ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 903/378/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - приватного акціонерного товариства "Волиньобленерго" (далі - Товариство, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) - Боричевський В.М. (адвокат),
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)- фізичної особи-підприємця Дейнеки Алли Вячеславівни (далі - Підприємець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, скаржник) - Місюк Р.П. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємця
на рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022 (головуючий - суддя Кравчук А.М.)
та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 (головуючий - суддя Павлюк І.Ю., судді Дужич С.П., Савченко Г.І.)
та касаційну скаргу Підприємця
на постанову (додаткову) Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 (головуючий - суддя Павлюк І.Ю., судді Дужич С.П., Савченко Г.І.)
у справі №903/378/22
за первісним позовом Товариства
до Підприємця
про стягнення 426 770, 88 грн
та за зустрічним позовом Підприємця
до Товариства
про визнання незаконним та скасування рішення комісії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для стягнення вартості необлікованої електричної енергії (первісний позов) і наявність/відсутність підстав для визнання незаконним і скасування рішення комісії, оформлене протоколом (зустрічний позов).
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до Підприємця про стягнення 426 770,88 грн заборгованості за необліковану електричну енергію.
1.2. Первісні позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємцем порушено підпункт 3 пункту 8.4.2 Правил роздрібного ринку електроенергії.
1.3. Підприємець звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства про визнання незаконним і скасувати рішення комісії Товариства з розгляду акту порушення ПРРЕЕ від 23.12.2021 №000409, оформлене протоколом засідання комісії від 11.01.2022 №113.
1.4. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що: акт про порушення складено у присутності неналежної "іншої особи, яка має право допустити представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача", та посадовими особами позивача, які не мали повноважень на його оформлення; відсутні повноваження особи, яка допустила до приладів обліку та не проведено експертизу приладів обліку.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 09.11.2022, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №903/378/22, первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
2.2. Постановою (додатковою) Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі №903/378/22 заяву Товариства про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання розподілу судових витрат за надану правову допомогу у суді апеляційної інстанції задоволено та стягнуто з Підприємця на користь Товариства 20 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи №903/378/22.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. Підприємець, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №903/378/22, прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
3.2. Підприємець, посилаючись на ухвалення судом апеляційної інстанції постанови (додаткової) з порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову (додаткову) Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2023 у справі №903/378/22, прийняти нове рішення, яким зменшити розмір судових витрат.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. На обґрунтування своєї правової позиції, скаржник у касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо необхідності обов`язкового призначення / проведення експертизи при встановленні порушення споживачем підпункту 3 пункту 8.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ). До того ж посилається на те, що при розгляді цієї справи попередні судові інстанції не керувалися ПРРЕЕ в частині необхідності/відсутності необхідності призначення/проведення експертизи, а фактично поза ПРРЕЕ дійшли висновку що таку експертизу проводити не потрібно, пославшись виключно на своє суб`єктивне сприйняття ситуації та візуального огляду наданих фотографій.
4.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі на постанову (додаткову) Підприємець із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 вказує, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права. При цьому скаржник посилається на застосування, зокрема, норм статей 123, 124, 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суд від 25.10.2022 у справі №927/37/21, від 25.08.2022 у справі №903/357/21, від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Товариство заперечило проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5.2. Від Товариства відзиву на касаційну скаргу на постанову (додаткову) до Верховного Суду не надійшло.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2007 Ковельською філією Товариства (постачальник) і Підприємцем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №526-1052000 (далі - Договір), відповідно до умов якого:
- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до нього, які є невід`ємними частинами. Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності, що вказана в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. Для споживачів, електроустановки яких приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача, точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності основного споживача та постачальника електричної енергії (пункт 1);
- споживач сплачує постачальнику вартість недоврахованої електричної енергії, розрахованої виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недорахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою Правил користування електричною енергією, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою (пункт 4.2.3);
- Договір набирає чинності з дати його підписання і укладається на термін до 31.12.2008. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 10.5).
6.2. Точка (точки) продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, визначена додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін".
6.3. Підприємцем 07.12.2018 підписано заяву-приєднання з 01.01.2019 до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії від 05.12.2007 №526-1052000.
6.4. Підприємцем долучено докази оплати використаної електроенергії за період з липня 2021 року по січень 2022 року.
6.5. Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2021 №159/7570/21 надано начальнику відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Зубу О.М. та членам групи слідчих у даному кримінальному провадженні дозвіл на проведення обшуку у приміщенні, що знаходиться за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Ватутіна (Володимира Кияна), 51 на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182400:04:002:0509, власником яких є Дейнека Алла Вячеславівна, з метою виявлення та вилучення комп`ютерної техніки та допоміжного обладнання, призначеного для виготовлення криптовалюти, камер відеоспостереження, серверів з відеофайлами, чорнових записів, мобільних телефонів, інших речей і предметів, що мають значення для кримінального провадження. Строк дії ухвали до 23.01.2022 включно. Ухвала дозволяє проникнути у приміщення, що знаходиться за адресою Волинська область, м. Ковель, вул. Ватутіна (Володимира Кияна), 51, лише один раз.
6.6. Постановою Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 23.12.2021 залучено спеціалістів в галузі розподілу електричної енергії із числа інспекторів відділу технічного аудиту Товариства Глушейко В.О. та Юрчика В.О. для залучення до проведення слідчої дії - обшуку.
6.7. Начальником відділу СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області 23.12.2021 складено протокол обшуку за адресою м. Ковель, вул. Ватутіна (Володимира Кияна), 51 та КТП №57.
6.8. Відповідно до пояснювальної записки інспектора ВТА Ковельської групи Глушейко В.О. 23.12.2021 він зі своїм колегою Юрчиком В.О. за ухвалою Ковельського міськрайонного суду були залучені до проведення обшуку в якості спеціалістів за адресою: вул. Ватутіна (Володимира Кияна) 51 ФОП Дейнека А.В. Під час безпосереднього огляду КТП-57 виявлено можливість доступу споживача до напругових кіл на трансформаторах струму шляхом демонтажу оргскла разом із шпильками, які фіксували оргскло, відкрутивши гайки на задній стінці РУ-0,4кВ, що дало можливість відключити електролічильник шляхом від`єднання проводів на трансформаторах струму. Використана електроенергія електролічильником не обліковувалась. Вказане зафіксовано та викладено в акті про порушення від 23.12.2021.
6.9. Інспекторами Товариства 23.12.2021 за участю начальника відділу розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області складено акт про порушення №000409 (далі - Акт) Підприємцем на об`єкті "цех пошиття одягу" о/р 5261052000, за адресою: м. Ковель, вул. Володимира Кияна (Ватутіна) 51, підпункту 3 пункту 8.4.2 Правил роздрібного ринку електроенергії, а саме: інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки, зокрема при роздільній схемі живлення від`єднані кола обліку на трансформаторах струму, в результаті чого лічильник електроенергію не обліковував.
6.10. Суди попередніх інстанцій відзначено, що Товариством подано фотокопії огляду трансформатора.
6.11. Один примірник Акта направлений на адресу споживача, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом і графі "вручено за довіреністю".
6.12. Засідання комісії з розгляду актів про порушення ПРРЕЕ Товариства відбулося 11.01.2022 за участю представника боржника, на якому встановлено, що споживач здійснив порушення ПРЕЕ, а саме при розподільній схемі живлення від`єднано напругові кола обліку на трансформаторах струму, в результаті чого лічильник електроенергію не обліковував, чим порушено підпункт 3 пункту 8.4.2. Представником споживача заявлено про порушення прав особи дати пояснення комісії та відмову надати споживачу усі матеріали, які стали підставою для прийняття рішення.
6.13. Споживачу виставлено рахунок на суму 426 770,88 грн обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з терміном сплати 30 днів з дати його отримання.
6.14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні докази надсилання протоколу та рахунку споживачу 11.01.2022, повторного надсилання 24.03.2022р. Однак відповідачем за первісним позовом не сплачено рахунок на суму 426 770,88 грн.
6.15. Висновком експерта №СЕ-19/103-22/772-ЕК Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру встановлено, що оплата грошових коштів Підприємцем за постачання електричної енергії до Договору по особовому рахунку №526-1052000 до Товариства, документально підтверджується, що складає у загальній сумі 27 061,03 грн за період з червня по грудень 2021 року включно. Розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, здійсненого Товариством по особовому рахунку №526-1052000 у відповідності до Акта на загальну суму 426 770,88 грн підтверджується документально. Розмір матеріальної шкоди внаслідок неоплати необлікової електричної енергії складає 426 770,80 грн.
6.16. Судом апеляційної інстанції зазначено таке:
- заперечення Підприємця стосовно складання Акта у присутності неналежної "іншої особи, яка має право допустити представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача" судом не прийнято, оскільки такою особою в момент складання Акта був начальник відділення розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Зуб Олег Миколайович, який діяв на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2021 №159/7570/21;
- судом враховано, що КТП-57 є засобом вимірювання електроенергії в приміщенні за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Ватутіна (Володимира Кияна), 51, яке належить Підприємцю, на яке ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2021 №159/7570/21 надано дозвіл на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення техніки та допоміжного обладнання, призначеного для виготовлення криптовалюти, інших речей та предметів, що мають значення для кримінального провадження;
- відповідно до вказаної вище ухвали досудовим розслідуванням встановлено, що на території м. Ковеля Ковельського району група осіб, за попередньою змовою, здійснюють викрадення електричної енергії шляхом самовільного використання без приладів обліку, результати вимірювання яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків, чим своїми діями спричиняють значної шкоди;
- відомості про вказане кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 22.12.2021 за №12021030550001453 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 188-1 "Викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання" Кримінального кодексу України;
- відповідно до отриманої інформації встановлено, що за адресою м. Ковель, вул. Ватутіна (Володимира Кияна), 51, група осіб здійснює викрадення електричної енергії з метою використання у незаконній діяльності, пов`язаній з отриманням криптовалюти (майнінг). У своїй діяльності особи використовують комп`ютерну техніку з підключенням до мережі Інтернет, додаткове технічне обладнання, яке з використанням електричного струму здійснюють перетворення електроенергії у віртуальні гроші.
- з огляду на викладене, метою обшуку було встановлення факту викрадення електричної енергії шляхом самовільного використання без приладів обліку;
- начальник відділу розслідувань намагався повідомити в телефонному режимі споживача про проведення слідчих дій та право бути присутнім, проте абонент не відповідав, що підтверджується відеозйомкою, яка долучена до матеріалів справи і переглянута в судових засіданнях;
- посилання відповідача за первісним позовом на те, що Акт складено посадовими особами позивача, які не мали повноважень на його оформлення, спростовується постановою Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 23.12.2021, якою залучено спеціалістів в галузі розподілу електричної енергії із числа інспекторів відділу технічного аудиту Товариства Глушейко В.О. та Юрчика В.О. до проведення слідчої дії - обшуку;
- судом враховується позиція Верховного Суду у постанові від 27.04.2020 у справі №908/2359/18, відповідно до якої акт про порушення та процедура його складання не містять таких порушень, які спростовували б його дійсність, достовірність та законність, в ньому міститься достатньо необхідних даних для встановлення суті правопорушення та визначення обсягу завданих збитків. Дефекти акта перевірки не можуть спростовувати факту порушення, якщо він знайшов своє підтвердження в сукупності інших доказів. Будь-які дефекти акту не спростовують факту порушення Правил, які знайшли своє відображення в акті, та не є підставою для визнання акту недійсним. Для нарахування споживачу суми недооблікованої електричної енергії визначальним є сам факт порушення ПКЕЕ, який може доводитися у тому числі, але не виключно актом;
- враховуючи зазначене суд апеляційної інстанції виснував, що Акт є належним і допустимим доказом наявності порушень споживачем Правил користування електричною енергією;
- при цьому, як вбачається з матеріалів справи, Підприємець не подав заперечень, доказів, які б спростовували споживання електричної енергії поза засобами обліку. Первісні позовні вимоги відповідач за первісним позовом заперечує лише з посиланням на відсутність повноважень особи, яка допустила до приладів обліку та не проведенням експертизи приладів обліку;
- відповідач за первісним позовом вказує на те, що позивач за первісним позовом був зобов`язаний передати на експертизу лічильник. Проте, матеріалами справи встановлено споживання електричної енергії поза приладами обліку. Втручання в роботу, пошкодження електричного лічильника не встановлено, тому немає підстав для проведення експертизи;
- поряд із зазначеним, відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи не заявлялось відповідного клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи;
- суд дійшов висновку, що всі дії Товариства по фіксуванню та визначенню обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за Актом, який складений за фактом виявленого порушення ПРРЕЕ на об`єкті споживача Підприємця за адресою: вул. Володимира Кияна (Ватутіна) 51, м. Ковель, є такими, що узгоджуються з вищенаведеними положеннями Правил роздрібного ринку електричної енергії, є підставою для проведення нарахування вартості електроенергії, необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ. Водночас судом враховано, що споживачем не спростовано факту споживання необлікованої електричної енергії на суму 426 770,80 грн;
- також, у платіжних дорученнях на сплату 32 655,41 грн призначення платежу "3а активну електроенергію о/р 526-1052000" без зазначення періоду оплати, вони не можуть бути належними доказами оплати електричної енергії у даному спорі.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 16.02.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №903/378/22 на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України стосовно оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 у справі №903/378/22.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 08.03.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №903/378/22 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України стосовно оскарження постанови (додаткової) Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі №903/378/22.
7.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.03.2023 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. у відпустці призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №903/378/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
7.4. Суд протокольною ухвалою 30.03.2023 ухвалив спільно розглядати касаційні скарги Підприємця.
7.5. Від Підприємця 13.04.2023 на електронну адресу Верховного Суду надійшли додаткові пояснення, які підписані кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) 12.04.2023. Підпис КЕП перевірено та підтверджено протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 12.04.2023.
7.6. Від Товариства 14.04.2023 до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення.
7.7. Протокольною ухвалою від 18.04.2023 Суд долучив вказані вище письмові пояснення до розгляду.
7.8. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Щодо оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. Підприємцем у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.4. Так, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду та необхідність його надання з таких питань:
"Чи може суд самостійно, не маючи спеціальних знань у даній сфері, не посилаючись на норму ПРРЕЕ, вказати про відсутність підстав для проведення експертизи при встановлені порушення споживачем пп. 3 п.8.4.2. ПРРЕЕ?";
"Чи вважаються дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки, визначені у підп. 3 п 8.4.2 ПРРЕЕ, втручанням у в роботу вимірювальної техніки, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки?";
"Чи може заінтересована особа (в даному випадку начальник відділення розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Зуб Олег Миколайович, який є посадовою/службовою особою органів поліції, відділ якого веде розслідування) бути визначеним, як інша особа, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки та відповідно підписати акт без зауважень замість споживача чи його представника?".
8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.6. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.7. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ у подібних правовідносинах відсутній.
8.8. Отже, з огляду на відсутність такого висновку, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.9. Скаржник наполягає, що у даному випадку, визначивши порушення згідно з підпунктом 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, Товариство зобов`язано провести експертизу електролічильника.
8.10. Так, відповідно до підпункту 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ (у редакції чинній на момент складання Акта) визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень: пошкодження (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу лічильника тощо) або відсутність засобів вимірювальної техніки (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, та у разі пошкодження засобів вимірювальної техніки за умови втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки), інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки (використання фазозсувного трансформатора, постійних магнітів (у разі невстановлення на/в лічильник індикаторів), пристрою випромінювання електромагнітних полів тощо).
8.11. Водночас відповідно до пункту 8.4.4 ПРРЕЕ (у редакції чинній на момент складання Акта) факт пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, крім випадків спрацювання індикаторів (фіксації індикаторами впливу фізичних полів), має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства (далі - експертиза). До отримання оператором системи результатів експертизи положення цієї глави не застосовуються для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, за винятком випадків, передбачених цим пунктом.
Для забезпечення проведення експертизи оператор системи має зняти, упакувати, опломбувати та направити на експертизу пломби та/або засоби вимірювальної техніки, а також інші технічні засоби, якими здійснювалося втручання в роботу засобів вимірювальної техніки (за наявності). Якщо оператором системи до моменту передачі засобів вимірювальної техніки, індикаторів та/або пломб на експертизу пошкоджено упаковку та/або пломби, встановлені на ній, положення цієї глави не застосовуються.
Якщо оператор системи не є власником засобів вимірювальної техніки, оператор системи має право за заявою власника засобів вимірювальної техніки надати йому належним чином упаковані та опломбовані засоби вимірювальної техніки та інші технічні засоби, якими здійснювалося втручання в роботу засобів вимірювальної техніки (за наявності), для направлення їх на експертизу (за умови, що оператором системи не було направлено засоби вимірювальної техніки на експертизу до моменту отримання ним заяви власника засобів вимірювальної техніки). У цьому разі оператор системи в довільній формі складає акт про передачу засобів вимірювальної техніки їх власнику для направлення на експертизу, у якому зазначаються відомості про передані засоби, цілісність упаковки та пломб, установлених на ній, перелік питань від оператора системи для дослідження на експертизі та кінцевий термін надання оператору системи документів, що підтверджують передачу засобів вимірювальної техніки на експертизу. Цей акт підписується представником оператора системи та споживачем/власником засобів вимірювальної техніки. Власник засобів вимірювальної техніки або споживач має протягом 30 календарних днів з дня отримання засобів вимірювальної техніки надати оператору системи документи, що підтверджують передачу цих засобів на експертизу. Якщо власником засобів вимірювальної техніки до моменту передачі засобів вимірювальної техніки на експертизу пошкоджено упаковку та/або пломби, встановлені на ній, обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави незалежно від результатів експертизи.
У разі визнання споживачем факту пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факту втручання в роботу засобів вимірювальної техніки, про що окремо зазначається в акті про порушення, письмової відмови споживача від проведення експертизи або ненадання власником засобів вимірювальної техніки чи споживачем оператору системи документів, що підтверджують передачу засобів вимірювальної техніки на експертизу (з винесенням, у тому числі, питань від оператора системи) протягом встановленого цим пунктом строку (якщо оператором системи були передані засоби вимірювальної техніки їх власнику для направлення на експертизу), обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави без проведення відповідної експертизи.
У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 2 - 4 пункту 8.4.2 цієї глави (у частині відсутності засобів вимірювальної техніки, пломб, індикаторів та фіксації впливу фізичних полів індикатором), обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави без проведення відповідної експертизи.
