Постанова

від 26.04.2023 по справі 918/989/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року Справа № 918/989/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Даценко Н.А

відповідача: Липко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 01.02.2023 суддею Пашкевич І.О., у справі № 918/989/22

за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"

до відповідача Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради

про відшкодування 117 021,59 грн витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів

В листопаді 2022 року Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про стягнення 117 021,59 грн витрат за надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Рівне на загальну суму 858 891 грн 78 коп., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету. Однак, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вартість послуг відшкодував частково у сумі 741 870 грн 19 коп., внаслідок чого у відповідача виник борг у розмірі 117 021,59 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.02.2023 у справі № 918/989/22 позов Акціонерного товариства "Укртелеком" до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради про відшкодування 117 021,59 грн витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів задоволено.

Стягнуто з Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" 117 021 грн 59 коп. відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів та 2 481 грн 00 коп. судового збору.

Відповідач Департамент соціальної політики Рівненської міської ради, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2023 у справі № 918/989/22 скасувати та ухвалити у нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги;

- у пункті 12 Постанови КМУ від 29.01.2003 № 117 зазначено, що Мінсоцполітики затверджує форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму "3-пільга" з Мінфіном;

- водночас пункт 12 Постанови КМУ від 29.01.2003 № 117 на підставі Постанови КМУ № 373 від 17.04.2019 з 01.10.2019 виключено пункт 2 Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, на основі якого затверджено форму Акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги за формою "2-пільга", "3- пільга";

- тобто складання цих документів у спірний період не передбачено законодавством;

- з огляду на наведене, єдиним та допустимим доказом наявності пільг у певних громадян є безпосередньо відомості з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117;

- аналогічні висновки, викладені у постанові Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 917/1584/21 про недопустимість зазначених доказів;

- в ході автоматичного звіряння інформації щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному абоненту Управлінням було встановлено, що кількість пільговиків, яким надавалися послуги зв`язку (які подавалися до Управління) менша, у зв`язку із зняттям з обліку, розмір пільги невірно нарахований позивачем;

- інформація про кількість пільговиків та суми нарахованих пільг ПАТ "Укртелеком" у 2020 році направлялася 01 вересня 2020 року на адресу позивача електронною поштою;

- управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради на адресу позивача направлялися листи з повідомленням про необхідність надати достовірну інформацію про актуальну кількість пільговиків (лис від 31.12.2019 № 09-6333) та про те, що звірка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" за формою 2-пільга не проводиться;

- списки абонентів за "формою 2-пільга" та акти звіряння за "формою 3-пільга" направлялись позивачем на адресу Управління після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (втратила чинність - 01.01.2020);

- враховуючи вищевикладене Управлінням було проведено відшкодування коштів за нараховані пільги з послуг зв`язку громадянам, які зареєстровані в м.Рівне та про яких є відомості в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

Таким чином, скаржник вважає, що Господарським судом Рівненської області при ухваленні оскаржуваного рішення не в повній мірі досліджено обставини справи, які мають значення для вирішення даного спору, тому просить оскаржуване рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу подано через суд апеляційної інстанції.

Листом № 918/989/22/1520/23 від 09.03.2023 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.

24.03.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 918/989/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2023, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2023 у справі № 918/989/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 26.04.2023 об 12:00 год.

20.04.2023 (вх. № 3327/23) на адресу суду від АТ "Укртелеком" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради залишити без задоволення.

В судовому засіданні 26.04.2023 представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача надав заперечення проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали оскарження ухвали, суд

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2020 року між Публічним акціонерним товариством Укртелеком (яке в подальшому перейменоване у Акціонерне товариство Укртелеком) та Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (яке в подальшому перейменоване у Департамент соціальної політики Рівненської міської) ради було укладено договір № 1 про відшкодування витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів (далі - Договір) /а.с. 7-10/.

Розділом 3 Договору сторонами визначено, що ціна договору становить 950 000 грн 00 коп.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору, ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 4.3.1 Договору розпорядник зобов`язаний проводити автоматизоване звіряння інформації, зазначеної у розрахунках в електронному форматі, отриманої від Підприємства в порядку, зазначеному у пункті 4.1.2 щодо вартості послуг зв`язку, наданих Пільговим категоріям громадян у звітному місяці.

Розпорядник зобов`язаний проводити відшкодування коштів за нараховані пільги з послуг зв`язку в межах кошторисних призначень та плану асигнувань, передбачених на відповідний період (п. 4.3.3 Договору).

Розпорядник має право у разі виникнення розбіжностей під час автоматизованого звіряння інформації щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному абоненту, не проводити розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації (п. 4.4.1 Договору).

На виконання вимог Договору, Закону України від 18.11.2003 Про телекомунікації (чинному у період надання пільг), Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про охорону дитинства", Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач у 2020 році надавав телекомунікаційні послуги мешканцям міста Рівне, які мають установлені законодавством пільги.

В результаті несвоєчасної та неповної оплати витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян міста Рівне в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 117 021,59 грн, яка відповідачем не оплачена.

У зв`язку із невідшкодуванням відповідачем витрат за надані у 2020 році телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, позивачем 01.11.2022 направлено відповідачу претензію № 448/20 із вимогою здійснення оплати, яка залишена відповідачем без задоволення, заборгованість не погашено /а.с. 55/.

Враховуючи, що заборгованість з оплати компенсації витрат позивача на надання послуг зв`язку пільговим категоріям споживачів за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 відповідачем не погашено, АТ "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Рівненської області із цим позовом про стягнення з Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради 117 021,59 грн витрат на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а також можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, з актів органів державної влади, органів влади АР Крим або органів місцевого самоврядування (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що боржник, як юридична особа, відповідає за своїми зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із договору чи закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до част. 1, 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачами, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України; установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, зокрема, беруть бюджетні зобов`язання в межах бюджетних асигнувань встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Відповідно до ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсації громадянам із бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв`язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.

Відповідно до п. 3 Положення від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи), організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Положенням про Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради, затвердженим рішенням Рівненської міської ради Рівненської області від 25.01.2018 № 3889 та було чинним у період зазначених відносин передбачено, що основним завданням управління є забезпечення реалізації на території міста державної політики у сфері соціального захисту населення; призначення та виплата соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг відповідно до законодавства України (р. 2, п. 1, пп. 3) /т. 1 а.с. 58-62/.

Окрім того відповідно до розділу 3 Положення відповідач:

-розробляє міські програми соціального спрямування, координує їх виконання, аналізує стан реалізації та подає під час формування проекту відповідного місцевого бюджету пропозиції щодо передбачення у складі видатків, коштів на їх фінансування (п. 1 пп. 24);

-проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі осіб, які мають право на пільги (п. 1 пп. 37);

-проводить розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населенню (п. 1 пп. 38).

Таким чином, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території міста Рівне державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

28.10.2020 Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради направлено ПАТ "Укртелеком" лист № 08-5844, яким проінформовано Рівненську філію ПАТ "Укртелеком", що відповідно до рішення Рівненської міської ради від 20.02.2020 № 8102 "Про зміни до бюджету міста Рівного на 2020 рік" виділені кошти в сумі 950 000,00 грн для надання пільг окремим категоріям громадян/т.1 а.с 12/.

На виконання вимог Договору (п.п. 2.2, 4.1.2, 4.1.3) позивач щомісяця надсилав відповідачеві розрахунки вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян як в електронному форматі, так і на паперових носіях, що підтверджується доказами направлення їх на електронну пошту відповідача та супровідними листами про скерування розрахунків у паперовому вигляді на адресу останнього /а.с. 14-37/.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати як на підставі договорів (правочинів), так і безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна із сторін (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання позивача, як оператора телекомунікаційних послуг, та відповідача на здійснення заходів соціального захисту населення, виникли на підставі підписаного сторонами Договору, та з вимог законів: Бюджетного кодексу України, Закону України Про телекомунікації, законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу, Про охорону дитинства, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Відповідно до розд. 5 Договору розрахунки проводяться за результатами електронної звірки в безготівковій формі шляхом перерахування коштів за розрахунковий рахунок позивача за реквізитами, вказаними в цьому Договорі протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надходження коштів на рахунок відповідача.

Водночас всупереч вимогам ст. 526, 530, ЦК України, ст. 193 ГК України, умовам Договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання, передбачені Договором та чинним законодавством, в частині повноти оплати відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян міста Рівне у 2020 році.

В результаті несвоєчасної та неповної оплати витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян міста Рівне в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 117 021,59 грн, яка відповідачем не оплачена.

