Рішення

від 02.02.2023 по справі 910/10844/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2023Справа № 910/10844/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/10844/22

за позовом Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Полтавської обласної ради; 2) Полтавської обласної військової адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП"

про стягнення 1 478 823,82 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Стретович М.О.;

від позивача-1: Хилевич Т.В.;

від позивача-2: Метельська Л.Є.;

від відповідача: Ярещенко В.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі: Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП" про стягнення 1 478 823,82 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Угодою № 25 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019, укладеної між Полтавською обласною радою, Полтавською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП", у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 1 028 800,00 грн, за прострочення сплати якої також нараховані інфляційні втрати в сумі 365042,12 грн та 3% річних - 84981,70 грн.

Крім того, прокурор зазначає, що оскільки позивачі, як сторони за Угодою № 25 від 23.10.2019, та органи, яким безпосередньо належать державні функції у спірних правовідносинах, не вживають заходів, спрямованих на стягнення неотриманих коштів до місцевого бюджету, прокурор в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся з даним позовом до суду на захист інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2022 відкрито провадження у справі №910/10844/22 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.11.2022. При цьому, суд зобов`язав відповідача у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву всім учасникам справи.

01.11.2022 на електронну пошту суду від представника Полтавської обласної військової адміністрації надійшли пояснення, в яких остання повністю підтримує заявлені прокурором вимоги.

08.11.2022 через канцелярію суду від відповідача отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо звернення прокурора з даним позовом та вказує проте, що ним не було отримано копію позовної заяви з доданими до неї документами, оскільки у позові зазначено адресу відповідача, за якою останній не знаходиться.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначив, що факт несплати відповідачем коштів за угодою не порушує права Полтавської обласної військової адміністрації, а тому вона є неналежним позивачем; кошти, які відповідач мав би перерахувати до спеціального фонду за угодою за сукупністю правових ознак характеризується як благодійна допомога; тільки наявність цієї сукупності ознак виключає застосування до отриманих коштів заборони, встановленої ст. 54 Закону України "Про запобігання корупції"; добровільність сплати коштів, як одна з ознак відсутності підстав для застосування ст. 54 Закону України "Про запобігання корупції" виключає право позивача вимагати їх сплати; відсутність у Полтавської обласної ради правомочності вимагати від відповідача оплати коштів виключає виникнення між радою та відповідачем зобов`язальних правовідносин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України залишено позовну заяву Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП" про стягнення 1 478 823,82 грн без руху. Встановлено Заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п`ять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду доказів надіслання за місцезнаходженням відповідача, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копії позовної заяви з доданими до неї документи.

14.11.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з доказами її направлення на адресу інших учасників справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

23.11.2022 на адресу суду від Полтавської обласної прокуратури надійшли докази на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 10.11.2022.

Відповідно до ч. 12 ст. 176 ГПК України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Таким чином, на дату судового засідання 24.11.2022 прокурор усунув недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим суд продовжує розгляд справи.

23.11.2022 на електронну пошту суду від Полтавської обласної військової адміністрації надійшла відповідь на відзив, а від Полтавської обласної ради - пояснення на позовну заяву, в яких позивач-1 також повністю підтримує позовні вимоги прокурора. Крім того, до вказаних пояснень позивачем-1 було додано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Однак, вказана заява позивача-1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не була розглянута судом, у зв`язку з її отриманням тільки на напередодні судового засідання.

Присутня у судовому засіданні 24.11.2022 представниця прокуратури позов підтримала та не заперечувала щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2022 продовжено розгляд справи № 910/10844/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 910/10844/22 відкладено на 08.12.2022. Задоволено заяву представника Полтавської обласної ради про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.11.2022 на адресу суду від прокуратури та Полтавської обласної ради надійшли відповіді на відзив.

29.11.2022 на електронну пошту суду від представника позивача-2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2022 задоволено клопотання представника Полтавської обласної військової адміністрації про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

30.11.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2022 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Присутні в судовому засіданні 08.12.2022 представники прокуратури та позивача-1 позовні вимоги підтримали та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

Представник відповідача проти позову заперечив та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

В підготовчому засіданні 08.12.2022, враховуючи відсутність інших заяв та клопотань учасників справи, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/10844/22 до судового розгляду по суті на 02.02.2023.

12.12.2022 на електронну пошту суду від представника позивача-2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.11.2022 задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Присутні в судовому засіданні 02.02.2023 представники прокуратури та позивачів позовні вимоги підтримали повністю з посиланням на обставини, наведені в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

У судовому засіданні 02.02.2023, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

23.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП" (за договором - сторона-1/відповідач), Полтавською обласною радою (за договором - сторона-2/позивач-1) та Полтавською обласною державною адміністрацією (за договором - сторона-3/позивач-2) укладено Угоду № 25 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області (далі - угода).

Відповідно до п. 1.1 Угоди її предметом є врегулювання взаємних прав та обов`язків, основних умов та партнерства сторін з метою сприяння збільшенню обсягів видобутку природного газу, газового конденсату та нафти в питаннях розвідки, розробки та облаштування родовищ, будівництва, реконструкції, ремонтів об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури, виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.

Відповідно до п. 1.2 Угоди загальний обсяг фінансування за угодою визначається з розрахунку 8.000,00 грн за 1 кв. м площі ділянки, на користування надрами якої сторона-1 планує отримати спеціальний дозвіл.

За змістом п. 1.3 Угоди з моменту зарахування коштів, передбачених цією угодою, до Фонду, відповідач передає право володіння, користування та розпорядження вказаними коштами відповідно до їх цільового призначення. Ці кошти стають власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.

Відповідно до п. 3.1 Угоди при здійсненні співробітництва відповідно до цієї угоди сторона-1 зобов`язується, враховуючи площу Бутівсько-Миргородського родовища 128,6 км.кв. кв. м, перерахувати до Фонду кошти у сумі 1 028 800,00 грн протягом п`яти днів з дня внесення на розгляд обласної ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проекту рішення про погодження надання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами цього родовища.

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 угоди визначено, що вона набуває чинності з дня її підписання, і дія її триває протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з дня підписання сторонам угоди.

Рішенням двадцять сьомої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради №1216 від 24.10.2019 "Про звернення Державної служби геології та надр України щодо погодження надання без проведення аукціону ТОВ "НАДРА ВЕСТ ГРУП" спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою родовищ) газу сланцевих товщ, газу природного, конденсату Бутівсько-Миргородського площі на території Миргородського, Великобагачанського та Шишацького районів Полтавської області у зв`язку з розширенням меж раніше наданої у користування ділянки надр" вирішено: (1) погодити Державній службі геології та надр України надання без проведення аукціону ТОВ "НАДРА ВЕСТ ГРУП" спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, з подальшим видобуванням (промисловою розробкою родовищ) газу сланцевих товщ, газу природного, конденсату Бутівсько-Миргородської площі на території Миргородського, Великобагачанського та Шишацького районів Полтавської області; (4) ТОВ "НАДРА ВЕСТ ГРУП" виконати зобов`язання за угодою про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019.

Отже, спір у даній справі виник, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за Угодою та не сплатою коштів у сумі 1 028 800,00 грн, за прострочення сплати яких на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати в сумі 365042,12 грн та 3% річних - 84981,70 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами виникли господарсько-правові відносини, у зв`язку з укладанням 23.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП", Полтавською обласною радою та Полтавською обласною державною адміністрацією Угоди № 25 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Так, матеріали справи не містять доказів коли саме було винесено на розгляд обласної ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проект рішення про погодження надання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами цього родовища, проте з огляду на прийняття рішення № 1216 від 24.10.2019, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок щодо перерахування до Фонду обласного бюджету Полтавської області коштів у сумі 1 028 800,00 грн на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області відповідно до умов укладеної Угоди № 25 від 23.10.2019.

Посилання відповідача на те, що кошти, які відповідач мав би перерахувати до спеціального фонду за угодою за сукупністю правових ознак характеризується як благодійна допомога, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" (далі - Закон) благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Статтею 5 Закону визначено, що благодійна діяльність здійснюється, зокрема, у виді безоплатної передачі у власність бенефіціарів коштів, іншого майна, а також безоплатного відступлення бенефіціарам майнових прав.

Згідно зі ст. 6 Закону благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Поняття договору пожертви міститься у статті 729 Цивільного кодексу України.

Згідно з вказаною нормою пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети.

Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття пожертви.

До договору про пожертву застосовуються положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 717 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (ч. 2 ст. 717 Цивільного кодексу України).

