку у 2020 році мешканцям міста Рівне, підтверджується листом відповідача № 08-5844 від 28.10.2020 (том 1, а.с 12).

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, зокрема, беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років. Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсації громадянам із бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень та підлягають відшкодуванню.

Пунктом 2.2. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 309 від. 02.03.2012, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов`язань за відповідною формою та документи, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов`язання.

Положенням про Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, яке затверджене Рішенням Рівненської міської ради Рівненської області від 25.01.2018 № 3889 та було чинним у період зазначених відносин (том 1, а.с. 58-62) передбачено, що основним завданням управління є забезпечення реалізації на території міста державної політики у сфері соціального захисту населення; призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг відповідно до законодавства України (Р.2, п. 1, пп. 3).

Окрім того, розділом 3 Положення передбачено, що відповідач:

-розробляє міські програми соціального спрямування, координує їх виконання, аналізує стан реалізації та подає під час формування проекту відповідного місцевого бюджету пропозиції щодо передбачення у складі видатків, коштів на їх фінансування (п. 1 пп.24);

-проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги (п. 1 пп.37);

-проводить розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населенню (п.1 пп.38).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати як на підставі договорів (правочинів), так і безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна із сторін (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання позивача, як оператора телекомунікаційних послуг та Відповідача на здійснення заходів соціального захисту населення, виникли на підставі підписаного сторонами Договору, та з вимог законів: Бюджетного кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», «Про охорону дитинства», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги».

Згідно ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до розд. 5 Договору розрахунки проводяться за результатами електронної звірки в безготівковій формі шляхом перерахування коштів за розрахунковий рахунок Позивача за реквізитами, вказаними в цьому Договорі протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надходження коштів на рахунок Відповідача.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору (п.п. 2.2., 4.1.2.,4.1.3.) позивач щомісяця надсилав відповідачеві розрахунки вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян як в електронному форматі, так і на паперових носіях, що підтверджується доказами направлення їх на електронну пошту відповідача та супровідними листами про скерування розрахунків у паперовому вигляді на адресу останнього.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодёксу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Згідно ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Водночас, всупереч вимогам ст.ст. 526, 530, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, умовам Договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання, передбачені Договором та чинним законодавством, в частині повноти оплати відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян міста Рівне у 2020 році.

В результаті несвоєчасної та неповної оплати витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян міста Рівне в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 117 021,59 грн., яка відповідачем не оплачена.

В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16, від.15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини 20.01.2012 прийняв остаточне рішення, у висновках якого зазначено: «.... державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див, зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia). Однак, в діях відповідача прослідковується однобічне, власне і на свою користь трактування норм Бюджетного кодексу України, як наслідок - ухилення від виконання обов`язку по відшкодуванню витрат позивача на реалізацію законів України у сфері соціального захисту населення.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення міста Рівне з урахуванням пільг, встановлених законодавством, розмір яких підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою № 2-пільга. (том 1, а.с. 14-25).

Споживачі отримували рахунки для оплати за тарифами за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у Розрахунках за формою №2-пільга та скеровувалась відповідачу. Докази направлення наявні в матеріалах справи.

У відзиві відповідач зауважує, що списки абонентів за «формою 2-пільга» та акти звіряння за «формою 3-пільга» направлялись позивачем на адресу відповідача після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (втратила чинність - 01.01.2020).

Щодо даного зауваження відповідача, суд зазначає, що до 31.07.2020 була чинною та діяла форма « 2-пільга» - Розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/14439), яким передбачено обов`язок підприємств та організацій, що надають послуги, щодо формування та надання до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів ПВБ або ТХТ-формату.

Судом встановлено, що позивач щомісячно у письмовій та в електронній формах направляв відповідачу Розрахунки видатків за формою №2-пільга у форматі DBF-файлів, який затверджений наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2017 року та створений з метою забезпечення надання підприємствами- надавачами послуг на електронних носіях інформації щодо наданих пільг окремим категоріям громадян та автоматизованої перевірки інформації, наданої підприємствами, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги.

Водночас відповідно до п. 4.3. Договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян №1 від 28.10.2020, відповідач зобов`язаний проводити автоматичне звіряння інформації, зазначеної у розрахунках в електронному форматі, отриманої від Позивача в порядку, визначеному у п. 4.1.2. щодо вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян у звітному місяці (п. 4.3.1.). Також зобов`язаний був щомісяця за результатами такого автоматичного звіряння, направляти електронною поштою Звіти звіряння інформації позивачеві для відпрацювання розбіжностей та їх подальшого врахування при складанні розрахунків за наступний місяць (п.4.3.2.).

Дійсно позивач протягом 2020 року щомісячно на паперових носіях та у електронному форматі направляв на адресу відповідача списки пільговиків для відповідного звіряння, розрахунок видатків на відшкодування витрат пов`язаних з наданням пільг за формою № 2-га пільга, що підтверджується відповідними доказами, які долучені до позовної заяви. Розрахунок за формою № 2-га пільга за серпень-грудень 2020 приймалися та не оспорювалися відповідачем, оскільки Звіту звіряння інформації за вказані періоди відповідач позивачеві не направляв (окрім як за вересень 2020), відповідно ці періоди за відсутності заперечень відповідача обраховані виходячи із наявної у позивача інформації про пільговиків.

Судом встановлено, що можливість відпрацювання уточнених списків та інформації виникла у позивача у 2020 році лише один раз у вересні 2020 року після надіслання відповідачем Звіту звіряння інформації за період січень - липень 2020 р.

Як вбачається, дана інформація врахована у розрахунковому періоді - у вересні 2020 року (том 1, а.с. 22). У даному розрахунку у колонці «разом нараховано» для низки абонентів проставлено мінусове значення пільги, що означає виключення такої особи із списку пільговиків, а в подальшому, пільга позивачем таким абонентам не надавалася.

Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

З огляду на викладене, а саме те, що як вбачається із матеріалів справи, відповідач не направляв щомісяця позивачеві електронною поштою у 2020 році Звіти звіряння інформації по пільговим категоріям громадян, а відтак у позивача була відсутня можливість відпрацювання надісланої інформації для врахування її у наступних розрахункових періодах, - у суду відсутні підстави для визнання недопустимим доказом - Розрахунок за формою № 2-га пільга за серпень-грудень 2020.

Долучені до матеріалів справи розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, з зазначенням відомостей, з яких вбачається категорія пільг, період їх отримання, є належними та допустимими доказами на підтвердження надання соціальних послуг, компенсація вартості яких є предметом даного спору, оскільки такі містять інформацію про обсяг наданих позивачем послуг на пільгових умовах.

Суд констатує той факт, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - в силу закону, зобов`язаний ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Окрім того, як встановлено судом, договір укладений між сторонами 28.10.2020, тому станом на зазначену дату, позивачем в період починаючи з 01.01.2020 щонайменше до дати отримання від відповідача звіту про звіряння інформації щодо наявних розбіжностей в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (до вересня 2020), надано було телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення м. Рівне з урахуванням пільг, встановлених законодавством, а не Договором.

Тобто, споживачі отримували рахунки для оплати за тарифами за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у Розрахунках видатків та зведених розрахунках на та скеровувалась відповідачу. Очевидно, що повернути чи відкоригувати надану споживачеві у повному обсязі послугу зв`язку заднім числом не є можливим.

Тому, безперечно, відповідач зобов`язаний був звіряти надані позивачем списки пільговиків задля уникнення надання пільги тій особі, яка не має права на її отримання.

Суд зауважує, що Звіти звіряння інформації за 2020 рік, які долучені до відзиву, для позивача не надсилалися у спірному періоді, окрім звіту за вересень 2020 року, а відтак у позивача був відсутній обов`язок коригувати суми нарахованої компенсації за надання послуг зв`язку пільговим категорія населення із жовтня по грудень 2021.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 сума нарахованої компенсації за надання послуг зв`язку пільговим категорія населення становить: січень 2020 року - 66152,95 грн, лютий 2020 року - 86061,88 грн, березень 2020 року - 80542,70 грн, квітень 2020 року - 79640,32 грн, травень 2020 року-78918,01 грн, червень 2020 року - 77573,25 грн, липень 2020 року - 75714,97 грн, серпень 2020 року - 72892,48 грн, вересень 2020 року - 45060,19 грн, жовтень 2020 року - 66903,01 грн, листопад 2020 року - 65838,82 грн, грудень 2020 року - 63593,20 грн. Всього нараховано - 858 891,78 грн.

Відповідачем проведено оплату заборгованості у наступному порядку:

26.11.2020- 462940,49 грн. за період з 01.2020 по 07.2020;

17.12.2020 - 159969,74 грн: за серпень - жовтень 2020 р.

29.12.2020 - 60454,46 грн. за листопад 2020 р.

29.12.2020 - 58505,50 грн. за грудень 2020 р.

Всього проведено оплату на суму 741870,19 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень (том 1, а.с. 53- 54).

Відтак, станом на день подачі позовної заяви залишилися невідшкодованими витрати за надані у 2020 році телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян в сумі 117 021 грн. 59 коп.

01 листопада 2022 року відповідачу направлено претензію №448/20 із вимогою здійснення оплати, про відправлення якої свідчить квитанція відділення поштового зв`язку РД AT «Укрпошта» №3302405653122 від 03.11.2022. Однак, претензія залишена без задоволення - заборгованість не погашена.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України, порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про прокуратуру", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Суд зауважує, що за період з 01.01.2020 до дня укладення між позивачем та відповідачем Договору 28.10.2020 зобов`язання сторін у даній справі виникали безпосередньо із Законів України і не залежали від їх бажання.

Варто зазначити, що АТ "Укртелеком" як оператор телекомунікацій надає послуги зв`язку споживачам на підставі публічного договору, тому між сторонами склались правовідносини щодо надання послуг зв`язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі до 28.10.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися обов`язки, щодо надання пільговим категоріям громадян м. Рівне телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, а також Договору.

Зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача 117 021, 59 грн витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, відповідно судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 7451 від 116.11.2022 покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртелеком" до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про відшкодування 117 021, 59 грн. витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12, код ЄДРПОУ 03195441) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бул. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) 117 021 (сімнадцять тисяч двадцять одна) грн 59 коп. відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "01" лютого 2023 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич