Рішення

від 18.05.2023 по справі 903/378/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

18 травня 2023 року Справа № 903/378/22

за заявою Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії

про ухвалення додаткового рішення

по справі №903/378/22

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни

про стягнення 426 770 грн. 88 коп.

за зустрічним позовом: Фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго"

про визнання незаконним та скасування рішення комісії

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від позивача за первісним позовом: н/з

від відповідача за первісним позовом: н/з

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 09.11.2022 первісний позов Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії до підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни про стягнення 426 770 грн. 88 коп. задоволено. Стягнуто з підприємця Дейнеки Алли Вячеславівни на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" 426 770 грн. 88 коп. вартості необлікованої електричної енергії та 6 401 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 433 172 грн. 44 коп. (чотириста тридцять три тисячі сто сімдесят дві грн. 44 коп.). У задоволенні зустрічної позовної заяви підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни до Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" про визнання незаконним та скасування рішення комісії відмовлено.

15.11.2022 на адресу суду надійшла заява ПАТ "Волиньобленерго" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою суду від 16.11.2022 заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" про ухвалення додаткового рішення про вирішення питання про розподіл судових витрат прийнято до розгляду. Судове засідання призначено на 23.11.2022 о 10 год. 30 хв. Запропоновано боржнику подати суду пояснення по суті заяви.

22.11.2022 на адресу суду надійшло клопотання боржника про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн. 00 коп.

У зв`язку з відновлювальними роботами після пошкодження електромережі внаслідок ракетних обстрілів, приміщення суду 23.11.2022, зокрема о 10 год. 30 хв. було відключене від електроенергії, у зв`язку з чим ухвалою суду від 23.11.2023 повідомлено стягувача та боржника про відкладення розгляду справи на 14.12.2022 об 11 год. 30 хв.

У зв`язку з надходженням апеляційної скарги боржника на рішення суду від 09.11.2022 супровідним листом від 12.12.2022 матеріали справи направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 18.04.2023, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Дейнеки Алли В`ячеславівни залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022 - без змін.

Матеріали справи повернуті Господарському суді Волинської області 09.05.2023.

Ухвалою суду від 10.05.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні 18.05.2023 об 11 год. 30 хв.

Учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 11.05.2023 (том 2, а.с. 249).

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу), відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 22.11.2019 у справі №910/906/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19, від 07.07.2021 №910/12876/19, від 01.06.2022 №910/1929/19, від 10.08.2022 №904/7485/21.

Згідно ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

ПАТ «Волиньобленерго» у відзиві на зустрічну позовну заяву (том 1, а.с. 118-165) зазначив суму судових витрат, яку товариство очікує понести у зв`язку із розглядом зустрічної позовної заяви, 40 000 грн. 00 коп. Зазначає, що докази понесення витрат будуть подані суду у строки, передбачені ГПК України.

У заяві про ухвалення додаткового рішення, поданій до суду 15.11.2022, ПАТ «Волиньобленерго» просить стягнути з підприємця Дейнеки А.В. 40 000 грн. 00 коп. понесених за зустрічним позовом витрат на професійну правничу допомогу (том 2, а.с. 1-15).

28.12.2020 між Адвокатським бюро «Боричевський та партнери» та ПАТ «Волиньобленерго» укладеного договір про надання правової допомоги №19/20-912, згідно умов якого бюро бере на себе зобов`язання по наданню на довгостроковій основі правової допомоги клієнту відповідно до умов цього договору, зокрема: здійснювати комплексний правовий захист інтересів клієнта та працівників клієнта при проведенні правоохоронними органами досудового розслідування; формування правової позиції і поведінки під час проведення слідчих дій, присутність захисника і контроль законності під час їх проведення; направлення адвокатських запитів, запитів до правоохоронних органів; складання процесуальних документів, заяв, заперечень, скарг, претензій, вимог, запитів, позовних заяв, відзивів, відповідей на них, пояснень, клопотань, апеляційних, касаційних скарг, інших процесуальних документів, передбачених законодавством; представництво інтересів та захист прав в судах України всіх інстанцій, представництво інтересів в державних органах, установах, підприємствах, організаціях будь-якої форми власності; правовий супровід проведення публічних закупівель, в тому числі аналіз документів, надання консультацій, правовий супровід процедур закупівель/допорогових закупівель/спрощених закупівель, укладання, розірвання, зміни господарських договорів, захист інтересів клієнта при проведенні перевірок діяльності клієнта контролюючими органами тощо. Цей договір є рамковим і є підставою для замовлення клієнтом окремих послуг в залежності від потреби їх отримання. Замовлення та отримання конкретних послуг, визначення їх вартості оформлюється шляхом укладення та підписання додаткових угод до цього договору та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п. 1.1). Загальна ціна наданих послуг відповідно до цього договору не може перевищувати 900 тис. (дев`ятсот тисяч) гривень впродовж одного року з моменту укладення цього договору. Ціна конкретної послуги (гонорар) визначається сторонами шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, в якій, зокрема визначається порядок обчислення гонорару (фіксований розмір або погодинна оплата). У відповідності до п.3.2 договору, розмір гонорару в кожному випадку визначається окремо в залежності від змісту та складності замовлених клієнтом послуг. Якщо сторони у додатковій угоді до цього договору домовляються обчислювати гонорар бюро шляхом погодинної оплати послуг бюро, ціна однієї години затраченого часу на надання послуг становить 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна послуга почала надаватися відповідно до цього договору. Загальна сума наданих послуг визначається сторонами в акті прийманні-передачі наданих послуг. Розмір гонорару не залежить від результатів судового розгляду справи або результатів процесуальних (слідчих) дій. Оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок бюро згідно з актом приймання-передачі наданих послуг. Надання послуг відповідно до цього договору підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, що складається та підписується сторонами (п. 3.3). У вартість послуг з надання правової допомоги відповідно до умов цього договору враховані витрати бюро на забезпечення матеріально-технічної бази для виконання договору та витрати бюро на виїзд в інші населені пункти України для представництва інтересів клієнта під час розгляду судових справ (п.3.4 договору). Цей договір набирає чинності з 28.12.2020 і діє до 28.12.2021, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.4.1) (том 2, а.с. 3-5).

Додатковою угодою №27/12 від 27.12.2022 до договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020, укладеною між Адвокатським бюро "Боричевський та партнери" (бюро) та Приватним акціонерним товариством "Волиньобленерго" (клієнт), сторони домовились продовжити строк дії договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020 до 31.12.2022 включно (том 2, а.с. 6).

Додатковою угодою №18/07 від 18.07.2022 сторони визначили порядок обчислення, сплати та розмір гонорару бюро за надання правової допомоги клієнту у господарському спорі з ФОП Дейнекою А.В. за первісним позовом про стягнення 426 770,88 грн. та за зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування рішення комісії ПрАТ "Волиньобленерго" з розгляду акту порушення ПРРЕЕ №000409 від 23.12.2021, оформлене протоколом засідання комісії №113 від 11.01.2022, щодо якого Господарський суд Волинської області відкрив провадження у справі №903/378/22 (том 2, а.с. 7-8). Згідно п.2 угоди, сторони домовились обчислювати гонорар бюро у фіксованому розмірі. Бюро в рамках своїх договірних зобов`язань повинне надати, а клієнт оплатити такі послуги: складання відзиву на зустрічну позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення комісії - 25 000 грн. 00 коп., забезпечення представництва клієнта в суді першої інстанції (участь у судових засіданнях) при розгляді справи №903/378/22 - 5 000 грн. 00 коп. за кожне судове засідання, в якому бере участь бюро; складання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву (у разі його надходження або необхідності) - 10 000 грн. 00 коп.; складання інших процесуальних документів (пояснень по справі щодо поданих доказів тощо) - 5 000 грн. 00 коп. Згідно п.4.1 додаткової угоди, оплата послуг з надання правової допомоги (гонорару) здійснюється протягом 30 робочих днів після прийняття судом першої інстанції рішення по справі №903/378/22. Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання - передачі наданих послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками (п.6.1 додаткової угоди).

09.11.2022 сторонами підписано акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до додаткової угоди №18/07 від 18.07.2022 до договору про надання правової допомоги №19/20-912 від 28.12.2020 (том 2, а.с. 9), згідно умов якого з 18.07.2022 по 09.11.2022 бюро надало, а клієнт отримав послуги у відповідності до умов додаткової угоди №18/07 від 18.07.2022, а саме:

- складання відзиву на зустрічну позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішення комісії - 25 000 грн. 00 коп.,

- забезпечення представництва клієнта в суді першої інстанції (участь у судових засіданнях) при розгляді справи №903/378/22 - 15 000 грн. 00 коп.

В матеріалах справи є відзив ПАТ «Волиньобленерго» на зустрічну позовну заяву (том 1, а.с. 118-165), уповноважений представник адвокатського бюро прийняв участь у судових засіданнях 09.08.2022 (том 1, а.с. 193), 02.11.2022 (том 1, а.с. 237), 09.11.2022 (том 1, а.с. 242).

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5 - 7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у відповідності до ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1)має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підприємець Дейнека А.В. у клопотанні від 21.11.2022 (том 2, а.с. 18-21) просить зменшити нарахований товариством розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн. 00 коп. Зазначає, що у трьох судових засіданнях адвокат Боричевський В.М. представляв інтереси товариства не сам, а із штатним юристом товариства. В іншій частині судових засідань від ПАТ «Волиньобленерго» участь приймали виключно штатні юристи товариства. Участь у судових засіданнях адвоката є його бажанням, а не крайньою необхідністю. Розмір заявлених витрат є завищеним. З аналізу відзиву вбачається, що адвокат дублює доводи первинного позову. У відзиві не прослідковується значна аналітична робота, не наведено та не проаналізовано жодної правової позиції Верховного Суду у схожих правовідносинах. В описі робіт відсутні показники витраченого на них часу, що позбавляє сторону встановити їх обґрунтованість, реальність та необхідність. Витрати на підготовку відзиву в сумі 25 000 грн. 00 коп., за наявності вже сформованої в первинній позовній заяві позиції, є явно завищеним та не пропорційними до предмету спору.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Як вбачається з клопотання підприємця Дейнеки А.В. про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, таких доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про не обґрунтованість та не пропорційність таких послуг до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін, неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката по справі, не надано.

Твердження, що витрати ПАТ «Волиньобленерго» на підготовку відзиву на зустрічну позовну заяву у відповідному розмірі є явно завищеними, не обґрунтованими та не пропорційними до предмета спору, не приймається судом, оскільки самі по собі такі доводи не підтверджені відповідними обґрунтуваннями, доказами і розрахунками та жодним чином не обґрунтовується той факт, що адвокатом виконувались роботи з підготовки відзиву на зустрічну позовну заяву за наявності сформованої правової позиції позивача за первісним позовом у справі.

Суд не приймає заперечення відповідача за первісним позовом, що витрати на участь адвоката в одному засіданні в сумі 5 000,00 грн. є явно завищеними, не обґрунтованими та не пропорційними до предмета спору.

Згідно з умовами укладеного ПАТ «Волиньобленерго» та адвокатським об`єднанням договору гонорар за надання правової допомоги щодо участі адвоката у судових засіданням визначався у фіксованому розмірі - 5 000,00 грн по кожному призначеному судом до слухання засіданні, а розмір такого гонорару не залежав від тривалості судових засідань.

Суд зазначає, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Правова позиція аналогічного змісту викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі 910/7586/19, від 15.06.2022 №911/2652/17.

Безпідставне є також посилання підприємця, що участь адвоката у судовому засіданні є його власним бажанням, а не крайньою необхідністю, участь у судових засіданнях не тільки адвоката Боричевського В.М., а й штатного працівника товариства також не береться судом до уваги, оскільки зазначені обставина не вплинули на розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання відповідача за первісним позовом, що витрати на підготовку відзиву в сумі 25 000 грн. 00 коп., за наявності вже сформованої в первинній позовній заяві позиції, є явно завищеним та не пропорційними до предмету спору не відповідає дійсності, оскільки предметом спору за первісним позовом було стягнення вартості необлікованої електричної енергії, а за зустрічним позовом - визнання незаконним та скасування рішення комісії, оформлене протоколом засідання комісії, що не є аналогічним, регулюються різним законодавством, відрізняються за правовою природою та являють собою різні способи захисту прав, кожен з яких потребує індивідуального дослідження.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Судом враховано, що самим відповідачем за первісним позовом, у зустрічній позовній заяві зазначений орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 40 000 грн. 00 коп., в той час, як підставними на його думку є витрати товариства в сумі 5 000 грн. 00 коп.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих ПАТ «Волиньобленерго» послуг та подані документи, врахувавши, що наявні в матеріалах справи докази є підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, принципи диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з підприємця Дейнеки А.В. 40 000 грн. 00 коп.

Аналогічна правова позиція викладена в межах даної справи у додатковій постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 №903/378/22, якою стягнуто 15 000 грн. 00 коп. за підготовку відзиву, 5 000 грн. 00 коп. за одне судове засідання.

При підготовці відзиву на зустрічну позовну заяву відповідач вивчав матеріали справи, формував позицію щодо заявлених вимог, брав участь у трьох судових засіданнях.

Судом враховано, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частині 6 ст. 126 ГПК України, відповідно до якої обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити.

2. Стягнути з підприємця Дейнеки Алли Вячеславівни ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (вул. Єршова, 4, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 00131512) 40 000 грн. 00 коп. (сорок тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 22.05.2023.

Суддя А. М. Кравчук