Постанова

від 11.01.2023 по справі 340/2245/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2023 року м. Дніпросправа № 340/2245/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року в адміністративній справі №340/2245/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в якому просила:

1)визнати протиправними дії /бездіяльність/ Управління МВС в Кіровоградській області, ГУНП в Кіровоградській області щодо неправомірності її звільнення з ОВС;

2)визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Кіровоградській області від 14.01.2022 р. №1о/с в частині звільнення її з займаної посади у запас Збройних Сил за п. 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затверджений постановою КМ УРСР від 29.07.1991р. №114 /через скорочення штатів/;

3) поновити позивача на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ міліції громадської безпеки Гайворонського РВ УМВС в Кіровоградській області з 15.01.2022р.;

4) стягнути з УМВС України в Кіровоградській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.01.2022р. по день прийняття рішення по справі, виходячи з останніх 2 календарні місяці роботи, які передували звільненню 14.01.2022р., а саме листопад грудень 2021р., де середньоденна заробітна плата становила 284,09 грн.;

5) стягнути з Управління МВС в Кіровоградській області на користь позивача середній заробіток за затримку виконання рішення Кіровоградського ОАС від 13.10.2021р. року в адміністративній справі №340/4660/20 за позовом ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку

в межах суми 4173,12 грн. звернуто до негайного виконання за період з 13.10.2021р. по 29.11.2021р. в сумі 9374,97 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року роз`єднано позовні вимоги шляхом виділення в окреме позовне провадження позовні вимоги в частині стягнення з Управління МВС в Кіровоградській області на користь позивача середній заробіток за затримку виконання рішення Кіровоградського ОАС від 13.10.2021 року в адміністративній справі №340/4660/20 за позовом ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми 4173,12 грн. звернуто до негайного виконання за період з 13.10.2021р. по 29.11.2021р. в сумі 9374,97 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 позов залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

12.05.2022 року від позивача надійшла заява на усунення недоліків.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін).

09.06.2022 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання вх.№15845/22 від 09.06.2022р. про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання вказано, що відповідно до платіжного доручення №47 від 29.11.2021 року, 30.11.2021 року ОСОБА_1 виплачено 4110,52 грн. на виконання рішення суду.

28.06.2022р. позивачем подано клопотання вх. №17453/22 від 28.06.2022 про відмову в задоволені клопотання відповідачів №300/17-2022 від 09.06.2022 року. В якому зазначено, що саме на відповідача покладено обов`язок інформувати її щодо виплати грошового забезпечення. Саме з цими обставинами позивач пов`язує пропуск строку для звернення до суду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.06.2022 року позов залишено без руху. Роз`яснено, що позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалу направлено засобами поштового зв`язку на адресу електронної пошти вказаної позивачем особисто для листування з нею (а.с.66) та була отримана позивачем 30.06.2022 року.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року позовну заяву залишено без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачі в своєму клопотанні про залишення заяви без розгляду від 09.06.2022р. № 300/17-2022 жодним чином не обґрунтували неможливість ознайомлення позивача під підпис (поштовим відправленням письмової кореспонденції) з зазначеним платіжним доручення № 47 від 29.11.2021 року.

Також, 30.11.2021р. позивачу одночасно надійшли кошти на поховання бабусі, у зв`язку з чим позивачка припустила, що це кошти на поховання.

Апелянт наголошує, що не мала можливості дізнатись про джерела походження коштів.

Суд першої інстанції не звернув увагу на заяву про важке матеріальне та моральне становище з долученими підтвердженнями.

Від відповідача надійшов відзив на скаргу в позивача, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду без змін.

В обґрунтування відзиву зазначено, що посилання позивачки про обов`язок інформувати, щодо виплати грошового забезпечення є безпідставними, оскільки жодним нормативно-правовим актом такий обов`язок не передбачений.

Також, листом УМВС України в Кіровоградській області, позивачка була проінформована, що з метою забезпечення виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.10.2021р. по справі № 340/4660/21, в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу підготовлено та направлена потреба в коштах та при надходженні фінансування кошти будуть перераховані на вказаний позивачкою рахунок.

Можливостей ознайомитися зі своїм балансом на рахунку та сумами зарахування/ надходження коштів зокрема в АТ КБ «Приватбанк» існує декілька і не потребує обов`язкового відвідування установи банку, зокрема це можна зробити в будь який час доби через програму «Приват 24» як на персональному комп`ютері так і на мобільному, крім того така можливість існує здійснивши безкоштовний телефонний дзвінок у будь який час доби за номером 3700 або за відповідним чат- ботом чи в банкоматах/касах - самообслуговування. Крім того про надходження коштів власники карток - рахунків отримують СМС/РШН- повідомлення/повідомлення у месенджери про таке зарахування, що є установкою за замовчуванням та не потребує додаткового налаштування чи встановлення.

Враховуючи викладене вважаємо що перебіг строку повинен починатися саме з наступного дня після надходження коштів на рахунок. Тобто, з 01.12.2021р. позивачка могла дізнатися про такі надходження.

Крім того, у разі обрахунку строку з дати отримання довідки позивачем - 10.02.2022р., як дату обізнаності про виплату коштів, з урахуванням звернення позивачки з позовом - 11.04.2022р., нею попущено строк подання адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 року в адміністративній справі №340/4660/20 за позовом ОСОБА_1 , зокрема, в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми 4173,12 грн. звернуто до негайного виконання за період з 13.10.2021р. по 29.11.2021р. в сумі 9374,97 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до платіжного доручення №47 від 29.11.2021 року, 30.11.2021 року ОСОБА_1 виплачено 4110,52 грн. на виконання рішення суду.

Позивачка звернулась в межах цієї справи з позовними вимогами про стягнення з Управління МВС в Кіровоградській області на користь позивача середній заробіток за затримку виконання рішення Кіровоградського ОАС від 13.10.2021 року в адміністративній справі №340/4660/20 за позовом ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми 4173,12 грн. звернуто до негайного виконання за період з 13.10.2021р. по 29.11.2021р. в сумі 9374,97 грн.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено жодних причин та не надано доказів щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За частиною 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду та виплатити належні суми в частині звернутих до негайного виконання, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Суд зазначає, що стаття не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі в разі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказує на його бажання бути поновленим на роботі.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Як зазначалось, рішення суду від 13 жовтня 2021 року, зокрема, поновлено повивача на посаді та стягнуто середній заробіток. При цьому, рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми 4173, 12 грн. звернуто до негайного виконання.

Як вбачається з пояснень позивача в позові та матеріалів справи, після отримання рішення суду, позивача поновлено на посаді наказом від 20 жовтня 2021 року.

Частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 420/10861/21, До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми. Позовні вимоги стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно до статті 233 КЗпП України, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18.

Разом з цим, як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, позивач просить стягнути на користь позивача середній заробіток за затримку виконання рішення суду звернутого до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку, а не в частині поновлення на роботі.

Відповідно до платіжного доручення №47 від 29.11.2021 року, 30.11.2021 року ОСОБА_1 виплачено 4110,52 грн. на виконання рішення суду від 13 жовтня 2021 року.

Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України у разі, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; CASE OF KREUZ v. POLAND № 28249/95).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Слід зазначити, що інститут строку давності, необхідно використовувати з урахуванням конкретних обставин справи, так щоб він не перешкоджав наявним у позивача засобами захисту своїх прав. Обмеження права на звернення до суду повинно бути пропорційно меті правової визначеності, у іншому випадку це буде порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини в частині права на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини в по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11).

Зазначене дає підстави дійти до висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Відповідно до ч.2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.

У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20, відступив від висновку щодо застосування частини 1 статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини 5 статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

Як зазначалося вище, належні позивачу суми на виконання рішення суду від 13 жовтня 2021 року виплачені 30.11.2021 року платіжним дорученням №47 від 29.11.2021 року, що не заперечується сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся в квітні 2022 року до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, тобто суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку.

Суд не приймає посилання позивача на не ознайомлення її під підпис з зазначеним платіжним доручення № 47 від 29.11.2021 року, оскільки жодним нормативно-правовим актом такий обов`язок не передбачений.

Щодо посилання апелянт на неможливість дізнатись про джерело походження коштів на час їх надходження, суд зазначає, що листом УМВС України в Кіровоградській області позивачку було повідомлено, що з метою забезпечення виконання рішення суду від 13.10.2021р. в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу підготовлено та направлена потреба в коштах та при надходженні фінансування кошти будуть перераховані на вказаний позивачкою рахунок. Також, матеріали справи містять довідку банківської установи від 10.02.2022р. надану позивачу в якому її повідомлено про джерело надходження коштів та призначення коштів. Отже, позивач був обізнаний про джерело надходження коштів також з 10.02.2022р. На час звернення з позовом в квітні 2022 року, минув місячний строк з дати отримання довідки банківської установи.

Також, суд першої інстанції звертає увагу що важке матеріальне та моральне становище, не є об`єктивними та непереборними обставинами, не є обставинами, що підтверджують об`єктивну неможливість подати позовну заяву у визначений КАС України строк.

Проте, суд наголошує зазначає, що визначальним фактом є час перерахунку належних позивачу коштів, тобто 30.11.2021 року.

Отже, позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого процесуальним законом місячного строку, з дати перерахунку коштів 30.11.2021 року так і з 10.02.2022р.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Колегія суддів зазначає, що пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк.

Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач знав, що його звільнено з поліції та у нього не було перешкод для звернення до суду у встановлений законом місячний строк. Тобто, позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року в адміністративній справі №340/2245/22 - залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 року в адміністративній справі №340/2245/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва

суддяН.А. Олефіренко