Водночас, у п. 3.2 угоди встановлено, що сторона-2 (Полтавська обласна рада) та сторона-3 (Полтавська обласна державна адміністрація) зобов`язуються:

- забезпечувати якісну підготовку документів та дотримання термінів розгляду питань щодо погодження надання спеціальних дозволів на користування надрами, які надає Державна служба геології та надр України;

- організовувати збір інформації щодо об`єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури Полтавської області, які потребують фінансування для здійснення поточних, капітальних ремонтів, відновлювальних робіт, визначати пріоритетність фінансування та інше;

- безпосередньо, через відділ з питань земельних відносин та надрокористування виконавчого апарату Полтавської обласної ради готувати відповідні матеріали для погодження постійній комісії обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр;

- забезпечити цільове використання коштів, залучених за цією угодою на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання на пайових засадах об`єктів соціальної інфраструктури, шляхів місцевого значення та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища;

- забезпечити, у межах своїх повноважень, надання стороні-1 (відповідачу) погоджень у отриманні спеціального дозволу на користування надрами Фльорівсько-Ювілейного родовища, земельних ділянок, необхідних погоджень для здійснення будівництва об`єктів нафтогазового комплексу;

- до 25 грудня поточного року звітуватися перед стороною-1 про напрямки використання залучених за цією угодою коштів.

Таким чином, Угода № 25 від 23.10.2019 не може вважатися договором про надання благодійної пожертви, а сплата відповідачем коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області, що тягне за собою компенсацію у вигляді здійснення іншими сторонами угоди вищезазначених дій благодійною допомогою.

Посилання відповідача на те, що не сплата відповідачем коштів за угодою не порушує прав Полтавської обласної військової адміністрації також не приймаються судом до уваги, оскільки Полтавська обласна державна адміністрація, яка згідно з Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" набула статусу воєнної адміністрації, є стороною угоди.

Відповідно до п. 1.4 угоди перелік напрямків використання коштів Фонду формується Полтавською обласною державною адміністрацією за пропозиціями депутатів обласної ради та постійних комісій.

Рішенням пленарного зсідання двадцять другої сесії обласної ради сьомого скликання № 900 від 19.10.2018 затверджено Положення про цільовий фонд Полтавської обласної ради (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення одним із джерел формування фонду є залучення на договірних засадах коштів підприємств нафтогазового комплексу, що здійснюють користування надрами на території Полтавської області. Кошти фонду зараховуються до обласного бюджету.

Пунктами 4.3, 4.10, 4.11 Положення визначено, що перелік напрямів використання коштів Фонду формується Полтавською обласною державною адміністрацією, а Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації контролює надходження коштів та щоквартально надає обласній раді інформацію про надходження та фінансування коштів Фонду.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже підписана між сторонами Угода № 25 від 23.10.2019 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області є обов`язковою для виконання її сторонами.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за угодою зобов`язань кошти у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед Полтавською обласною радою, яка становить 1 028 800,00 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 028 800,00 грн.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 84981,70 грн (нараховані за період з 30.10.2019 по 31.07.2022) та інфляційні втрати у сумі 365 042,12 грн (нараховані за період з листопада 2019 року по червень 2022 року).

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем-1 розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з з 30.10.2019 до 31.07.2022, суд визнає їх арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо правомірності звернення прокурора із даним позовом суд відзначає наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України «Про прокуратуру» визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Полтавською обласною прокуратурою було направлено листи до Полтавської обласної ради від 25.07.2022 № 15/2-226 вих-22 та Полтавської обласної державної адміністрації (на даний час Полтавська обласна військова адміністрація) від 25.07.2022 № 15/2-225 вих-22 про порушення інтересів держави, у зв`язку з несплатою грошових коштів до бюджету за Угодою та пропозицією вжити самостійно заходи реагування, у тому числі звернутися з відповідним позовом до суду.

У відповідь уповноважені органи повідомили прокурора, що заборгованість відповідачем не сплачено, заходи щодо примусового стягнення з ТОВ «НАДРА ВЕСТ ГРУП» не вживалися.

Враховуючи нездійснення позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду з відповідним позовом протягом тривалого часу після отримання інформації про порушення інтересів держави, прокурор має право звернутися до суду із даним позовом.

Звернення прокурора до суду у даному випадку з метою захисту майнових інтересів держави здійснено прокурором в межах дискреційних повноважень, у зв`язку з нездійсненням відповідними органами, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави та є виправданим відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог та їх задоволення.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП" (02152, м. Київ, бул. Бучми Амвросія, будинок 5, літ. А, офіс 404/1, код ЄДРПОУ 42673297) до цільового фонду Полтавської обласної ради (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 45, код ЄДРПОУ 22530614) на р/р НОМЕР_1 заборгованість у сумі 1 028 800,00 грн, інфляційні втрати - 365 042 грн 12 коп., 3% річних - 84981 грн 70 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАДРА ВЕСТ ГРУП" (02152, м. Київ, бул. Бучми Амвросія, будинок 5, літ. А, офіс 404/1, код ЄДРПОУ 42673297) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) витрати по сплаті судового збору в сумі 22 182 грн 36 коп.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.02.2023.

Суддя А.І. Привалов