Постанова

від 02.02.2023 по справі 369/9375/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 369/9375/17 Головуючий у І інстанції - Янченко А.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоекономія» до Боярської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоекономія» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - ОСОБА_1 , в якому просило скасувати рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про затвердження проекту детального планування території по АДРЕСА_1 » від 22.12.2016 № 9.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказував, що вважає оскаржуване рішення Тарасівської сільської ради № 9 від 22.12.2016 неправомірним у зв`язку із неврахуванням пропозицій ТОВ «Житлоекономія», наданих під час проведення громадських слухань у зв`язку із невідповідністю розробленого Проекту внесення змін до детального плану території багатоквартирної житлової забудови в с. Тарасівка Києво-Святошинського району Київської області № 25126.1 вимогам законодавства та ДБН, а також у зв`язку із грубим порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час його прийняття.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлоекономія» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоекономія» задоволено.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоекономія» до Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування рішення - задоволено.

Скасовано рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 9 від 22 грудня 2016 року «Про затвердження проекту детального планування території по вул. Шкільна».

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі (без змін) рішення суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року скасовано, а справу № 369/9375/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 січня 2022 замінено Відповідача у справі Тарасівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи: 04358796) на її правонаступника - Боярську міську раду (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. М. Грушевського, буд. 39, ідентифікаційний код юридичної особи 04054636).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 9 від 22 грудня 2016 року «Про затвердження проекту детального планування території по АДРЕСА_1 ».

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував норми процесуального права щодо строків звернення до адміністративного суду.

Також, Третя особа зазначає, що Позивачем не доведено які саме його законні права та інтереси порушені оскаржуваним рішенням Відповідача.

Крім того, Третя особа в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до хибної позиції про автоматичне задоволення позову при визнанні Відповідачем позову.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Також, Відповідачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що оскільки на момент затвердження внесення змін до детального плану території в АДРЕСА_1 та прийняття Рішення № 9 від 22.12.2016 Тарасівській сільській раді не було відомо про невідповідність містобудівної документації законодавству та діючим будівельним нормам, а також з огляду на порушення прав ТОВ «Житлоекономія» як суб`єкта який мав право брати участь в громадських слуханнях та надавати свої пропозиції, користуючись правом, передбаченим ч. 4 ст. 47 Кодексу адміністративного судочинства України, Тарасівська сільська рада визнала заявлені позовні вимоги і не заперечувала проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Житлоекономія».

Третьою особою подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить задовольнити в повному обсязі апеляційну скаргу у справі № 369/9375/17.

Крім того, Третьою особою подано пояснення, в яких просить її апеляційну скаргу у справі № 369/9375/17 задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів переглядаючи дану адміністративну справу звертає увагу, що скасовуючи рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу, не взяли до уваги, що оскаржуване рішення Відповідача відноситься до нормативно-правових актів, що має значення для визначення порядку розгляду адміністративної справи, який передбачався статтею 171 КАС України, а саме, необхідність після відкриття провадження зобов`язати Відповідача опублікувати оголошення про оскарження нормативно-правового акту у виданні, в якому вказаний акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень в редакції, в чинній на час звернення Позивача до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, було визначено статтею 171 КАС України.

Так, ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 листопада 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоекономія» прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.

Станом на час прийняття судом першої інстанції позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлоекономія» до розгляду та відкриття провадження в порядку загального позовного провадження (19 листопада 2021 року) особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначено статтею 264 КАС України.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 4-7 статті 264 КАС України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.

Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом.

Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 січня 2022 року зобов`язано Відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі у виданні, в якому було або мало бути офіційно оприлюднено рішення № 9 Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року «Про затвердження проекту детального планування території по вул. Шкільна».

20.05.2022 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області від Боярської міської ради надійшли документи на підтвердження здійснення публікації на виконання вимог ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області, а саме: Газету «Боярка-Інформ» № 2 від 04.05.2022 року.

Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи дану адміністративну справу в порядку загального позовного провадження, та зобов`язавши Відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі у виданні, в якому було або мало бути офіційно оприлюднено рішення № 9 Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2016 року «Про затвердження проекту детального планування території по вул. Шкільна», дотримався порядку, визначеного статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України щодо оскарження нормативно-правового акта.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Позивача та Третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в 2006 році Тарасівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі - Тарасівська сільська рада) був затверджений детальний план території кварталу багатоповерхової житлової забудови в с. Тарасівка, Києво-Святошинського району, Київської області № 25126 (далі - ДПТ 2006 року).

В 2013 році Тарасівською сільською радою було відведено земельну ділянку для введення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 , на якій згідно з ДПТ 2006 року планувалося розміщення громадського центру села.

Згідно з рішенням Тарасівської сільської ради від 02.07.2013 № 5/13, цільове призначення вказаної земельної ділянки кадастровий номер 3222486601:01:005:5028, площею 1,1423 га, було змінено на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку», що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.06.2013 індексний номер 5176952 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.07.2013 індексний номер 6307627.

Рішенням ХХХ сесії VІ скликання Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про надання дозволу на внесення змін до детального планування території земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 » від 16 квітня 2014 року № 24, опублікованим у місцевій газеті «Новий день» 21 травня 2016 року, громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на внесення змін до ДПТ 2006 року на площі 1,14 га для розташування на місці громадського центру села багатоповерхових житлових будинків.

Договір на виконання робіт із внесення змін до ДПТ сільською радою було укладено із Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва» (далі - ДП «УкрНДПІцивільбуд»), Проект коригування ДПТ 2006 року розроблено тим же ДП «УкрНДПІцивільбуд» у 2015 році та подано на затвердження до Тарасівської сільської ради.

Рішенням ХІІ сесії VІІ скликання Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про затвердження проекту детального плану території по вул. Шкільна» від 22 грудня 2016 року № 9, розглянувши звернення ОСОБА_1 та керуючись п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та розглянувши Детальний план території села Тарасівка по вулиці Шкільна, затверджено внесення змін до детального плану території в АДРЕСА_1 .

Вважаючи вказане рішення Відповідача протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції у рішенні від 08 серпня 2022 року виходив з того, що з оскаржуваним рішенням Позивач ознайомився лише в червні 2017 року, після оприлюднення цього рішення на сайті Тарасівської сільковї ради в розділі «Нормативна база», після чого був направлений запит представником Позивача до Тарасівської сільської ради з метою отримання копії рішення та затвердженого проекту внесення змін до ДПТ 2006 року.

В матеріалах справи наявний лист Тарасівської сільської ради від 14.07.2017 за № 408, яким підтверджується що рішення було оприлюднено на сайті Тарасівської сільської ради в червні 2017 року. Також з даного листа вбачається, що Тарасівська сільська рада запевнила Позивача в тому що його пропозиції до проекту змін до ДПТ 2006 року були враховані, а також разом з листом надані запитувані копії рішення та затверджений проект змін до ДПТ 2006 року.

З поданих Позивачем заяв та пояснень вбачається, що причиною звернення його до адміністративного суду з даним адміністративним позовом стало порушення Тарасівською сільською радою його прав як учасника містобудівних правовідносин, пов`язаних із громадським обговоренням проекту містобудівної документації, - змін до ДПТ 2006 року, які були затверджені оскаржуваним рішенням.

Позивач мав право звернутись до Тарасівської сільської ради із своїми пропозиціями до проекту внесення змін до ДПТ 2006 року, так як, він, на момент проведення громадських слухань (червень 2016 року) та й прийняття оскаржуваного рішення (грудень 2016 року), був суборендарем земельних ділянок, які входять до території на яку затверджувалось ДПТ 2006 року, і які межують із територією щодо якої розроблені зміни, що були затверджені оскаржуваним рішенням.

Проте, Тарасівською сільською радою не приймалося та не публікувалося жодних рішень щодо розгляду пропозицій Позивача до проекту змін до ДПТ 2006 року, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій у затвердженому проекті змін до ДПТ відсутні.

Таким чином, Відповідачем в межах спірних правовідносин не забезпечено належного розгляду і врахування пропозицій громадськості, що свідчить про порушення процедури прийняття Рішення № 9 від 22.12.2016, які мають своїм наслідком протиправність оспорюваного рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Третьою особою, як в апеляційній скарзі, так і у відзиві на апеляційну скаргу, та в поясненнях, було зазначено, що Позивачем не доведено які саме його законні права та інтереси порушені оскаржуваним рішенням Відповідача. Як на підставу зазначеного, Третя особа посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25 лютого 2019 року у справі № 906/864/17, відповідно до якої вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права Позивача.

Верховним Судом у даній адміністративній справі в постанові від 19 жовтня 2021 року зазначено, що згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У статті 4 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення Позивача до суду) визначено терміни «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Аналогічна правова позиція щодо визначення поняття нормативно-правового акта викладена у рішеннях Конституційного Суду України від 27.12.2001 № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 (абз. 1 п. 6 мотивувальної частини), від 23.06.1997 № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абз. 4 п. 1 мотивувальної частини), 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування (п. 4 мотивувальної частини).

Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості суб`єктів впливу - є їх коло. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установлюються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Отже, оскаржуване рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 9 від 22.12.2016 «Про затвердження проекту детального планування території по вул. Шкільна», яким затверджено внесення змін до детального плану території в с. Тарасівка по вул. Шкільна, є нормативно-правовим актом.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 520/14995/16-а, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16 та від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, як на час проведення громадських слухань (червень 2016 року), так і на час прийняття оскаржуваного рішення (грудень 2016 року), Позивач був суборендарем земельних ділянок, які входять до території на яку затверджувалось ДПТ 2006 року, і які межують із територією щодо якої розроблені зміни, що були затверджені оскаржуваним рішенням, що підтверджується договорами суборенди земельної ділянки:

- зареєстрованим в реєстрі за № 1056 від 27.04.2007 Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київського обласного головного управління земельних ресурсів, про що зроблено запис від 10.12.2007 за № 609 у книзі записів державної реєстрації договорів. Строк дії договору 10 (десять) років. (т. 1, а.с. 89-93).

- зареєстрованим в реєстрі за № 1138 від 24.02.2011 Держкомземом у Києво-Святошинському районі за № 909 від 09.06.2011. (т. 1, а.с. 159-160).

Позивач скористався своїм правом та листом від 13.06.2016 за № 87/06-16 надав Тарасівській сільській раді пропозиції до проекту змін до ДПТ 2006 року під час проведення громадських слухань проекту відповідно до ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які були отримані Тарасівською сільською радою 16.06.2016, що підтверджується відбитком штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції № 328 (т. 1, а.с. 98-99).

Листом від 28.09.2016 № 561 Тарасівська сільська рада повідомила Позивача, що його пропозиції розглянуті та передані до розробника містобудівної документації для опрацювання та виправлення зауважень або пошуку альтернативних рішень.

Крім того, у вказаному листі Відповідач запросив Позивача на 01.10.2016 до приміщення клубу за адресою: с. Тарасівка, вул. Шевченка, 16, де відбудеться презентація детального плану території багатоквартирної житлової забудови та паркового комплексу, розробленого ДП «УкрНДПІцивільбуд», а також розгляд пропозицій щодо даної містобудівної документації.

Як зазначено Позивачем в позовній заяві, підставою звернення його до адміністративного суду з даним адміністративним позовом стало порушення Тарасівською сільською радою його прав як учасника містобудівних правовідносин, пов`язаних із громадським обговоренням проекту містобудівної документації, - змін до ДПТ 2006 року, які були затверджені оскаржуваним рішенням.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Позивач, в силу приписів частини 2 статті 264 КАС України, є суб`єктом правовідносин щодо оскарження нормативно-правового акта - рішення Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 9 від 22.12.2016 «Про затвердження проекту детального планування території по вул. Шкільна».

Також, Третя особа в апеляційній скарзі зазначила, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував норми процесуального права щодо строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до частинам 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення Позивача до адміністративного суду з даним адміністративним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як станом на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 08 серпня 2022 року, так і станом на час прийняття судового рішення колегією суддів в суді апеляційної інстанції строки звернення до адміністративного суду визначено статтею 122 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач оскаржує рішення Відповідача від 22 грудня 2016 року № 9.

Позовна заява подана Позивачем до суду першої інстанції 01 вересня 2017 року.

Позивачем в позовній заяві було зазначено, що з оскаржуваним рішенням він ознайомився лише 25 липня 2017 року після отримання листа Відповідача від 14.07.2017 № 408. Крім того, у вказаному листі Відповідачем повідомлено Позивача, що рішення ХІІ сесії VІІ скликання Тарасівської сільської ради № 9 від 22 грудня 2016 року «Про затвердження проекту детального планування території по вул. Шкільна» було опубліковано на сайті Тарасівської сільської ради в розділі «Нормативна база» в червні місяці 2017 року (т. 1, а.с. 101-103).

Відповідно до частини 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з п. 2 частини 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Положеннями частини 2 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що інформація, передбачена ч. 1 цієї статті підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, Відповідач, в силу вищевказаних приписів зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження, оприлюднити оскаржуване рішення.

Проте, оскаржуване рішення було оприлюднено на сайті Тарасівської сільської ради лише в червні 2017 року, у зв`язку з чим шестимісячний строк звернення до адміністративного суду Позивачем не було пропущено.

Щодо правомірності/протиправності прийняття оскаржуваного рішення від 22.12.2016 № 9, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 42 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (залі - Закон № 3038-VI) передбачено, що детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Частинами 1, 4 статті 16 Закону № 3038-VI встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 17, 18 та 19 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 3038-VI детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

За змістом частин 6, 8 статті 19 Закону № 3038-VI склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до частин 1-2 статті 21 Закону № 3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Згідно з частиною 3 статті 21 Закону № 3038-VI сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Частиною 5 статті 21 Закону № 3038-VI передбачено, що оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Частинами 6-7 статті 21 Закону № 3038-VI визначено, що пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань. Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати, зокрема юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 2 частини 7); власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею (пункт 3 частини 7).

Відповідно до частини 8 статті 21 Закону № 3038-VI для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадських слухань, може утворюватися погоджувальна комісія. Погоджувальна комісія протягом двох тижнів після її створення розглядає спірні питання, зафіксовані у протоколі громадських слухань, та ухвалює рішення про врахування або мотивоване відхилення цих пропозицій (зауважень). У разі неспроможності погоджувальної комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті відповідним органом місцевого самоврядування рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.

Згідно з частиною 9 статті 21 Закону № 3038-VI оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів. Особи, які оприлюднюють проекти генеральних планів населених пунктів, зонування територій, детальних планів територій, є відповідальними за їх автентичність.

Таким чином, на місцевому рівні затвердження містобудівної документації, зокрема, детальних планів певної території, віднесено до виключних повноважень сільських, селищних, міських рад. Крім того, при реалізації вказаних повноважень на відповідні сільські, селищні, міські ради покладається обов`язок щодо забезпечення проведення громадських слухань проектів такої містобудівної документації, які відбуваються на етапі її розроблення і без проведення яких її затвердження забороняється.

Відповідно до частини 11 статті 21 Закону № 3038-VI порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.

Механізм проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад (далі - комплексні плани), генеральних планів населених пунктів, а також детальних планів територій у межах та за межами населених пунктів визначено Порядком проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Порядок № 555).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 555 в редакції, чинній на час спірних правовідносин, відповідно до частини шостої статті 21 Закону № 3038-VI пропозиції подаються громадянами у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, особистим підписом і повинні містити обґрунтування з урахуванням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, пропозиція до проекту детального плану території, подана Позивачем, відповідала вимогам статті 21 Закону № 3038-VI та пункту 9 Порядку № 555, зокрема, була подана особою, якій надано право на її подання, та містила усю необхідну інформацію, а також обґрунтування щодо необхідності її подання і врахування.

Пунктом 11 Порядку № 555 передбачено, що пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова. У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії (далі - комісія).

Позивач скористався своїм правом та листом від 13.06.2016 за № 87/06-16 надав Тарасівській сільській раді пропозиції до проекту змін до ДПТ 2006 року під час проведення громадських слухань вказаного проекту відповідно до ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», які були отримані Тарасівською сільською радою 16.06.2016, що підтверджується відбитком штемпеля про реєстрацію вхідної кореспонденції (вхідний реєстраційний № 328).

В зазначеному листі Позивач звертав увагу на проблемі водопостачання нової та існуючої житлової забудови, про неврахування розробниками загальної схеми організації рельєфу в межах ДПТ та неврахування загальної архітектурної концепції забудови території.

Відповідач відповідно до вимог п. 11 Порядку № 555 мав розглянути і надати відповідь на пропозицію Позивача у місячний строк з дати її надходження, тобто до 16.07.2016.

Листом від 28.09.2016 за № 561 Тарасівська сільська рада повідомила Позивача, що його пропозиції розглянуті та передані до розробника містобудівної документації для опрацювання та виправлення зауважень або пошуку альтернативних рішень.

Як вбачається з даного листа Тарасівської сільської ради, зміст викладеної у ньому відповіді зводився виключно до констатації факту здійснення розгляду пропозиції Позивача, без чіткої вказівки щодо її прийняття або відмови.

За змістом пунктів 12, 14-15 Порядку № 555 комісія утворюється за рішенням органу місцевого самоврядування у тижневий строк після закінчення строку подання пропозицій громадськості. Комісія у двотижневий строк розглядає спірні питання та приймає рішення про врахування або мотивоване відхилення таких пропозицій. Урегульовані комісією спірні питання між сторонами є підставою для внесення змін до проекту містобудівної документації. У разі неспроможності комісії врегулювати спірні питання між сторонами остаточне рішення приймає відповідний орган місцевого самоврядування під час затвердження містобудівної документації.

Проте, при наявності невирішеної пропозиції, зокрема, поданої Позивачем та виникнення спірних питань за наслідками проведення громадських слухань, Відповідачем не було створено погоджувальної комісії для їх вирішення.

Пунктом 16 Порядку № 555 встановлено, що оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах відповідних органів місцевого самоврядування.

Проте, Тарасівською сільською радою, в порушення вимог пункту 16 Порядку № 555, будь яких рішень щодо розгляду пропозиції Позивача до проекту змін до ДПТ 2006 року не приймалося та не публікувалося, та такі докази відсутні в матеріалах даної адміністративної справи.

Таким чином, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідачем, в порушення зазначених вище вимог Закону № 3038-VI та Порядку № 555, не забезпечено належного розгляду і врахування пропозицій громадськості, що свідчить про порушення процедури прийняття Рішення від 22.12.2016 № 9, які мають своїм наслідком протиправність оспорюваного рішення, з чим погоджується і колегія суддів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 369/8195/17.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Третьою особою в доводах апеляційної скарги належно не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які правомірно враховано на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Третьою особою в апеляційній скарзі також зазначено, що в матеріалах даної адміністративної справи наявний висновок експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Український незалежний інститут судових експертиз» від 21.11.2019 № 104/10-2019 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, яким встановлено, що Позивач здійснює забудову з порушенням Генерального плану села, тобто незаконну забудову.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній адміністративній справі є правомірність/протиправність прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення від 22.12.2016 № 9, а не правомірність/протиправність здійснення Позивачем забудови, у зв`язку з чим вказаний висновок експерта правомірно не взято до уваги.

Крім того, Третя особа в апеляційній скарзі посилається на те, що суд дійшов до хибної позиції про автоматичне задоволення позову при визнанні Відповідачем позову.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що 11 червня 2019 року через канцелярію суду Тарасівською сільською радою була подана заява № 843 від 20.06.2019 про визнання позову ТОВ «Житлоекономія» про скасування Рішення Тарасівської сільської ради № 9 від 22.12.2016.

В даній заяві Тарасівська сільська рада зазначила, що оскільки на момент затвердження внесення змін до ДПТ 2006 року та прийняття Рішення № 9 від 22.12.2016, Тарасівській сільській раді не було відомо про невідповідність містобудівної документації законодавству та будівельним нормам, користуючись правом передбаченим ч. 4 ст. 47 КАС України, Тарасівська сільська рада повністю визнавала заявлені у позові вимоги і не заперечувала проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Житлоекономія».

Згідно з частиною 4 статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, визнання позову Тарасівською сільською радою є обов`язковим і для її правонаступника - Боярської міської ради. Проте, від Боярської міської ради не надходило жодних відмов від визнання позову або заперечень щодо задоволення позову Позивача.

Згідно з частинами 4, 5 статті 189 КАС України у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, вказаними нормами КАС України прямо передбачено обов`язок суду не приймати визнання Відповідачем позову, якщо ці дії порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України, зокрема якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд першої інстанції, встановивши що судове рішення може вплинути на права та обов`язки особи, яка не є стороною у справі - ОСОБА_1 , ухвалою від 02 лютого 2018 року залучив її до участі в даній адміністративній справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

ОСОБА_1 до суду першої інстанції було подано заяву, в якій вона просила врахувати, що подана Відповідачем заява про визнання позовних вимог є такою, що явно суперечить інтересам Третьої особи.

Тому, на підставі вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно не прийняв визнання позову Тарасівською сільською радою, правонаступником якої є Боярська міська рада, а дійшов висновку про задоволення позову не з підстав визнання Відповідачем позову.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 серпня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 03.02.2023 року.