У разі незгоди споживача з фактом впливу на лічильник електричної енергії фізичними полями, зафіксованим індикатором, який схемотехнічно вмонтований у лічильник, споживач має право (з метою встановлення причин спрацювання індикатора) направити лічильник на експертизу (обстеження) до його виробника або іншої організації (підприємства), яка має право на її проведення згідно із законодавством.
Якщо власником лічильника є оператор системи, споживач має право протягом 50 календарних днів з дня виявлення представниками оператора системи факту спрацювання індикатора, який схемотехнічно вмонтований у лічильник, звернутися до оператора системи із заявою про направлення лічильника на експертизу (обстеження). Оператор системи має протягом 7 робочих днів від дня отримання заяви споживача направити лічильник на експертизу (обстеження). Якщо за результатами експертизи (обстеження) підтверджено спрацювання індикатора через вплив на лічильник фізичних полів, споживач відшкодовує оператору системи витрати на проведення експертизи (обстеження) лічильника.
Якщо за результатами експертизи (обстеження) встановлено, що індикатор, який схемотехнічно вмонтований у лічильник, спрацював не через вплив на лічильник фізичних полів, а з інших причин, здійснені згідно з вимогами цієї глави нарахування у зв`язку зі спрацюванням індикатора підлягають скасуванню. У цьому разі витрати споживача на проведення експертизи (обстеження) лічильника відшкодовуються власником лічильника.
8.12. Слід зазначити, що зі змісту судових рішень вбачається, що Товариством у Акті визначено порушення означені підпунктом 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, як інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки, а саме: при роздільній схемі живлення від`єднані кола обліку на трансформаторах струму, в результаті чого лічильник електроенергію не обліковував.
8.13. Отже, зазначені в Акті дії [при роздільній схемі живлення від`єднані кола обліку на трансформаторах струму, в результаті чого лічильник електроенергію не обліковував] не є ні пошкодженням пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, ані фактом втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, а є саме іншими діями споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки.
8.14. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що саме у даному випадку відсутні підстави для проведення експертизи, ураховуючи характер виявленого порушення.
8.15. Що ж до другого питання, визначеного скаржником і зазначеного у пункті 8.4 цієї постанови ["Чи може суд самостійно, не маючи спеціальних знань у даній сфері, не посилаючись на норму ПРРЕЕ, вказати про відсутність підстав для проведення експертизи при встановлені порушення споживачем пп. 3 п.8.4.2. ПРРЕЕ?"], то воно є похідним від першого питання ["Чи вважаються дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки, визначені у підп. 3 п 8.4.2 ПРРЕЕ, втручанням у в роботу вимірювальної техніки, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки?"], оскільки, Актом зафіксовано те, що при роздільній схемі живлення від`єднані кола обліку на трансформаторах струму, в результаті чого лічильник електроенергію не обліковував, та вказане кваліфіковано як порушення визначене підпунктом 3 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.
8.16. В силу приписів частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
8.16.1. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (підпункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України).
8.16.2. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
8.16.3. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що Підприємцем не було заявлене відповідне клопотання про призначення експертизи судової експертизи з метою встановлення порушення відповідачем підпункту 3 пункту 8.4.2. ПРРЕЕ.
8.16.4. Також, Підприємцем не було надано документального підтвердження, що дії стосовно від`єднання кола обліку на трансформаторах струму при роздільній схемі живлення, в результаті чого лічильник електроенергію не обліковував, вчинені у інший спосіб, порядок, тощо.
8.16.5. Отже, скаржник в силу приписів статті 74 ГПК України як позивач за зустрічним позовом повинен був довести ту обставину, на яку він посилався як на підставу свого позову, і, заперечуючи проти задоволення первісного позову, у тому числі, маючи можливість скористатися своїм правом на заявлення відповідного клопотання про призначення судової експертизи, надати висновок, проведений на замовлення, клопотати про залучення спеціаліста, тощо.
8.17. Що ж до посилань скаржника на необхідність надання висновку стосовно питання чи може заінтересована особа (у даному випадку особа, яка проводила обшук) бути визначеною, як інша особа, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки та відповідно підписати акт без зауважень замість споживача чи його представника, то Суд виходить з такого.
8.18. Правила ПРРЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (пункт 1.1.1 ПРРЕЕ).
8.19. Відповідно до пункту 1.1.2 ПРРЕЕ у цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:
- акт про порушення - це документ установленої форми, який складається для фіксації факту порушення на об`єкті споживача цих Правил та який є підставою для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії;
- необлікована електрична енергія - це обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом в електромережі, що належать іншим власникам електричних мереж, але не врахований розрахунковими засобами комерційного обліку або врахований неправильно.
8.20. Відповідно до пункту 8.2.5 ПРРЕЕ (у редакції чинній на момент складання Акта) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням:
меж балансової належності;
перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення;
номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення;
фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.
Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення, про що зазначається в акті про порушення.
В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.
В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).
У разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.
Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов`язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
Облік бланків актів про порушення ведеться оператором системи у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою журналі.
Акти про порушення та документи, що підтверджують факт їх отримання споживачем, повинні зберігатися оператором системи протягом трьох років з дня оформлення акта про порушення.
8.21. Отже, вказаний пункт містить як алгоритм дій стосовно складення та підписання акта про порушення, так і визначає коло осіб, які мають як складати (оформлювати) акт, так і його підписувати. Зокрема, ПРРЕЕ визначає таке коло осіб: 1) оператор системи, який (які) брали участь у перевірці; 2) споживач (представник споживача); 3) інша особа, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи); 4) незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо).
8.21.1. Водночас, лише у разі, коли "споживач" та/або/і "представник споживача" та/або/і "інша особа, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи)" відмовилися підписати акт, то в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи.
8.21.2. Таким чином, "інша особа, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи)" не є тотожнім "незаінтересована особа" у контексті підписанта акта про порушення.
8.22. Водночас, суди попередніх інстанцій зазначили, що заперечення Підприємця стосовно складання Акта про порушення у присутності неналежної "іншої особи, яка має право допустити представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача" не прийнято, оскільки такою особою в момент складання Акта був начальник відділення розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Зуб Олег Миколайович, який діяв на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2021 №159/7570/21.
8.23. Тобто суди попередніх інстанцій виснували, що Зуб О.М. був особою, а саме "інша особа, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи)" як і передбачено приписами ПРРЕЕ.
8.24. Разом з тим, у пункті 8.2.5 ПРРЕЕ (у редакції чинній на момент складання Акта) чітко визначено, що підписання акта незаінтересованою особою відбувається лише у разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати відповідний акт про порушення.
8.25. У даному випадку суди попередніх інстанцій встановили, що Підприємцю телефонували з метою повідомлення про проведення обшуку, однак вказана особа на телефонний дзвінок не відповіла та як наслідок не з`явилася для участі у проведенні, у тому числі слідчої дії.
8.26. Оскільки, доступ представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача здійснив начальник відділення розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Зуб О.М., який діяв на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2021 №159/7570/21, то вказану особу, як встановлено судами попередніх інстанцій, визначено як особу, яка має право допустити представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача.
8.27. Слід відзначити, що формулюючи питання означене у пункті 8.16 цієї постанови, скаржник використовує конструкцію, що має своїм наслідком формулювання твердження про те, що начальник відділення розслідувань злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Зуб О.М. у даному випадку є заінтересованою особою.
8.28. Водночас обставина заінтересованості має бути доведена тією особою, яка посилається на таку обставину (стаття 74 ГПК України), чого у даному випадку зроблено не було, як і не вказано в чому полягала його заінтересованість щодо фіксації правопорушення.
8.29. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень і прийняття нового рішення.
8.30. Зі змісту судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
8.31. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
8.32. Отже, відповідачем не мотивовано та не доведено, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку та оцінки доказів, зокрема, отримання доказів та/або дослідження доказів, з огляду на статі 76 - 79 ГПК України
8.33. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, підстави вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права чи порушили норми процесуального права, а також підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення відсутні.
8.34. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
Щодо оскарження рішення постанови (додаткової) Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023
8.35. Касаційне провадження у справі стосовно оскарження постанови (додаткової) відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
8.36. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.37. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.38. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.39. Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
8.40. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
8.41. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
8.42. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
8.43. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
8.44. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.45. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
8.46. Так, Підприємець вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано, зокрема, норми статей 123, 124, 126, 129 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суд від 25.10.2022 у справі №927/37/21, від 25.08.2022 у справі №903/357/21, від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
8.47. Слід зазначити, що у справах визначених вище та у даній справі предметом розгляду було вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а тому вказані справи є прийнятими за однаковим нормативно-правовим регулюванням.
8.48. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваної постанови (додаткової) не були враховані такі висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах:
- викладеного у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №927/37/21, де зазначено таке: з огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що заява відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції з урахуванням заперечень позивача та критеріїв обґрунтованості та пропорційності підлягає частковому задоволенню у сумі 30 000 грн (28 000 грн за складання відзиву та 2 000 грн за участь у судовому засіданні). У решті вимоги відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу (18 000 грн) таким критеріям не відповідають, оскільки доказів на підтвердження дійсності та необхідності таких робіт (реальна витрата часу на надання послуг) заявником не надано. А тому в задоволенні заяви у такій частині суд відмовляє;
- викладеного у постанові від 25.08.2022 у справі №903/357/21 (в частині компенсації витрат за перегляд справи в касаційному суді), в якій ВС (без клопотання сторони про зменшення витрат на правничу допомогу) вказав, що: з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову та розгляд касаційної скарги у порядку письмового провадження, Верховний Суд вважає неспівмірною та такою, що не є розумною заявлена сума за надану правову допомогу у розмірі 25 000 грн, а також дійшов висновку, що заявником не доведено, що такі витрати є не лише фактичними, але й неминучими;
- викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, такого змісту: нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін;
- викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, такого змісту: не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
8.49. Скаржник мотивує зменшення розміру судових витрат таким:
- адвокат Боричевський В.М. був присутній в одному засіданні - 17.01.2023, яке тривало 25-30 хв;
- у цьому судовому засіданні адвокат Боричевський В.М. представляв інтереси Товариства не сам, а із штатним юристом Товариства, тобто, фактично участь судовому засіданні саме адвоката Боричевським В.М. є його бажанням, а не крайньою необхідністю, оскільки у засіданні був присутній працівник позивача за первісним позовом із штату своїх юристів;
- витрати на участь адвоката в одному засіданні в розмірі 5 000 грн, є явно завищеними, не обґрунтованими та не пропорційними до предмета спору;
- окрім того, не зважаючи на обставину наявності у штаті Товариства групи юристів, останні доручають написання відзиву на апеляційну скаргу адвокату Боричевському В.М.;
- з аналізу відзиву на апеляційну скаргу слідує, що останній в основній його частині дублює доводи первинного позову та відзиву на зустрічну позовну заяву помножені на висновки суду першої інстанції, тобто не прослідковується значна аналітична робота, не наведено та не проаналізовано жодної правової позиції Верховного Суду у схожих правовідносинах;
- у доданому описі робіт відсутні показник витраченого на них часу, що позбавляє можливості встановити їх обґрунтованість, реальність та необхідність;
- витрати на підготовку відзиву на апеляційну скаргу в розмірі 15 000 грн, за наявності уже сформованої позиції, яка була наведена в первинній позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву, є явно завищеними, не обґрунтованими та не пропорційними до предмета спору;
- суд апеляційної інстанції відхилив всі доводи сторони апелянта та без врахування висновків Верховного Суду (на які посилався представник Підприємця), задовольнив заяву протилежної сторони в повному обсязі, чим неправильно застосував норми матеріального права.
8.50. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
8.51. Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
8.52. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
8.53. Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
8.54. Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
8.55. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
8.56. При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
8.57. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
8.58. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
8.59. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
8.60. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
8.61. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
8.62. За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
8.63. Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
8.64. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
8.65. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
8.66. Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
8.67. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
8.68. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
8.69. Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.
8.69.1. У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
8.69.2. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
8.69.3. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
8.70. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
8.71. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
8.72. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
8.73. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
8.74. Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.
8.75. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.
8.76. Верховний Суд висновує, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).
8.77. Зі змісту оскаржуваної постанови (додаткової) вбачається, що судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам Підприємця та вказано, що скаржником не було надано доказів, які б свідчили про необґрунтованість та непропорційність витрат на правничу допомогу, які понесені Товариством.
8.78. Твердження скаржника щодо присутності у судовому засіданні штатних юристів Товариства та оцінка участі адвоката позивача за первісним позовом у такому засіданні як його бажання є недоречним, виходячи з приписів статті 59 Конституції України та статті 16 ГПК України.
8.79. Що ж до доводів відповідача за первісним позовом про те, що у доданому Товариством описі робіт відсутні показники витраченого часу, що позбавляє можливості встановити обґрунтованість, реальність та необхідність витрат, то слід зазначити таке.
8.80. У даному випадку слід вертнутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, а саме:
- учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права;
- у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
8.81. Судом апеляційної інстанції встановлено, зокрема, таке:
- адвокатським бюро "Боричевський та партнери" (бюро) та Товариством (клієнт) 28.12.2020 укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого бюро бере на себе зобов`язання по наданню на довгостроковій основі правової допомоги клієнту відповідно до умов Договору, зокрема: здійснювати комплексний правовий захист інтересів клієнта та працівників клієнта при проведенні правоохоронними органами досудового розслідування; формування правової позиції і поведінки під час проведення слідчих дій, присутність захисника і контроль законності під час їх проведення; направлення адвокатських запитів, запитів до правоохоронних органів; складання процесуальних документів, заяв, заперечень, скарг, претензій, вимог, запитів, позовних заяв, відзивів, відповідей на них, пояснень, клопотань, апеляційних, касаційних скарг, інших процесуальних документів, передбачених законодавством; представництво інтересів та захист прав в судах України всіх інстанцій, представництво інтересів в державних органах, установах, підприємствах, організаціях будь-якої форми власності; правовий супровід проведення публічних закупівель, в тому числі аналіз документів, надання консультацій, правовий супровід процедур закупівель/допорогових закупівель/спрощених закупівель, укладання, розірвання, зміни господарських договорів, захист інтересів клієнта при проведенні перевірок діяльності клієнта контролюючими органами тощо. Договір є рамковим і є підставою для замовлення клієнтом окремих послуг в залежності від потреби їх отримання. Замовлення та отримання конкретних послуг, визначення їх вартості оформлюється шляхом укладення та підписання додаткових угод до цього договору та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг;
- додатковою угодою від 27.12.2022 №27/12 до Договору, укладеною адвокатським бюро "Боричевський та партнери" (бюро) та Товариством (клієнт), сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2023 включно;
- Додатковою угодою, укладеною адвокатським бюро "Боричевський та партнери" (бюро) та Товариством (клієнт), сторони узгодили, що Додаткова угода визначає порядок обчислення, сплати та розмір гонорару бюро за надання правової допомоги клієнту у господарському спорі з Підприємцем за первісним позовом про стягнення 426 770,88 грн та за зустрічним позовом про визнання незаконним та скасування рішення комісії Товариства з розгляду акту порушення ПРРЕЕ від 23.12.2021 №000409, оформлене протоколом засідання комісії від 11.01.2022 №113, під час розгляду цього спору Північно-західним апеляційним господарським судом;
- відповідно до пункту 2 Додаткової угоди сторони домовились обчислювати гонорар бюро у фіксованому розміру;
- у відповідності до пункту 3 Додаткової угоди бюро в рамках своїх договірних зобов`язань повинне надати, а клієнт оплатити такі послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість 15 000 грн; забезпечення представництва клієнта у суді апеляційної інстанції (участь у судових засіданнях) при розгляді справи №903/378/22, вартість 5 000 грн - за кожне судове засідання, в якому бере участь бюро;
- сторонами 17.01.2023 складено акт приймання-передачі наданих послуг відповідно до Додаткової угоди, відповідно до якого з 04.01.2023 по 17.01.2023 бюро надані, а клієнтом отримані послуги у відповідності до умов Договору та Додаткової угоди, а саме: 1) складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість 15 000 грн; 2) забезпечення представництва інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (участь у судових засіданнях) при розгляді справи №903/378/22, вартість 5 000 грн (участь в одному судовому засіданні);
- відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 17.01.2023, виконаних адвокатом по справі №903/378/22 (Північно-західний апеляційний господарський суд), станом на 17.01.2023 адвокатом Боричевським В.М. (адвокатським бюро "Боричевський та партнери") надано для Товариства у зв`язку з розглядом справи №903/378/22 Північно-західним апеляційним господарським судом такі послуги: 1) складання відзиву на апеляційну скаргу, вартість послуг (гонорар) 15 000 грн; 2) забезпечення представництва інтересів клієнта у суді апеляційної інстанції (участь у судових засіданнях) при розгляді справи №903/378/22, вартість послуг (гонорар) 5 000 грн (участь в судових засіданнях), всього 20 000 грн;
- також, надання професійної правничої допомоги Товариству у Північно-західному апеляційному господарському суді при розгляді справи №903/378/22 підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги серії АС від 04.01.2023 №1046476 та довіреністю від 02.01.2023 №13/18-1080.
8.82. Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції Товариством надано докази в підтвердження понесених витрат, водночас Підприємець не підтвердив підстави для зменшення таких витрат.
8.83. Що ж до посилань скаржника на те, що адвокат Боричевський В.М. був присутній в засіданні 17.01.2023, яке тривало 25-30 хв, то слід зазначити таке.
8.84. Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц).
8.85. По суті всі доводи скаржника зводяться до того, що саме він оцінює понесені витрати як завищені, необґрунтовані та непропорційні до предмета позову, не надаючи при цьому жодних документальних підтверджень чи аргументованих та переконливих міркувань мотивувань своїх тверджень. Фактично вони є загальними та абстрактними, адже не підтверджені будь-якими доказами.
8.86. З огляду на викладене доводи касаційної скарги стосовно оскарження постанови (додаткової) не знайшли свого підтвердження, підстави вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми процесуального права, а також підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового рішення про зменшення розміру судових витрат відсутні.
8.87. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
8.88. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.
8.89. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
8.90. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
8.91. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вказаного висновку.
9. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційні скарги Підприємця слід залишити без задоволення.
10. Судові витрати
10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційні скарги Підприємця залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги фізичної особи-підприємця Дейнеки Алли Вячеславівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 09.11.2022, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 та постанову (додаткову) Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі №903/378/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 18.04.2023 |
Оприлюднено | 24.04.2023 |
Номер документу | 110364709 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Малашенкова Т.М.
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Господарське
Господарський суд Волинської області
Кравчук Антоніна Михайлівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні