Постанова

від 02.02.2023 по справі 187/729/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2405/23 Справа № 187/729/21 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Биліна Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Биліна Т.І.,

суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1 -

адвоката Медведєвої Ліни Василівни,

на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна організація Город на озере, Товариство з обмеженою відповідальністю Екомаркет Плюс про усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення побудованих споруд, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2021 року до суду звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_1 , про демонтаж та знесення бетонного паркану, що примикає до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 ,перетинку, встановленого між сходами з першого на другий поверх цього будинку та металевих дверей, які знаходяться на першому поверсі тa примикають до сходів з першого на другий поверх вищезазначеного будинку.

Позов обґрунтовано тим, що позивачі та відповідачка є власниками квартир в одному житловому будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , розташованої на 2-му поверсі, позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 розташованої на 1-му поверсі, а відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_4 , розташованої на 1-му поверсі вказаного житлового будинку.

Відповідачка ОСОБА_1 - сусідка позивачів, чинить їм перешкоди у користуванні площею загального користування цього будинку, а саме: у коридорі поряд зі сходами з першого на другий поверх нею споруджено суцільний перетинок та на першому поверсі встановлено металеві двері, що підтверджується актом обстеження багатоквартирного будинку від 14 квітня 2021 року.

Такими діями відповідачкою фактично здійснено виділ частини приміщення загального користування, яке розміщено за перетинком під сходами та за встановленими дверима в одноособове її користування, що обмежує їх доступ до виділеного приміщення, як співвласникам будинку.

В обмеженому для доступу приміщенні ОСОБА_1 пробурено свердловину із встановленням насосу для подачі води, що порушує цілісність конструкції будинку та призводить до порушення прав позивачів.

Крім того в грудні місяці 2020 року відповідачка на території земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , самовільно, без дозвільних документів та без їх згоди, як суміжних користувачів, спорудила із суцільних бетонних плит паркан висотою 2.0 метри, загальною довжиною 40.15 метрів, включаючи ворота, довжиною 3.2 метри та металеві двері, довжиною 1.27 метри, зачинені на ключ, який має лише ОСОБА_1 ..

Спорудженням паркану відповідачкою фактично здійснено виділ в натурі частини прибудинкової території доступ до якої має лише вона, чим перешкоджає позивачам у вільному доступі до самого будинку та на огороджену парканом прибудинкову територію їх спільного житлового будинку.

Виділену в натурі територію відповідачка захаращує будівельним сміттям, під час приїзду до будинку паркує на цій території власний автомобіль. В стіні житлового будинку відповідачкою вирізано двері, які виходять на вулицю на територію огородженої парканом прибудинкової території. Подібна діяльність відповідачки є втручанням у права позивачів на мирне володіння майном гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року.

Позивачі вважають, що на території технічного-обслуговування багатоквартирного будинку необхідно створити умови щодо забезпечення: технічної безпеки виконання робіт з утримання, поточного ремонту конструктивних елементів будинку та інженерних мереж; вільного доступу комунальних та інших служб для утримання будинку; ремонту інженерних мереж; ліквідації аварійних та надзвичайних ситуацій; дотримання вимог пожежної безпеки та ліквідації пожеж, а тому самовільне встановлення відповідачкою бетонного паркану, який впритул примикає до будинку і унеможливлює виконання позивачами зазначених своїх добросовісних обов`язків та порушує їх права, унеможливлює виконання ними своїх обов`язків по належному утриманні будинку та території.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено.

Вирішено: демонтувати (знести) бетонний паркан, який розташований на земельній ділянці площею 0,0141 га та примикає до багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 .

Демонтувати (знести) перестінок, встановлений між сходами з першого на другий поверх будинку АДРЕСА_1 .

Демонтувати (знести) металеві двері, які знаходяться на першому поверсі тa примикають до сходів з першого на другий поверх будинку АДРЕСА_1 .

Вирішено питаннярозподілу судовихвитрат усправі (а.с. 156-160 Том ІІ).

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Медведєву Л.В., подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2022 року скасувати.

Апеляційна скарга, обґрунтована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, які мають значення для справи, не враховано та не надано оцінки доводам сторони відповідача, не доведено обставини, що мають значення для справи, однак суд вважав їх встановленими, а також висновки суду не відповідають обставинам справи /а.с. 174-177 Том ІІ/.

Інші учасники справи, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК, на подання відзивів на апеляційну скаргу, не скористались та відзивів не подавали.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з наступних підстав.

Згідно з положеннями частини 2 статті 374ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 12 червня 2017 року (а.с. 34), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.35).

Позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_6 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартини (а.с.193), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.195) та копією технічного паспорту ( а.с.196-200 ).

Відповідачці ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягом із державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією міни від 09 вересня 2016 року (а.с. 217, 221-223)

Житловий будинок АДРЕСА_1 , де проживають сторони, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 1223780800:02:003:0244, що належить ТОВ «Екомаркет Плюс» на праві приватної власності, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.200-206).

Відповідно витягу, вказана земельна ділянка має площу 27.9519 га і має призначення як земля житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), державна реєстрація якої здійснена на підставі технічної документації від 08 жовтня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Груп»( т.1 а.с.208-213).

Судом першоїінстанції встановлено з акту обстеження багатоквартирного будинку від 14 квітня 2021 року, затвердженого директором ТОВ «ЖЕО «Город на озере» Москаленко Ю.В. разом з комісією у складі: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , що в червні 2020 року ОСОБА_1 , яка є власницею квартири АДРЕСА_4 у зазначеному житловому будинку, в коридорі перед сходами на другий поверх цього будинку встановила металеві двері, від яких між сходами з першого на другий поверх будинку споруджено суцільний перетинок, чим фактично здійснено виділ частини приміщення загального користування, розміщеного під сходами в одноосібне користування ОСОБА_1 , внаслідок чого іншим власникам цього будинку обмежений доступ до вказаного приміщення, крім того, у вказаному приміщенні ОСОБА_1 пробурена свердловина із встановленням насосу для подачі води ( т.1 а.с.51).

Крім тогоз вказаногоакту вбачається,що в грудні 2020 року ОСОБА_1 впритул до цього будинку із суцільних бетонних плит спорудила огорожу (паркан) висотою 2.0 метри, загальною довжиною 40.154 метрів (включаючи зачинені ворота довжиною 3.2 метра та зачинені металеві двері довжиною 1.27 метрів), ключі від яких має лише ОСОБА_1 .. Спорудженням огорожі здійснено виділ в натурі частини прибуткової території, що перешкоджає вільному доступу на огороджену парканом прибудинкову територію зазначеного багатоквартирного житлового будинку та до самого будинку. В стіні житлового будинку ОСОБА_1 вирізано двері, які виходять на вулицю, тобто на територію огородженої парканом прибуткової території (а.с.59).

Суд вважавдоведеними вказаніобставини напідставі планів-схемперетинку дойого спорудженнята після,фото-таблицьметалевих дверей,які надалипозивачі,та поясненьсвідка ОСОБА_6 про існуваннянеприязних сусідськихстосунків,так як ОСОБА_1 самовільно безузгодження ізсусідами побудинку спорудила паркан навколо житлового будинку, де проживають позивачі, який їм заважає користуватись земельною ділянкою. (т.1 а.с.52-58)

Судом першої інстанції також досліджено Геодезичний звіт, складений ФОП ОСОБА_7 у 2021 році, згідно з яким обстежувалась земельна ділянка за кадастровим номером 1223780800:02:003:0244 площею 27,9519 га, яка має комунальну форму власності і обліковується за ТОВ «Екомаркет Плюс», та згідно відомостей якого на якій розміщений багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , який огороджений парканом, площа якого складає 0,0141 га і власником паркана є ОСОБА_1 (а.с.185-213 Том І).

Судом встановлено, що правовстановлюючі документи чи рішення органів влади на встановлення паркану відсутні. Відповідно висновку звіту, земельна ділянка, що зайнята парканом, площею 0,0141 га, підпадає під поняття самовільно зайнятої та підлягає звільненню у встановлений законом спосіб (а.с.190), що стало підставою для припису директора ТОВ ЖЄО «Город на озере», яким відповідачу ОСОБА_1 , було доведено, що власникам багатоквартирного будинку належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування і всі власники володіють і користуються спільно сумісною власністю між собою відповідно до вимог ст. 282, 369 КК України, а тому вона повинна надати ключі для доступу в загальне приміщення (а.с.50), з чого суд першої інстанції дійшов висновку про належність доказу того, що відповідачка перешкоджає позивачам в користуванні як приміщенням загального користування розташованого на 1-му поверсі спірного будинку, так і земельної ділянки, яка примикає до вказаного житлового будинку та має призначення колективної власності ТОВ «Екомаркет Плюс».

З такими обставинами встановленими судом першої інстанції та висновками колегія суддів не погоджується в повній мірі з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив про належність ТОВ Екомаркет Плюс земельної ділянки, де розташований будинок АДРЕСА_1 , однак не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки тому, що у геодезичному звіті від 2021 року міститься інформація про земельну ділянку 1223780800:02:003:0244 (а.с.185-213 Том І), яка належить зазначеному Товариству на праві приватної власності, тоді як в Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, одержаної замовником ОСОБА_4 11 травня 2021 року, що надана до позовної заяви (а.с.27 Том І) містяться відомості про земельну ділянку 1223780800:02:003:0517 щодо знаходження цієї земельної ділянки у комунальній власності, однак, на праві оренди належить ТОВ Екомаркет Плюс, з чого колегія суддів приходить до висновку щодо недоведеності факту яка саме земельна ділянка стосується предмету спору, а як наслідок встановленого на ній паркану, яким позивачі вважають свої права порушеними.

Разом з цим судом встановлено порушення відповідачем ОСОБА_1 права та інтереси позивачів лише на підставі фотокарток та схем, які зроблені самими позивачами.

Інших матеріалів органів державної влади, уповноважених на встановлення порушень будівництва та самовільне зайняття земельної ділянки в матеріалах справи не існує, як і не існує будь-яких письмових доказів звернення позивачів до таких установ для притягнення відповідача до відповідальності за можливі порушення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, колегія суддів зазначає, що статтею 150КупАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під`їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об`єктів благоустрою.

Відповідно до статті 10Житлового кодексу громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, дотримуватись правил користування жилим приміщенням. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

Частиною другою статті 382Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до частини другої статті 383Цивільного кодексуУкраїни власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Правилами користування приміщеннями житлових будинків АДРЕСА_8 від 24 січня 2006 року (надалі Правила №45) та Правилами утримання жилихбудинків таприбудинкових територій № 76 від 17.05.2005року(надаліПравила №76) встановлено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків. До переобладнання належить улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Пунктом 1.4.1 Правил № 76 визначено, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається (пункт 1.4.4 Правил № 76).

Згідно з положеннями статті 152Житлового кодексу виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що отримання дозволу від виконкому міської ради необхідне, зокрема, для проведення переобладнання або перепланування жилих будинків, що передбачає виконання робіт, визначених Правилами № 45 та Правилами № 76. Разом з тим, проведення робіт з переобладнання та перепланування жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання дозволу та введення в експлуатацію.

Судом першої інстанції не з`ясовані обставини, де саме проводились переобладнання ОСОБА_1 та чи стосуються ці переобладнання несучих конструкції та/або інженерних систем загального користування, що потребує спеціальних знань, а як наслідок проведення відповідної експертизи на підставі будівельних документів на будинок, вказане призвело до порушення норм як матеріального, так і процесуального права та невірного висновку щодо задоволення вимог в цій частині.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеного у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №462/2845/15-а.