Судом встановлено, що у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення міста Рівне з урахуванням пільг, встановлених законодавством, розмір яких підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою № 2-пільга /т. 1 а.с. 14-25/.

Споживачі отримували рахунки для оплати за тарифами за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у Розрахунках за формою № 2-пільга та скеровувалась відповідачу. Докази направлення наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до 31.07.2020 була чинною та діяла форма 2-пільга - Розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 за № 1172/14439), яким передбачено обов`язок підприємств та організацій, що надають послуги, щодо формування та надання до управлінь праці та соціального захисту населення розрахунки на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, у вигляді файлів ПВБ або ТХТ-формату.

Позивач щомісячно у письмовій та в електронній формах направляв відповідачу Розрахунки видатків за формою № 2-пільга у форматі DBF-файлів, який затверджений наказом Мінпраці № 535 від 04.10.2017 та створений з метою забезпечення надання підприємствами - надавачами послуг на електронних носіях інформації щодо наданих пільг окремим категоріям громадян та автоматизованої перевірки інформації, наданої підприємствами, а також акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги.

Водночас відповідно до п. 4.3 Договору про відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян № 1 від 28.10.2020, відповідач зобов`язаний проводити автоматичне звіряння інформації, зазначеної у розрахунках в електронному форматі, отриманої від позивача в порядку, визначеному у п. 4.1.2 щодо вартості послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян у звітному місяці (п. 4.3.1).

Також відповідач був зобов`язаний щомісяця за результатами такого автоматичного звіряння, направляти електронною поштою Звіти звіряння інформації позивачеві для відпрацювання розбіжностей та їх подальшого врахування при складанні розрахунків за наступний місяць (п. 4.3.2).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки за формою № 2-га пільга за серпень-грудень 2020 приймалися та не оспорювалися відповідачем, оскільки Звіту звіряння інформації за вказані періоди відповідач позивачеві не направляв (окрім як за вересень 2020), відповідно ці періоди за відсутності заперечень відповідача обраховані виходячи із наявної у позивача інформації про пільговиків.

Таким чином можливість відпрацювання уточнених списків та інформації виникла у позивача у 2020 році лише за вересень 2020 року після надіслання відповідачем Звіту звіряння інформації за період січень - липень 2020 року.

Зазначена інформація врахована у розрахунковому періоді - у вересні 2020 року. У даному розрахунку у колонці разом нараховано для низки абонентів проставлено мінусове значення пільги, що означає виключення такої особи із списку пільговиків, а в подальшому пільга позивачем таким абонентам не надавалася /т. 1 а.с. 22/.

Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи що відповідач не направляв щомісяця позивачеві електронною поштою у 2020 році Звіти звіряння інформації по пільговим категоріям громадян, у позивача була відсутня можливість відпрацювання надісланої інформації для врахування її у наступних розрахункових періодах.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - в силу закону, зобов`язаний ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що договір укладений між сторонами 28 жовтня 2020 року, тому станом на зазначену дату, позивачем у період починаючи з 01.01.2020 щонайменше до дати отримання від відповідача звіту про звіряння інформації щодо наявних розбіжностей в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (до вересня 2020), надано було телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення м. Рівне з урахуванням пільг, встановлених законодавством, а не Договором.

Тобто споживачі отримували рахунки для оплати за тарифами за мінусом пільги, а різниця між вартістю тарифу та рахунком пільговика відображалась у Розрахунках видатків та зведених розрахунках на та скеровувалась відповідачу, тому відповідач зобов`язаний був звіряти надані позивачем списки пільговиків задля уникнення надання пільги тій особі, яка не має права на її отримання.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 сума нарахованої компенсації за надання послуг зв`язку пільговим категорія населення становить: січень 2020 року - 66 152,95 грн, лютий 2020 року - 86 061,88 грн, березень 2020 року - 80 542,70 грн, квітень 2020 року - 79 640,32 грн, травень 2020 року - 78 918,01 грн, червень 2020 року - 77 573,25 грн, липень 2020 року - 75 714,97 грн, серпень 2020 року - 72 892,48 грн, вересень 2020 року - 45 060,19 грн, жовтень 2020 року - 66 903,01 грн, листопад 2020 року - 65 838,82 грн, грудень 2020 року - 63 593,20 грн. Всього нараховано - 858 891,78 грн.

Відповідачем проведено оплату заборгованості у наступному порядку:

- 26.11.2020 - 462 940,49 грн за період з січня 2020 по липень 2020;

- 17.12.2020 - 159 969,74 грн за період з серпня по жовтень 2020;

- 29.12.2020 - 60 454,46 грн за листопад 2020;

- 29.12.2020 - 58 505,50 грн за грудень 2020.

Всього проведено оплату на загальну суму 741 870,19 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень /т. 1, а.с. 53- 54/.

Отже станом на дату звернення позивача з позовом до Господарського суду Рівненської області залишилися невідшкодованими витрати за надані у 2020 році телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у сумі 117 021,59 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Законом України "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про прокуратуру".

Право позивача на отримання компенсації вартості послуг зв`язку, наданих ним своїм абонентам-пільговим категоріям споживачів за період з 01.01.2020 до дня укладення між позивачем та відповідачем Договору 28.10.2020 виникло безпосередньо із законів України і не залежало від їх бажання.

Висновок щодо цивільної зобов`язальної природи розглядуваних правовідносин узгоджується із позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 по справі № 927/291/17.

АТ "Укртелеком" як оператор телекомунікацій надає послуги зв`язку споживачам на підставі публічного договору, тому між сторонами склались правовідносини щодо надання послуг зв`язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі до 28.10.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися обов`язки, щодо надання пільговим категоріям громадян м. Рівне телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Разом з тим поіменні списки абонентів за формою 2-пільга та акти звіряння за формою 3-пільга направлялись позивачем на адресу відповідача після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (втратила чинність - 01.01.2020).

Крім того наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга", та Інструкції про порядок її заповнення від 04.10.2007 № 535, був закріплений чіткий перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи.

Однак 31.07.2020 наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 535 від 04.10.2007 "Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг "2-пільга" також втратив чинність.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень посилається на те, що надані позивачем поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" не є достатнім доказом належного надання послуг на пільгових умовах у спірний період з січня по грудень 2020 року, у зв`язку із втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" та виключення п.12 Положення про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами відповідача про неналежність наданих позивачем доказів на підтвердження надання послуг зв`язку відповідним пільговим категоріям населення, враховуючи наступне.

Скасування певних форм звітності, без подальшого запровадження інших та за умов чинності обов`язку з проведення звіряння між позивачем і відповідачем для цілей проведення розрахунків з відшкодування та повноважень останнього з ведення та актуалізації відомостей щодо пільговиків відповідної територіальної громади, зумовлюють висновок суду про відповідність поведінки Позивача з надання Відповідачеві відомостей про надані ним послуги пільговикам у розглядуваний період принципу справедливості, добросовісності і розумності (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України), достовірність яких за змістом (а не за формою, адже у розглядуваному періоді її не було запроваджено) відповідачем належними і допустимим доказами не спростована.

Припущення іншого, тобто неможливість отримання відшкодування витрат за надані послуги пільговикам через невизначеність відповідними уповноваженими органами форми відповідних звітних документів після скасування попередньої форми таких документів було б несумісним із принципом "належного урядування".

Ухилення від відшкодування державою в особі відповідного органу (в розглядуваному випадку відповідача) витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням послуг пільговій категорії споживачів, є фактичним примушенням позивача всупереч ч. 1 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України до безплатного надання таких послуг (фінансування їх за рахунок власних коштів) або до відмови/обмежені у надані таких послуг пільговій категорії населення, що не відповідає ст. 3 Конституції України, заважаючи на чинність законів, якими ці пільги запроваджені та гарантуються.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає належних підстав для звільнення держави в особі відповідача від виконання обов`язків щодо компенсації позивачу його втрат, внаслідок надання послуг пільговій категорії осіб у відповідності до приписів діючого законодавства України, адже таке звільнення (відмова у задоволені вимоги щодо відшкодування) за своєю сутністю тотожне позбавленню "майно" у розумінні норми, закріпленої другим реченням першого пункту ст.1 згадуваного вище Першого протоколу в контексті правової позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п.46 рішення у справі "Жовнер проти України".

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо надання позивачем у спірному періоді пільговій категорії осіб телекомунікаційних послуг, внаслідок чого позивачем були понесені витрати, оскільки в порушення вищевказаних норм законодавства відповідачем не було відшкодовано позивачу понесені ним витрати.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що спростовуються фактичними обставинами справи.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2023 у справі № 918/989/22 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2023 у справі № 918/989/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 918/989/22 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "27" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.