Постанова

від 06.02.2023 по справі 903/378/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВА)

06 лютого 2023 року Справа № 903/378/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з`явився

від відповідача за первісним позовом: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" від 23.01.2023р. №07.1-743 про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни

на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 09.11.22р. суддею Кравчук А. М. о 15:59 год. у м.Луцьку, повний текст складено 18.11.22р.

у справі № 903/378/22

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії

до Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни

про стягнення 426 770 грн. 88 коп.

та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни

до Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго"

про визнання незаконним та скасування рішення комісії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/378/22 первісний позов Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії до Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни про стягнення 426 770,88грн. - задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли Вячеславівни на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 426770,88грн. вартості необлікованої електричної енергії та 6401,56грн. витрат по сплаті судового збору, а всього: 433172,44грн..

У задоволенні зустрічної позовної заяви Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни до Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" про визнання незаконним та скасування рішення комісії - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Дейнека Алла В`ячеславівна звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити. Крім того, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" судові витрати.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/378/22/6588/22 від 07.12.2022р. матеріали справи №903/378/22 витребувано з Господарського суду Волинської області.

16.12.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/378/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни на рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/378/22 та призначено справу №903/378/22 до розгляду на 17.01.2023р. об 15:00год., тощо.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/378/22 без змін.

25.01.2023р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" надійшла заява від 23.01.2023р. №07.1-743 про ухвалення додаткового рішення. Зокрема, просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00грн., понесених відповідачем за зустрічним позовом, у зв`язку із розглядом даної справи судом апеляційної інстанції, поклавши їх на позивача за зустрічним позовом.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023р. розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" від 23.01.2023р. №07.1-743 про ухвалення додаткового рішення у справі №903/378/22 призначено на 06.02.2023р. об 14:30год. та запропоновано Фізичній особі - підприємцю Дейнеці Аллі В`ячеславівні подати/надіслати до суду апеляційної інстанції письмові пояснення на заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" від 23.01.2023р. №07.1-743 про ухвалення додаткового рішення у справі №903/378/22.

30.01.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ФОП Дейнеки А.В. надійшло клопотання від 30.01.2023р. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Однак, сторони у справі наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання 06.02.2023р. не з`явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.4 ст.244 ГПК України, відповідно до якої неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви, судова колегія вважає за можливе розглянути подану заяву за відсутністю сторін у справі.

Крім того, суд призначаючи заяву до розгляду, надавав можливість сторонам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023р. про призначення заяви до розгляду явка учасників у справі не визнавалась обов`язковою, а також попереджено про те, що неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Згідно ч.3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").

Відповідно до ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

За приписами ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" від 23.01.2023р. №07.1-743 про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 20000,00грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №903/378/22, колегія суддів зазначає, зокрема, наступне.

Як вже зазначалось вище, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/378/22 без змін.

При прийнятті постанови судом апеляційної інстанції розподіл судових витрат на правничу допомогу не здійснювався.

Водночас, в судовому засіданні 17.01.2023р. під час судових дебатів представником Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" заявлено усну заяву про те, що докази понесених судових витрат на правничу допомогу будуть подані до суду у встановленому законом порядку після винесення судового рішення по справі.

Надалі, 25.01.2023р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" надійшла заява від 23.01.2023р. №07.1-743 про ухвалення додаткового рішення. Зокрема, просить вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00грн., понесених відповідачем за зустрічним позовом, у зв`язку із розглядом даної справи судом апеляційної інстанції, поклавши їх на позивача за зустрічним позовом.

Згідно із ст.15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Згідно із ст.123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень ч.5, 6 ст.126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021р. у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч.5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5 - 7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, від 22.11.2019р. у справі №902/347/18, від 06.12.2019р. у справі №910/353/19, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц, тощо.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Слід зауважити, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.

Частинами 1 та 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Слід також зауважити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, слід зазначити, що за положенням ч.2 ст.2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч.3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці 2 підпункту 4.1 п.4 Рішення від 02.11.2004р. №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч.3 ст.126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів слід зазначити, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Також слід зауважити, що ч.3 ст.126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, тощо.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії витрат за надану правову допомогу в розмірі 20000,00грн. в суді апеляційної інстанції судом встановлено, що 28.12.2020р. між Адвокатським бюро "Боричевський та партнери" (бюро) та Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" (клієнт) укладено договір №19/20-912 про надання правової допомоги (далі - договір), згідно п.1.1 якого, бюро бере на себе зобов`язання по наданню на довгостроковій основі правової допомоги клієнту відповідно до умов цього договору, зокрема: здійснювати комплексний правовий захист інтересів клієнта та працівників клієнта при проведенні правоохоронними органами досудового розслідування; формування правової позиції і поведінки під час проведення слідчих дій, присутність захисника і контроль законності під час їх проведення; направлення адвокатських запитів, запитів до правоохоронних органів; складання процесуальних документів, заяв, заперечень, скарг, претензій, вимог, запитів, позовних заяв, відзивів, відповідей на них, пояснень, клопотань, апеляційних, касаційних скарг, інших процесуальних документів, передбачених законодавством; представництво інтересів та захист прав в судах України всіх інстанцій, представництво інтересів в державних органах, установах, підприємствах, організаціях будь-якої форми власності; правовий супровід проведення публічних закупівель, в тому числі аналіз документів, надання консультацій, правовий супровід процедур закупівель/допорогових закупівель/спрощених закупівель, укладання, розірвання, зміни господарських договорів, захист інтересів клієнта при проведенні перевірок діяльності клієнта контролюючими органами тощо. Цей договір є рамковим і є підставою для замовлення клієнтом окремих послуг в залежності від потреби їх отримання. Замовлення та отримання конкретних послуг, визначення їх вартості оформлюється шляхом укладення та підписання додаткових угод до цього договору та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.3.1 договору, загальна ціна наданих послуг відповідно до цього договору не може перевищувати 900 тис. (дев`ятсот тисяч) гривень впродовж одного року з моменту укладення цього договору. Ціна конкретної послуги (гонорар) визначається сторонами шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, в якій, зокрема визначається порядок обчислення гонорару (фіксований розмір або погодинна оплата).

У відповідності до п.3.2 договору, розмір гонорару в кожному випадку визначається окремо в залежності від змісту та складності замовлених клієнтом послуг. Якщо сторони у додатковій угоді до цього договору домовляється обчислювати гонорар бюро шляхом погодинної оплати послуг бюро, ціна однієї години затраченого часу на надання послуг становить 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна послуга почала надаватися відповідно до цього договору. Загальна сума наданих послуг визначається сторонами в акті прийманні-передачі наданих послуг. Розмір гонорару не залежить від результатів судового розгляду справи або результатів процесуальних (слідчих) дій.

Згідно п.3.3 договору, оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок бюро згідно з актом приймання-передачі наданих послуг. Надання послуг відповідно до цього договору підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг, що складається та підписується сторонами.

У вартість послуг з надання правової допомоги відповідно до умов цього Договору враховані витрати Бюро на забезпечення матеріально-технічної бази для виконання Договору та витрати Бюро на виїзд в інші населені пункти України для представництва інтересів Клієнта під час розгляду судових справ (п.3.4 договору).

Згідно п.3.5 договору, оплата послуг згідно з цим договором здійснюється, як правило, по факту їх надання, після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Інші умови оплати можуть визначатися в додаткових угодах до цього договору. У разі якщо клієнт відмовиться від послуг бюро внаслідок втрати інтересу в повному обсязі або частково до питань, відносно яких бюро надані послуги за цим договором, то сплачена клієнтом авансом сума поверненню з боку бюро не підлягає.

Цей договір набирає чинності з 28.12.2020р. і діє до 28.12.2021р., але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.4.1 договору).

Додатковою угодою №27/12 від 27.12.2022р. до договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020р., укладеною між Адвокатським бюро "Боричевський та партнери" (бюро) та Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" (клієнт), сторони домовились продовжити строк дії договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020р. до 31.12.2023 включно.

Також, 04.01.2023р. між Адвокатським бюро "Боричевський та партнери" (бюро) та Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" (клієнт) було укладено додаткову угоду №04/01 до договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020р. (далі додаткова угода), згідно п.1 якої, ця додаткова угода визначає порядок обчислення, сплати та розмір гонорару бюро за надання правової допомоги клієнту у господарському спорі з ФОП Дейнекою А.В. за первісним позовом про стягнення 426 770,88грн. та за зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування рішення комісії ПрАТ "Волиньобленерго" з розгляду акту порушення ПРРЕЕ №000409 від 23.12.2021р., оформлене протоколом засідання комісії №113 від 11.01.2022р., під час розгляду цього спору Північно-західним апеляційним господарським судом.

Відповідно до п.2 додаткової угоди, сторони домовились обчислювати гонорар бюро у фіксованому розміру.

У відповідності до п.3 додаткової угоди, бюро в рамках своїх договірних зобов`язань повинне надати, а клієнт оплатити такі послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість 15000,00грн.; забезпечення представництва клієнта у суді апеляційної інстанції (участь у судових засіданнях) при розгляді справи №903/378/22, вартість 5000,00грн. - за кожне судове засідання, в якому бере участь бюро.

Згідно п.4.1 додаткової угоди, оплата послуг з надання правової допомоги (гонорару) здійснюється протягом 30 робочих днів після винесення судом апеляційної інстанції постанови по справі №903/378/22

Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання передачі наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками (п.6.1 додаткової угоди).

Крім того, 17.01.2023р. сторонами складено акт приймання передачі наданих послуг відповідно до додаткової угоди №04/01 від 04.0.2023р. до договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020р., відповідно до якого, з 04.01.2023р. по 17.01.2023р. бюро надані, а клієнтом отримані послуги у відповідності до умов договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020р. (з урахуванням внесених змін та доповнень від 27.12.2022р.) та додаткової угоди №04/01 від 04.01.2023, а саме:

1) складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість 15000,00грн.; 2) забезпечення представництва інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (участь у судових засіданнях) при розгляді справи №903/378/22, вартість 5000,00грн. (участь в одному судовому засіданні).

Згідно п.2 вказаного Акту, гонорар бюро за надані послуги відповідно до додаткової угоди №04/01 від 04.0.2023р. до договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020р. (з урахуванням внесених змін та доповнень від 27.12.2022) становить 20000,00грн. та підлягає оплаті клієнтом згідно з умовами зазначеної додаткової угоди.

Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 17.01.2023р., виконаних адвокатом по справі №903/378/22 (Північно-західний апеляційний господарський суд), станом на 17.01.2023р. адвокатом Боричевським В.М. (Адвокатським бюро "Боричевський та партнери") надано для Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" у зв`язку з розглядом справи №903/378/22 Північно-західним апеляційним господарським судом такі послуги: 1) складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість послуг (гонорар) 15000,00грн.; 2) забезпечення представництва інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (участь у судових засіданнях) при розгляді справи №903/378/22, вартість послуг (гонорар) 5000,00грн. (участь в судових засіданнях), всього 20000,00грн..

Також, надання Адвокатським бюро "Боричевський та партнери" професійної правничої допомоги Приватному акціонерному товариству "Волиньобленерго" у Північно західному апеляційному господарському суді при розгляді справи №903/378/22 підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АС №1046476 від 04.01.2023р. та довіреністю від 02.01.2023р. №13/18-1080.

Суд приймає до уваги, що адвокат Адвокатського бюро "Боричевський та партнери" Боричевський Вадим Михайлвич здійснював представництво інтересів Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії в ході судового розгляду справи №903/378/22, зокрема приймав участь в судовому засіданні 17.01.2023р.. Також, подавав письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Отже, позивач за первісним позовом згідно з вимогами ст.74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/378/22 у Північно західному апеляційному господарському суді.

Про розгляд апеляційним судом заяви Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" від 23.01.2023р. №07.1-743 про покладення на Фізичну особу - підприємця Дейнеку Аллу В`ячеславівну судових витрат за надану професійну правничу допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції було повідомлено ухвалою від 26.01.2023р., яку було направлено сторонам.

Від представника Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни 30.01.2023р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від 30.01.2023р. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому вказує на те, що на підтвердження надання послуг адвоката, стороною ПрАТ "Волиньобленерго" надано копії договору від 28.12.2020р. з додатками, опис робіт від 17.01.2023р. та Акт від 23.01.2023р.. Загалом робота адвоката зведена в рамки написання відзиву на апеляційну скаргу (15000,00грн.) та участь в судових засідання по 5000,0грн. за одне.

ФОП Дейнека А.В. вважає, що розмір заявлених витрат є не обґрунтованим та не пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Зокрема, адвокат Боричевський В.М. був присутній у 1-му засіданні: 17.01.2023р., яке тривало 25-30хв.. У цьому судовому засіданні адвокат Боричевський В.М. представляв інтереси ПАТ "Волиньобленерго" не сам, а із штатним юристом ПАТ "Волиньобленерго". Тобто, фактично участь судовому засіданні саме адвоката Боричевським В.М. є його бажанням, а не крайньою необхідністю, оскільки у засіданні був присутній працівник ПрАТ "Волиньобленерго" із штату своїх юристів.

Витрати на участь адвоката в одному засіданні в розмірі 5000,00грн. є явно завищеними, не обґрунтованими та не пропорційними до предмета спору.

Також вказує на те, що з аналізу відзиву на апеляційну скаргу слідує, що останній в основній його частині дублює доводи первинного позову та відзиву на зустрічну позовну заяву. Тобто в останньому не прослідковується значна аналітична робота, не доведено та не проаналізовано жодної правової позиції ВС у схожих правовідносинах.

Крім того в детальному описі відсутні показники витраченого на них часу, що позбавляє сторону ПрАТ "Волиньобленерго" можливості встановити їх обґрунтованість, реальність та необхідність.

Витрати на підготовку відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 15000,00грн. за наявності уже сформованої позиції, яка була наведена в первинній позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву, є явно завищеними, не обґрунтованими та не пропорційними до предмета спору.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії Суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Водночас, як вбачається з клопотання відповідача за первісним позовом від 30.01.2023р. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, таких доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про не обґрунтованість та не пропорційність таких послуг до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін, неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката по справі, Фізичною особою - підприємцем Дейнекою Аллою В`ячеславівною не надано.

При цьому, твердження відповідача за первісним позовом з приводу того, що витрати позивача за первісним позовом на підготовка відзиву на апеляційну скаргу у відповідному розмірі є явно завищеними, не обґрунтованими та не пропорційними до предмета спору, до уваги суду не береться, оскільки самі по собі такі доводи не підтверджені відповідними обгрунтуваннями, доказами і розрахунками та жодним чином не спростовується той факт, що адвокатом виконувались роботи з підготовки відзиву на апеляційну скаргу за наявності сформованої правової позиції позивача за первісним позовом у справі.

З доданих до заяви про покладення на Фізичну особу - підприємця Дейнеку Аллу В`ячеславівну судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції документів вбачається, що понесені Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000,00грн. є підтвердженими.

Беручи до уваги викладене, стислість строків для ухвалення додаткового судового рішення, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівнина користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанцій у заявленій сумі.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" від 23.01.2023р. №07.1-743 про ухвалення додаткового рішення №903/378/22 та вирішення питання розподілу судових витрат за надану правову допомогу в суді апеляційної інстанції задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни ( АДРЕСА_1 , ідент.код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (вул.Єршова, 4, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 00131512) 20000грн. 00коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №903/378/22.

3. Видачу наказу на виконання даної додаткової постанови доручити Господарському суду Волинської області.

4. Справу №903/378/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Савченко Г.І.