Відповідно доч.1ст. 316ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317ЦК Українипередбачено,що власниковіналежать прававолодіння,користування тарозпоряджання своїммайном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно доч.1-5ст.319ЦПК України власникволодіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власникмає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. Приздійсненні своїхправ тавиконанні обов`язківвласник зобов`язанийдодержуватися моральнихзасад суспільства. Усімвласникам забезпечуютьсярівні умовиздійснення своїхправ. Власністьзобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У відповідностідо ч.1,2ст.321ЦК України, правовласності єнепорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідностідо частин1,2ст.376ЦК України житловийбудинок,будівля,споруда,інше нерухомемайно вважаютьсясамочинним будівництвом,якщо вонизбудовані абобудуються наземельній ділянці,що небула відведенадля цієїмети,або безвідповідного документа,який даєправо виконуватибудівельні роботичи належнозатвердженого проекту,або зістотними порушеннямибудівельних нормі правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно до ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідностідо ст.212ЗК України, самовільнозайняті земельніділянки підлягаютьповерненню власникамземлі абоземлекористувачам безвідшкодування затрат,понесених зачас незаконногокористування ними. Приведенняземельних діляноку придатнийдля використаннястан,включаючи знесеннябудинків,будівель іспоруд,здійснюється зарахунок громадянабо юридичнихосіб,які самовільнозайняли земельніділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У відповідностідо п.13постанови ПленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справ«Про практикузастосування судамистатті 376Цивільного кодексуУкраїни (проправовий режимсамочинного будівництва)»,вирішуючи позовипро знесеннясамовільно збудованих(прибудованих,надбудованих)балконів,мансард,горищ тощоу багатоповерховихбагатоквартирних будинках,суди повиннівраховувати,що положеннястатті 376ЦК доцих правовідносинне застосовуються. Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен вирішуватися відповідно до правил статті 376 ЦК.

З огляду на вищезазначені матеріальні норми судом першої інстанції не з`ясовано дійсного власника земельної ділянки, на якій збудований відповідачем паркан, адже тільки власник земельної ділянки може пред`явити відповідний позов про знесення самочинно побудованих споруд на цій земельній ділянці, а, оскільки навіть судом не встановлювалось дійсний кадастровий номер цієї земельної ділянки, як і не встановлювалось дійсний правовий режим самочинного будівництва, колегія суддів приходить до висновку про передчасність висновків щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами статті 376ЦК України суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема про знесення самочинного будівництва нерухомого майна.

Право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376, стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 376ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно з частиною другою цієї статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Водночас згідно з частиною сьомою статті 376ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 17 липня 2019 року у справі № 462/469/14-ц (провадження № 61-23742св18); від 21 травня 2020 року у справі № 726/824/15-ц (провадження № 61-45216св18) та від 30 червня 2020 року у справі № 201/2886/15-ц (провадження № 61-4332св20).

Матеріали цієї справи не містять жодного доказу того, що відповідач відмовляється провести перебудову, як це передбачено частиною сьомою статті 376 ЦК України, як і відсутні письмові докази наявності проекту будівництва та будування відповідачем не за цим проектом, чи споруду не можливо перебудувати, що належить підтверджувати лише письмовою технічною документацією з відповідними висновками уповноважених на це осіб, а позивачі таких доказів не подавали, що в силу положень статей 12, 81ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 червня 2022 року у справі №723/2158/19.

Разом з цим, колегія суддів приймає доводи апелянта та вважає їх такими, що прямо вказують на помилковість висновків суду першої інстанції, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, вважав встановленими факти і докази, надані позивачами, які за своєю суттю не відповідають дійсним обставинами справи, що призвело до неправильної їх правової оцінки та необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з без додержання вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування, в силу ст. 376 ЦПК України.

Скасовуючи рішення суду колегії суддів належить і переглянути судові витрати у справі, які вирішені судом першої інстанції.

Отже, судом першої інстанції, в силу ст. 141 ЦПК України, стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір 908 грн. за подання позову, 454 грн. за подання заяви про забезпечення доказів та 454 грн. за подання заяви про забезпечення позову, та на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання позову в розмірі 908 грн.

Враховуючи результат розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів вважає за необхідне віднести судовий збір за рахунок позивачів.

Однак, належить стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі по 1362 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката МедведєвоїЛіни Василівни задовольнити.

Рішення Петриківського районногосуду Дніпропетровськоїобласті від14листопада 2022року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна організація Город на озере, Товариство з обмеженою відповідальністю Екомаркет Плюс про усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення побудованих споруд відмовити в повному обсязі.

Судові витрати позивачів віднести за їх рахунок.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1362 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.І. Биліна

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта