Постанова

від 30.01.2023 по справі 472/566/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 472/566/19

провадження № 61-938св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Веселинівська селищна рада Веселинівського району Миколаївської області, Державний нотаріальний архів Миколаївської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року у складі судді Яворської Ж. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, та адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, секретаря Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Любов Володимирівни, Державного нотаріального архіву Миколаївської області, ОСОБА_2 , за участю третьої особи - ОСОБА_3 , про встановлення нікчемності правочину (заповіту) та скасування запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Покровка Веселинівського району Миколаївської області померла її мати ОСОБА_4 .

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 , земельна ділянка для його обслуговування та чотири земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 14,10 га, розташовані в межах території Покровської сільської ради.

Зазначила, що за життя ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 усе майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, а також все те, на що вона за законом буде мати право повністю.

Цей заповіт було посвідчений 18 квітня 2013 року секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Ставніченко М. М. та зареєстрований у реєстрі за № 1.

Послалася на те, що 13 лютого 2019 року подала приватному нотаріусу Веселинівського районного нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О. Ф. заяву про прийняття спадщини за заповітом.

Приватний нотаріус завела спадкову справу за № 21 та повідомила про те, що заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 18 квітня 2013 року, скасований заповітом ОСОБА_4 , посвідченим 20 жовтня 2018 року секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В. за реєстром № 16, та надала їй його ксерокопію.

Зазначила, що ознайомившись з заповітом, побачила, що напис у заповіті «На моє прохання заповіт записано секретарем виконавчого комітету Покровської сільської ради з моїх слів за допомогою комп`ютера. Прочитано мною в голос до підписання та підписано особисто ОСОБА_4 » та підпис на ньому вчинила її мати, а склала та підписала від імені матері інша особа, а тому вважає його нікчемним.

Вважає, що заповіт не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок).

Виходила з того, що її мати ОСОБА_4 з липня 2015 року важко хворіла. У зв`язку з перенесеним нею у 2016 році інсультом вона втратила можливість пересуватися, потребувала стороннього догляду та допомоги навіть у найпростіших рухах, таких, як самостійне прийняття їжі.

Дійшла висновку, що ОСОБА_4 не могла прибути в приміщення органу місцевого самоврядування для посвідчення заповіту, отже його посвідчено поза межами цього приміщення.

Між тим, у посвідчувальному написі, всупереч вимог частини другої статті 2.1 розділу Порядку, відсутній запис про місце вчинення нотаріальної дії із зазначення адреси та причини, з яких нотаріальна дія вчинена поза приміщенням органу місцевого самоврядування.

Вважає, що його складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення та в силу приписів статті 1257 ЦК України він є нікчемним.

Просила визнати заповіт від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В. 12 жовтня 2018 року та зареєстрованого у Реєстрі для реєстрації заповітів за № 16 нікчемним, скасувати запис про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, складеного та підписаного невідомою особою від імені ОСОБА_4 та зобов`язати Державний нотаріальний архів Миколаївської області внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру.

Ухвалою від 30 грудня 2020 року Веселинівський районний суд Миколаївської області до участі у справі залучив Веселинівську селищну раду Веселинівського району Миколаївської області як правонаступника відповідачів Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області та секретаря Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 27 вересня 2021 року Веселинівський районний суд Миколаївської області позовні вимоги задовольнив.

Встановив нікчемність заповіту, складеного та підписаного невідомою особою від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В. 12 жовтня 2018 року та зареєстрованого у Реєстрі для реєстрації заповітів за № 16.

Скасував запис про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, складеного та підписаного невідомою особою від імені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідченого секретарем Виконавчого комітетом Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В. 12 жовтня 2018 року та зареєстрованого у Реєстрі для реєстрації заповітів за № 16, та зобов`язав Державний нотаріальний архів Миколаївської області внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру.

Додатковим рішенням від 08 жовтня 2021 року Веселинівський районний суд Миколаївської області стягнув з Веселинівської селищної ради Миколаївської області та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені нею судові витрати в сумі 7 171,24 грн.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що секретар Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В., яка є посадовою особою, порушила вимоги Розділу ІІ Порядку при складені заповіту, в зв`язку із чим, оспорений заповіт є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України, як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Врахував висновок судової почеркознавчої експертизи від 28 січня 2020 року № 296, який визнав допустимим доказом, оскільки у ньому наявні посилання на конкретні докази, на підставі яких зроблено висновки, наявний перелік матеріалу, що досліджувався, описано результати порівняльного дослідження підписів, долучено ілюстровані таблиці, а також з урахуванням встановлених у справах обставин та досліджених доказів у їх сукупності та зважаючи на те, що рукописні записи в оспорюваному позивачем заповіті здійснено не заповідачем, а іншою особою, будь-які застереження в заповіті відсутні, волевиявлення ОСОБА_4 на час складання зазначеного заповіту не було вільним, дійшов висновку про наявність підстав для встановлення нікчемності заповіту і скасування запису про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, та зобов`язання Державного нотаріального архіву Миколаївської області внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру, саме і з вказаних підстав також.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 07 грудня 2021 року Миколаївський апеляційний суд апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поданої її представником адвокатом Вишневським А. А., задовольнив частково.

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року в частині задоволення вимог про встановлення нікчемності заповіту складеного ОСОБА_4 12 жовтня 2018 року, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В., реєстраційний № 16 скасував та в цій частині ухвалив нове судове рішення, яким у задоволені цих вимог відмовив.

Решту рішення місцевого суду та додаткове рішення цього ж суду від 08 жовтня 2021 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що заповіт від 12 жовтня 2018 року не відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме - не підписаний власноруч заповідачем, а тому є нікчемним.

Проте не звернув уваги на те, що задоволення позову ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту не призведе до відновлення порушеного права останньої, оскільки заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивач обрала неналежний спосіб захисту, а тому в задоволенні позовних вимог про встановлення нікчемності правочину (заповіту) слід було б відмовити з цих підстав, зазначивши в мотивувальній частині судового рішення із застосуванням відповідних положень норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Зважаючи на те, що заповіт від 12 жовтня 2018 року є нікчемним, вимога ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із спадкового реєстру про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту та зобов`язання внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру є обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що вирішення цього спору не звужує обсяг прав та інтересів ОСОБА_3 на обов`язкову частку у спадщині, яка відкрилася після смерті її матері ОСОБА_4 , і яку вона прийняла у встановленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції судові рішення та постанову суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_2 зазначив пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункти 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_3 зазначив пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункти 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційні скарги мотивував тим, що суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного провадження спадкову справа, яке повинна бути розглянута лише в загальному позовному провадженні; суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення повторної (додаткової експертизи), а суд першої інстанції - клопотання про повторний допит експерта.

Вважає, що суди неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, оскільки позивач у судовому засіданні пояснила, що її матір не могла підписати заповіт. Тобто, після дослідження висновку експерта та його допиту стало відомо, що заповідач не могла користуватися правою рукою та ця обставина не була досліджена експертом та врахована під час проведення експертизи.

На думку заявника, суди не врахували, що заповіт був підписаний з прагненням наслідувати почерк, може вказувати на те, що заповідач намагалася зробити підпис схожим на власний.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що відповідно до свідоцтва про народження матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 101, 102-103, 106, 107), а ОСОБА_2 - онуком (т. 1 а. с. 94).

ОСОБА_4 на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 склала заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Ставніченко М. М., зареєстрований в реєстрі за № 1, про те, що усе її майно, що буде їй належати, де б воно не знаходилося і з чого б не складалося, а також все те, що за законом буде мати право, заповідала ОСОБА_1 повністю (т. 1, а. с.13).

12 жовтня 2018 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 16 (т. 1, а. с. 14).

Цим заповітом ОСОБА_4 заповіла житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1792 га, кадастровий номер 4821783801:02:060:0117 (держаний акт на право власності на земельну ділянку ЯК № 791122) онукові ОСОБА_2 , а земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 14,10 га (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯА № 070879, кадастрові номери 1-4821783800:03:000:0647, № 2-4821783800:03:000:0795, № 3-4821783800:03:000:0648, № 4-4821783800:03:000:0796), в рівних частках онукові ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_1 .

Цей заповіт скасував заповіт, посвідчений Покровською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області від 18 квітня 2013 року за реєстровим № 1.

Із заповіту слідує, що його посвідчив секретар Виконавчого комітету Покровської сільської ради Мінасян Л. В., заповіт вона записала зі слів ОСОБА_4 .

Заповіт до його підписання прочитала уголос заповідач ОСОБА_4 і власноручно підписала у присутності її о 14.00 год 30 хв.

Заповіт склали в двох примірниках, один із яких залишився у справі виконавчого комітету сільської ради, а другий отримала заповідач. Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (т. 1, а. с. 11).

Із копії спадкової справи № 21/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 слідує, що 13 лютого 2019 року ОСОБА_2 , 20 лютого 2019 року ОСОБА_3 , 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулися до приватного нотаріуса Веселинівського нотаріального округу Миколаївської області Болгарчук О. Ф. із заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті їх матері та баби (т. 1, а. с. 80, 81, 82).

За відомостями спадкового реєстру заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 12 жовтня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 16, є чинним (т. 1, а. с. 86-88).

За висновком судової почеркознавчої експертизи від 18 грудня 2019 року № 296, проведеної за клопотанням позивача, досліджені у заповіті рукописні записи, які починаються словами «На моє прохання …» і закінчуються словами» … та підписані особисто», а також рукописні записи « ОСОБА_4 » у графах «Підпис»:» у двох примірниках заповіту ОСОБА_4 від 12.10.2018 виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою; рукописні записи, які починаються словами «На моє прохання …» і закінчуються словами» … та підписані особисто», а також рукописні записи « ОСОБА_4 » у графах «Підпис:» у двох примірниках заповіту ОСОБА_4 від 12.10.2018 виконані однією особою; підписи у вигляді коротких рукописних записів « ОСОБА_6 » у графах «Підпис:» у двох примірниках заповіту ОСОБА_4 від 12.10.2018 виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою (т. 1 а. с. 221-227).

Заповіт ОСОБА_4 зареєстровано у реєстрі реєстрації нотаріальних дій 12 жовтня 2018 року за № 16 та зареєстровано у алфавітній книзі обліку заповітів, що підтверджується належно завіреними копіями із реєстру для реєстрації нотаріальних дій, початого 12 січня 2018 року та алфавітної книги обліку заповітів, початої 2016 році (т. 1 а. с. 112-114, 115-116).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області від 25 листопада 2015 року № 2, відповідальною за вчинення нотаріальних дій призначено секретаря цієї ради Мінасян Л. В. (т. 1 а. с. 110).

За рішенням від 09 грудня 2020 року Покровська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до Веселинівської селищної ради (т. 3 а. с. 15-20).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є: пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що оспорений заповіт є нікчемним в силу частини першої статті 1257 ЦК України, як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині визнання заповіту нікчемним, суд апеляційної інстанції вважав, щозаповіт від 12 жовтня 2018 року не відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме - не підписаний власноруч заповідачем, а тому є нікчемним.

Проте зазначив, що задоволення позову ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту не призведе до відновлення порушеного права останньої, оскільки заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивач обрала неналежний спосіб захисту, а тому в задоволенні позовних вимог про встановлення нікчемності правочину (заповіту) слід було б відмовити з цих підстав, зазначивши в мотивувальній частині судового рішення із застосуванням відповідних положень норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19 (провадження № 61-6254св21), від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20 (провадження № 61-10983св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17 (провадження № 61-545св20) у справах за позовом про встановлення нікчемності правочину, суд дійшов висновку про те, що позивач заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, у зв`язку з чим обрав неналежний спосіб захисту, а отже позов з цих підстав задоволенню не підлягає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) дійшла висновку про те, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявивши вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, позивач обрала неналежний спосіб захисту.

Зважаючи на те, що заповіт від 12 жовтня 2018 року є нікчемним, вимога ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із спадкового реєстру про реєстрацію в Спадковому реєстрі заповіту, складеного та підписаного невідомою особою від імені ОСОБА_8 , посвідченого секретарем виконавчого комітетом Покровської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області Мінасян Любов`ю Володимирівною 12 жовтня 2018 року та зареєстрованого у Реєстрі для реєстрації заповітів за № 16, та зобов`язання внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру є обґрунтованою.

Щодо розгляду судом справи у порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження

У пункті 2 частини четвертої статті 274 ЦПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.

Проте, стаття 368 ЦПК України визначає порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції.

З огляду на частину першу цієї статті, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову більше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції також за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, протеіз повідомленням учасників справи.

На рішення місцевого суду, адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

ОСОБА_2 у листопаді 2021 року також звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 08 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Вишневського А. А. на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року, витребував із Веселинівського районного суду Миколаївської області матеріали цивільної справи № 472/566/19.

Ухвалив розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою від 08 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року залишив без руху.

Між тим, ухвалою від 12 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд закінчив проведення підготовчих дій, які пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Призначив цивільну справу до розгляду в апеляційній інстанції на 07 грудня 2021 року о 10.00 год. у приміщенні Миколаївського апеляційного суду.

Одночасно ухвалив про місце та час судового засідання повідомити: учасників справи.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд виправив описку, допущену в ухвалі Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року та виключив з її резолютивної частини пункт шостий (розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними в матеріалах справи доказами).

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд закінчив проведення підготовчих дій, які пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Призначив цивільну справу до розгляду в апеляційній інстанції на 07 грудня 2021 року о 10.00 год. у приміщенні Миколаївського апеляційного суду.

Ухвалив про місце та час судового засідання повідомити: учасників справи.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд відмовив у задоволення клопотання ОСОБА_2 про розгляд поданої ним апеляційної скарги в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи і викликом сторін, мотивуючи це тим, що справа, що переглядається, є спором щодо спадкування майна, отже, підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи і викликом сторін відповідно до вимог ЦПК України, а тому необхідності у задоволенні клопотання немає.

Ухвалою від 29 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд відмовив у задоволення клопотання адвоката Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_3 про розгляд поданої ним апеляційної скарги в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи і викликом сторін, мотивуючи це тим, що справа, що переглядається, є спором щодо спадкування майна, отже, підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи і викликом сторін відповідно до вимог ЦПК України, а тому необхідності у задоволенні клопотання немає.

Отже, доводи касаційних скарг про те, що апеляційний суд у порядку спрощеного позовного провадження розглянув справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, не ґрунтуються на законі.

Щодо необґрунтованого відхилення клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи

Підставою для відкриття касаційного провадження заявники зазначили необґрунтоване відхилення клопотання ОСОБА_2 про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи.

В апеляційна скарга ОСОБА_2 містить клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 07 грудня 2021 року Миколаївський апеляційний суд відмовив у задоволення клопотання ОСОБА_2 про призначення у справі почеркознавчої експертизи, мотивуючи це тим, що ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 11 вересня 2019 року у справі призначалася судово почеркознавча експертиза.

На виконання зазначеної ухвали суд отримав висновок судової почеркознавчої експертизи від 28 січня 2020 року № 296.

22 вересня 2021 року адвокат Вишневський А. А. в інтересах ОСОБА_2 подав клопотання про призначення повторної (додаткової) судової почеркознавчої експертизи (т. 3, а. с. 197-198), у задоволені якого ухвалою від 27 вересня 2021 року Веселинівський районний суд Миколаївської області відмовив.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність сумнівів у правильності висновку експерта, відповідності його іншим матеріалам справи, а отже про відсутність підстав для проведення повторної та додаткової судової почеркознавчої експертизи.

Місцевий суд оцінив питання, які представник відповідача ОСОБА_2 . Вишневський А. А. порушив у своєму клопотанні щодо виконання у заповіті рукописного тексту та підпису померлою ОСОБА_4 лівою рукою та під впливом хвороби, як неприйнятні, з огляду на висновок експерта про їх виконання іншою особою (виконавцем), яка прагнула наслідувати почерк та підпис ОСОБА_4 .

Зокрема, суд першої інстанції оцінив висновок експерта від 28 січня 2020 року № 296 як зрозумілий (ясний) та повний.

Заявляючи у апеляційній скарзі клопотання про проведення у справі додаткової судової почеркознавчої експертизи, відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції були встановлені додаткові обставини, а саме те, що спадкодавець, яка була правшею, після перенесеної хвороби, що сталася після 2010 року не могла користуватися правою рукою.

Виходив з того, що ця обставина не досліджена експертом, і не знайшла свого відображення в експертному висновку. Можливість того, що останній заповіт був підписаний померлою, але лівою рукою, що могло істотні змінити почерк померлої експерт не дослідив.

У заявленому клопотанні на вирішення експерта запропонував питання, пов`язані з дослідженням рукописного тексту та підпису померлої ОСОБА_4 , яка нібито виконувала власноруч лівою рукою, бо після перенесеної хвороби не користувалася правою. А підписання заповіту з прагненням наслідування почерку, на його думку, може вказувати на те, що померла намагалася зробити так, щоб її підпис був схожий на той яким вона пише.

Проте, такі доводи є лише припущеннями, а не встановленими фактами, отже призначення і проведення на їх підставі експертизи у справі не має правового значення для вирішення справи.

Згідно з пунктом 1.2.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (далі - Інструкція) додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.

Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.

В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження.

У випадках, коли виникає необхідність провести дослідження нових об`єктів або щодо інших обставин справи, суд призначає нову експертизу, яка не є додатковою.

Таким чином, додаткова судова експертиза призначається лише у разі неповноти чи неясності висновку експерта, якщо таке неможливо усунення шляхом допиту експерта.

Зміст висновку експертизи від 28 січня 2020 року свідчить, що експерт дав однозначну, конкретну, повну та ясну відповідь на порушені судом питання.

Підтримуючи своє клопотання у судовому засіданні апеляційної інстанції, відповідач будь-яких додаткових матеріалів (медичні висновки на підтвердження стану здоров`я ОСОБА_4 щодо втрати спроможності виконувати дії правою рукою; вільні зразки рукописного тексту та підпису написаного ОСОБА_4 лівою рукою для порівняльного дослідження) для направлення експерту не представив та пояснив, що у нього відсутні можливості доповнити зразки почерку виконанні лівою рукою померлою бабою.

Аргументи клопотання про те, що наданий стороною позивача для проведення експертизи лист підписаний померлою ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції правильно визнав такими, що не відповідають критерію достовірності та не заслуговують на увагу, оскільки у експертному дослідженні відсутні посилання на вказаний лист.

Отже, дослідивши матеріали справи, зміст висновку почеркознавчої експертизи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що експертний висновок від 28 січня 2020 року № 296 є логічним, послідовним, містить опис та обґрунтування наданим висновкам та вичерпні конкретні відповіді на поставлені питання, а також загальний підхід до проведення експертного дослідження, ґрунтується на досліджених експертом письмових доказах.

Будь-яких належних доказів на підтвердження наявності підстав сумніватись в неупередженості та об`єктивності експерта, або доказів, які б спростовували повноту експертного висновку, суду не надано.

Таким чином, доводи касаційних скарг про необґрунтоване відхилення клопотання ОСОБА_2 про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Щодо неналежності доказів

Пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розуміння допустимості доказів досягається крізь призму прав, що охороняються законом: допустимим є доказ, отриманий без порушення закону. Недопустимими, відповідно, є докази, отримані з порушенням закону. Недопустимими також є докази, одержані з неправдивих показань свідка, завідомо неправдивого висновку експерта, фальшивих документів або речових доказів, тобто з порушенням процесуального порядку формування засобів доказування. Допустимість доказів характеризується органічним зв`язком процесуальної форми засобів доказування та законністю отримання інформації про той чи інший факт, який має значення для справи. Тому одержання доказів з дотриманням порядку, встановленого законом, слід розуміти як відсутність при одержанні доказів порушення норм матеріального права та норм процесуального права, як одночасне дотримання передбачених законом особистих немайнових і майнових прав та процесуальної форми.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Проте заявники не зазначили, які саме докази, на підставі яких суд встановив обставини, що мають суттєве значення, є недопустимими.

Таким чином, доводи касаційних скарг, які були підставою для відкриття касаційного провадження, а саме встановлення обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

Оскільки касаційні скарги слід залишити без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу адвоката Вишневського Андрія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення

Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 27 вересня 2021 року у нескасованій частині та постанову Миколаївського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська